Рішення від 22.08.2025 по справі 916/3630/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2025 р. м. Одеса Справа № 916/3630/23(916/1926/25)

Господарський суд Одеської області у складі судді Райчевої Світлани Іванівни,

при секретарі судового засідання Богдановій М.В.

дослідивши матеріали справи,

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (73000, м. Херсон, вул. Перекопська, 178; код ЄДРПОУ: 42117825)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача: розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія»

про стягнення 7 658 793, 15 грн.

За участю:

від Позивача: не з'явився;

від Відповідача: Михайленко В.В.

Суть спору.

Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0280-02024-ПП у розмірі 7 033 760, 08 грн. та 217 852, 45 грн. 3% річних та 407 180, 62 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму боргу.

Процесуальні дії Суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.05.2025р відкрито провадження у справі №916/3630/23(916/1926/25) за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» про стягнення 7 658 793, 15 грн. Справу постановлено розглядати у межах справи №916/3630/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія». Підготовче засідання призначено на 25.06.2025р.

25.06.2025 р. господарським судом постановлено ухвалу у протокольній формі про продовження підготовчого провадження у справі на 30 днів відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК та відкладення підготовчого засідання у справі №916/3630/23(916/1926/25) на 23.07.2025р., про що зазначено у протоколі судового засідання.

23.07.2025 р. у судовому засіданні господарським судом у протокольній формі постановлено ухвалу про закриття провадження у справі №916/3630/23(916/1926/25) у частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» основної заборгованості за Договором №0280-02024-ПП від 01.01.2024р. у сумі 7 033 760, 08 грн. Також, у вказаному судовому засіданні Судом у протокольній формі постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та за згодою учасників справи розпочато розгляд справи по суті. Після завершення стадії судових дебатів оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення. Ухвалою у протокольній формі оголошено про відкладення судового засідання для ухвалення та проголошення судового рішення, відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України до "01" серпня 2025 р., про що зазначено у протоколі судового засідання.

Однак, 01.08.2025р. судове засідання не відбулось, у зв'язку із чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2025р. судове засідання для ухвалення та проголошення судового рішення призначено на 22.08.2025р.

Про час, дату та місце проведення судових засідань суд повідомляв учасників справи відповідними ухвалами, які було доставлено до електронних кабінетів учасників справи у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.08.2025р. закрито провадження у справі у частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» основної заборгованості за Договором №0280-02024-ПП від 01.01.2024р. у сумі 7 033 760, 08 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Зміст позовних вимог Позивача.

Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» у позовній заяві зазначало, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0280-02024-ПП у частині здійснення розрахунків за надані послуги з передачі електричної енергії за період з січня по березень 2025р., у зв'язку із чим, станом на дату звернення Позивача до суду у Відповідача утворилась заборгованість за надані послуги у березні 2025р. у розмірі 7 033 760, 08 грн. Також, у зв'язку із несвоєчасним виконанням Відповідачем зобов'язань за вказаним Договором, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 217 852, 45 грн. 3% річних та 407 180, 62 грн. інфляційних втрат.

Заперечення Відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав наявність заборгованості перед Позивачем за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0280-02024-ПП у частині здійснення розрахунків за надані послуги з передачі електричної енергії у березні 2025р. у розмірі 7 033 760, 08 грн. та оплатив її у повному обсязі.

Також, Відповідач просив зменшити розмір стягнення інфляційних втрат та 3% річних на 90%. В обґрунтуванні вказаного клопотання Відповідач посилався на наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне виконання Відповідачем зобов'язань за вказаними вище Договорами.

Обставини справи, встановлені Судом.

Відповідно до заяви-приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія" та повідомлення Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, 01.01.2024 року між Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго» (оператор системи передачі, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія" (Користувач, Відповідач) укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії за № 0280-02024-ПП, дата акцептування 01.01.2024р.

Пунктом 1.1., 1.2. Договору встановлено, що Договір про надання послуг з передачі електричної енергії є публічним та встановлює порядок і умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі. Умови публічного Договору розроблено відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії» та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018р. №309, та є однаковими для всіх Користувачів.

Умови публічного Договору затверджено наказом НЕК “Укренерго» від 07.06.2024р. №343 та оприлюднено на офіційному сайті НЕК “Укренерго» за посиланням https://ua.energy/.

Згідно п. 2.1. Договору ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.п. 1 п. 7.1. Договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за Послуги.

Підпунктом 2 п. 9.2. Договору встановлено, що ОСП зобов'язується складати та надавати Користувачу акти, рахунки, повідомлення у терміни та у порядку, що визначені в главах 6 та 10 цього Договору.

