Справа №348/880/25
Провадження № 2/348/691/25
22 серпня 2025 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Матолич В.В., за участю секретаря судового засідання Буратчук О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Надвірна Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення особи з квартири без надання іншого житлового приміщення,
представник позивача, ОСОБА_3 .
Процесуальні дії у справі.
10.04.2025 позивач пред'явив позов, відповідно до якого просить усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення. В обґрунтування позову наведено таке. Позивач із своїм сином проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Ця квартира належить позивачу на праві приватної власності. Окрім них у цій квартирі також проживає відповідач, який доводиться позивачу племінником. Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 вселився в квартиру позивача за його згоди після відбуття покарання. На прохання своєї сестри позивач дав згоду на тимчасове проживання відповідача у своєму житлі. ІНФОРМАЦІЯ_1 сестра позивача померла, і з того часу відповідач повинен був виїхати житла. Однак відповідач цього не зробив. Відповідач чинить позивачу перешкоди в користуванні житлом, оскільки ніде не працює, не надає коштів на утримання житла, веде аморальний спосіб життя, часто перебуває в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, вчиняє бійки, сварки, нецензурно лається та нищить житлове приміщення, чим порушує права позивача як власника житла. Позивач звертався в поліцію щодо протиправної поведінки відповідача. Працівники поліції виносили терміновий заборонний припис, а також на відповідача було накладене адміністративне стягнення. Позивач зазначає, що відповідач не є членом його сім'ї і не має законного права проживати у його квартирі.
14.04.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановивши розглядати за правилами загального позовного провадження.
14.05.2025 суд постановив ухвалу щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
21.08.2025 позивач в судовому засіданні зазначив, що відповідач із народження проживає у вказаній квартирі. Не проживав там тільки у період відбування покарання у виді позбавлення волі. У цій квартирі відповідачу належала 1/5 частка у праві власності, однак на підставі договору купівлі-продажу він цю частку у відповідача придбав. Житло за адресою: АДРЕСА_2 , де відповідач зареєстрований належить його вітчиму, який на даний час за межами України. Там, проживає рідна сестра відповідача із своєю сім'єю. На думку позивача відповідач може там проживати. Після того, як відповідач повернувся з місць відбування покарання він веде аморальний спосіб життя і чинить перешкоди позивачу, який є власником цього житла у користуванні вказаним житлом. Позивач також зазначив, що поліція не може вжити ефективних заходів для недопущення порушень правил співжиття відповідачем. Відповідач коли знаходиться у нетверезому стані може виганяти позивача з дитиною з квартири і тоді вони змушені чекати поки відповідач протверезіє, щоб повернутися у своє житло.
Представник позивача зазначив, що позивач є одноосібним власником вказаної квартири. Відповідач свою частку у праві власності відчужив на користь позивача, однак продовжує там проживати. Водночас відповідач веде аморальний спосіб життя та чинить перешкоди позивачу у користуванні цим житлом. Добровільно не виселяється. Крім цього, відповідач має зареєстроване місце проживання, де в силу закону має право проживати.
21.08.2025 відповідач пояснив суду, що проживає в квартирі позивача з народження. Ця квартира належала його дідувеві, бабусі, позивачу, матері відповідача та відповідачу у рівних частинах. Свою частину відповідач подарував позивачу, щоб менше оплачувати за комунальні послуги. Будинок у якому відповідач має зареєстроване місце проживання належить вітчиму відповідача. Відповідача там зареєстрували формально. У цьому будинку він ніколи не проживав. Грошей за свою частку квартири відповідач від позивача не отримував. З 2017 року до 2021 року відповідач відбував покарання у виді позбавлення волі. Після відбування покарання повернувся проживати у спірну квартиру.Тому він заперечує проти задоволення позову, оскільки йому більше ніде проживати.
Суд встановив:
Згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №1035732 від 24.12.2024 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані позивач та ОСОБА_4 , 2010 року народження, який відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 31.10.2018 доводиться позивачу сином.
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 20374802 від 11.04.2014 позивач є власником 1/5 частини квартири АДРЕСА_3 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.04.2014.
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 74062710 від 26.11.2016 позивач є власником 3/5 частини квартири АДРЕСА_3 , підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 26.11.2016.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 12.10.1993, виданого Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації, позивач є власником 1/5 частини квартири АДРЕСА_3 .
26.07.2023 та 08.12.2023 щодо відповідача було винесено термінові заборонні приписи та заборонено йому у будь-який спосіб контактувати із потерпілим від домашнього насильства ОСОБА_1 спочатку на 5 днів, а потім на 10 днів.
Відповідно до копії постанови Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.09.2023 у справі №348/1971/23 ОСОБА_2 визнано виним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП відпоносно позивача та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до копії постанови Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10.01.2024 справа №348/3050/23 провадження у справі щодо ОСОБА_2 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП у його діях.
Відповідно до копії форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 09.12.2023 відповідач погрожував позивачу, залякував, переслідував або погрожував постраждалій особі та/або її дітям, кривдник має алкогольну залежність; кривдник виганяв постраждалу особу та/або її дітей з місця проживання.
Згідно з інформацією з Надвірнянського РВП ГУ НП у Івано-Франківській області від 09.04.2025 за період з 2022-2025 рік позивач звертався 11 разів у поліцію щодо неправомірних дій відповідача щодо нього.
Оцінка суду.
Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Слід зазначити, що до членів сім'ї власника житла належать не тільки інший з подружжя і діти, але й родичі з якими він спільно проживає, пов'язаний спільним побутом та має взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом встановлено, що з народження відповідач проживає у спірній квартирі. Ще з 2008 року відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . З 1993 року у відповідача виникло право власності на 1/5 частину вказаної квартири у зв'язку з приватизацією, однак у 2016 році він свою частку у праві власності продав позивачу.
Таким чином, продаючи позивачу частину квартири - єдиного житла, яким він володів на праві власності - відповідач не міг не усвідомлювати, що передає таким правочином усі правомочності власника позивачу, у тому числі і право користування цим житлом. Тому, незважаючи на те, що відповідач правомірно вселився у квартиру і тривалий час використовував її як місце свого проживання, з моменту відчуження права на частку у цій квартирі відповідач добровільно відмовився від подальшого користування нею і отримав за це кошти.
З 2017 року до 2021 року відповідач відбував покарання у виді позбавлення волі. Після відбування покарання повернувся проживати у спірну квартиру. Позивач дозволив йому тимчасово проживати у своєму житлі, однак з 2022 року відповідач почав порушувати правила співжиття, вчиняти дії, що перешкоджають позивачу та його сину вільно користуватися житлом та погіршують якість їх життя. У зв'язку з цим позивач правомірно вимагав виселення відповідача. Відповідач у добровільному порядку вимогу позивача не виконав, не виселився зі спірного житла.
Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом, то власник житла має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, згідно з положеннями ст. 391 ЦК України. Вказана норма передбачає усунення порушень права власності будь-яким способом, у тому числі, й шляхом виселення.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд задовольнив позов, судовий збір слід стягнути з відповідача у розмірі 1211,20 гривень на користь позивача.
Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення особи з квартири без надання іншого житлового приміщення, задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_3 , шляхом виселення ОСОБА_2 із вказаного житла.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 22.08.2025.
Суддя Матолич В.В.