Справа № 342/692/24
Провадження № 2/342/39/2025
07 серпня 2025 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Федів Л.М.,
секретаря судового засідання Матієк І.П.,
за участю:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ,
представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) Лепіхіна О.П.,
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 ,
представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) Оверчук Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лепіхіна Ольга Петрівна, до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Оверчук Дмитро Михайлович, до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та встановлення способу участі батька у вихованні дитини, третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області,
Позивач ОСОБА_1 , яка зареєстрована по АДРЕСА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лепіхіна Ольга Петрівна, звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , в якому просить визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову зазначено, що 26 серпня 2016 року Солом'янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві було зареєстровано шлюб між позивачем та ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача та відповідача народилася донька ОСОБА_3 . Сімейне життя позивача та відповідача не склалось. Шлюбні відносини постійно погіршувалися через відсутність взаєморозуміння, взаємоповаги, спільних інтересів та різні погляди на сімейне життя. З 09 грудня 2023 у зв'язку з критичним погіршенням стосунків, позивач була змушена винайняти квартиру та переїхати. З 09 грудня 2023 позивач та відповідач припинили свої фактичні шлюбні відносини. 26 березня 2024 рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Після припинення спільного проживання відповідач почав погрожувати позивачу відібрати ОСОБА_3 та позбавити її батьківських прав. З метою захисту прав та інтересів малолітньої ОСОБА_3 , позивач звертається до суду із позовною заявою про визначення місця проживання ОСОБА_3 з нею. Позивач переконана, що визначення місця проживання ОСОБА_3 саме з нею буде відповідати якнайкращим інтересам ОСОБА_3 з огляду на наступне. ОСОБА_3 зареєстрована за місцем реєстрації позивача: АДРЕСА_1 . Проте, фактично ОСОБА_3 з позивачем проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , яку позивач орендує відповідно до Договору оренди квартири у приватної особи від 09 грудня 2023 року. Термін оренди складає 12 місяців з моменту прийняття квартири за актом здачі-приймання, тобто з 09.12.2023. В квартирі створені всі необхідні умови для навчання та розвитку ОСОБА_3 , яка має всі необхідні меблі та побутову техніку, іграшки, розвиваючі ігри, книги. Позивач влаштувала ОСОБА_3 у приватний садок в Товариство з обмеженою відповідальністю Дитячий центр «Моя Капітошка», який вона відвідує з червня 2020 року. Позивач позитивно характеризується, як мама. У своїх стосунках з ОСОБА_3 позивач проявляє себе як чуйна, добра, небайдужа зразкова матір. Між позивачем та ОСОБА_3 склалися надзвичайно теплі тісні стосунки матері та доньки. Позивач піклується про фізичне здоров'я ОСОБА_3 , здійснює регулярні медичні обстеження ОСОБА_3 , робить все можливе для забезпечення її належного фізичного розвитку. Позивач є законослухняним громадянином, має місце роботи, дохід та грошові заощадження, не має шкідливих звичок, не притягувалася до адміністративної/кримінальної відповідальності. З 11 серпня 2023 по теперішній час позивач зареєстрована фізичною особою- підприємцем. Позивач є засновницею та власницею салону краси ІНФОРМАЦІЯ_7, що розташований АДРЕСА_4 та засновницею бренду косметики для волосся «ІНФОРМАЦІЯ_8». Позивач має стабільний дохід, що дає змогу належним чином утримувати ОСОБА_3 , задовольняти всі її життєві потреби. Зазначено, що протягом всього перебування позивача та відповідача у шлюбі, відповідач ніде не працював, весь тягар утримання сім'ї був покладений на позивача. З урахуванням викладеного вище, беручи до уваги свідоме та сумлінне ставлення позивача до виконання своїх обов'язків, її особисту прихильність та прив'язаність ОСОБА_3 до матері, її малолітній вік та необхідність в материнській турботі, її позитивну характеристику, як матері, людини, працівника та громадянки вважає, що місце проживання ОСОБА_3 має бути визначено разом із позивачем.
Ухвалою суду від 16 травня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Залучено до участі в справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Службу у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (08131, Бучанський район, Київська область, село Софіївська Борщагівка, пров. Шкільний, 5). Справу постановоено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання в справі.
10.06.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву згідно якого представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Оверчук Д.М. просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві вказав, що відповідач не погоджується з обставинами, викладеними у позовній заяві в повному обсязі та зазначає, що зі сторони позивача постійно спостерігається ситуація, в яких порушуються усні домовленості, що в свою чергу порушує права дитини та батька щодо виховання та спілкування з дитиною. Так, між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди, щодо днів зустрічі з матір'ю на вихідних, які спочатку були у задовільні для матері дні, після декількох тижнів ОСОБА_1 визначила дні у суботу та неділю, однак потім враховуючи зайнятість ОСОБА_1 на роботі, постійно просила забрати дитину, оскільки останній не було зручно приймати клієнтів через те, що вона перебувала з дитиною. Враховуючи такі випадки, ОСОБА_2 звернувся до Борщагівської сільської ради із заявою, в якій просив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дізнавшись про існування такої заяви, ОСОБА_1 різко змінила свою поведінку та відповідач з позивачем домовились про те, що дитина буде по черзі проводити час із ними по три дні. Однак, відбуваються непоодинокі випадки залишення малолітньої доньки чужим людям, а не рідному батьку, всупереч бажанню відповідача. Після того, як представник Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області зв'язався з позивачем, остання просила перенести засідання комісії на якій мало встановлюватись місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та подала позов про встановлення місця проживання дитини до суду. У відзиві зазначено, що батько ніколи не перешкоджав та не перешкоджає спілкуванню доньки з матір'ю, не маніпулює її думкою про матір, не обмовляє її. Зазначено, що для дитини - особливо для дівчинки, для правильного формування особистості, визначальним є образ їх матері, однак в силу багатьох обставин та враховуючи останні події в житті позивача, ОСОБА_1 не може стати взірцем гарної поведінки, показати правильні пріоритети життя, бути прикладом високоморальної жінки.