Згідно п.п. 1, 2 п. 9.3. Договору Користувач зобов'язується підписувати зі свого боку акти приймання-передачі Послуги, акти коригування до актів приймання-передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги та повертати ОСП; здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.

У розділі 6 Договору встановлено наступний порядок розрахунків між Сторонами за надані послуги.

Розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць (п. 6.1. Договору)

Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду (п. 6.2. Договору).

Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості Послуги після коригування обсягів та вартості Послуг Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання-передачі Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання-передачі Послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем (п. 6.4. Договору).

За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача (п. 6.5. Договору).

У разі, якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по цьому договору, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів) (п. 6.6. Договору).

Пунктом 10.3. Договору встановлено, що Рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною:

у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником;

у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.

Електронний документ, який направляється Стороною на виконання цього Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з моменту набуття документом статусу “Доставлено» у Сервісі.

Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

Згідно п. 10.4. Будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт приймання-передачі Послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового не функціонування Сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму офіційному вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/.

Один документ повинен бути підписаний обома Сторонами у один і той самий спосіб (в залежності від форми документу).

У п. 10.7. Сторони підтвердили, що документи, підписані електронним підписом за допомогою Сервісу з використанням реєстраційних даних Сторони, є такими, що підписані цією Стороною (уповноваженою нею особою).

За розрахункові періоди січень-березень 2025р. Позивачем було сформовано та направлено Відповідачу наступні Акти приймання - передачі послуг за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0280-02024-ПП від 01.01.2024р. та рахунки для проведення розрахунків за надані Послуги, а саме:

за січень 2025р.:

І декада - Рахунок - фактура ПР-0030440/0280-02024-ПП від 15.01.2025р. на суму 6 623 016, 54 грн.;

ІІ декада - Рахунок - фактура ПР-0030937/0280-02024-ПП від 25.01.2025р. на суму 6 499 330, 44 грн.;

ІІІ декада - Рахунок - фактура ПР-0018852/0280-02024-ПП від 05.02.2025р. на суму 6 814 883, 15 грн.;

Акт приймання - передачі № ПРА-0008347 від 31.01.2025р. за січень 2025р. на суму 18 545 949, 32 грн. з ПДВ;

за лютий 2025р.:

І декада - Рахунок - фактура ПР-0032483/0280-02024-ПП від 15.02.2025р. на суму 6 229 063, 15 грн.;

ІІ декада - Рахунок - фактура ПР-0032981/0280-02024-ПП від 25.02.2025р. на суму 6 930 603, 77 грн.;

ІІІ декада - Рахунок - фактура ПР-0033491/0280-02024-ПП від 05.03.2025р. на суму 5 648 013, 54 грн.;

Акт приймання - передачі № ПРА-0008898 від 28.02.2025р. за лютий 2025р. на суму 19 088 719, 64 грн. з ПДВ;

Акт коригування №ПРА_К-0009680 від 07.05.2025р. до Акту приймання - передачі Послуги № ПРА-0008898 від 28.02.2025р. за яким обсяги наданої Послуги зменшено на 663, 72 грн.;

за березень 2025р.:

І декада - Рахунок - фактура ПР-0034536/0280-02024-ПП від 15.03.2025р. на суму 5 914 972, 12 грн.

ІІ декада - Рахунок - фактура ПР-0035034/0280-02024-ПП від 25.03.2025р. на суму 5 001 138, 56 грн.

ІІІ декада - Рахунок - фактура ПР-0035541/0280-02024- ПП від 04.04.2025р. на суму 5 532 874, 31 грн.

Акт приймання - передачі № ПРА-0009464 від 31.03.2025р. за березень 2025р. на суму 17 660 868, 25 грн. з ПДВ.

Усі вищевказані Акти та рахунки підписані Позивачем в електронній формі з використанням електронного підпису та доставлені Відповідачу за допомогою Сервісу, у відповідності до вимог Договору.

Також, Позивачем було сформовано та направлено Відповідачу наступні Акти коригування до Актів приймання-передачі Послуги за минулі періоди, а саме:

Акт коригування №ПРА_К-0008807 від 12.03.2025р. до Акту приймання - передачі Послуги № ПРА-0002280 від 29.02.2024р. за яким обсяги наданої Послуги зменшено на 3 622, 39 грн.;

Акт коригування №ПРА_К-0008898 від 14.03.2025р. до Акту приймання - передачі Послуги № ПРА-0004920 від 31.07.2025р. за яким обсяги наданої Послуги зменшено на 7 563, 19 грн.;

Акт коригування №ПРА_К-0008979 від 17.03.2025р. до Акту приймання - передачі Послуги № ПРА-0003864 від 31.05.2025р. за яким обсяги наданої Послуги зменшено на 288 426, 70 грн.;

Акт коригування №ПРА_К-0009093 від 19.03.2025р. до Акту приймання - передачі Послуги № ПРА-0004384 від 30.06.2025р. за яким обсяги наданої Послуги зменшено на 22 279, 86 грн.;

Акт коригування №ПРА_К-0009584 від 02.05.2025р. до Акту приймання - передачі Послуги № ПРА-0006043 від 30.09.2024р. за яким обсяги наданої Послуги зменшено на 5 115, 47 грн.

