22 серпня 2025 року Справа № 915/960/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу
за позовом: Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради, пр. Незалежності, 37, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 44326699
електронна пошта: up_marketur@kherson-rada.gov.ua
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Іванічевої Вікторії Романівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
про: стягнення 10 648,11 грн.
Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою № 03-01-20/656 від 17.06.2025 (вх. № 9113/25 від 17.06.2025), в якій просить суд:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
3. Стягнути з Відповідача - Фізичної особи-підприємця Іванічевої Вікторії Романівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Позивача - Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (пр. Незалежності (Ушакова), 37, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 44326699) заборгованість згідно договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 02-20-208/18 від 03.10.2018 в розмірі 5 812 грн 82 коп., пеню в розмірі 1 016 грн 05 коп., штраф в розмірі 290 грн 64 коп., 3% річних в розмірі 568 грн 54 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 960 грн 06 коп.
4. Стягнути відповідно до статті 129 ГПК України з Відповідача - Фізичної особи-підприємця Іванічевої Вікторії Романівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Позивача - Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (пр. Незалежності (Ушакова), 37, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 44326699) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп.
В обґрунтування позову Управління зазначає, що між управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (далі - Позивач), та фізичною особою-підприємцем Іванічевою Вікторією Романівною (далі - Відповідач) існують договірні зобов'язання за договором про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 02-20-208/18 від 03.10.2018. На момент укладення договору № 02-20-208/18 від 03.10.2018, функції робочого органу із регулювання діяльності у галузі розміщення об'єктів зовнішньої реклами на території міста Херсона здійснювалися Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, яке зазначено стороною цього договору. Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради є правонаступником управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, що надає йому право вимагати відшкодування заборгованості за Договором від Фізичної особи-підприємця Іванічевої Вікторії Романівни.
Позивач зазначає, що в результаті виконання управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради функцій робочого органу щодо здійснення контролю за своєчасним надходженням плати за договором про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу, укладеним з Відповідачем, встановлено факт невиконання ним своїх зобов'язань за Договором. Відповідачем зобов'язання з проведення повної та своєчасної оплати за договором не виконано, чим порушено вимоги чинного законодавства та умови договору. Внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором утворилась заборгованість до бюджету Херсонської міської територіальної громади, що на момент подання позовної заяви з урахуванням штрафних санкцій становить 10 648 грн 11 коп., з яких: основний борг - 5 812 грн 82 коп.; пеня - 1016 грн 05 коп.; 5% штраф - 290 грн 64 коп.; 3% річних - 568 грн 54 коп.; інфляційні втрати - 2 960 грн 06 коп.
Позивач вважає, що оскільки Відповідач не виконав зобов'язання за Договором, порушив вимоги пунктів 2.2, 2.3.3, 2.4, 4.2.4, 6.3, 6.4 Договору, а врегулювати спір в досудовому порядку не виявилося можливим, то у Позивача наявна підстава для заявлення вимоги до Відповідача про відновлення порушеного права та відповідно стягнення суми заборгованості в судовому порядку.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 626-629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 16 Закону України «Про рекламу», приписами Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 та умовами Договору № 02-20-208/18 від 03.10.2018.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Ухвалено провести розгляд справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Так, копію ухвали було надіслано позивачу в електронний кабінет в системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради 23.06.2025 о 14:24, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 у справі № 915/960/25 позивач отримав 23.06.2025.
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025, направлена на адресу місцезнаходження відповідача (вул. Чкалова, 7, с. Шмідтове, Снігурівський р-н, Миколаївська обл., 57361), встановлену судом за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута поштовим відділенням зв'язку до суду із проставлянням 01.07.2025 відділенням поштового зв'язку відмітки про причину невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У відповідності до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Крім того, судом взято до уваги висновки, викладені Великою палатою Верховного Суду у постанові від 05.09.2024 у справі № 990/152/24, відповідно до яких день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «про відсутність адресата за вказаним нею місцем проживання (перебування)», може вважатися днем вручення копії ухвали.
За такого, суд дійшов висновку про те, що копію ухвали від 23.06.2025 про відкриття провадження у справі слід вважати врученою відповідачу 01.07.2025.
Крім того, необхідно зауважити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2024 та 06.03.2025 були оприлюднені на офіційному вебпорталі судової влади України.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Разом із тим, відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.
03.10.2018 між Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, як Управлінням та Фізичною особою-підприємцем Іванічевою Вікторією Романівною, як Організацією,був укладений Договір № 02-20-208/18 про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу (далі - Договір), відповідно до предмету якого Управління як уповноважений Херсонською міською радою орган на умовах та в порядку, передбаченому Договором, надає, а Організація приймає в тимчасове платне користування місце, з метою розташування на ньому рекламного засобу (далі - РЗ), котрий використовується для розміщення зовнішньої реклами (далі - місце) (п. 1.1). Договір визначає відносини Сторін щодо тимчасового платного користування Організацією місцем (п. 1.2). Адреса, площа, кількість місць, що надаються в користування за Договором, визначаються згідно з додатком 1 до Договору (п. 1.3).
