Справа №766/12834/25
н/п 1-кс/766/6678/25
21.08.2025 року м. Херсон
Слідчий суддя Херсонського міського суд Херсонської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Херсонській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Херсонської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023231040001176 від 13.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України,
20.08.2025 року слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням, якому просив з метою збереження речового доказу накласти арешт на рухоме майно, а саме транспортний засіб, який перебував у користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- автомобіль марки ВАЗ 21093, 2005 року випуску, синього кольору, державний номер НОМЕР_1 , win № НОМЕР_2 , загальний легковий хетчбек, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 03.08.2018 право власності на який зареєстровано за АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» код ЄДРПОУ 40075815, шляхом заборони його розпорядження та користування.
Слідчий в судове засідання не з'явився, в матеріалах клопотання наявна заява, якою просив розглядати клопотання за його відсутності, клопотання підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити, додаткових пояснень до клопотання не має.
Власник майна в судове засідання також не з'явився.
Відповідно до ч.1 ст. 172 КПК України неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно норми ч.1 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Вивчивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У відповідності до положень ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
За змістом статті 98, пункту 1 частини 2 та частини 10 статті 170 КПК України, арешт майна, метою якого є збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що це майно є матеріальними об'єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Положення ч. 2 ст. 173 КПК України передбачають, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчим суддею встановлено, Слідчим відділенням Херсонського районного управління поліції ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12023231040001176 від 13.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що до Херсонського районного управління поліції ГУНП в Херсонській області надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що у період з 12.06.2022 по 13.06.2022 невстановлені особи збройних формувань рф, за адресою: м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, буд. 71, заволоділи службовим транспортним засобом який перебував у його користуванні, а саме автомобілем марки ВАЗ 21093, 2005 року випуску, синього кольору, державний номер НОМЕР_1 , win № НОМЕР_2 , загальний легковий хетчбек, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 03.08.2018 право власності на який зареєстровано за АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» код ЄДРПОУ 40075815, заподіявши майнової шкоди, яка встановлюється.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 підтвердив зазначені вище обставини та пояснив, що зазначений транспортний засіб перебував на балансі АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» код ЄДРПОУ 40075815. Заволодіння транспортним засобами здійснили військові рф в період окупації м. Херсону. На теперішній час місце знаходження транспортного засобу невідоме.
Право власності на транспортний засіб підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію СAE509859 від 18.08.2011, а також інформацією з Інформаційного порталу Національної поліції України.
Постановою слідчого від 15.08.2025 року вказаний транспортний засіб, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню частково, оскільки вказане майно має значення для кримінального провадження, так як зберегло на собі сліди злочину, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто містить ознаки речових доказів, зазначених в ст. 98 КПК України та крім того, визнане речовими доказами відповідною постановою слідчого від 15.08.2025 року.
Також слідчий суддя вважає за необхідне заборонити розпоряджатися та користуватися зазначеним майном, оскільки існує можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі вищезазначеного майна. В свою чергу клопотання слідчого в частині заборони відчуження майна задоволенню не підлягає, оскільки окрема можливість такої заборони не передбачена нормами КПК України, при цьому слідчий суддя звертає увагу на ту обставину, що саме накладення арешту на майно позбавляє можливості здійснювати його відчуження.
На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 98, 107, 131-132 , 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Накласти арешт з забороною розпорядження та користування майном, а саме: автомобіль марки - ВАЗ 21093, 2005 року випуску, синього кольору, державний номер НОМЕР_1 , win № НОМЕР_2 , загальний легковий хетчбек, який згідно свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 03.08.2018 належить АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» код ЄДРПОУ 40075815.
В задоволенні іншої частині клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково за ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, їх захисника, іншого власника або володільця майна, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1