Обставини викладені ОСОБА_1 в позовній заяві та і взагалі сам позов повністю суперечить справжнім обставинам, які склалися в сім'ї позивача після розірвання шлюбу. Так, майже весь свій час позивач витрачає на салон краси, який вона створила, ще будучи у шлюбі з відповідачем. Залучає дитину до своєї роботи, що не може відповідати інтересам малолітньої дитини. Такі ситуації негативно сприймаються батьком, який пробув весь час у декретній відпустці з донькою, здійснював за нею догляд, готував, прибирав у хаті, а на кінець звинуватити батька в тому, що той не є чоловіком у її розумінні. Після розлучення, відповідач намагався продовжити давати все необхідне для їхнього правильного та гармонійного розвитку, організовувати яскраве дитинство. Додатково зазначено, що батько ОСОБА_2 на постійній основі займається здоров'ям доньки, а саме: водить дитину до стоматолога, здійснив страхування здоров'я дитини у СК "Універсальна", має заключні декларації з лікарями. Відповідач також хоче звернути увагу суду на те, що позивач не має необхідних житлових умов для проживання дитини, оскільки не має власного житла у місті Києві та області. Позивачем укладено договір оренди квартири, який будь-якого моменту може бути розірваний. Це означає відсутність належних житлових умов у позивача, в яких би могли проживати вона та дитина. У позивача відсутні інші житлові приміщення, якими б вона володіла на праві власності та де б могла забезпечити звичну для дитини обстановку, в звичному місці проживання, зі сталим колом друзів та спілкування дітей. Позивач не бажала займатися дитиною до моменту подання батьком заяви про встановлення місця проживання, а майже весь час приділяє своїй роботі. Дитину часто, без дозволу на те батька, залишала зі сторонніми людьми. Перебуваючи з батьком, ОСОБА_3 гарно себе почуває, повноцінно харчується, відвідує гуртки, майстер класи, обслуговується лікарями. Відповідач має стійкий психологічний зв'язок з донькою та входить в коло їх близьких людей, оскільки перебував з донькою в декреті. Відповідач майже виплатив квартиру, що перейде у його власність, де зростала дитина та має там друзів. У відповідача наявні водійські права та автомобіль. У зв'язку з вільним графіком батько в змозі достатньо часу та уваги приділяти доньці, опікуватися її здоров'ям, забезпеченням, оздоровленням, вихованням та розвитком. Відповідач не вживає алкоголь та не палить взагалі, займається спортом та ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності, не знятої чи непогашеної судимостей не має та в розшуку не перебуває. Відтак, можна точно встановити, що перебуваючи з батьком, дитина знаходиться в психологічно здоровій атмосфері любові, доброзичливості та поваги, постійно спілкується зі своїми бабусею та дідусем, що виховує в дітях почуття поваги до старшого покоління, а також формує правильне уявлення про сім'ю та взаємозв'язки між членами родини. Крім того, за рекомендацією Служби у справах дітей ОСОБА_2 відвідали дитячого психолога для визначення рівня психологічних проблем ОСОБА_3 , та психолог підтвердив відсутність будь-яких проблем чи розладів у дитини, що свідчить про належний догляд батьком своєї дитини. В той же час, поведінка позивача в сім'ї за час шлюбу по відношенню до відповідача та дитини є деструктивною, що негативно позначається на психоемоційному стані дитини, вплине на її виховання, догляд, утримання, майбутнє. Впродовж всього життя дитини, батько ОСОБА_2 постійно належним чином опікувався нею, забезпечував, влаштовував в навчальні заклади та гуртки, возить та привозить з навчання, опікується питанням оздоровлення та належного медичного обслуговування, приділяє їй достатньо часу та уваги, дає своє виховання та безмежну любов. І подальше опікування донькою її вихованням, догляд, харчування та інше не складає для нього жодних складнощів, оскільки здійснював це з самого початку її народження у повному обсязі, а також забезпечувати дитині її звичайне середовище в якому вона зросла.
