Унікальний номер справи 333/7581/25
Номер провадження 1-кс/333/2819/25
21 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зобов'язання вчинити дії,
18.08.2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 18.10.2024 та зобов'язання вчинити дії.
Скарга обґрунтована тим, що 18.10.2024 року заявник звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі з заявою про вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 .
Листом заступника директора ТУ ДБР у м. Мелітополь від 07.08.2025 вих. №8030-25/мл/17-07-131/25, який надійшов у військову частину НОМЕР_1 , повідомлено, що відсутні підстави для внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Вважає, що уповноваженими особами Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі, всупереч нормам ст.214 КПК України допущено бездіяльність.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд скарги без їх участі, підтримав скаргу за обставинами, в ній викладеними.
Уповноважена особа Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі в судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду надано заяву про розгляд скарги за відсутності представника, в задоволенні скарги просить відмовити.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Слідчим суддею встановлено, що 18.10.2024 року військова частина НОМЕР_1 направили до ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі лист, в якому повідомили, що направляють матеріали службового розслідування відносно військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 , який в період часу з 15 серпня 2024 року по 27 серпня 2024 року був відсутній на службі. Разом з листом направили матеріали службового розслідування та інші витяги з наказів.
З наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 про результати службового розслідування для з'ясування причин і умов відсутності на службі солдата ОСОБА_4 встановлено, що 15 серпня 2024 року солдат ОСОБА_4 , водій кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог статей 11, 12, 16, 49, 127, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не вчасно подав документи про важкий стан здоров'я у військову частину НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 , та відсутній на службі з 15 серпня 2024 року по 27 серпня 2024 року. В діях солдата ОСОБА_6 , водія кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 не вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
Як вбачається з самого повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 від 18.10.2024 року, направленого на адресу ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, в діях солдата ОСОБА_6 , водія кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 не вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
24.01.2025 року ТУ ДБР, розташованого в м. Мелітополі направило відповідь ВЧ НОМЕР_1 , в якій зазначили, що суб'єктивна сторона самовільного залишення військової частини або місця служби характеризується прямим умислом, в свою чергу, згідно п. 2.5. матеріалів службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_7 «пояснив причину відсутності важким станом здоров'я (інфаркт), та надіслав всі відповідні документи (виписка із медичної карти стаціонарного хворого та відпускний квиток)». Тобто, вже під час проведення службового розслідування встановлена відсутність складу злочину, передбаченого ст. 407 КК України - встановлена наявність поважної причини його нез'явлення до місця служби, а факт самовільного його повернення до місця служби вказує на відсутність мети ухилитися від військової служби, тобто відсутність складу злочину, передбаченого ст. 408 КК України.
Частина 1 ст. 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Так, відповідно до ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
З вимог ч.1 ст.214 КПК України слідує, що бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до вказаного реєстру впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Системний аналіз положень ст.ст. 214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні та вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Положеннями ст.25 КПК України (яка регламентує засаду публічності у кримінальному судочинстві) встановлено, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Ця норма пов'язана з ч.5 ст.214 КПК України згідно якої до ЄРДР вноситься, зокрема, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, може мати місце лише у разі надходження до компетентного суб'єкта заяви, яка містить інформацію про вчинення саме кримінального правопорушення, та невнесення відповідного запису до ЄРДР протягом 24 годин з моменту надходження такої заяви.
Виходячи зі змісту ст.214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.
Тобто слідчий, прокурор зобов'язані проаналізувати викладені в повідомленні про злочин фактичні обставини діяння та визначити попередньо, під ознаки якого злочину, передбаченого статтею Особливої частини КК України, таке діяння підпадає.
Положення ст.214КПК України перебуває у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відтак, не будь-яка заява є підставою для внесення відомостей до ЄРДР, а лише та заява, яка містить фактичні дані, які підтверджують факт вчинення саме кримінального правопорушення. Всі інші заяви після їх надходження підлягають розгляду згідно із Законом, яким не є Закон про кримінальну відповідальність.
Разом з тим, необхідно також враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Згідно висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Так, відповідно до п.4 ч.5 ст.214 КПК, до ЄРДР вноситься короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Розглядаючи скаргу на бездіяльність посадових осіб щодо невнесення відомостей до ЄРДР слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, може мати місце лише у разі надходження до компетентного суб'єкта заяви, яка містить інформацію не про будь-яку факт, а про вчинення саме кримінального правопорушення, та невнесення відповідного запису до ЄРДР протягом 24 годин з моменту надходження такої заяви.
В даному випадку зміст повідомлення ВЧ НОМЕР_1 від 18.10.2024 року не містить даних про наявність ознак злочинів, передбачених ст..ст. 407, 408 КК України.
Відповідальність за ст.. 407 КК України настає за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби.
Стаття 408 КК України передбачає відповідальність за дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
В заяві ВЧ НОМЕР_1 не наведено обставин, які б свідчили про наявність у ОСОБА_8 мети ухилитись від військової служби.
Вважаю, що повідомлення ВЧ НОМЕР_1 від 18.10.2024 не містить достатньо первинних відомостей про ймовірне кримінальне правопорушення, склад якого встановлений КК.
Керуючись ст. 303 КПК України,-
Скаргу представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя : ОСОБА_1