22 серпня 2025 року Справа № 915/965/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами, справу
за позовом: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", вул.Назарівська, 3, м.Київ, 01032
електронна пошта: energoatom@direkcy.atom.gov.ua
в особі філії "Відокремлений підрозділ "Складське господарство", будівельна база №1, промислова зона 35/2, м.Вараш, Рівненська область, 34400
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_11
до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
про: стягнення 74 840,98 грн.
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Складське господарство" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №45/1-1305-вих від 11.06.2025 (вх.№9156/25 від 18.06.2025) про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 , боргу (відшкодування витрат на виплату середнього заробітку працівників) у розмірі 74 840,98 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача суму судового збору у розмірі 3028, 00 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовляється добровільно сплатити заборгованість у розмірі 74 840,98 грн., що складається із сум середнього заробітку та відповідних нарахувань (ЄСВ), виплачених позивачем своїм працівникам за час виконання ними військового обов'язку.
Позовні вимоги обґрунтовано Кодексом законів про працю України, Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992, Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам" № 1644 від 23.11.2006, Інструкцією про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам, затвердженої наказом Міністра оборони України № 80 від 12.03.2007.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Ухвалено провести розгляд справи №915/965/25 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву (вх.№9869/25 від 02.07.2025) в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що чисельність військовозобов'язаних, які підлягають призову на навчальні збори, щорічно визначається Міністерством оборони України в межах бюджетних асигнувань на оборону. Згідно з п.17 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про військові комісаріати" від 03.06.2013 №389 визначено, що фінансове і матеріальне забезпечення заходів, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, які проводяться військовими комісаріатами, здійснюється за рахунок і в межах коштів державного бюджету. Відповідно до державної програми "Проведення мобілізаційної роботи, підготовки резервістів" ІНФОРМАЦІЯ_4 було виділено кошти бюджетних асигнувань на компенсацію середнього заробітку військовозобов'язаним, які були використані в повному обсязі. Станом на 02.07.2025 виділені кошти та кошторисні призначення на 2021 рік по виплаті витрат на виплату середнього заробітку військовозобов'язаним за період перебування на навчальних зборах ІНФОРМАЦІЯ_5 були також витрачені в повному обсязі. Зазначає, що Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, наявний фінансовий ресурс направляється на здійснення заходів щодо укріплення обороноздатності держави, протидії російській загрозі та проявам тероризму, а також створення належної матеріально-технічної бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців та інших осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції. Заявки для вищевказаних виплат у 2021 році не фінансувалися, кошторисні призначення не надавалися. Наголошує, що у зв'язку з вищевказаним у ІНФОРМАЦІЯ_6 немає зареєстрованих у Держказначействі зобов'язань. Повідомляє, що відшкодування витрат за 2021 рік, виплаченої середньої заробітної плати, є виплатою минулих років.
Позивач через систему «Електронний суд» подав заперечення на відзив (вх.№10058/25 від 07.07.2025) в яких зазначає, що законодавство прямо передбачає гарантії для працівників, яких призивають на військові навчальні збори та встановлює обов'язок державних органів компенсувати підприємствам витрати на такі гарантії. Нормативними актами визначено, що фінансування таких витрат здійснюється за рахунок держави, а механізм компенсації покладений на територіальні центри комплектування (військові комісаріати). Вказує, що обов'язок ТЦК відшкодувати середній заробіток, виплачений позивачем працівникам за час навчальних зборів, чітко передбачений законодавством і не залежить від наявності бюджетних коштів у розпорядженні відповідача. Посилання відповідача на відсутність фінансування не звільняють його від виконання грошового зобов'язання перед позивачем. Зазначає, що позивач належним чином виконав усі вимоги закону щодо гарантій працівникам, а відповідач ухиляється від покладеного на нього обов'язку компенсації.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 №37 від 06.09.2021 «Про направлення резервістів оперативного резерву першої та другої черги на навчальні збори» працівника позивача - ОСОБА_1 з 08.09.2021 по 06.10.2021 направлено на навчальні збори.
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 №37 від 06.09.2021 «Про направлення резервістів оперативного резерву першої та другої черги на навчальні збори» працівника позивача - ОСОБА_2 з 08.09.2021 по 06.10.2021 направлено на навчальні збори.
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 №37 від 06.09.2021 «Про направлення резервістів оперативного резерву першої та другої черги на навчальні збори» працівника позивача - ОСОБА_3 з 08.09.2021 по 06.10.2021 направлено на навчальні збори.
Відповідно до повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 працівники відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були направлені на навчальні збори з 08.09.2021 строком на 30 діб.
Наказом №295 від 07.09.2021 «Про увільнення працівників ЮУВ ВП СГ від роботи на час проходження навчальних зборів», увільнено від роботи з 08.09.2021 на 30 діб для проходження навчальних зборів, із збереженням робочого місця і середньої заробітної плати працівників дільниці із зберігання ТМЦ та обслуговування складського господарства Южно-Українського відділення ВП «Складське господарство», а саме:
- ОСОБА_4 , столяра (таб.№4100);
- ОСОБА_5 , акумуляторника (таб.№4048);
- ОСОБА_6 , стропальника 4 розряду (таб.№4107).
