Справа № 598/1493/24
провадження № 2/598/61/2025
іменем України
"21" серпня 2025 р. Збаразький районний суд
Тернопільської області в складі:
головуючого судді Олещука Б.Т.
з участю секретаря Козак Д.Р., представника позивача адвоката Братівника І.В. та представника відповідача адвоката Рокетської С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Братівник Ігор Васильович, до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання зобов'язань припиненими та припинення обтяження,-
встановив :
До Збаразького районного суду звернулась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Братівник Ігор Васильович, із позовною заявою, зареєстрованою через канцелярію суду 17.06.2024, до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання зобов'язань припиненими та припинення обтяження. В якій просить:
1. Витребувати в Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» належним чином завірені копії кредитного договору №ТЕО0GP0000000001 від 19 березня 2008 року та договору іпотеки від 20.03.2008 посвідчений приватним нотаріусом Джула О.М., зареєстрований за номером 2053, укладені між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк».
2. Визнати припиненими зобов'язання ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» згідно кредитного договору №ТЕО0GP0000000001 від 19 березня 2008 року.
3. Визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки від 20.03.2008 укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», посвідченим приватним нотаріусом Джулою О.М., зареєстрованим 20.03.2008 за номером 2053 та виключити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку, реєстраційний номер обтяження 6833481.
4. Зняти заборону відчуження нерухомого майна, будинок, житловий будинок з надвірними будівлями, адреса: АДРЕСА_1 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна, зареєстрований у реєстрі за №6833476.
5. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19.03.2008 між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір №ТЕО0GP0000000001 за умовами якого банк зобов'язався надати позивачці кредит. 20.03.2008 між сторонами укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Джулою О.М. та зареєстрований за номером 2053. Також 20.03.2008 на підставі договору іпотеки до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна приватним нотаріусом внесено обтяження за реєстраційним номером 6833476, об'єкт обтяження: будинок, житловий будинок з надвірними будівлями, адреса: АДРЕСА_1 , що передано в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором. 21 лютого 2022 року відповідачем направлено ОСОБА_1 гарантійний лист, за змістом якого кредитор надав гарантію про відсутність претензій щодо сплати кредиту після внесення на погашення заборгованості коштів в сумі 259000 грн на запропонований рахунок в термін 22.12.2022. Позивач ОСОБА_1 виконала вимоги банку в повному обсязі та внесла на погашення заборгованості коштів в сумі 259000 грн на запропонований рахунок в термін 22.12.2022. У 2024 році представники банку засобами телефонного зв'язку повідомили позивачці про наявність претензій банку до ОСОБА_1 з вимогою сплатити залишок заборгованості. Однак, позивач свої зобов'язання згідно домовленостей з відповідачем виконала повністю, а тому просить позовні вимоги задовольнити.
Дана позовна заява зареєстрована в суді і справі присвоєно єдиний унікальний номер 598/1493/24.
24 червня 2024 року ухвалою Збаразького районного суду прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.13).
09 липня 2024 року ухвалою Збаразького районного суду зобов'язано Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подати до канцелярії Збаразького районного суду Тернопільської області належним чином завірені копії кредитного договору №ТЕО0GP0000000001 від 19 березня 2008 року та договору іпотеки від 20.03.2008 посвідченого приватним нотаріусом Джулою О.М., зареєстрованого за номером 2053, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.17).
18 листопада 2024 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Братівника І.В. надійшла заява про забезпечення позову, у якій він просить вжити заходів забезпечення позову у даній цивільній справі шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа №2/604/406/15 виданого Підволочиським районним судом 23.12.2015 про стягнення з ОСОБА_1 податковий номер НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанку» заборгованості за договором ТЕО0GP000000001 від 19.03.2008 в розмірі 37007,81 (тридцять сім тисяч доларів США 81 цент, що згідно курсу НБУ станом на 21.08.2015 складало 815282,05 грн (вісімсот п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят дві гривні 05 копійок) та судовий збір у розмірі 12229,23 грн (дванадцять тисяч двісті двадцять дев'ять гривень 23 копійок), а всього разом 827511,28 грн (вісімсот двадцять сім тисяч п'ятсот одинадцять гривень двадцять вісім копійок) (а.с.20-31).