Крім того, 10.06.2024 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Оверчук Д.М. подав до суду зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання малолітньої дитини, в якій просив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву на підтвердження доцільності визначення місця проживання дитини з батьком, окрім зазначених обставин та відомостей, викладених у відзиві на позовну заяву, також вказав на те, що рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 26.03.2024 в цивільній справі №342/244/24 розірвано шлюб між позивачем та відповідачем. Під час розгляду справи про розірвання шлюбу та ухвалення в ній рішення питання щодо місця проживання дитини сторонами не порушувалось. Фактичне сумісне проживання та ведення спільного господарства позивачем та відповідачем припинено в грудні 2023 року. Від шлюбу позивач та відповідач має малолітню доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до складених обставин, малолітня дочка проживає з батьком, при цьому відповідач та позивач приймають спільну участь у забезпеченні дитини. Проживаючи з позивачем, ОСОБА_3 систематично з задоволенням допомагає татові на кухні в приготування їжі чи випіканні. Після розлучення позивач намагався продовжити давати все необхідне дочці. Однак, напевно відповідача це не влаштовує, а тому вона чинить перепони у спілкуванні, налаштовує дитину проти батька, чим порушує права як дитини так і батька. Крім того, неодноразово виникало питання стану здоров'я доньки після зустрічі матері з дитиною. Так, з останнього позивач сидів з донькою вдома на карантині, оскільки у доньки була вітрянка. Крім того, у зв'язку з постійними переживаннями від сварок, які провокує матір дитини з батьком, у дитини спостерігається аномальна кількість випадків захворювання на ацетоні захворювання. Вказує, що колишня дружина під час прогулянки батька з дитиною на дитячій площадці біля будинку, близько 20:00, приїхала для вияснення стосунків та зробила конфлікт, внаслідок чого забрала дитину у невідомому напрямку та не повідомила батьку місцезнаходження дитини. Батько був змушений викликати працівників поліції, які відібрали пояснення та зареєстрували дану ситуацію в ЄО за №6132. Також зазначає, що відповідач зловживає своїми правами відносно реалізації прав малолітньої дитини та діє всупереч інтересам доньки. Перешкоджає позивачу в спілкуванні з донькою через провокації та маніпуляції, не дбає про збереження родинних стосунків. Визнаючи помилковість проживання доньки з матір'ю, негативність наслідків для дитини, позивач звертається також до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просить встановити місце проживання доньки з ним. Єдине бажання батька - дати своїй дитині гідне дитинство та майбутнє. Разом з тим, позивач готовий і надалі забезпечувати безперешкодний доступ матері до дитини, звичайно з урахуванням побажань доньки на такі побачення, її навчального графіку та право доньки на оздоровлення. Лише відповідальне батьківство зможе дати доньці гідне майбутнє. Що стосується матеріального забезпечення малолітньої доньки повідомляє, що після розірвання шлюбу у позивача та його батька склалися ділові стосунки. Позивач відкрив ФОП та має пасивний дохід, що пов'язаний з риболовлею та продажами, що підтверджує задовільний фінансовий стан позивача для реалізації здорового та щасливого розвитку доньки. Крім того, коли дитина перебуває у садочку, позивач також працює у компанії ІнАвто на посаді помічника директора.
Ухвалою суду від 11 червня 2024 року зустрічний позов ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Оверчук Дмитро Михайлович, до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області(справа №342/692/24, провадження №2/342/453/2024) прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лепіхіна Ольга Петрівна, до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини (справа № 342/692/24, провадження №2/342/400/2024), присвоєно об'єднаній справі № 342/692/24, провадження №2/342/400/2024.
18.07.2024 через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - Лепіхіна О.П. подала відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просила у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком відмовити в повному обсязі, вказуючи на те, що позивач заперечує проти заявленої у зустрічному позові вимоги та зазначених обставин справи, які є неправдивими та викривленими. Позивач вважає зустрічну позовну вимогу про визначення місця проживання дитини з батьком необґрунтованою. У зустрічному позові Відповідач зазначає, що зі сторони Відповідача за зустрічним позовом постійно спостерігаються ситуації, в яких порушуються усні домовленості, що в свою чергу порушує права дитини і батька щодо виховання та спілкування з дитиною". Зазначене твердження не відповідає дійсності. Так, у сім'ї ще з часу вагітності Позивача склалася напружена психологічна обстановка, Відповідач неодноразово виганяв Позивача з дому, вчиняв щодо неї фізичне та психологічне насильство. Позивач намагалася зберегти сім'ю заради дитини і постійно згладжувала конфлікти. Проте 09 грудня 2023 року, коли Відповідач в черговий раз виганяв Позивача зі спільної квартири, Позивач була змушена винайняти квартиру та переїхати (що встановлено рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2024 року у справі № 342/244/24 про розірвання шлюбу між Позивачем та Відповідачем, копія якого міститься в матеріалах справи). У зв'язку з цим Відповідач почав чинити повсюдні перешкоди Позивачу у зустрічах з дитиною, повідомляв їй, що дитини немає, вона у сусідів. Відповідач, щоб побачитися з дитиною сиділа годинами під дверями квартири, чекаючи на дитину. При цьому Відповідач її ображав і принижував, в тому числі при дитині. Також Відповідач просив вихователів у садочку, в який ходить дитина, не віддавати її матері. У зв'язку з відмовою вихователів і адміністрації садочку виконувати незаконні прохання Відповідача, Відповідач почав забирати дитину з садочка раніше і коли Позивач приходила за дитиною її вже не було у садочку. Позивач кілька разів викликала поліцію, проте їй усно повідомили, що оскільки вони у шлюбі, нічого зробити не можуть і звернення не фіксували. У зв'язку з цим 13 лютого 2024 року Позивач вимушена була звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу. Коли Відповідач дізнався про зазначену позовну заяву, він почав іти на контакт з Позивачем і між ними була встановлена усна домовленість про те, що дитина проживатиме по 3 дні з кожним із батьків. Незважаючи на цю домовленість Відповідач звернувся до Борщагівської сільської ради з заявою при визначення місця проживання дитини з ним, надавши в своїй заяві неправдиві і викривлені факти. Не погоджуючись з такою заявою, Позивач була вимушена для захисту своїх інтересів як матері і інтересів та прав дитини на спілкування та виховання матір'ю звернутися до суду з позовною заявою про визначення місця проживання дитини з нею. Цим Позивач запевняє суд, що жодним чином не перешкоджає зустрічам Відповідача з дитиною, оскільки розуміє важливість участі у вихованні ОСОБА_3 батька та спілкування з ним. Жодних доказів на підтвердження обставин, викладених Відповідачем не надано, відтак такі твердження не можуть братися судом до уваги.