Головному бухгалтеру нарахувати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суму середньої заробітної плати за час проходження навчальних зборів.
Наказом (розпорядженням) №139 від 07.09.2021 «Про звільнення від роботи на час виконання державних або громадських обов'язків», ОСОБА_1 звільнено від роботи на час виконання державних або громадських обов'язків зі збереженням середнього заробітку з 08.09.2021 по 07.10.2021, всього на 30 календарних днів.
Наказом (розпорядженням) №140 від 07.09.2021 «Про звільнення від роботи на час виконання державних або громадських обов'язків», ОСОБА_2 звільнено від роботи на час виконання державних або громадських обов'язків зі збереженням середнього заробітку з 08.09.2021 по 07.10.2021, всього на 30 календарних днів.
Наказом (розпорядженням) №141 від 07.09.2021 «Про звільнення від роботи на час виконання державних або громадських обов'язків», ОСОБА_3 звільнено від роботи на час виконання державних або громадських обов'язків зі збереженням середнього заробітку з 08.09.2021 по 07.10.2021, всього на 30 календарних днів.
У подальшому, відповідачем було виданого наказ №39 від 05.10.2021 «Про повернення резервістів оперативного резерву з навчальних зборів». Згідно вказаного наказу у період з 08.09.2021 по 06.10.2021 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 пройшли навчальні збори та повернулись до постійного місця проживання.
На підставі вказаного повідомлення, позивачем видано наказ (розпорядження) №162 від 06.10.2021, №163 від 06.10.2021, №164 від 06.10.2021 «Про припинення відпустки» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідно.
Також, в матеріалах справи наявні повісти з яких вбачається, що ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 07.10.2021 з 09.00 по 17.00 перебували в ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Наказом (розпорядженням) №165 від 07.10.2021 «Про звільнення від роботи на час виконання державних або громадських обов'язків», ОСОБА_3 звільнено від роботи на час виконання державних або громадських обов'язків зі збереженням середнього заробітку з 07.10.2021 по 07.10.2021.
Наказом (розпорядженням) №166 від 07.10.2021 «Про звільнення від роботи на час виконання державних або громадських обов'язків», ОСОБА_1 звільнено від роботи на час виконання державних або громадських обов'язків зі збереженням середнього заробітку з 07.10.2021 по 07.10.2021.
Наказом (розпорядженням) №167 від 07.10.2021 «Про звільнення від роботи на час виконання державних або громадських обов'язків», ОСОБА_2 звільнено від роботи на час виконання державних або громадських обов'язків зі збереженням середнього заробітку з 07.10.2021 по 07.10.2021.
Згідно табелю обліку використання робочого часу за вересень 2021 та жовтень 2021 року, ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 у період з 08.09.2021 по 07.10.2021 були увільнені від роботи на час проходження навчальних зборів.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем сформована відомість на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним призваним на збори, згідно якої:
- за період з 08.09.2021 по 06.10.2021 сума витрат, що підлягає відшкодуванню за період перебування на зборах (у тому числі ЄСВ) військовозобов'язаному ОСОБА_3 становить 23 131,81 грн.;
- за період з 08.09.2021 по 06.10.2021 сума витрат, що підлягає відшкодуванню за період перебування на зборах (у тому числі ЄСВ) військовозобов'язаному ОСОБА_2 становить 27 050,83 грн.;
- за період з 08.09.2021 по 06.10.2021 сума витрат, що підлягає відшкодуванню за період перебування на зборах (у тому числі ЄСВ) військовозобов'язаному ОСОБА_1 становить 24 658,34 грн.;
Загальна сума відшкодування становить 74 840,98 грн.
Позивач звернувся до відповідача з листом №40/0-1854 в якому просив здійснити фінансування витрат на виплату середньої заробітної плати за період навчальних зборів військовозобов'язаних з 08.09.2021 по 06.10.2021 до якого додав рахунок №3/СГ від 23.11.2021 та відомість на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори.
Відповідач у відповідь на вказаний лист повідомив позивача, що у ІНФОРМАЦІЯ_6 немає зареєстрованих у Держказначействі зобов'язань та відшкодування витрат за 2021 рік є виплатою минулих років.
Невиконання відповідачем зобов'язань щодо компенсації заробітної плати за період перебування військовозобов'язаного працівника підприємства на навчальних зборах стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до частин 1, 2 ст.119 Кодексу законів про працю України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
У відповідності до абз.1-2 ч.9 ст. 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовозобов'язані та резервісти, яким надійшла повістка відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) на прибуття для призову на збори, зобов'язані прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці. Керівники підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування та форми власності на вимогу відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України забезпечують своєчасне прибуття військовозобов'язаних та резервістів до визначених пунктів збору.
Відповідно до ч.1 ст.29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини. Чисельність військовозобов'язаних, які підлягають призову на навчальні збори, щорічно визначається Міністерством оборони України в межах бюджетних асигнувань на оборону.
Згідно ч.11 ст.29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності.
