22 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/1236/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Дніпровський стрілочний завод"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024,
додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант"
до Акціонерного товариства "Дніпровський стрілочний завод"
про стягнення 175 105,00 грн
та зустрічним позовом Акціонерного товариства "Дніпровський стрілочний завод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант"
про стягнення 3 024 000,00 грн та розірвання договору,
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод" про стягнення 175 105,00 грн заборгованості за правову допомогу, надану за договором про надання правової допомоги від 08.09.2021.
2. Акціонерне товариство "Дніпровський стрілочний завод" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" 3 024 000,00 грн та розірвання укладеного договору про надання правової допомоги від 08.09.2021.
3. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 19.06.2024 відмовив у задоволенні зустрічного позову; первісний позов задовольнив, стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпровський стрілочний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" 175 105,00 грн заборгованості.
4. Господарський суд Дніпропетровської області додатковим рішенням від 02.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково; стягнув з Акціонерного товариства "Дніпровський стрілочний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" 19 230,80 грн витрат на професійну правничу допомогу.
5. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 09.07.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 залишив без змін.
6. 25.07.2025 Акціонерне товариство "Дніпровський стрілочний завод" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову.
7. 28.07.2025 надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" проти відкриття касаційного провадження, мотивовані необґрунтованістю підстав касаційного оскарження.
8. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
9. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.
10. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).
11. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.
12. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).
13. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
14. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
15. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
16. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
17. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.
18. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
19. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
20. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
21. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
22. Скаржник у касаційній скарзі посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК.
23. Однак, скаржник не чітко не зазначає норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні, не обґрунтовує подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
24. Також стверджуючи про неврахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.05.2020 №904/4507/18 (стор.3), скаржник у подальшому наводить висновки, стверджуючи, що це висновки Касаційного господарського суду (стор.4). Отже, скаржнику необхідно також чітко вказати (уточнити) постанови Верховного Суду, в яких викладено відповідні висновки, зазначивши усі необхідні реквізити таких постанов (дату прийняття, номер справи).
25. Також, в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 скаржник не посилається на підставу (підстави) касаційного оскарження, визначену (визначені) ч.2 ст.287 ШПК та не наводить відповідних обґрунтувань.
26. У зв'язку із зазначеним, скаржнику необхідно чітко зазначити (уточнити) підстави касаційного оскарження, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані у цій ухвалі.
27. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.
28. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.
29. Також скаржник 28.07.2025 подав заяву про повернення надміру зарахованого судового збору, яку мотивує тим, що платіжним дорученням від 25.07.2025 №881 сплатив 96 776,00 грн судового збору з некоректним призначенням платежу (без вказівки коду ЄДРПОУ платника), після чого платіжним дорученням від 25.07.2025 №11311 сплатив збір повторно з правильними (повними) реквізитами платіжного документа.
30. Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
31. Відповідно до пп.2 п.37 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою правління Національного банку України від 29.07.2022 №163 (далі - Інструкція) платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити: унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку.
32. Згідно з ч.1 ст.7 Закону "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
33. Статтею 7 Закону "Про судовий збір" визначено вичерпний перелік підстав повернення судового збору за ухвалою суду.
34. Повернення помилково сплаченого судового збору за ухвалою суду вказаною статтею не передбачено.
35. Оскільки грошові кошти, сплачені Акціонерним товариством "Дніпровський стрілочний завод" за подання касаційної скарги відповідно до платіжної інструкції від 25.07.2025 №881, перераховані без дотримання вимог ст.6 Закону "Про судовий збір" та п.37 Інструкції, то, відповідно, процедура їх повернення як помилково перерахованих до державного бюджету відбувається згідно з Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок).
36. Цей Порядок, зокрема, визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, зокрема, податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету (п.2 Порядку).
37. Відповідно до п.5 Порядку, Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
38. У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
39. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що вищевикладене унеможливлює постановлення судом ухвали про повернення судового збору, а заява Акціонерного товариства "Дніпровський стрілочний завод" про повернення сплаченого судового збору у розмірі 96 776,00 відповідно до платіжної інструкції від 25.07.2025 №881 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпровський стрілочний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2025 у справі №904/1236/24 залишити без руху.
2. Надати Акціонерному товариству "Дніпровський стрілочний завод" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити Акціонерному товариству "Дніпровський стрілочний завод", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
4. Відмовити Акціонерному товариству "Дніпровський стрілочний завод" в задоволенні заяви про повернення надміру зарахованого судового збору у справі №904/1236/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
О. Кролевець