19 листопада 2024 року ухвалою Збаразького районного суду задоволено заяву представника позивача адвоката Братівника І.В. про забезпечення позову у даній справі і у забезпечення позову зупинено стягнення на підставі виконавчого листа №2/604/406/15 виданого Підволочиським районним судом Тернопільської області 23.12.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суми заборгованості за договором ТЕО0GP000000001 від 19.03.2008 в розмірі 37007,81 (тридцять сім тисяч сім доларів США 81 цент, що згідно курсу НБУ станом на 21.08.2015 складало 815282,05 грн (вісімсот п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят дві гривні 05 копійок) та судового збору у розмірі 12229,23 грн (дванадцять тисяч двісті двадцять дев'ять гривень 23 копійок), а всього разом 827511,28 грн (вісімсот двадцять сім тисяч п'ятсот одинадцять гривень двадцять вісім копійок) (а.с.33-35).
20 листопада 2024 року від відповідача АТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява про спростування позовних вимог, у якій відповідач просить відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 посилаючись на те, що банком прийнято рішення про застосування заборгованості за кредитним договором №ТЕО0GP0000000001 від 19 березня 2008 року після внесення на погашення заборгованості коштів в сумі 259000 грн на рахунок № НОМЕР_2 у термін до 22.12.2022 з подальшим дебетуванням отриманих грошових коштів на рахунок вищевказаного кредитного договору. Останній платіж на виконання пропозиції банку здійснено 25.10.2022 на суму 219900 грн, коли на дану дату вже діяла постанова НБУ, котра забороняла банкам здійснювати клієнту зміну валюти виконання зобов'язання за банковим кредитом іноземної валюти на гривні, а тому відсутні підстави вважати, що кредитні зобов'язання сторін припинено з підстав наведених у позовній заяві (а.с.40-42).
24 лютого 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Братівника І.В. надійшли заперечення, в яких він зазначає, що поведінка відповідача стосовно споживачки є недобросовісною, відповідач запропонував умови зміни виконання зобов'язання та прйняв належним чином виконане зобов'язання, а подальша поведінка АТ КБ «ПриватБанк» суперечить принципу добросовісності цивільних правовідносин. Постанову Правління Національного Банку України №102 від 20.05.2022 «Про внесення змін до постанови Правління Національного Банку України від 24 лютого 2022 року № 18» вважає такою, що не підлягає застосуванню до даних правовідносин (а.с.75-77).
28 лютого 2025 року від відповідача АТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява відповідь на заперечення опонента від 24.02.2025 в якій відповідач просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю (а.с.96-98).
19 березня 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Братівника І.В. надійшла заява в якій він просить заяву АТ КБ «ПриватБанк» не брати до уваги, оскільки сторонами укладено договір про зміну умов погашення заборгованості за кредитним договором, який в подальшому виконано позивачкою належним чином. Вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» не вжило заходів щодо відкликання пропозиції чи розірвання договору про зміну порядку виконання зобов'язання, а тому право позивачки підлягає захисту (а.с.101-102).
28 березня 2025 року від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на заяву сторони опонента від 18.03.2025 в якій відповідач просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю(а.с.105-106).
01 травня 2025 року ухвалою Збаразького районного суду перейдено до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження, призначено підготовче засідання справи (а.с.109-110).
22 липня 2025 року закінчено підготовче засідання і призначено справу до розгляду по суті (а.с.132-133).
Представник позивача адвокат Братівник І.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просив суд позов задовольнити, посилаючись на ті ж обставини.
Представник відповідача, адвокат Рокетська С.В., у судовому засіданні, позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що банком прийнято рішення про застосування заборгованості за кредитним договором №ТЕО0GP0000000001 від 19 березня 2008 року після внесення на погашення заборгованості коштів в сумі 259000 грн на рахунок № НОМЕР_2 у термін до 22.12.2022 з подальшим дебетуванням отриманих грошових коштів на рахунок вищевказаного кредитного договору. Останній платіж на виконання пропозиції банку здійснено 25.10.2022 на суму 219900 грн, коли на дану дату вже діяла постанова НБУ, котра забороняла банкам здійснювати клієнту зміну валюти виконання зобов'язання за банковим кредитом іноземної валюти на гривні, а тому відсутні підстави вважати, що кредитні зобов'язання сторін припинено з підстав наведених у позовній заяві.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши здобуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом установлено, що предметом судового спору є визнання припиненими зобов'язання ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» згідно кредитного договору №ТЕО0GP0000000001 від 19 березня 2008 року, визнання припиненою іпотеку за договором іпотеки від 20 березня 2008 року укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», виключення з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку, реєстраційний номер обтяження 6833481, зняття заборони відчуження нерухомого майна, житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна, зареєстрований у реєстрі за №6833476.