Що стосується описаної у Зустрічному позові ситуації, що нібито відбулась 01 квітня 2024 року, коли Відповідач "вимушений" був викликати поліцію, оскільки Позивач нібито влаштувала скандал та забрала дитину у невідомому напрямку, Позивачу про такі обставини не відомо. Твердження, викладені в поясненнях Відповідача, не відповідають дійсності. Пояснення, що зареєстроване у ЄО за № 6132, на яке посилається Відповідач як на підтвердження даної ситуації не може вважатись доказом вчинення Позивачем перешкод, оскільки є викривленим викладом обставин Відповідачем, а не встановленим правоохоронними органами фактом. Відповідач не надав доказів ні притягнення Позивача до відповідальності за зазначеним викликом і навіть працівники поліції не зв'язувались з Позивачем для надання пояснень за цим "повідомленням" оскільки очевидно, що ніяких порушень зі сторони Позивача вчинено не було.
Окрім цього, у Зустрічному позові Відповідач зазначає, що Позивач весь час проводить на роботі в своєму салоні краси та "залучає дитину до своєї роботи", що підтверджується інформаційними довідками, оскільки фактично всі надались працівниками чи клієнтами Позивача. По-перше, жодних доказів "залучення" дитини до роботи Відповідачем не надано. По - друге, дані висновки є помилковими, оскільки ОСОБА_6 є не просто клієнткою, а однокласницею Позивача, ОСОБА_7 є сусідкою та подругою Позивача, а ОСОБА_8 є подругою Позивача. Пояснення надані людьми з різних сфер життя Позивача, чим підтверджується, що мати проводить достатньо часу з дитиною та ефективно розпоряджається своїм часом, встигаючи займатися і вихованням дитини, і роботою. По-третє, ОСОБА_3 і справді може проводити час разом з мамою в салоні, втім, дитина проводить час з користю, вивчаючи з мамою вірші, пісні тощо та не залишаючись без уваги Позивача. Відповідач ігнорує, що в даних довідках, а також фотоматеріалах міститься також інформація про проводження часу Позивачем з ОСОБА_3 на майданчиках, ігрових кімнатах, парках розваг тощо.
Окрім цього, суперечливою та необґрунтованою є інформація про залишення Позивачем доньки з чужими людьми. Позивач є відповідальною матір'ю, тому не ставить життя своєї дитини під загрозу. Єдиною людиною, з якою Позивач залишала дитину, є мати Позивача та рідна бабуся ОСОБА_3 , що очевидно не чужа для неї людина.
Незрозумілим для Позивача є обвинувачення у відсутності бажання займатись дитиною допоки Відповідачем не було подано заяви про встановлення місця проживання дитини до органу опіки та піклування. Сам факт подання позову до суду про визначення місця проживання дитини з матір'ю вказує на зацікавленість Позивача в участі у вихованні дитини, бажання подальшого продовження проживання ОСОБА_3 з матір'ю та захисту інтересів дитини.
Твердження Відповідача, що він нібито "весь час він перебував у декретній відпустці з дитиною" не відповідає дійсності, оскільки до того, як ОСОБА_3 пішла до садочка весь час доглядом за нею займалася Позивач. Той факт, що Відповідач ніде не працював не свідчить, що він займався дитиною. Так, протягом всього періоду перебування Позивача та Відповідача у шлюбі, весь тягар утримання сім'ї був покладений на Позивача, оскільки Відповідач не прикладав жодних зусиль для пошуку роботи і фінансового забезпечення сім'ї. Позивач та ОСОБА_3 мають теплі, позитивні стійкі соціальні зв'язки, а ОСОБА_3 дуже прив'язана до Позивача, оскільки вона займається її вихованням та піклується про неї, утримує ОСОБА_3 , забезпечує її належний фізичний, духовний, психологічний та інтелектуальний розвиток. Отже саме Позивач показує ОСОБА_3 приклад жінки, яка не залежить від партнера та може успішно суміщати материнство з роботою.
Відповідач у зустрічному позові зазначає, що у Позивача відсутні необхідні житлові умови для проживання дитини, оскільки Позивач не має власного житла, а також стверджує, що майже виплатив квартиру, яка перейде у його власність. Втім, дані твердження не відповідають дійсності, оскільки відповідно до Договору купівлі-продажу від 27 березня 2018 року квартира АДРЕСА_5 (надалі - "Квартира") була набута подружжям на ім'я Відповідача в період шлюбу.
