Справа № 583/2793/25
2/583/1074/25
22 серпня 2025 року м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючої судді Соколової Н.О.,
з участю секретаря судового засідання Добровольської А.А.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Абрамовича О.В.,
третьої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 в м. Охтирка у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом
за позовом ОСОБА_1 до Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на майно за набувальною давністю,
24.06.2025 представник позивача - адвокат Абрамович О.В. звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить: визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/6 частину житлового будинку з прибудовою літ. «А-1ж, а, а1», загальною площею 137,4 кв.м та житловою площею 78,1 кв.м, та господарських будівель і споруд: літня кухня з прибудовою літ. «Б,б», сарай з прибудовою літ «В, в», погріб літ. «пг», гараж з погрібом літ. «Г, пг1», гараж літ. «Д» та ворота, огорожа №1-3, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтуванні вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3
12.07.1986 державним нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори Подведько В.І. видано свідоцтво про право на спадщину за законом 1952, згідно з яким спадкоємцями майна померлого ОСОБА_3 є: його дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 та син ОСОБА_2 .
Спадкове майно складається з 1/2 частини будинку житловою площею 78,1 кв.м, та відповідна частина надвірних будівель: літня кухня «Б», прибудова «б», сарай «В», сарай - прибудова «в», погріб «п,г», огорожа № 1,2, колодязь 1/2 «к», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які належали спадкодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого Охтирським відділом комунального господарства 19.02.1980, зареєстрованому в Охтирському БТІ 17.03.1980 № 6374.
06.03.1997 державним нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори засвідчено договір дарування, згідно якого ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 2/3 частини жилого будинку у рівних долях, жилою площею 78,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці розташований один одноповерховий шлакоблочний цегляний жилий будинок «А-а1-а2» з надвірними побутовими спорудами: «Б» літня кухня,.«б» прибудова, «В» сарай, «в» прибудова, «п.г.» погріб, «Г» гараж, «п/г» погріб, «Д» гараж, № З колодязя, № 1,2,4 огорожа.
Згідно матеріалів технічної інвентаризації, зроблених КП ОМР «БТІ та АПР» 19.10.2016, житловий будинок по АДРЕСА_1 фактично розділений на два домоволодіння, має два окремих входи. Перша частина будинку має кімнати 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6. Друга частина будинку має кімнати 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6.
Брат позивачки ОСОБА_2 проживав у першій частині домоволодіння, був зареєстрований у ньому з 09.10.1990 по 20.08.1996. У серпні 1996 року він виписався з будинку та виїхав на постійне проживання до Росії.
З 12.11.1996 позивачка ОСОБА_1 проживає в цій частині домоволодіння з реєстрацією, що підтверджується даними будинкової книги.
На другій частині домоволодіння проживає другий брат позивачки - ОСОБА_2 , зареєстрований в будинку з 30.01.1981 року по цей час.
Згодом брат позивачки ОСОБА_6 прийняв громадянство росії, проживав там постійно. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, місце смерті - поселення ОСОБА_7 , Іпатовський район, Ставропольський край, російська федерація.
Тобто, з листопада 1996 року і по цей час склався порядок, що в першій половині будинку проживає ОСОБА_1 , у другій половині будинку - її брат ОСОБА_2 .
Таким чином за ОСОБА_2 зареєстровано 1/6 частину домоволодіння, за ОСОБА_2 - 3/6, за ОСОБА_1 - 2/6.
Земельна ділянка під даним будинком була приватизованою у 2016, зареєстровано за ОСОБА_2 - 1/2 частина земельної ділянки та за ОСОБА_1 - 1/3 частина.
Позивачка зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_8 , однак отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки не надала оригіналу про смерть ОСОБА_2 , в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутній актовий запис про смерть ОСОБА_2 .
Таким чином, на думку представника позивачки, ОСОБА_1 позбавлена можливості узаконити в позасудовому порядку право власності на частину домоволодіння, яким фактично користується.
Враховуючи, що ОСОБА_2 з серпня 1996 не користується своєю частиною домоволодіння, нею користується його сестра ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) з листопада 1996 по цей час, вважає, що наявні підстави для задоволення позову та визнання права власності за позивачкою на 1/6 частину домоволодіння.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26.06.2025 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.
10.07.2025 підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги вони підтримують з підстав, зазначених у позові. Просили справу розглядати у їх відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, у матеріалах справи наявна заява представника Охтирської міської ради Сумської області про розгляд справи у відсутність представника міської ради, при вирішення справи поклався на розсуд суду.
Третя особа в суді зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки сестра з 1996 проживає у будинку і користується частиною брата, який проживав у рф з 1996, де і помер у 2017, ніхто з родичів брата не приїжджав, на спадщину ніхто не претендував.