Частиною 13 ст. 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що виплата середньої заробітної плати військовозобов'язаним за весь період зборів та резервістам за час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам" від 23.11.2006 №1644 передбачено, що виплата середнього заробітку військовозобов'язаним та резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Наказом Міністра оборони України від 12.03.2007 №80 затверджена Інструкція про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам (далі - Інструкція № 80)
Відповідно до абз. 1 п. 7 Інструкції № 80 за військовозобов'язаними, призваними на збори, зберігається на весь період зборів, уключаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи, займана посада та середній заробіток як на основній, так і на сумісних роботах.
Згідно з п. 8 Інструкції № 80 особам, призваним на збори, виплачується заробітна плата за відпрацьований час до дня припинення роботи у зв'язку з від'їздом на збори, а також середня заробітна плата за перші півмісяця зборів. За решту часу перебування на зборах виплата заробітної плати провадиться у звичайні строки, установлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює військовозобов'язаний.
За приписами п.11 Інструкції № 80 виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами.
Відповідно до п. 12 Інструкції № 80 підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов'язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). До рахунків додаються відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори, згідно з цією Інструкцією за відповідною формою.
Як вбачається з п. 13 Інструкції № 80 середній заробіток військовозобов'язаних, призваних на збори, розраховується підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, відповідно до чинних нормативно-правових актів.
За змістом пунктів 4.6, 4.7. Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з військовозобов'язаними у військових частинах і установах Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.11.2009 №560 у редакції наказу Міністерства оборони України 05.04.2013 №245 (в редакції чинній станом на 2021 рік) командири військових частин (установ) зобов'язані під час проведення навчальних зборів організувати зокрема: видання наказу про зарахування військовозобов'язаних до списків особового складу військової частини (установи), організувати їх облік; внесення відповідних записів про проходження навчальних зборів у військово-облікові документи військовозобов'язаних із зазначенням тривалості і виду навчальних зборів, завіривши їх підписом, скріпленим гербовою печаткою військової частини (установи). Обласні військові комісаріати ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ) зобов'язані зокрема після закінчення навчальних зборів відшкодувати витрати підприємствам (установам та організаціям), на яких працюють військовозобов'язані, призвані на навчальні збори, з виплатою середнього заробітку за весь період проведення навчальних зборів та урахуванням часу перебування у дорозі до місця проведення навчальних зборів і у зворотному напрямку.
Згідно з пунктами 10, 11 Інструкції з організації і проведення зборів із резервістами та військовозобов'язаними в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, установах та організаціях Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затвердженої наказом Міністерства оборони України 05 січня 2022 року № 2 командири військових частин (установ) зобов'язані під час проведення зборів організувати, зокрема: видання наказу про зарахування резервістів та військовозобов'язаних до списків особового складу військової частини (установи), організувати їх облік; внесення відповідних записів про проходження зборів у військово-облікові документи резервістів та військовозобов'язаних із зазначенням тривалості і виду зборів, завіривши їх підписом, скріпленим гербовою печаткою військової частини (установи).
Керівники обласних ТЦКСП (ТЦКСП Автономної Республіки Крим, Київського МТЦКСП) зобов'язані після закінчення навчальних зборів, зокрема: відшкодувати витрати підприємствам (установам та організаціям), на яких працюють резервісти та військовозобов'язані, призвані на збори, з виплатою середнього заробітку.
За змістом п.10 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, здійснюють відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.
Отже, відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 - є особою, відповідальною за відшкодування витрат позивача на оплату військовозобов'язаному працівнику, який проходив військові збори середньої заробітної плати.
Судом перевірено розрахунок заборгованості з відшкодування середнього заробітку працівникам позивача за час проходження військових зборів у 2021 році та встановлено, що позивачем суму заборгованості у розмірі 74 840,98 грн. зазначено правильно.
При цьому, відповідач не заперечуючи проти правильності здійсненого позивачем розрахунку позовних вимог та періоду перебування вказаних осіб на військовий зборах фактично обґрунтовує невиконання свого зобов'язання, яке виникло в силу Закону, відсутністю коштів на такі витрати, посилаючись, зокрема, на те, що виділені кошти на кошторисні призначення на 2021 рік по виплаті витрат на виплату середнього заробітку військовозобов'язаним за період перебування на навчальних зборах ІНФОРМАЦІЯ_3 були витрачені в повному обсязі. У ІНФОРМАЦІЯ_1 немає зареєстрованих у Держказначействі зобов'язань.
Суд відхиляє вказані заперечення відповідача щодо відсутності належного бюджетного фінансування, у зв'язку з таким.
Законодавством не передбачена залежність відшкодування витрат з виплаченої середньої заробітної плати військовозобов'язаним від фактичного фінансування відповідача чи випадки повного або часткового його звільнення від такого обов'язку.
Приписи ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).
Оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. За змістом ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Вказана правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №908/3349/16.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
У відповідності ч. 1 до ст. 79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул.Назарівська, 3, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Складське господарство" (будівельна база №1, промислова зона 35/2, м.Вараш, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 36217282) боргу (відшкодування витрат на виплату середнього заробітку працівників) у розмірі 74 840,98 грн. та судовий збір у розмірі 3028, 00 грн.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Н.О. Семенчук