Станом на дату постановлення рішення, заборгованість за надані Позивачем послуги за період з січня по березень 2025р. Відповідачем оплачена у повному обсязі, однак з порушенням термінів оплати, які визначені Договором, а саме:

за надані послуги у січні 2025р.: 11.03.2025р. - 286 015, 18 грн., 12.03.2025р. - 3 622, 39 грн. (зарахування переплати, яка утворилась за Актом коригування №ПРА_К-0008807 від 12.03.2025р.), 14.03.2025р. - 7 563, 19 грн. (зарахування переплати, яка утворилась за Актом коригування №ПРА_К-0008898 від 14.03.2025р.), 17.03.2025р. - 288 426, 70 грн. (зарахування переплати, яка утворилась за Актом коригування №ПРА_К-0008979 від 17.03.2025р.), 19.03.2025р. - 8 378 677, 19 грн. + 22 279, 86 грн. (зарахування переплати, яка утворилась за Актом коригування №ПРА_К-0009093 від 19.03.2025р.), 25.03.2025р. - 6 735 753, 98 грн., 14.04.2025р. - 2 823 610, 83 грн.

за надані послуги у лютому 2025р.: 14.04.2025р. - 24 520, 66 грн., 18.04.2025р. - 9 544 539, 82 грн., 25.04.2025р. - 9 519 839, 16 грн.

за надані послуги у березні 2025р.: 25.04.2025р. - 24 520, 66 грн., 28.04.2025р. - 247, 37 грн., 30.04.2025р. - 10 596 520, 95 грн., 02.05.2025р. - 5 155, 47 грн., 07.05.2025р. - 663, 72 грн., 22.05.2025р. - 7 034 007, 46 грн. (після відкриття провадження у справі).

У зв'язку із тим, що Відповідачем після відкриття провадження у справі, у добровільному порядку сплачено залишок заборгованості за надані йому Позивачем послуги у березні 2025р., господарський суд протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2025р. закрив провадження у справі №916/3630/23(916/1926/25) у частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» основної заборгованості за Договором №0280-02024-ПП від 01.01.2024р. у сумі 7 033 760, 08 грн.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за надані послуги за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0280-02024-ПП від 01.01.2024р. за розрахунковий період з січня по березень 2025р. відсутня.

Разом з тим, Позивачем у позовній заяві було нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3% річних за несвоєчасне виконання Відповідачем грошового зобов'язання - сплати вартості послуг за Договором №0280-02024-ПП від 01.01.2024р.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 11 Цивільний кодекс України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено Судом вище, умовами Договору №0280-02024-ПП від 01.01.2024р. визначено, що вартість наданих послуг у розрахунковому періоді Користувач зобов'язаний сплачувати поетапно за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Як встановлено судом вище, Відповідач оплатив вартість наданих послуг за Договором за період з січня по березень 2025р., однак здійснював оплати із порушенням термінів, визначених у Договорі.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем систематично допускалось порушення платіжної дисципліни, у зв'язку із чим, суд вважає обґрунтованим нарахування Позивачем та заявлення до стягнення індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми платежів за Договором за весь час прострочення.

Дослідивши надані Позивачем розрахунки, господарським судом встановлено їх обґрунтованість та відповідність обставинам справи.

Відповідач заперечень стосовно підстав, порядку та суми нарахування інфляційних збитків та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором №0280-02024-ПП від 01.01.2024р. не заперечував, однак просив суд зменшити їх розмір на 90%.

В обґрунтуванні вказаного клопотання Відповідач посилався на наявність форс-мажорних обставин, невиконання Оператором системи передачі своїх зобов'язань за договорами про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, сформовану ситуацію на території Херсонської міської територіальної громади та практику Верховного Суду, зокрема, постанову Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 та постанову Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 02.04.2025р. у справі №924/503/24.

Розглянувши вказане клопотання, господарський суд встановив наступне.