Згідно з п.2.1, 2.2 Договору за користування місцем Організація щомісячно сплачує плату, розрахунок якої здійснюється у відповідності до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради.
Підставою для нарахування та внесення Організацією на поточний рахунок Управління плати є цей Договір та відповідні додатки до нього.
Умовами пп.пп. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 п. 2.3 Договору визначено, що плата за користування місцем сплачується Організацією з дати прийняття Управлінням рішення про встановлення пріоритету від 03.10.2018 № 02-23-371/18 та становить: 25 % плати за тимчасове користування місцем у перші три місяці дії встановленого пріоритету, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до договору.
У наступні три місяці дії встановленого пріоритету:
- 25 % плати за користування місцем з дати прийняття рішення Управлінням про продовження дії пріоритету, якщо строк його дії продовжується у зв'язку з потребою виконання архітектурно-планувальних робіт та розроблення проектно-технічної документації, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до Договору;
- 100 % плати за користування місцем з дати прийняття рішення управлінням про продовження дії пріоритету, якщо строк його дії продовжується на підставі письмового звернення заявника за рахунок якої визначається згідно із додатком 2 до Договору;
- 100 % плати за тимчасове користування місцем із дати прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до Договору.
Пунктом 2.4 Договору встановлено, що плата за користування місцем для розташування РЗ сплачується Організацією щомісяця, за 10 днів до кінця поточного місяця, за розрахунками, згідно з додатком 2 до Договору, у безготівковій формі, на поточний рахунок робочого органу, відкритого в управлінні Державної казначейської служби України у місті Херсоні, незалежно від наслідків господарської діяльності Організації, наявності або відсутності підписаних Сторонами актів наданих послуг.
Плата за місяць за тимчасове користування об'єктами і територіями для розташування рекламних засобів у м. Херсоні розраховується за формулою: П = S х Р х А, де: П - розмір плати за місяць, S - площа рекламної конструкції, Р - вартість користування за 1 кв.м., А - коефіцієнт зони розміщення рекламного засобу.
Згідно з п. 2.6 Договору розповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від плати за цим Договором при відсутності РЗ, дозвіл на право розміщення якого виданий у встановленому чинним законодавством порядку.
Відповідно до п. 2.7 Договору у разі прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про збільшення плати за користування місцем, Управління письмово повідомляє Організацію про такі зміни та надає копію відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 2.8, 2.9 Договору умови Договору щодо розміру плати за користування місцем змінюються у відповідності до прийнятого рішення з моменту набрання ним чинності.
У разі незгоди Організації з новим розміром плати за користування місцем, що встановлений відповідним рішенням уповноваженого органу місцевого самоврядування, вона має можливість письмово звернутися до Управління із заявою про анулювання дозволу на розміщення зовнішньої реклами (далі - Дозвіл).
У п. 6.3 Договору Сторонами погоджено, що за несвоєчасну оплату платежів за користування місцем Організація сплачує на користь Управління пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за весь час прострочення.
Відповідно до п. 6.4 Договору за прострочення внесення платежів за користування місцем (-ями), що складає більше 1 місяця, Організація додатково сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від простроченої суми.
Пунктами 8.1, 8.2 Договору передбачено, що Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до закінчення строку дії Дозволу.
Дія договору продовжується при продовженні строку дії відповідного дозволу, на визначений у ньому строк.
Додатками №1-4 та уточненнями до договору визначено адреси місця знаходження рекламного засобу, а також вартість послуг на місяць.
Суд зауважує, що спірні правовідносини у даній справі, окрім укладеного Договору, регулюються Законом України "Про рекламу", Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила), Правилами розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, затвердженими рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.10.2015 № 369 (далі - Правила), рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.05.2021 № 203 «Про затвердження Тарифів та Коефіцієнтів на території Херсонської міської територіальної громади», розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації від 19.06.2024 № 512р «Про врегулювання оплати за тимчасове користування місцями для розміщення (розташування) рекламних засобів в умовах воєнного стану на території Херсонської міської територіальної громади» (зі змінами) та іншими актами законодавства.
Згідно із п. 5 Типових правил для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління.
Пунктом 2.1 Правил унормовано, що Робочий орган це виконавчий орган міської ради, уповноважений Херсонською міською радою укладати договори про право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади, здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів та виконувати інші повноваження, передбачені даними Правилами та установчими документами.
