Справа №591/9272/25
Провадження № 2-з/591/72/25
22 серпня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Косар А. І. розглянув у порядку письмового провадження у справі 591/9272/25:
позивач:
ОСОБА_1
представник позивача:
адвокат Зацепін Віктор Сергійович
відповідач:
ОСОБА_2
про поділ спільного майна
заяву позивача ОСОБА_1 , підписану представником адвокатом Зацепіним Віктором Сергійовичем, про вжиття заходів забезпечення позову
та установив:
У серпні 2025 року в систеиі «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Зарічного районного суду м. Суми позов до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, який підписав представник адвокат Зацепін Віктор Сергійович, у якому просить поділити майно, яке було придбано під час шлюбу і є власністю подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на речі побутового вжитку переліком та вартістю, а також на 1/2 частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 76.1 м2, житловою площею 56.9 м2, разом з господарськими спорудами: прибудова, а; гараж, Б; вбиральня, В; сарай, Д; сарай, Ж; сарай, З; навіс, К; навіс, Л; літній душ, М; погріб, п/г; ганок, кр.; огорожа, 1-7, та 1/2 частку земельної ділянки площею 0.0645 га, кадастровий номер 9 5910136300:09:006:0037.
18 серпня 2025 року Ухвалою суд прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження у справі № 591/9272/25. Розгляд справи призначив у порядку загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 06 жовтня 2025 року.
21.08.2025 в систеиі «Електронний суд» представник позивача подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача надати позивачу по 1 примірнику всіх ключів від замків в житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Заяву мотивує тим, що відповідач чинити позивачу перешкоди в проникненні до житлового будинку. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення у цій справі, оскільки є обґрунтована підозра , що відповідач може розпорядитись майном на свій розсуд до вирішення справи по суті, і як наслідок, під час виконання рішення майно буде відсутнє за міцем теперішнього знаходження.
Частиною 1статті 153 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК/ передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно правил частин 5 та 6 вказаної статті залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення учасників справи.
У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали заяви у межах вирішення питання про забезпечення позову у справі 591/9272/25, суд дійшов до наступного.
Відповідно до частин першої, другоїстатті 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання (ч. 6-8 статті 153 ЦПК).
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. ч. 2,3 статті 150 ЦПК).
Згідно з частиною 10 статті 150 ЦПК не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Позов забезпечується, зокрема, втановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини 1 статті 150 ЦПК).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
[…] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 361/8953/21 (провадження № 61-8786св23) зазначено, що «при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 червня 2023 року у cправі № 925/731/18 вказано, що «не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 908/309/21, від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20, від 12.01.2023 у справі № 334/9179/21)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі № 640/32706/21 (адміністративне провадження № К/990/25212/22, К/990/27365/22) вказано, що «судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому таке судове рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
[…] Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). На цій підставі слід дійти висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили».
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції про захист прав людини і основоположних свободбуло б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, держава Україна несе обов'язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення конституційного права особи на доступ до правосуддя, в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а оскільки позивачем доведене дійсне виникнення спору між сторонами, суд, оцінивши докази, застосовує заходи забезпечення позову.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12, 81 ЦПК).
Встановлено, що заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,зокрема, просить визнати за ним право власності на 1/2 частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 76.1 м2, житловою площею 56.9 м2, разом з господарськими спорудами: прибудова, а; гараж, Б; вбиральня, В; сарай, Д; сарай, Ж; сарай, З; навіс, К; навіс, Л; літній душ, М; погріб, п/г; ганок, кр.; огорожа, 1-7, та 1/2 частку земельної ділянки площею 0.0645 га, кадастровий номер 9 5910136300:09:006:0037.
З матеріалів справи вбачається, що сторони у період часу з 09.09.2011 по 26.06.2025 перебували у шлюбі, який розірвано 26.06.2025 за рішенням Зарічного районного суду м. Суми.
У період шлюбу 17.08.2016 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок, А-1 загальною площею 76.1 кв. м., житловою площею 56.9 кв. м., та належні складові частини об'єкта нерухомого майна (прибудова, а; гараж,Б; вбиральня, В; сарай, Д;сарай, Ж;сарай, З; навіс, К; навіс, Л; літній душ, М;погріб, п/г; ганок, кр.; огорожа 1-7) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі продажу від 17.08.2016.
На час звернення позивача до суду ОСОБА_2 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 має інше місце реєстрації та проживання.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що предметом розгляду, поданої позивачем, позовної заяви є визнання за ним права власності на частину житлового будинку загальною площею 76.1 кв. м., житловою площею 56.9 кв. м., зі складовими частинами нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , є обґрунтованими, та взаємопов'язаними зі способом забезпечення позову.
Таким чином, з огляду на ціну позову, невжиття заходів такого забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист прав позивача у разі їх задоволення та стане перешкодою у відновленні таких, оскільки спонукатимуть до додаткових процесуальних дій, законність якого ставиться під сумнів наразі позивачем.
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною третьою статті 154 ЦПК.
Отже, враховуючи наявність спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи також вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, приймаючи до уваги предмет позову, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про забезпечення позову, так як за викладених заявником обставин, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. 149 - 150, 153, 261, 294, 353 Цивільного процесуального кодексу України, -
Постановив:
Заяву позивача ОСОБА_1 , підписану представником адвокатом Зацепіним Віктором Сергійовичем, про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 по одному примірнику ключів від замків житлового будинку та належних складових частин об'єкта нерухомого майна (прибудова, гараж, вбиральня, сарай, сарай, сарай, навіс, навіс, літній душ, погріб, ганок, огорожа), адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 .
Відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред'явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред'явлення виконавчого документа.
Відомості про боржника: ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 , встановлена судом адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відомості про стягувача: ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
представник: ОСОБА_3 РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса:АДРЕСА_4 .
Обов'язок пред'явлення даної ухвали до виконання покласти на стягувача, або його представника Зацепіна Віктора Сергійовича.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її скарження.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Ухвала набирає чинності з 22 серпня 2025 року.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформацію по справі, що розглядається, учасники справи можуть отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://zr.su.court.gov.ua/sud1805/.
Суддя А. І. Косар