Стосовно посилання Відповідача на практику Верховного Суду викладену у постанові Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 та постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 02.04.2025р. у справі №924/503/24, господарський суд враховує наступне.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

У наведеній справі Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку (див. ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 904/3177/20, Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.05.2024 у справі № 910/2440/23, Великої Палати Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 915/534/22).

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду врахувала фактичні обставини справи № 902/417/18, які на переконання суду мали юридичне значення для такого зменшення.

Зокрема, у цій справі № 902/417/18, суди попередніх інстанцій встановили, що у пункті 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Водночас у справі, що розглядається № 916/3630/23(916/1926/25) Позивач просить стягнути 3 % процентів річних та інфляційні збитки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, які є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість компенсації майнових втрат кредитора.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 02.04.2025р. у справі №924/503/24 колегією суддів враховано, що у постанові від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024р. у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, а також процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Подібна за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №910/10010/23.

У постанові від 02.04.2025р. у справі №924/503/24 колегією суддів зазначено, що словосполучення "суд має право" та "може зменшити за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо можливості зменшення розміру неустойки, штрафу, а також процентів річних, оцінюючи конкретні обставини, які мають істотне значення.

Як на підставу зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних збитків Відповідач посилався на наявність форс-мажорних обставин, невиконання Оператором системи передачі своїх зобов'язань за договорами про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, сформовану ситуацію на території Херсонської міської територіальної громади.

Відповідно до п. 11.1. Договору, Сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за Договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин.

За загальним правилом, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 1 ст. 617 ЦК України). Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 р. у справі № 910/15264/21 колегія судів зазначила, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин».

24.02.2022 р. у зв'язку з військовою агресією рф проти України, Президент України видав Указ № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р. введено воєнний стан.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП) листом від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія рф проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.

Так, відповідно до сталої судової практики суду касаційної інстанції, лист ТПП від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

При цьому, сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин, обставини форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 р. у справі № 908/2287/17, від 21.07.2021 р. у справі № 912/3323/20, від 25.11.2021 р. у справі № 905/55/21).

Водночас, посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 р. у справі № 913/785/1 та від 30.11.2021 р. у справі № 913/785/17).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Положеннями ст. 218 Господарського суду України встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду від 13.12.2023 р. у справі № 922/193/23 викладений правовий висновок, що “форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі».

Водночас, Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 р. у справі № 910/7679/22 звертає увагу на те, що “навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором».

На переконання Відповідача, факторами які прямо вплину на можливість своєчасних та у повному обсязі розрахунків з Позивачем є невиконання Оператором системи передачі своїх зобов'язань за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та ситуації, що склалась на території Херсонської міської територіальної громади внаслідок проведення активних бойових дії.

Стосовно посилання Відповідача на невиконання Оператором системи передачі своїх зобов'язань за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел господарський суд враховує наступне.

Пунктом 2 ч. 7 ст. 63 Закону України “Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальники універсальних послуг мають право отримувати компенсацію витрат, зокрема, на надання оператору системи передачі послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Таке ж право Постачальника універсальних послуг закріплено п. 5.3.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», як постачальником універсальних послуг, та Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО», як Оператором системи передачі, укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг № 0280-09021 від 01.07.2019р. Метою укладення вказаного Договору є забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат Постачальника послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за “зеленим» тарифом та забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Відповідач зазначає, що підставою неможливості виконання зобов'язань перед Позивачем є неналежне виконання Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО» умов вищевказаного договору, у зв'язку із чим, у останнього перед відповідачем утворилась заборгованість у розмірі понад 55 млн. грн. Таким чином, Відповідач фактично “недоотримав» необхідні грошові кошти для розрахунків за Послуги перед ОСП (Позивачем).

Вказані доводи господарський суд не приймає як обставини непереборної сили, що унеможливили виконання Відповідачем зобов'язань перед Позивачем, оскільки, положеннями Договорів, укладених між Позивачем та Відповідачем, та положеннями Закону України “Про ринок електричної енергії» не встановлено, що можливість оплати вартості постановленої Відповідачу електричної енергії ставиться у залежність від виконання Оператором системи передачі Договору, укладеного з Постачальником надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Товариство з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» є самостійним суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на власний ризик, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), має відокремлене майно і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями.

Положеннями п. 2 ч. 7 ст. 63 Закону України “Про ринок електричної енергії» закріплено право Постачальника універсальних послуг на компенсацію витрат пов'язаних із наданням оператору системи передачі послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Реалізація Відповідачем наданого йому Законом права на відшкодування вищезазначених витрат не може бути підставою для невиконання зобов'язання перед Позивачем за Договором №0280-02024-ПП від 01.01.2024р.

