Справа № 683/3833/24
2/683/306/2025
12 серпня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді Бондарчук Л.А.
секретаря Поважнюк Т.В.
з участю : позивачки ОСОБА_1
представника позивачки адвоката Козака І.О.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача адвоката Падучак І.І.
представника органу опіки та піклування Сторожук О.О.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/3833/24, 2/683/306/2025 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи - служби у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, про зміну способу стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав,
установив:
В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що вона перебувала із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 3 вересня 2011 року, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька ОСОБА_4 . Шлюб розірвано 22 січня 2016 року рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області, а також рішенням цього ж суду від 22 січня 2016 року з відповідача стягуються аліменти на дітей в розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 23 листопада 2015 року і до повноліття дітей.
Позивачка вказує, що з літа 2016 року і до часу подачі позову відповідач жодного разу не бачив дітей та не цікавився ними. Діти проживають разом із позивачкою, вихованням та піклуванням за ними займається виключно вона. Відповідач, окрім сплати аліментів, не бере участі у вихованні сина та доньки, не цікавиться їх життям і здоров'ям, не вітає їх на свята.
За таких обставин ОСОБА_1 просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_6 , а також змінити спосіб стягнення аліментів із відповідача на 5000 грн на кожну дитину, оскільки він живе та працює за кордоном і фактично приховує свій дохід.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 30 грудня 2024 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у загальному порядку.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 30 липня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Падучак І.І. в установлений в ухвалі строк подано відзив на позовну заяву, де просить в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав відмовити, а в частині зміни способу стягнення аліментів задоволити частково та стягувати з відповідача 3000 грн щомісячно на кожну дитину, оскільки на утриманні ще має дружину, яка є інвалідом ІІІ групи та неповнолітню доньку. Також вказує, що відповідач на даний час працює за межами України, а тому позбавлений можливості брати активну участь у вихованні дітей, однак робить усе можливе для підтримання спілкування, а також щомісячно сплачує аліменти, тому достатніх підстав для позбавлення батьківських прав позивачкою не наведено.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Козак І.О. позов підтримали та просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Падучак І.І. в судовому засіданні просять відмовити в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прапв, посилаючись на те, що відповідач приймає участь у матеріальному забезпеченні дітей, сплачує аліменти та бажає налагодити відносини із ними, тому просять не позбавляти його батьківських прав. Позовні вимоги в частині зміни способу стягнення аліментів визнали частково та просили стягувати по 3000 грн на кожну дитину щомісячно.
В судовому засіданні представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області Сторожук О.О. просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позбавлення батьківських прав не відповідає інтересам дитини.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 3 вересня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька ОСОБА_4 .
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 січня 2016 року, яке набрало законної сили 2 лютого 2016 року, шлюб між сторонами розірвано.
Після припинення спільного проживання та розірвання шлюбу неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Старокостнтянівського районного суду Хмельницької області від 22 січня 2016 року стягнуто із ОСОБА_2 , 1987 року народження, прож.: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с.Чесники, аліменти на користь ОСОБА_7 на утримування сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 листопада 2015 року і до їх повноліття.
Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від дітей за межами України. Згідно інформації Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби № 19/21806-25 від 18 березня 2025 року відповідач востаннє перетнув державний кордон України (виїзд) 18 лютого 2022 року. 2 липня 2020 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_9 та ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась донька ОСОБА_10 .
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 10 липня 2025 року позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є недоцільним та таким, що не відповідає інтересам дітей.
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони
державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
За змістом частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В силу статті 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Із положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» («Mamchur v. Ukraine», заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, пункт 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Також у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, пункти 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що проживання дитини разом із батьками в сім'ї відповідає якнайкращим її інтересам, оскільки дитина має право на особисте піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Розлучення дитини з батьками може бути обумовлене лише виключними обставинами, в тому числі неправомірною поведінкою батьків, яка призводить до грубого порушення економічних, соціальних і культурних прав дитини, створює загрози для безпечних умов її проживання та розвитку, перешкоджає належному матеріальному забезпеченню дитини.
