Справа 729/706/25
2/729/449/25
"13" серпня 2025 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:
судді Демченко Л.М.,
за участю секретаря Шолудько Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.08.2023 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1146459. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. 31.01.2025 було укладено договір № 31012025 відповідно до якого «СЛОН КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №1146459 та таким чином, він наділений правом вимоги до відповідача за договором №1146459. У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання за ним не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 29 243,07 грн, що складається з 18 066,36 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10 800,54 грн. - заборгованість за відсотками, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить справу розглядати без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.5).
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не надав, а відтак, враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи та враховуючи наявність умов, передбачених ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених ст.281 ЦПК України.
Враховуючи те, що сторони до суду не з'явились, суд вважає за необхідне розгляд справи провести відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що 17.08.2023 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1146459 в сумі 22 000 грн, строк кредиту 731 днів до 17 серпня 2025 року, процентна ставка за перший день користування кредитом - 10% в день (3650% річних), починаючи з другого дня і до кінця строку надання кредиту - 100% річних. (а.с.31-34).
31 січня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір надання послуг з факторингу №31012025, відповідно до якого позивач отримав право грошової вимоги, зокрема, і по вищезазначеному договору із відповідачем ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Додатку №1-1 до Договору надання послуг з факторингу №31012025 від 31 січня 2025(а.с.7-21).
Згідно з розрахунком заборгованості загальний розмір заборгованості становить 29 282,67 грн, що складається з 18 066,36 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 11 216,31 грн - заборгованість за відсотками (а.с.6)
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Таким чином, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вказаний вище договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. ст. 1077, 1078ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, умови договору не виконав, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Вирішуючи питання стягнення судових витрат суд виходить з наступного.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги №02-07/2024 від 02 липня 2024 року, укладеного між позивачем та "ЛІГАЛ АССІСТАНС" , прайс-лист, витяг з акту № 7 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025. (а.с.38-42)
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Отже, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, що вказана категорія справ не є складною та існує чисельна усталена судова практика щодо розгляду аналогічних справ, враховуючи, що подання таких позовів, зокрема від імені ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не є одиничним випадком і, відповідно, не потребує значного часу для професійного адвоката для складання позовної заяви, ураховуючи її зміст, обґрунтування, викладені обставини, долучені докази, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з огляду на розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу, складність даної справи та ціну позову, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, суд визначає вартість наданих послуг у розмірі 6000,00 грн.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76- 81,89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 610, 611, 629, 633, 634, 639, 1054 ЦК України, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість в сумі 29 243 (двадцять дев'ять тисяч двісті сорок три) гривні 07 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в повернення судового збору 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» понесені витрати на правову допомогу в сумі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 коп.
Найменування сторін: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (03150, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, оф.521, м. Київ, код ЄДРПОУ 42640371); відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Л.М.Демченко