Справа № 204/16376/23
н/п 2/766/5973/25
11 серпня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
Головуючого судді Булах Є.М.,
Секретар судового засідання Арутюнова К.А.
Справа №204/16376/23; провадження №2/766/5973/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу
за
позовом: Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ:42788513, місцезнаходження: 49068, м. Дніпро, вул.. Трудова, 1А) поданого начальником управління Ольгою Антоновою
до
відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце перебування зазначене позивачем, як останнє відоме: АДРЕСА_2 )
предмет та підстави позову: про стягнення надмірно виплачених грошових коштів
учасники справи: не з'явилися
негайно після закінчення судового розгляду по суті, ухвалив рішення про наступне та,-
І. Виклад позиції позивача та відповідача
14 грудня 2023 року представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення надмірно виплачених грошових коштів, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача надмірно виплачені грошові кошти державної допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування в розмірі 4 436,00 грн та судовий збір в розмірі 2 684,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач з 2013 року перебуває на обліку в органах соціального захисту населення як отримувач державної допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування.
06.03.2020 року відповідач звернувся до Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради із заявою про призначення допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, та йому з 01.02.2020 року по 31.12.2020 року була призначена вказана допомога у розмірі 4 436,00 грн.
23.06.2020 року листом Управління - служби у справах дітей виконавчого комітету Чечелівської районної у м. Дніпрі ради повідомлено про припинення з 01.07.2020 року піклування над неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на викладене, Управлінням було визначено обсяг надміру виплачених коштів за період з 01.07.2020 р. по 31.07.2020 р. в розмірі 4436,00 грн, які відповідачем не відшкодовані.
Відповідач відзиву на позов не подав, був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.
ІІ. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 23.01.2024 року матеріали позовної заяви Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених грошових коштів, передано за підсудністю на розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Херсонського міського суду Херсонської області головуючим у справі визначена суддя Булах Є.М.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У справі призначались судові засідання, що неодноразово відкладались через неявку відповідача та відсутності доказів належного повідомлення останнього про судовий розгляд справи. В чергове справа призначено до розгляду на 11.08.2025 року.
Представник позивача у час призначений для розгляду справи не з'явився, просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
У судове засідання у час призначений для розгляду справи за суттю, відповідач повторно не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем його проживання, відомий суду номер телефонного зв'язку, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125.
Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
ЄСПЛ у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16) визначив, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання, то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб - сторінка суду, а тому право такої особи на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод порушено не було.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У судові засідання, призначені на 22.07.2025 року та 11.08.2025 року відповідач повторно не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач який повідомлявся належним чином про розгляд справи відносно нього, відзиву на позов не подав про причини неможливості вчинення процесуальних дій суду не повідомлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, враховуючи згоду представника позивача про розгляд справи у його відсутності у заочному порядку із ухвалення рішення при заочному розгляді справи на підставі поданих позивачем документів та повторної неявки у судове засідання належним чином повідомленого про день, час та місце судового розгляду справи відповідача і відсутності будь-яких заяв від нього, суд постановив розглянути справу за відсутності учасників справи із ухваленням заочного рішення, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
06.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради із заявою про призначення допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, що підтверджено копією заяви відповідача про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації та пільг від 06.03.2020 року.
23.06.2020 року листом №С-1660 Управління - служби у справах дітей виконавчого комітету Чечелівської районної у м. Дніпрі ради повідомлено про припинення з 01.07.2020 року піклування над неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рішення виконкому Чечелівської районної у місті Дніпрі ради від 19.06.2020 року №120 «Про звільнення піклувальника неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 »).
З копії рішення виконкому Чечелівської районної у місті Дніпрі ради від 19.06.2020 року №120 «Про звільнення піклувальника неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » вбачається, що з 01.07.2020 року звільнено ОСОБА_1 від обов'язків піклувальника неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою підопічного, який залишається проживати разом з дружиною піклувальника ОСОБА_3 .
Згідно копії особового рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , наявна переплата державної допомоги за липень 2020 року в розмірі 4436,00 грн.