Отже, незважаючи на те, що Квартира зареєстрована на ім'я Відповідача, Квартира була набута Позивачем та Відповідачем у період шлюбу, за презумпцією спільної сумісної власності вона належить Позивачу та Відповідачу на праві спільної сумісної власності, тому твердження про відсутність власного житла у Позивача є помилковим та не відповідає дійсності. Наразі Позивач орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за Договором оренди квартири у приватної особи від 09 грудня 2023 року. В Квартирі створені всі необхідні умови для навчання та розвитку ОСОБА_3 , яка має всі необхідні меблі та побутову техніку, іграшки, розвиваючі ігри, книги.
Відповідач на підтвердження можливості матеріального забезпечення дитини надав довідку про рух коштів за період з вересня 2023 року по травень 2024 року. Втім, дана довідка не є доказом існування стабільного доходу Відповідача, оскільки містить інформацію тільки щодо безпосереднього руху коштів.
Таким чином, більшість тверджень Відповідача є недоведеними та голослівними обвинуваченнями, які не спростовують той факт, що найкращим інтересам дитини буде відповідати визначення місця проживання дитини з матір'ю, що справді свідомо та сумлінно ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків та може забезпечити ОСОБА_3 належний фізичний, духовний, психологічний та інтелектуальний розвиток.
29.07.2024 до суду через систему «Електронний суд» представник позивача за зустрічним позовом - відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвокат Оверчук Д.М. подав відповідь на відзив.
13.08.2024 через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Лепіхіна О.П. подала до суду клопотання про повернення відповіді на відзив на зустрічний позов без розгляду.
19.08.2024 через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_2 - адвокат Оверчук Д.М. подав до суду заперечення на клопотання про повернення відповіді на відзив на зустрічний позов без розгляду.
Ухвалою суду (протокольна) від 22.08.2024 відповідь на відзив залишено без розгляду.
23.08.2024 від Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області поштовим зв'язком надійшов Висновок щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та рішення виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області №446/29 від 30.07.2024 «Про затвердження висновку щодо визначення проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Ухвалою суду від 11 вересня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній у даній справі. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
07 листопада 2024 року до Городенківського районного суду Івано-Франківської області разом із мировою угодою подана заява про затвердження мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо врегулювання спору у справі № 342/692/24 про визначення місця проживання дитини та встановлення способу участі батька у вихованні дитини.
05.12.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Оверчука Д.М. поступило клопотання про повернення до стадії підготовчого судового засідання.
16.12.2024 від представника ОСОБА_1 - адвоката Лепіхіної О.П. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання, в якому представник просить задовольнити клопотання відповідача, ОСОБА_2 , про повернення до стадії підготовчого судового засідання від 05 грудня 2024 року по справі № 342/692/24. Розглянути клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого судового засідання від 05 грудня 2024 року в судовому засіданні, призначеному на 16 грудня 2024 року на 13:30 без участі позивача, ОСОБА_1 та представника позивача, Лепіхіної Ольги Петрівни . Слухання по справі № 342/692/24 перенести на іншу дату.
Ухвалою суду від 16 грудня 2024 року клопотання представника відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Оверчука Дмитра Михайловича про прийняття рішення про повернення до стадії підготовчого провадження задоволено. Постановлено повернутись до розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лепіхіна Ольга Петрівна, до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Оверчук Дмитро Михайлович, до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, в підготовчому провадженні. Призначено у справі підготовче судове засідання.
20.12.2024 представником відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом подано заяву про зміну предмету позову, згідно якої представник просив заяву про зміну предмету позову у цивільній справі №342/692/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лепіхіна Ольга Петрівна, до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Оверчук Дмитро Михайлович, до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області задовольнити. Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: протягом першого тижня місяця відповідач проводить час з дитиною з п'ятниці по неділю включно з ночівлями дитини за місцем проживання відповідача; протягом четвертого тижня місяця відповідач проводить час з дитиною з понеділка по четвер включно з ночівлями дитини за місцем проживання відповідача. право на спільне проведення вихідних, державних свят та шкільних канікул (50% від їх тривалості); обов'язкове повідомлення батька про всі важливі рішення, пов'язані зі здоров'ям, навчанням та вихованням дитини.
У судовому засіданні 23.12.2024 ОСОБА_1 та її представник - адвокат Лепіхіна О.П. не заперечували щодо прийняття судом заяви про зміну предмету позову та подальшого розгляду справи із вимогами вказаними у заяві про зміну предмету позову.
Ухвалою суду (протокольна) від 23.12.2024 заяву про зміну предмету позову прийнято до розгляду та приєднано до матеріалів справи.
24.01.2025 через систему «Електронний суд» до суду від представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - Лепіхіної О.П. поступила заява, в якій представник просила залишити заяву про затвердження мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі №342/692/24 про визначення місця проживання дитини без розгляду та продовжити розгляд справи.
Ухвалою суду від 17 лютого 2025 року заяву про залишення заяви про затвердження мирової угоди без розгляду задоволено. Заяву про затвердження мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі № 342/692/24 про визначення місця проживання дитини та встановлення способу участі батька у вихованні дитини залишено без розгляду.
Закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лепіхіна Ольга Петрівна, до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Оверчук Дмитро Михайлович, до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та встановлення способу участі батька у вихованні дитини, третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області,Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні позивачза первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник Лепіхіна Ольга Петрівна позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, наведених в позові та просили задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити з підстав, наведених у відзиві на зустрічний позов. Крім того, ОСОБА_1 ствердила, що донька ОСОБА_3 проживає з нею. Для її проживання забезпечені належні умови. Цього літа ОСОБА_3 гостювала у її батьків на Хмельниччині. Також, ОСОБА_3 цього літа гостювала у батьків відповідача ОСОБА_2 , де безпосередньо проживала і спілкувалася з батьком - відповідачем ОСОБА_2 . Ствердила, що вона сама запропонувала відповідачу щоб їхня донька поїхала до його батьків на захід України. Зазначає, що жодним чином не перешкоджає відповідачу у вихованні чи спілкування з донькою, а навпаки вживає заходів щоб дитина спілкувалася з батьком. Проживання дитини з матір'ю буде відповідати найкращим інтересам малолітньої доньки ОСОБА_3 .
Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник Оверчук Д.М. в судовому засіданні підтримали зустрічний позов і заяву про зміну предмету позову в повному обсязі з підстав, наведених в зустрічному позові заяві. Просили заявлені вимоги задовольнити в повному обсязі. У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 щодо визначення місце проживання дитини з матір'юпросили відмовити. Зазначив, що зі згоди ОСОБА_1 дитина цього літа, перебувала тиждень у його батьків, де він з нею спілкувався, проводив час і займався її вихованням. Пояснив, що ОСОБА_1 сама запропонувала йому, щоб його батьки забрали ОСОБА_3 від її батьків до себе. А після того, як він пішов на роботу, дитина повернулася до матері. Також вказав, що після повернення дитини до матері, час від часу спілкується з донькою за допомогою годинника, який він їй купив та приймає участь у її житті, зокрема займався вибором навчального закладу для ОСОБА_3 . Також зазначив, що ОСОБА_1 декілька раз телефонувала йому і просила забрати доньку до нього, оскільки була зайнята на роботі. Були моменти, що він не міг забрати дитину, оскільки хворів. Вважає, що дитині краще буде проживати з батьком.
Представник Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області в судове засідання не з'явилися, у матеріалах справи міститься лист-заява, в якому просили розгляд справи проводити без участі їхнього представника.
Вислухавши у судовому засіданні пояснення учасників провадження, розглянувши матеріали справи, з'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 26 серпня 2016 року Солом'янським районним у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві зареєстровано шлюб між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що зроблено актовий запис №2144. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка: ОСОБА_1 , прізвище дружини: ОСОБА_1 , що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Солом'янським районним відділом у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
У шлюбі в сторін народилася донька: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.06.2019.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 26.03.2024 розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище « ОСОБА_1 ».
Як встановлено судом, після розірвання шлюбу сторони не дійшли згоди щодо визначення місця проживання доньки сторін: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Витягом з Реєстру Віньковецької територіальної громади №2024/003640806 від 12.04.2024 стверджується, що з 11.06.2019 зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 .
Характеристикою ТзОВ Дитячий центр «Моя Капітошка» від 12.04.2024 стверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відвідує дитячий центр «Моя Капітошка» з червня 2020 року. В центр дитина приходить завжди охайна, доглянута. Зауважень до виховання дитини батьками немає. За відвідування дитячого центру дитиною, оплата вноситься кожного місяця вчасно батьками, по 50% від вартості дитсадка.
Копією декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-М648-9ЕА0, в якій зазначено, що довіреною особою пацієнта для повідомлення настання екстреного випадку з пацієнтом є ОСОБА_2 та копією декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу№0001-83РК-Т8А0, в якій зазначено, що довіреною особою пацієнта для повідомлення настання екстреного випадку з пацієнтом є ОСОБА_2 , законний представник пацієнта є ОСОБА_1 , стверджується, що як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 укладались декларації із лікарем для забезпечення отримання первинної медичної допомоги їхньої дочки ОСОБА_3 .
Згідно акту обстеження умов проживання батька від 09.04.2024, складеного провідними фахівцями соціальної роботи, затвердженого директором КЗ «Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, з метою встановлення здатності батька виконувати обов'язки щодо виховання дитини та догляду за нею встановлено, що проведено обстеження умов проживання квартири, яка складається з 1 кімнати, розміщеної на 5 поверсі 6 -ти поверхового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 за результатами якого встановлено, що за цією адресою проживають без реєстрації: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - батько та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - дочка. Умови проживання задовільні, кімнати облаштовані меблями, технікою. Для виховання та розвитку дитини створені умови: окреме ліжко, шафа для речей, іграшки.
Як слідує із договору купівлі-продажу квартири від 27 березня 2018 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_15 , який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від імені ОСОБА_16 , ОСОБА_16 передав у власність а ОСОБА_2 прийняв у власність (купив) квартиру під АДРЕСА_5 .
Крім того, 27.03.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_17 укладено договір іпотеки, предметом якого є однокімнатна квартира під АДРЕСА_5 , що належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27.03.2018.
Випискою АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.09.2023 - 30.05.2024 підтверджується надходження на банківський рахунок/картку ОСОБА_2 коштів на суму 269122,19 грн та витрату коштів на суму 259607,62 грн.
Відповідно до Витягу з Інформаційно - аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м.Городенка, Україна на території України станом на 29.05.2024 до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи непогашеної судимості немає в розшуку не перебуває.