Позбавлення батьківських прав є одним із заходів сімейно-правової відповідальності, яка спрямована на захист прав та інтересів дитини, настає при винній поведінці батьків на підставах і
у порядку, передбачених законом, та породжує настання невигідних для батьків наслідків, у тому числі втрату права, заснованого на спорідненості з дитиною.
Однією з підстав позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання своїх обов'язків.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійний характер.
Відповідно до положень ст.12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 перебуває за межами України з лютого 2022 року разом із дружиною та малолітньою.
В судовому засіданні він пояснив, що бажає виконувати батьківські обов'язки, однак через віддаленість місця проживання, не може цього зробити, однак він телефонує дітям та сплачує аліменти. Відповідач та його представник в судовому засіданні категорично заперечують проти позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Згідно ст.12 Конвенції ООН «Про права дитини" від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною у 1991 році, держави учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Відповідно до положень ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім"ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.
Допитані малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суду пояснили, що не бажають спілкуватись з батьком.
При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, натомість встановлено, що відповідач перебуває за межами України і між сторонами існує тривалий конфлікт, що негативно вплинув на їхні взаємовідносини, що підтверджується Розпорядженням Старокостянтинівської держадміністрації №39/2017-р від 6 березня 2017 року про визначення способів участі у вихованні батьком ОСОБА_2 , згідно якого останньому визначили дні зустрічі із дітьми.
Допитані судом за клопотанням представника відповідача свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили бажання відповідача приймати участь у вихованні дітей, спілкуванні з ними.
Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між батьками дитини конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків з дитиною, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав. Та обставина, що на час розгляду справи вихованням дитини і її розвитком займається мати, не свідчить про те, що батько дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Позивачкою, не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що батько дітей особливо неблагонадійний і спілкування з ним суперечить їх інтересам.
Таким чином, досліджені судом докази достовірно не свідчать про наявність в діях ОСОБА_2 винної поведінки або свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками, або жорстокого поводження з дітьми, які б давали підстави суду застосувати до нього крайній захід впливу у виді позбавлення батьківських прав.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
При цьому, суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 10 липня 2025 року, згідно якого позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є недоцільним та таким, що не відповідає інтересам дітей.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що незважаючи на те, що відповідач в певній мірі нехтує своїми батьківськими обов'язками щодо своїх сина та доньки, однак на даний час відсутні достатні підстави для застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу у виді позбавлення його батьківських прав стосовно дітей з врахуванням їх інтересів та інтересів самого відповідача, рішень Європейського суду з прав людини, судової практики Верховного Суду.
На даний час вказані обставини не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав та застосування такого крайнього заходу впливу.
При цьому суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність зміни ставлення до дітей.
Обов'язок батьків по утриманню своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві. Зокрема, статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Таким чином, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким
чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Визначаючи розмір аліментів суд має виходити з розумності та достатності розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб позивачки на утримання дітей, а також з реальної можливості відповідача вказаний розмір аліментів сплачувати щомісячно, не порушуючи прав останнього.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід змінити спосіб стягнення аліментів визначений рішенням Старокостянтинівського районного суду від 22 січня 2016 року у справі № 683/2924/15-ц, згідно якого стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_13 на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 листопада 2015 року і до їх повноліття на стягнення у твердій грошовій сумі, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн на одну дитину щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення донькою повноліття.
Оскільки розмір аліментів за заявою стягувача визначається у твердій грошовій сумі, тому вимога щодо мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину (не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) у даному випадку не застосовується.
Судові витрати роз приділяються відповідно до ст.141 ЦПК Країни.
Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задоволити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Старокостянтинівського районного суду від 22 січня 2016 року у справі № 683/2924/15-ц, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_13 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 листопада 2015 року і до їх повноліття на стягнення у твердій грошовій сумі, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн на одну дитину щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення донькою повноліття.
В решті позову відмовити.
Попередити ОСОБА_14 про необхідність належного виконання батьківських обов'язків та зміни ставлення до виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, місце знаходження: вул. Острозького,70, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, 31100, код ЄДРПОУ 04060766.
Повний текст рішення виготовлено 21 серпня 2025 року.
Суддя