Суд неодноразово роз'яснював сторонам, що обставини справи мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Також суд вжив всіх дозволених чинним законодавством заходів для повного і об'єктивного розгляду справи, роз'яснював позивачу, котрий користувався правовою допомогою у даній справі, що наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача, мають бути доведені належними та допустимими доказами.
Крім того, суд неодноразово сприяв сторонам у наданні додаткових доказів, шляхом задоволення їх клопотань про витребування доказів та надавав терміни для представлення доказів, у зв'язку із чим неодноразово відкладався розгляд справи.
Суд не може вказувати сторонам, які докази необхідно надати суду для підтвердження своїх вимог та з власної ініціативи витребувати докази, оскільки згідно із вимогами ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона по справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмета доказування.
Враховуючи те, що обов'язок щодо доказування покладається на сторони, суд вважає, що вказану справу слід вирішувати на підставі наявних доказів.
Так, судом встановлено, що 19 березня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №ТЕО0GP0000000001, відповідно до умов якого АТ КБ «ПриватБанк» надав позичальникові ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 42000 доларів США, на строк по 16.03.2028 включно (а.с.44-46).
20 березня 2008 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Збаразького районного нотаріального округу Тернопільської області Джулою О.М., зареєстрований у реєстрі за №2053. Предметом цього договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 124,3кв.м., житлова площа 46,2 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 . За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань Іпотекодавця за кредитним договором від 19.03.2008 №ТЕО0GP0000000001, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем по поверненню кредиту, наданого у вигляді не поновлюваної лінії, в сумі 46200 доларів США на строк з 19.03.2008 по 16.03.2028. (а.с.47-49).
На підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» та у зв'язку із посвідченням договору іпотеки накладено заборону відчуження на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 124,3кв.м., житлова площа 46,2 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 . Дана обставина підтверджується копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 18.11.2024 №404171258 (а.с.25-26).
Відповідно до рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 грудня 2015 року у справі №604/1155/15-ц позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за договором №ТЕО0GP0000000001 від 19.03.2008 в розмірі 37007,81 доларів США (а.с.59-61).
21 лютого 2022 року на адресу ОСОБА_2 від АТ КБ «ПриватБанк» було надіслано гарантійний лист відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що в УБ Західного Міжрегіонального Управління АТ КБ «ПриватБанк» по Тернопільському регіону знаходиться проблемний кредит ТЕО0GP0000000001 від 19.03.2008 ОСОБА_2 . Станом на 21.02.2022 заборгованість складає 74437,88 доларів США. Даним листом АТ КБ «ПриватБанк» гарантує сторнування залишку заборгованості по кредитному договору №ТЕО0GP0000000001 від 19.03.2008, після внесення на погашення залишку заборгованості коштів в сумі 259000 грн (двісті п'ятдесят тисяч гривень) на рахунок НОМЕР_2 в термін до 22.12.2022 з подальшим дебетуванням отриманих грошових коштів на рахунок вищезазначеного договору. Після внесення вищезазначеною вище суми та сторнування банком процентів, комісій, штрафів та пені, а також закриття вищевказаному кредитного договору, банк дає гарантію про відсутність претензій до клієнта по вищевказаному кредитному договору (а.с.4).
ОСОБА_2 виконала умови банку шляхом сплати на запропонований рахунок банком всієї суми коштів, що підтверджується копіями квитанцій: №М0901O1U9C від 01.09.2022 (а.с.5) №@2PL377816 від 27.07.2022 (а.с.6) та квитанцією від 25.10.2022 (а.с.7).
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 в 2024 році від представника банку засобам телефонного зв'язку була повідомлена про наявність претензій банку з вимогою сплатити залишок заборгованості.
Будь-яких спростувань вищенаведених обставин судом не здобуто.
Рішенням Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року у справі №15-рп/2011 роз'яснено, що дія положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Положення статей 42, 92 Конституції України гарантують громадянам України, що держава захищає права споживачів, здійснюючи контроль за якістю і безпечністю усіх видів послуг та встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків, має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Іпотекодержатель зобов'язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою.
Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач 21 лютого 2022 року направив на адресу позивача гарантійний лист, у якому зазначив, що гарантує сторнування залишку заборгованості за кредитним договором №ТЕО0GP0000000001 від 19.03.2008, після внесення на погашення заборгованості коштів в сумі 259000 грн терміном до 22.12.2022 на зазначений ними рахунок, дані обставини сторонами не оспорюються і підтверджуються копією гарантованого листа (а.с.4).