Допитана у суді свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона є донькою позиваки та племінницею третьої особи. Так вона зазначила, що її мати проживає та прописана за адресою: АДРЕСА_1 . Коли мати свідка переїхала жити за цією адресою, то вона почала користуватися усією половиною будинку, а на іншій половині будинку проживає дядько ОСОБА_8 . Мати оформила на половину будинку рахунки по комунальним послугам, вони з дядьком розділили лічильники, і сплачує за комунальні послуги. Свідку відомо, що дядько ОСОБА_8 у 90-х роках виїхав у росію, отримав там громадянство і в 2017 помер. Також свідок вказала, що у померлого дядька ОСОБА_8 є син, який проживає у росії і ніяких вимог щодо спадкування майна не заявляв.
Суд, з'ясувавши фактичні обставини справи, вислухавши пояснення сторін, покази свідка, дослідивши письмові докази у справі, дійшов такого.
Судом встановлено, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 25.07.1955 ( а.с. 6).
Як вбачається зі свідоцтва про укладення шлюбу, 18.09.1976 позивачка ОСОБА_9 зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 та змінила прізвище на ОСОБА_10 (а.с 7).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_6 , а його батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( а.с. 8).
12.07.1986 року державним нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори Подвезько В.І. видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 1952, згідно якого спадкоємцями майна ОСОБА_3 , після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 та син ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкове майно складається з частини будинку житловою площею 78,1 кв.м, та відповідна частина надвірних будівель: літня кухня «Б», прибудова «б», сарай «В», сарай-прибудова «в», погріб «п,г», огорожа № 1,2, колодязь «к», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які належали спадкодавця на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого Охтирським відділом комунального господарства 19.02.1980 р., зареєстрованому в Охтирському БТІ 17.03.1980 р. № 6374 ( а.с. 13).
Згідно з договором дарування від 06.03.1997, посвідченим державним нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 2/3 частини жилого будинку у рівних долях, жилою площею 78,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці знаходиться один одноповерховий шлакоблочний цегляний жилий будинок «А-а1-а2» з надвірними побутовими спорудами: «Б» літня кухня, «б» прибудова, «В» сарай, «в» прибудова, «п.г.» погріб, «Г» гараж, «п/г» погріб, «Д» гараж, № 3 колодязя, № НОМЕР_2 огорожа ( а.с. 14).
Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації, зроблених КП ОМР «БТІ та АПР» 19.10.2016, житловий будинок по АДРЕСА_1 фактично розділений на два домоволодіння, має два окремих входи. Перша частина будинку має кімнати 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6. Друга частина будинку має кімнати 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6 ( а.с. 15-17).
ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 12.11.1996, що підтверджується позначкою про місце реєстрації у паспорті позивачки ( а.с. 5 зворот).
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер брат позивачки ОСОБА_2 , який був громадянином росії, місце смерті - поселення ОСОБА_7 , Іпатовський район, Ставропольський край, російська федерація,що підтверджується копією свідоцтва про смерть ( а.с.9).
Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії , виданої нотаріусом Першої охтирської державної нотаріальної контори Богдан К.М. від 15.01.2025, ОСОБА_1 звернулася для переоформлення спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . Однак нотаріусом було відмовлено у вчинені нотаріальних дій через те, що ОСОБА_1 не надала оригіналу свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ( а.с. 24).
Як зазначили у суді позивачка та її представник, ОСОБА_1 не може надати оригінал свідоцтва про смерть брата ОСОБА_2 , який був громадянином росії та помер на території рф, оскільки через повномасштабне вторгнення рф на територію України дипломатичні зв'язки з країною-агресором розірвані.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначила, що вона з 12.11.1996 розпочала відкрито та безперервно володіти належною ОСОБА_2 1/6 частиною будинку, оскільки належна позивачці частина будинку не є відокремленими від частини будинку, яка належала померлому, тобто добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти цим нерухомим майном більше десяти років.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно його позбавлений.
Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Дійсно, частинами 1, 3 ст. 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.
Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344).
Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).
Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.
Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.
Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
В той же час, судом встановлено, що позивачці достеменно було відомо про власника 1/6 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , про що вона, її представник та третя особа підтвердили у суді.
Крім того, позивачка, шукаючи спосіб оформити право власності на частину будинку, якою користується, зверталася до нотаріуса для переоформлення спадщини після померлого брата ОСОБА_2 .
Таким чином, суд приходить до висновку, що умови набуття права власності саме за набувальною давністю відсутні.
Отже, наведені обставини, що мають істотне значення та підлягають встановленню як добросовісність володіння майном, при заволодінні яким особа не знає та не може знати про відсутність у нього підстав для набуття прав власності, позивачкою за допомогою належних та допустимих доказів не доведено.
Саме по собі користування спірною 1/6 частиною житлового будинку з прибудовою та господарськими будівлями і спорудами більше 10 років не тягне за собою виникнення у позивача права за набувальною давністю.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
З огляду на наведене, керуючись ст.344 ЦК України та ст.ст.4, 19, 258,259, 263-265 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на майно за набувальною давністю - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Охтирська міська рада Охтирського району Сумської області, адреса: вул. Незалежності, 11, м. Охтирка, Сумська область, ЄДРПОУ 36467402.
Третя особа: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Наталія СОКОЛОВА