65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"22" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3351/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянувши заяву (вх. № 2-1321/25 від 20.08.2025) заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради
у справі № 916/3351/25
за позовом: заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області (65009, м. Одеса, вул. Артура Савельєва, 6) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Біржова, 1)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Тющенка Віталія Михайловича ( АДРЕСА_1 )
Заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся із позовною заявою від 19.08.2025 (вх. № 3439/25 від 20.08.2025), в якій просить:
- усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою, загальною площею 14, 19 кв.м., розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 101/1, шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності Тющенка Віталія Михайловтича на об'єкт нерухомого майна - допоміжну будівлю нежитлову будівлю, загальною площею 10, 9 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 101/1, із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи (РНОНМ 2484556551100, номер відомостей про речове право 44583311).
Разом із позовною заявою заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся із заявою (вх. № 2-1321/25 від 20.08.2025), в якій просить:
- забезпечити позов по справі шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - допоміжну будівлю нежитлову будівлю, загальною площею 10, 9 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 101/1 (РНОНМ 2484556551100, номер відомостей про речове право 44583311);
- забезпечити позов по справі шляхом заборони фізичній особі-підприємцю Тющенку Віталію Михайловичу на час розгляду справи вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб об'єкта нерухомого майна - допоміжної будівлі нежитлової будівлі, загальною площею 10, 9 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 101/1 (РНОНМ 2484556551100, номер відомостей про речове право 44583311);
- забезпечити позов по справі шляхом заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації та держаним реєстраторам, іншим особам, вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна - допоміжної будівлі нежитлової будівлі, загальною площею 10, 9 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 101/1 (РНОНМ 2484556551100, номер відомостей про речове право 44583311).
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає, що на даний час власником об'єкта нежитлової будівлі - допоміжної будівлі нежитлової будівлі, загальною площею 10, 9 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 101/1 (РНОНМ 2484556551100, номер відомостей про речове право 44583311), є фізична особа-підприємець Тющенко Віталій Михайлович, яким земельна ділянка використовується як власником спірного об'єкта нерухомого майна, без правовстановлюючих документів. Вказує, що існує не скасована реєстрація права власності на спірну будівлю, відповідач має можливість у будь-яких час здійснити її відчуження, що призведе до подальшої реєстрації прав на інших осіб; невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача - Одеської міської ради.
Повідомляє, що обираючи захід забезпечення позову прокурором визначено такий вид заходу, який є співмірним із заявленими позовними вимогами, та який жодним чином не порушує права відповідача володіти спірним об'єктом нерухомості; вказаний захід забезпечення позову не обмежує права відповідача користуватися майном до вирішення спору по суті, оскільки унеможливлює лише реєстрацію та відчуження спірного об'єкту на час розгляду справи у суді.
Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п'ятій, шостій та сьомій статті 137 ГПК України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами Господарського процесуального кодексу України та інших нормативно-правових актів, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення/дії, передбачених законом (чи визначених на його основі судом) найбільш оптимальний у правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Такі правові висновки Верховного Суду викладено в постановах, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22, від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
З наведеного випливає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосуванні знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання судового рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність (співмірність) заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до п. п. 1, 2, 4 ч. 1 та ч. ч. 2, 4, 14 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
При цьому заходи, обрані для забезпечення позову, не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Суд додатково звертає увагу, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Оскільки законом не визначено вичерпного переліку необхідних доказів, які заявник повинен надати до суду при зверненні з заявою про забезпечення позову, суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
В такий спосіб у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд на підставі поданих заявником доказів має встановити наявність/відсутність обставин того, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 916/2364/20.
Із позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення, у разі їх задоволення, не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить права відповідача здійснити зміну первісного об'єкта цивільних прав (поділу чи об'єднання спірних земельних ділянок), або реалізувати вказане майно (земельні ділянки) третім особам.
Суд звертає увагу на викладений в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 висновок про те, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться в його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27.05.2025 у справі № 910/16225/24.
Ч. 1 ст. 138 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору, якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
З урахуванням вимог, передбачених ст. ст. 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Предметом позову, з яким звернувся прокурор до господарського суду є вимога немайнового характеру про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 101/1, шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності відповідача на об'єкт нерухомого майна - допоміжну будівлю нежитлову будівлю, загальною площею 10, 9 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 101/1, із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи (РНОНМ 2484556551100, номер відомостей про речове право 44583311).
При цьому, додана до позовної заяви інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 433056896 від 26.06.2025 підтверджує, що власником спірного нерухомого майна є відповідач.
Суд враховує, що у випадку зміни власника спірного нерухомого майна, його відчуження на користь третіх осіб, відпадуть підстави для задоволення судом позовних вимог до фізичної особи-підприємця Тющенка Віталія Миколайовича та відповідно зобов'язання його усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, адже, цивільно-правові відносини, що виникли з відповідачем будуть припиненими, а спірне нерухоме майно вже не буде перебувати у власності фізичної особи-підприємця Тющенка Віталія Миколайовича, що унеможливить зобов'язання останнього звільнити земельну ділянку.
Суд зазначає, що сама по собі відсутність на теперішній час будь-яких доказів, які би підтверджували наміри відповідача здійснити відчуження спірного нерухомого майна, не спростовує наявності у відповідача потенційної можливості його відчужити у будь-який час, якщо не вжити заявлені заходи забезпечення позову.
Обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 28.07.2023 у справі № 903/965/22, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22.
У постанові від 19.12.2024 у cправі № 910/6192/24 Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду зазначив, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 16.05.2023 у справі № 906/151/23, від 07.02.2022 у справі № 916/3594/21, від 28.06.2024 у справі № 910/1758/24.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
З огляду на вищевикладене, обрані окружною прокуратурою способи забезпечення позову відповідають його предмету, їх вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням.
З огляду на вищевикладене дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна, оскільки у випадку його відчуження або вчинення інших дій, які призведуть до зміни власника відповідного майна, інтереси держави не зможуть буди захищеними або поновленими в межах цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених прав або інтересів держави, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.
За таких обставин, з метою забезпечення реального захисту порушених прав та інтересів позивача у майбутньому, заява керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Ч. 6 ст. 140 ГПК України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
У той же час після вжиття заходів забезпечення позову відповідач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково у відповідності до ст. 145 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 136 - 138, ст. ст. 140, 143, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву (вх. № 2-1321/25 від 20.08.2025) заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради про забезпечення позову задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно, а саме на допоміжну будівлю нежитлову будівлю, загальною площею 10,9 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 101/1, (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2484556551100, номер відомостей про речове право 44583311), що належить Фізичній особі-підприємцю Тющенку Віталію Михайловичу ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на праві власності (тимчасове обмеження права на відчуження/розпорядження майном, без обмеження/ позбавлення права користування ним);
- заборонити Фізичній особі-підприємцю Тющенку Віталію Михайловичу ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) та будь-яким суб'єктам державної реєстрації та держаним реєстраторам, іншим особам, вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна - допоміжної будівлі нежитлової будівлі, загальною площею 10, 9 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 101/1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2484556551100, номер відомостей про речове право 44583311).
Стягувачем за цією ухвалою є: Приморська окружна прокуратура міста Одеси Одеської області (65009, м. Одеса, вул. Артура Савельєва, 6; ідентифікаційний код юридичної особи: 03528552).
Боржником за цією ухвалою є: Фізична особа-підприємець Тющенко Віталій Михайлович ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала набирає законної сили 22 серпня 2025 року з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя Мусієнко Оксана Олегівна