Згідно ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 прийняла пропозицію банку, зазначену у гарантійному листі, а саме, сплатила: 27 липня 2022 року суму грошей у розмірі 19500 грн, 01 вересня 2022 року - у розмірі 19600 грн та 25 жовтня 2022 року - у розмірі 219900,00 грн на рахунок зазначений у гарантійному листі. Тобто до 22 грудня 2022 року позивачка ОСОБА_1 виконала вимоги відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо погашення заборгованості за кредитним договором №ТЕО0GP0000000001 від 19.03.2008. Сплата зазначених коштів відповідачем не оспорюється.
У постанові Верховного Сулу у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17 (провадження №61- 30435сво18), зроблено висновки, що «в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Висновки Верховного Суду з питання дотримання принципу правомірності правочину є усталеними та послідовними (до прикладу: постанови Верховного Суду від 28.02.2024 у справі №159/4766/21 (провадження № 61-15464св23), від 13.12.2023 у справі № 295/13310/21 (провадження №61-12351св22), Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 (провадження №61-30435сво18) від 28.07.2021 у справі №759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно до ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Згідно ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Отже, споживач вважається слабшою стороною у правовідносинах з кредитором, у зв'язку із чим саме на останнього покладається обов'язок забезпечення дотримання прав позичальника.
Відповідач, який надіслав пропозицію 21 лютого 2022 року не поінформував споживача, про виникнення обставин, що на його переконання, нібито мали вплив на зобов'язання сторін.
Частиною 3 статті 641 ЦК України передбачено, що пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснив жодних дій та не повідомив позивача щодо відкликання пропозиції або розірвання договору згідно домовленостей визначених у гарантійному листі від 21.02.2022 (а.с.4).
Відповідно до ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Суд приходить до висновку, що між сторонами була досягнута домовленість щодо умов погашення кредитного договору №ТЕО0GP0000000001 від 19.03.2008 та дані умови були виконані позивачкою у встановлений строк, а тому необхідно визнати припиненими зобов'язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» згідно кредитного договору №ТЕО0GP0000000001 від 19 березня 2008 року.
Вирішуючи питання про застосування у даному випадку Постанови Правління Національного Банку України №102 від 20.05.2022 року «Про внесення змін до постанови Правління Національного Банку України від 24 лютого 2022 року № 18», суд враховує наступне:
Згідно пункуту19-3 постанови Правління Національного Банку України від 24 лютого 2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» банкам забороняється здійснювати реструктуризацію заборгованості за кредитними договорами, укладеними ними з клієнтами-позичальниками (крім банків), шляхом зміни валюти виконання зобов'язання за банківським кредитом з іноземної валюти на гривні, крім реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що здійснюється згідно з пунктом 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», крім реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що здійснюється згідно з пунктом 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування».
Пунктом 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що зобов'язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.
Позивач ОСОБА_1 мала право на здійснення реструктуризації заборгованості за кредитним договором згідно з пунктом 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» і на час набрання чинності постанови Правління Національного Банку України №102 від 20.05.2022 року «Про внесення змін до постанови Правління Національного Банку України від 24 лютого 2022 року №18», згідно договору за гарантійним листом від 21.02.2022 між нею та АТ КБ «ПриватБанк» здійснювала реструктуризацію за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, згідно з пунктом 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування».
Стаття 92 Конституції України визначає, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Нормою 3 ЦПК України закріплено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3).
Згідно ч.7 ст.10 ЦПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади.
Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Відповідно по рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп у017р710- 02 визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
У міжнародних актах зроблено висновок про те, що споживач є слабкою стороною, тому діє презумпція правоти споживача.
В статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином, можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 490/7071/16-ц (провадження №61- 25815св18).
У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).
Згідно ст.56 Закону України «Про Національний банк України» нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Отже, в даному випадку Постанова Правління Національного Банку України від 24 лютого 2022 року №18, після зазнаних змін з прийняттям Постанови №102 від 20.05.2022 «Про внесення змін до постанови Правління Національного Банку України від 24 лютого 2022 року №18», як підзаконний акт, що суперечить Закону України «Про захист прав споживачів» та Цивільному кодексу України не підлягає застосуванню у правовідносинах між кредитором Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та споживачем ОСОБА_1 з питання виконання даного зобов'язання, оскільки не має зворотної сили, суперечить вищим законодавчим актам. Разом з тим, споживач є слабкою стороною, тому діє презумпція правоти споживача.
