Справа № 755/4932/25
"22" серпня 2025 р. Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді - Ковальчук О.В.
за участю секретаря судового засідання - Чечун В.Ф.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
До Великоолександрівського районного суду Херсонської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову із якої вбачається, що ОСОБА_1 подано до суду позовну заяву про стягнення заборгованості в сумі 265 419,41 грн., з яких: сума основного боргу 246 000 грн, сума процентів 15 770,96 грн, сума 3% річних 3639,45 грн. з ОСОБА_2 .
22.08.2025 року позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, а саме тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України відповідача ОСОБА_2 з вилученням паспортного документа до виконання ним зобов'язань, покладених на нього позовною заявою боргу в розмірі 265410,41 грн, оскільки він не виконує домовленості та ухиляється від його виконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;
Статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» заява про забезпечення позову у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, шляхом заборони виїзду відповідача за межі України не може бути задоволена, оскільки згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд вживає лише ті заходи забезпечення позову, які передбачені цим Кодексом. Заборона виїзду відповідача за межі України не може належати і до інших видів забезпечення позову
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що встановлення заборони виїзду за межі України не може бути застосовано до відповідача, оскільки він не є боржником за рішенням суду.
Водночас у цивільному процесі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст.ст. 149-153 ЦПК України, застосовувати такий вид забезпечення позову, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України, а тому суд не може застосовувати зазначений спосіб забезпечення позову на стадії розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості та виконання інших зобов'язань, оскільки це порушило б норми процесуального законодавства та свідчило б про вихід суду за межі своїх процесуальних повноважень, порушення принципу верховенства права, проголошеного Конституцією України, та вимог ст. 6 Конвенції щодо вирішення справи судом, встановленим законом.
На підставі викладеного суд, керуючись ст.ст. 149-153, 260 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у видів тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відповідача ОСОБА_2 відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання.
Суддя О.В. Ковальчук