Згідно акту обстеження умов проживання матері, складеного начальником служби у справах дітей Крушинською А.С., заступником начальника служби у справах дітей Шпетною А.В. від 17.07.2024 встановлено, що посадовими особами служби у справах дітей проведено обстеження умов проживання квартири АДРЕСА_7 . За результатами обстеження встановлено, що умови проживання задовільні, кімнати облаштовані меблями. Для виховання та розвитку дитини створені умови: окреме ліжко, шафа для речей, стіл для виконання завдань, іграшки, книжки. За цією адресою проживають без реєстрації: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - мама, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - дочка. В помешканні дотримуються санітарно-гігієнічних умов. В квартирі чисто. Для дитини в сім'ї створені всі необхідні умови для повноцінного утримання та виховання. Дитина всім забезпечена.
Відповідно до Договору оренди квартири у приватної особи від 09 грудня 2023 року ОСОБА_1 орендує квартиру АДРЕСА_8 .
Довідкою - характеристикою Відділу поліції №1 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області №б/н від 15.04.2024 стверджується, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 проживаюча за адресою: АДРЕСА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, скарг від жителів не надходило. За час проживання за вищевказаною адресою в поле зору співробітників сектору превенції відділу поліції №1 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області не потрапляла.
Відповідно до Витягу з Інформаційно - аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка смт.Віньківці, Україна на території України станом на 11.04.2024 до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи непогашеної судимості немає в розшуку не перебуває.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрована, як фізична особа - підприємець, вид діяльності: роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення абе через мережу Інтернет (основний); виробництво парфумних і косметичних засобів; оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціальних магазинах; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; надання послуг перукарнями та салонами краси, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи - підприємця. Отримує дохід від підприємницької діяльностві, що підтверджується заключною випискою АТ «КБ «ПриватБанк» за період з 03.05.2023 по 03.05.2024.
Отже, як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з травня 2024 року по даний час, проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 , у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п'ята статті 19 СК України).
Висновком щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області №446/29 від 30.07.2024 стверджено, що на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини при Борщагівській сільській раді Бучанського району Київської області від 17 липня 2024 року (протокол №12) орган опіки та піклування на теперішній час вважає за доцільне визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Вирішуючи позовні вимоги за первісним позовом та за зустрічним позовом щодо визначення місця проживання дитини, надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами по справі з приводу визначення місця проживання дитини, суд керується наступним.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Норми міжнародного права та національного законодавства не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже, не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вище викладене, судом встановлено, що як мати, так і батько піклуються про життя та здоров'я дитини ОСОБА_3 , мають задовільні умови для проживання дитини, матеріально забезпечені, не притягувалися до адміністративної чи кримінальної відповідальності, з любов'ю відносяться до дитини, забезпечують дозвілля дитини ( у матеріах справи наявні фото, відео файли).
При цьому, при вирішенні спору щодо визначення місця проживання дитини, суд бере до уваги те, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 26.03.2024) в квітні 2024 року (акт обстеження умов проживання батька від 09.04.2024) донька сторін проживала із батьком. Проте, з травня 2024 року по даний час, малолітня донька сторін ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 .
З огляду на специфіку відносин, що склалися між сторонами, суд розуміючи, що спір стосується чутливої сфери правовідносин, в яких батьки не дійшли спільного рішення щодо місця проживання їхньої дитини, стає на захист інтересів дитини та враховуючи сталість соціальних зв'язків дитини ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 , добросовісне виконання нею батьківських обов'язків, вік дитини, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність з боку матері негативного впливу на її виховання і розвиток, приходить до висновку, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , саме з матір'ю забезпечить якнайкращі інтереси дитини, буде сприяти збереженню зв'язку дитити із сім'єю. Саме у якнайкращих інтересах дитини позивачем ОСОБА_1 буде забезпечено її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, оскільки для малолітнього віку дівчинки вкрай необхідним є контакт з матір'ю, у цьому віці діти найбільш прив'язані до матері. Матір малолітній дитині необхідна як опора, як джерело безпеки і задоволення нагальних потреб, саме нею формується почуття любові, ніжності, жалю і співчуття. Малолітній дитині необхідна не тільки звична обстановка з усталеним колом спілкування, але дитина повинна відчувати себе психофізіологічно вільно, захищено та комфортно, щоб у неї було сформовано відчуття безпеки і підтримки. Для дитини таким «притулком» зазвичай служать поцілунок, голос, обійми і коліна матері, читання в ліжку, спільні прогулянки, що в результаті допомагає дитині здійснювати посилений контроль, постійне регулювання думок та поведінки.
Відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) ОСОБА_2 не надано суду переконливих доказів, що проживання доньки разом з ним буде найкраще відповідати інтересам дитини та належних і допустимих доказів того, що проживання дитини з матір'ю буде перешкоджати її гармонійному розвиткові та вихованню. З травня 2024 року по даний час, малолітня донька сторін ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 , що безумовно свідчить про формування у дитини прив'язаності до місця проживання, речей, побуту тощо.
Беручи до уваги вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги первісного позову в частині визначення проживання дитини з матір'ю, є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. А тому, слід визначити місце проживання дитини сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання дитини слід відмовити, оскільки дана вимога про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 є взаємовиключною з позовною вимогою первісного позову.