На момент укладення договору № 02-20-208/18 від 03.10.2018, функції робочого органу із регулювання діяльності у галузі розміщення об'єктів зовнішньої реклами на території міста Херсона здійснювалися Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, яке зазначено стороною цього договору.
Однак, відповідно до пункту 6 рішення Херсонської міської ради від 26.02.2021 № 73 «Про затвердження структури виконавчих органів Херсонської міської ради, їхніх положень та загальної чисельності апарату міської ради та її виконавчих органів» ліквідовано управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, правонаступником якого, відповідно до пункту 8 даного рішення, є управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради.
Положенням про управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради, затвердженим рішенням Херсонської міської ради від 26.02.2021 № 73, закріплено, що управління уповноважено здійснювати функції робочого органу із регулювання діяльності у галузі розміщення об'єктів зовнішньої реклами на території Херсонської міської територіальної громади, відповідно до чинного законодавства.
Пунктом 3.2.2 зазначеного Положення до повноважень управління віднесено укладання з розповсюджувачами зовнішньої реклами договорів про право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів на території Херсонської міської територіальної громади.
Пунктом 3.1.16 Правил визначено, що Робочий орган здійснює операторські функції зі справляння плати за укладеними Договорами та контроль за своєчасним надходженням плати.
Так, у зв'язку з припиненням на підставі рішення Херсонської міської ради від 26.02.2021 № 73 управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради та з метою забезпечення нерозривності виконання повноважень з питань зовнішньої реклами, 02.08.2021 на підставі Акта приймання-передачі матеріальних цінностей (копія додається) управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради здійснено передачу управлінню маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради договорів згідно з переліком.
Відповідно до пор. № 140 у переліку, викладеному у вказаному Акті, управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради передано управлінню маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради договір № 02-20-208/18 від 03.10.2018, укладений з Фізичною особою-підприємцем Іванічевою Вікторією Романівною.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що у спірних правовідносинах Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради є правонаступником Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, що надає йому право вимагати відшкодування заборгованості за Договором від Фізичної особи-підприємця Іванічевої Вікторії Романівни.
Суд також зауважує, що Договір, на підставі якого заявлені позовні вимоги у даній справі, було укладено на виконання вимог чинного законодавства у сфері реклами.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Типових правил, визначено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Згідно з п. 24 Типових правил, виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Згідно з положеннями п. 4.1.4 Правил визначено обов'язок заявника у разі прийняття Робочим органом рішення про встановлення пріоритету, укласти з Робочим органом Договір про тимчасове користування цим місцем.
З матеріалів справи вбачається, що Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради за вих. № 02-23-371/18 від 03.10.2018 було видано Фізичній особі-підприємцю Іванічевій Вікторії Романівні рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу за адресою: м. Херсон на огорожі на розі вулиці Залаегерсег та Бериславського шосе.
У подальшому, 27.12.2018 на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.12.2018 № 410 Фізичній особі-підприємцю Іванчевій В.Р. видано Дозвіл № 01-26-713 на розміщення зовнішньої реклами за вищевказаною адресою.
У зв'язку зі встановленням відповідачу пріоритету на місця розташування рекламних засобів від 03.10.2018 № 02-23-371/18 й було укладено договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 02-20-208/18 від 03.10.2018.
При цьому, позивач зазначає, що у період з 01.10.2019 по 28.02.2022 року, відповідач не виконав зобов'язання з оплати за право користування, переданими йому Робочим органом місцями для розміщення рекламних засобів, перелік яких та розмір оплати визначені уточненням до договору від 18.12.2018 та уточненням до договору від 01.06.2021 а також додатками № 3, № 4 до Договору.
Розмір плати за розміщення відповідачем рекламних засобів на об'єктах комунальної власності узгоджено сторонами відповідно до умов договору та положень чинного законодавства.
Зокрема, пунктом 32 Типових правил закріплено, що плата за тимчасове користування місцем для розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
На території Херсонської міської територіальної громади порядок розрахунку плати встановлено Правилами розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, які затверджені Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.10.2015 № 369.
Пунктом 6.1 Правил закріплено, що плата за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування РЗ здійснюється на підставі Договору, укладеного Робочим органом та розповсюджувачем, відповідно до затверджених тарифів і коефіцієнтів, а місцями, що перебувають у державній або приватній власності, - на договірних засадах з їх власником або уповноваженим ним органом (особою).
Відповідно до п. 6.3 Правил плата за користування місцем справляється з дня укладення Договору. Відсутність РЗ на вказаному місці не є підставою для звільнення від плати за користування місцем.
Протягом періоду з 01.10.2019 по 28.02.2022, за який позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за договором, рекламні засоби розміщувалися відповідачем на об'єктах комунальної власності на підставі наданого виконавчим комітетом міської ради дозволу на розміщення зовнішньої реклами № 01-26-713 від 27.12.2018.