При цьому, суд враховує, що позивачка ОСОБА_1 прийняла пропозицію банку, зазначену у гарантійному листі виданому 21.02.2022 відповідачем Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», а саме, сплатила: 27 липня 2022 року суму грошей у розмірі 19500 грн, 01 вересня 2022 року - у розмірі 19600 грн та 25 жовтня 2022 року - у розмірі 219900,00 грн на рахунок зазначений у гарантійному листі. Тобто до 22 грудня 2022 року позивачка ОСОБА_1 виконала вимоги відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо погашення заборгованості за кредитним договором №ТЕО0GP0000000001 від 19.03.2008. Даний гарантійний лист виданий 21.02.2022 відповідачем Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» до винесення постанови Правління Національного Банку України №102 від 20.05.2022 року «Про внесення змін до постанови Правління Національного Банку України від 24 лютого 2022 року № 18». Відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» прийняло оплату позивачем, споживачем, яка є слабкою стороною, ОСОБА_1 27 липня 2022 року суму грошей у розмірі 19500 грн, 01 вересня 2022 року - у розмірі 19600 грн та 25 жовтня 2022 року - у розмірі 219900,00 грн на рахунок зазначений у гарантійному листі. Відповідач не здійснив дій щодо відкликання пропозиції або розірвання договору та не відмовився від договору згідно гарантійного листи виданого 21.02.2022 у повному обсязі або частково.
Положення статей 42, 92 Конституції України гарантують громадянам України, що держава захищає права споживачів, здійснюючи контроль за якістю і безпечністю усіх видів послуг та встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків, має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, при цьому, застосовуючи вищенаведені норми права, суд має врахувати також правову позицію, що викладена у п.п.54, 68-70 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №711/4556/16-ц (провадження №14-88цс19): «оскільки належне виконання основного зобов'язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, то суди в даній категорії справ мають ухвалити рішення про зняття заборони відчуження нерухомого майна і виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек».
Згідно ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відтак за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідним від основного зобов'язання.
Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання в повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.
Таким чином, після сплати боржником перед банком боргу у повному обсязі, кредитний договір припиняється у зв'язку з виконанням боржником зобов'язання за кредитним договором, а отже і припиняється дія всіх забезпечувальних договорів.
Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №127/26402/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №711/4556/16-ц.
Судом встановлено, що позивачем виконано свої зобов'язання за кредитним договором №ТЕО0GP0000000001 від 19.03.2008, що в свою чергу підтверджується доказами, наданими позивачем, а відповідач не виконав вимоги закону щодо вчинення відповідних дій з припинення іпотеки у зв'язку із повним погашенням боргу за основним зобов'язанням, що було його обов'язком, а тому суд приходить до висновку про визнання іпотеки припиненою, що є підставою для зняття обтяження з нерухомого майна, у зв'язку з припиненням зобов'язань за кредитним договором.
Враховуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають захисту, шляхом визнання припиненими зобов'язання ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» згідно кредитного договору №ТЕО0GP0000000001 від 19 березня 2008 року, визнання припиненою іпотеку за договором іпотеки від 20 березня 2008 року укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», виключення з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку, реєстраційний номер обтяження 6833481, зняття заборони відчуження нерухомого майна, житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна, зареєстрований у реєстрі за №6833476, а тому позов слід задовольнити.
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача в користь позивача судових витрат, суд враховує наступне:
Згідно ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Таким чином, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору, від якого позивач звільнена за позовну вимогу про визнання зобов'язань припиненими та припинення обтяження, за вимогу немайнового характеру пропорційно розміру задоволених позовних вимог (100%) в сумі 1211,20 грн.
Також відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн, за розгляд заяви про забезпечення даної позовної заяви. При цьому, суд бере до уваги квитанцію про сплату 18.11.2024 позивачем судового збору в розмірі 605,60 грн (а.с.1).
Всі інші судові витрати у даній цивільній справі необхідно покласти на сторони у розмірі фактично понесеному ними, оскільки сторонами не заявлялися клопотання про стягнення інших судових витрат.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.42, 92 Конституції України, ст.ст.1, 3, 4, 17 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.15, 18, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.76, 205, 391, 509, 526, 598, 625, 641, 642, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 82, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Братівник Ігор Васильович, до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання зобов'язань припиненими та припинення обтяження.
Визнати припиненими зобов'язання ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» згідно кредитного договору №ТЕО0GP0000000001 від 19 березня 2008 року укладеного між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк».
Визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки від 20.03.2008, укладеним між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», посвідчений приватним нотаріусом Джула О.М., зареєстрований за №2053 та виключити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку, реєстраційний номер обтяження 6833481.
Зняти заборону відчуження нерухомого майна, житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна, зареєстрований у реєстрі за №6833476.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження даного рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане повне рішення суду складено і підписано суддею 21 серпня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» місцезнаходження: вул.Грушевського, 1д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570.
Суддя Богдан Олещук