Крім того, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Отже, у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (статті 607 ЦК України) або на відсутність вини (стаття 614, 617 ЦК України чи статті 218 ГК України) (аналогічний висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2023 у справі № 910/18566/21, від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 27.03.2024 у справі № 910/7717/23).

Також, господарський суд вважає безпідставними посилання Відповідача на ситуацію, що склалась на території Херсонської міської територіальної громади внаслідок проведення активних бойових дії, оскільки, Відповідачем не наведеного причинно-наслідкового зв'язку між завданими йому збитками під час перебування на тимчасово окупованій територій у 2022р. та неможливістю належним чином виконувати зобов'язання за №0280-02024-ПП від 01.01.2024р. у період з січня по березень 2025р.

Відповідач також вказував на те, що на згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу Позивача становить 37 160 209 000, 00 грн., що є набагато більшою сумою у порівнянні з позовними вимогами у даній справі. На думку Відповідача, несвоєчасне (тимчасове) невиконання зобов'язань за Договором перед ОСП не призвело до створення значних економічних збитків з господарської діяльності такого учасника ринку електричної енергії.

Господарський суд враховує, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Такі нарахування не є штрафними санкціями.

Посилання Відповідача на те, що несвоєчасне виконання ним зобов'язання за Договором не призвело до створення значних економічних збитків господарській діяльності Позивача є його суб'єктивним переконанням, яке не підтверджено доказами у справі.

При цьому, Суд враховує, що нарахування 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу є правом Позивача і для реалізації такого права Позивач не зобов'язаний доводити наявність збитків, завданих йому несвоєчасним виконанням Відповідачем грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладені обставини, господарським судом встановлено, що підстави для задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру нарахованих та заявлених Позивачем до стягнення інфляційних збитків та 3% річних на 90% - відсутні.

Згідно ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

При цьому, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також, визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

На думку суду, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є таким, що передбачений положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, та є таким, що забезпечить відновлення порушеного права Позивача.

Згідно частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч.ч. 1-2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, суд вважає за належне задовольнити позов Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго», стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» 3% річних у сумі 217 852, 45 грн. та інфляційні збитки у сумі 407 180, 62 грн.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За звернення до господарського суду із даною позовною заявою Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 91 905, 52 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №В-3687 від 14.05.2025р. та випискою про зарахування судового збору від 15.05.2025р.

Як встановлено судом вище, Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав наявність заборгованості перед Позивачем за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0280-02024-ПП у частині здійснення розрахунків за надані послуги з передачі електричної енергії у березні 2025р. у розмірі 7 033 760, 08 грн. та оплатив її у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.12.2023р. у справі №921/481/22 було встановлено, що відповідач сплатив суму боргу після пред'явлення боргу, що й стало підставою для закриття провадження у справі, тому суд першої інстанції правильно поклав судові витрати, понесені позивачем на відповідача. Такий висновок відповідає висновку у постанові 21.04.2021 у справі № 199/9188/16-ц, на який посилається скаржник. У цій справі Верховний Суд також зазначив, що "у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову".

З огляду на те, що Відповідачем визнано позовні вимоги Позивача стосовно стягнення заборгованості за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0280-02024-ПП у частині здійснення розрахунків за надані послуги з передачі електричної енергії у березні 2025р. у розмірі 7 033 760, 08 грн. та оплачено суму боргу у повному розмірі, господарський суд вважає за належне повернути Позивачу 50% судового збору сплаченого за подання позовної заяви у вказаній частині, а саме у сумі 42 202, 56 грн. інша частина судового збору за вказану частину позовних вимог підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Частиною 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись вказаними положеннями законодавства та внаслідок задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних у сумі 217 852, 45 грн. та інфляційні збитки у сумі 407 180, 62 грн., Суд покладає на Відповідача судові витрати, понесені Позивачем у цій частині позовних вимог, а саме у розмірі 7 500, 40 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (73000, м. Херсон, вул. Перекопська, 178; код ЄДРПОУ: 42117825) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) 3% річних у сумі 217 852 (двісті сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят два) грн. 45 коп., інфляційні збитки - 407 180 (чотириста сім тисяч сто вісімдесят) грн. 62 коп. та судовий збір у розмірі 49 702 (сорок дев'ять тисяч сімсот дві) грн. 96 коп.

3. Повернути Приватному акціонерному товариству “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 42 202 (сорок дві тисячі двісті дві) грн. 56 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.08.2025р.

Копію рішення надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": Товариству з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», Приватному акціонерному товариству “Національна енергетична компанія “Укренерго», розпоряднику майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» арбітражному керуючому Литвиненку С.С.

Суддя С.І. Райчева