При цьому суд зауважує, що батько ОСОБА_2 ,який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку малолітньої доньки ОСОБА_3 , має право та обов'язок піклуватися про її здоров'я, її стан розвитку та не обмежений у можливості реалізації належного йому права на спілкування із дитиною, тобто визначення місця проживання дитини з матір'ю не впливатиме на взаємовідносини батька із донькою, оскільки таке визначення місця проживання дитини, не позбавляє батька батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків.
Щодо інформації вказаної в Інформаційних довідках ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які долучені до позовної заяви та інформації, вказаної у письмових поясненнях ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , які долучені до зустрічної позовної заяви, то суд вважає такі докази неналежними та до уваги не бере, оскільки вказані особи не були заявлені у справі, як свідки, не були приведені до присяги і не попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення, не давали пояснення особисто в суді.
Наявність у матеріалах справи відео щодо виникнення конфліктів між сторонами та поведінки сторін під час їх спілкування між собою, які були переглянуті в судовому засіданні, суд розцінює, як взаємні звинувачення сторін у такому, що свідчить про наявність спору між ними з приводу визначення місця проживання їх спільної дитини.
Щодо заключення за результатами психологічного обстеження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , то суд не приймає до уваги вказане заключення, оскільки воно є необ'єктивним і проведене без дослідження всіх обставин справи. Зокрема, при наданні заключення не заслуховувалась мати дитини, не аналізувалось її відношення. Експертиза з даного приводу не заявлялась і судовий висновок з даних правовідносин не досліджувався.
Вказані висновки також викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року по справі № 712/11527/17(провадження № 61-18882св19) та Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року справа № 278/2609/21(провадження № 61-12537св22)
Щодо вимоги за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Оверчук Дмитро Михайлович, до ОСОБА_1 про визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.
За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.
Відповідно до статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Також, за вимогами частини четвертої та п'ятої статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Як встановлено судом, шлюб між сторонами ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 розірвано, донька сторін ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 .
У вимогах зустрічного позову із врахування заяви зміну предмету позову ОСОБА_2 просить: визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: протягом першого тижня місяця відповідач проводить час з дитиною з п'ятниці по неділю включно з ночівлями дитини за місцем проживання відповідача; протягом четвертого тижня місяця відповідач проводить час з дитиною з понеділка по четвер включно з ночівлями дитини за місцем проживання відповідача. право на спільне проведення вихідних, державних свят та шкільних канікул (50% від їх тривалості); обов'язкове повідомлення батька про всі важливі рішення, пов'язані зі здоров'ям, навчанням та вихованням дитини.
При цьому, у судовому засіданні позивач за зустрічним позовом - відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 ствердив, що час від часу спілкується із донькою, бере участь у її вихованні. Зі згоди матері ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , влітку, під час, канікул перебував із донькою у своїх батьків на заході України, де проводив час із ОСОБА_3 і займався її вихованням. Також зазначив, що ОСОБА_1 декілька раз телефонувала йому і просила забрати доньку до нього, оскільки була зайнята на роботі.
Положеннями статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з положеннями статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, у свою чергу, має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).
З досліджених судом доказів та встановлених обставин під час розгляду справи, судом не встановлено, що мати ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , з якою на даний час проживає ОСОБА_3 , чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, батьку - ОСОБА_2 . Крім тверджень про створення йому перешкод у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_2 не надав суду жодних інших об'єктивних доказів такої поведінки відповідача - ОСОБА_1 .
Доказів про те, що ОСОБА_2 звертався із заявою до органу опіки та піклування щодо визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею також немає. Клопотань про надання органом опіки та піклування письмово висновку щодо розв'язання спору, під час розгляду справи не заявляв. При цьому, зазначений орган має врахувати умови життя батьків; їх ставлення до дитини; визначити зручний час для побачень, з урахуванням інтересів дитини, її віку, стану здоровя; можливість відвідування дитиною місця проживання того з батьків, хто проживає окремо.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні у зв'язку із недоведеністю порушення відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 прав позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , як батька, щодо виховання дитини та права на спілкування з дитиною.
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (див. напр. постанову Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).
Враховуючи те, що позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не доведено та не надано доказів того, що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у спілкуванні і у вихованні їхньої доньки ОСОБА_3 , як і відсутні докази про звернення до органу опіки та піклування із заявою про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, то суд приходить до висновку, що вимоги позивача про встановлення способу участі батька у вихованні дитини є передчасними та такими, що не підлягають до задоволення.
При цьому, суд звертає увагу на те, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Суд також враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі. Інші доводи учасників процессу не спростовують висновків суду по даній справі.
На підставі 51 Конституції України, ст. ст. 7, 19, 104, 110, 112, 113, 141, 157, 160,161 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 12, 80, 81, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лепіхіна Ольга Петрівна, до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини - задовольнити повністю.
Визначити місце проживання дитини сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Оверчук Дмитро Михайлович, до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та встановлення способу участі батька у вихованні дитини, третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області- відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Зареєстроване місце проживання позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Зареєстроване місце проживання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .
Місцезнаходження третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області - пров. Шкільний, 5 село Софіївська Борщагівка, Бучанського району Київської області, код ЄДРПОУ 45031835.
Повний текст рішення складений 21.08.2025.
Суддя: Федів Л. М.