15.09.2021 року Правобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради на адресу ОСОБА_1 надіслано повідомлення про припинення та необхідність повернення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги. Аналогічного змісту повідомлення надіслано відповідачу 12.06.2023 р. за вих. №390.
ІV. Оцінка Суду.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Так, відповідно до п. 4 ст. 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, є одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми.
Відповідно до ст.1,3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що державна допомога на дитину, яка перебуває під опікою чи піклуванням, призначається відповідно до цього Закону та порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, встановлений Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (далі - Порядок).
Статтею 16 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та п. 25 Порядку передбачено, що допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається особам, призначеним в установленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які позбавлені батьківського піклування. Така допомога вважається власністю дитини.
Згідно ст.17 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається на підставі рішення про встановлення опіки чи піклування.
Статтею 18 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та п. 26 Порядку визначено, що допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, надається у розмірі, що становить 2,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на дітей з інвалідністю, над якими встановлено опіку чи піклування, - 3,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У разі якщо на дитину (на дитину з інвалідністю) виплачуються призначені у встановленому порядку пенсія, аліменти, стипендія, державна допомога (крім державної соціальної допомоги, що виплачується на дітей з інвалідністю відповідно до законодавства), розмір допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування, визначається як різниця між 2,5 розміру прожиткового мінімуму (для дитини з інвалідністю, над якою встановлено опіку чи піклування, - 3,5 розміру прожиткового мінімуму) для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» одержувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги.
Суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно з законом.
Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, мають право перевіряти матеріальний стан сімей з дітьми.
Пунктом 27 Порядку встановлено, що для одержання допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, до органу соціального захисту населення подаються, окрім іншого, копія свідоцтва про народження дитини.
Пунктами 28, 29 Порядку встановлено що допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається на дванадцять місяців, з місяця, в якому була подана заява з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця до місяця досягнення дитиною 18-річного віку включно.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Разом з тим, ст.1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
Звертаючись до суду зі своїми позовними вимогами, сторона позивача посилалась на те, що 24.06.2020 року на адресу Правобережного УСЗН ДМР надійшла копія рішення виконкому Чечелівської районної у м. Дніпрі ради від 23.06.2020 року №С-1660 «Про звільнення ОСОБА_1 від обов'язків піклувальника над неповнолітнім ОСОБА_2 », а відповідно до п. 30 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми підставою для припинення виплати допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, є звільнення від виконання обов'язків опікуна чи піклувальника, а виплата допомоги припиняється за рішенням органу соціального захисту населення з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли відповідні обставини, і тому Управлінням було визначено обсяг надміру сплачених коштів допомоги.
Суд наголошує, що законодавцем передбачені два винятки повернення безпідставно набутого майна: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини, суд вважає, що позивач не довів наявність правових підстав, які передбачені ст. 1215 ЦК України, для стягнення з відповідача суми надміру перерахованих коштів у вигляді державної допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, в розмірі 4436,00 грн., а саме: що відповідач вчинив недобросовісні дії з метою отримання державних соціальних виплат та свідомо подав недостовірні відомості для їх отримання, що виключає можливість покладення на відповідача обов'язку з їх повернення.
Таким чином, вирішуючи спір між сторонами у справі, суд дійшов висновку про те, що не встановлено факту недобросовісності в діях чи бездіяльності відповідача при отриманні ним державної допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування.
Отже, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, вищевикладені норми матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, беручи до уваги недоведеність позивачем обставин, викладених у позовній заяві, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
V. Заходи забезпечення позову (заяви).
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
VI. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. 1212, 1215 ЦК України, ст. 2-5, 7, 10-13, 76-82, 89, 95, 141, 247, 258, 259, 263-265, 272, 280 282, 352 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ:42788513, місцезнаходження: 49068, м. Дніпро, вул.. Трудова, 1А) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце перебування зазначене позивачем, як останнє відоме: АДРЕСА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення надмірно виплачених грошових коштів - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Правобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, ЄДРПОУ:42788513, місцезнаходження: 49068, м. Дніпро, вул. Трудова, 1А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце перебування зазначене позивачем, як останнє відоме: АДРЕСА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 11.08.2025 року.
СуддяЄ. М. Булах