А тому, за період з 01.10.2019 по 28.02.2022, нарахування плати за розміщення рекламних засобів на об'єктах комунальної власності згідно Дозволу № 01-26-713 від 27.12.2018 здійснювалося відповідно до п. 2.3.3 договору - у розмірі 100% плати за тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу, розрахунок якої визначається згідно із додатками до Договору.
Відповідно до вищевказаних умов Договору та положень Правил, сторонами узгоджено розрахунок розміру щомісячної плати за право розміщення кожного рекламного засобу, з урахуванням переліку рекламних засобів, їх розміру та місця розташування, що закріплено у Додатках та уточненнях до Договору.
Відтак, у відповідача існувало зобов'язання зі здійснення щомісячної плати за Договором у період:
- з 01.10.2019 по 31.05.2021 у розмірі 183,86 грн;
- з 01.06.2021 по 28.02.2022 у розмірі 290,54 грн.
Судом взяті до уваги пояснення позивача про те, що підвищення розміру щомісячної плати за договорами з 01.06.2021, зумовлено прийняттям виконавчим комітетом Херсонської міської ради 18.05.2021 рішення № 203 «Про затвердження Тарифів та Коефіцієнтів на території Херсонської міської територіальної громади».
При цьому, відповідно до положень пункту 2.8. Договорів сторони узгодили, що умови Договору щодо розміру плати за користування місцем змінюються у відповідності до прийнятого рішення з моменту набрання ним чинності.
У зв'язку з цим, на переконання суду, Робочий орган правомірно здійснив перерахунок плати за договором.
Крім того, нарахування позивачем заборгованості саме по 28.02.2022 пов'язано з тим, що відповідно до розпоряджень начальника Херсонської міської військової адміністрації від 19.06.2024 № 512р (зі змінами) та від 31.10.2024 № 1005р, плата за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів на території Херсонської міської громади не нараховується за період з 01.03.2022 до 31.12.2024, а також з 01.01.2025 до дати завершення бойових дій, визначеної наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Відповідно до пункту 4.2.4 Договору передбачено обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями в розмірі передбаченому договором.
За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, останній своєчасної та повної оплати за право користування місцями для розташування рекламних засобів у період з 01.10.2019 по 28.02.2022 не здійснив. У відповідача існувало зобов'язання внести оплату за право користування місцем для розташування рекламного засобу за період з 01.10.2019 по 28.02.2022 у загальному розмірі 6 292,06 грн, відповідачем було сплачено лише 500,00 грн, у зв'язку із чим, за розрахунком позивача залишок заборгованості склав 5 812,82 грн.
З метою досудового врегулювання спору щодо стягнення заявлених сум заборгованості за договором, позивач звертався до відповідача з письмовими претензіями:
- претензія № 01-32-231/24 від 09.05.2024 щодо необхідності сплати загальної суми заборгованості за договором про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу, яка надсилалася 13.05.2024 разом з рахунком на оплату № 642 від 07.05.2024 та актом звірки взаємних розрахунків на електронну адресу відповідача, зазначену у Договорі, wolf260477@mail.ru, що підтверджується скріншотом з електронної пошти Управління;
- претензія № 04-20-05/25 від 04.04.2025 щодо необхідності сплати загальної суми заборгованості за договором про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу та штрафних санкцій, яка надсилалася 04.04.2025 разом з рахунком на оплату № 169 від 01.04.2025 та актом звірки взаємних розрахунків на поштову адресу Відповідача, однак лист повернено поштовою установою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». У вказаній претензії позивач вимагав погашення заборгованості та попереджав відповідача про наслідки невиконання цих вимог.
Вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та реагування (доказів іншого матеріали справи не містять), що і стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Зважаючи на викладене вище суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Приписами ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за право користування місцями для розташування рекламних засобів у період з 01.10.2019 по 28.02.2022, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.
Як встановлено судом, заявлена позивачем до стягнення сума відповідачем не сплачена, доказів протилежного сторонами суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Суд зазначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Отже, суд приходить до висновку, що докази, на підтвердження правомірності вимог Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради про стягнення заборгованості Фізичної особи-підприємця Іванічевої Вікторії Романівни з плати за право користування місцями для розташування рекламних засобів вірогідно підтверджують стверджувані позивачем обставини, та дозволяють суду дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Водночас, будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо сплати заборгованості за право користування місцями для розташування рекламних засобів у період з 01.10.2019 по 28.02.2022, відповідач, у порушення приписів ст. 73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність порушених прав позивача.
Враховуючи викладене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за право користування місцями для розташування рекламних засобів у період з 01.10.2019 по 28.02.2022 в сумі 5 812,82 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім основного боргу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача:
- пеню в загальній сумі 1 0160,05 грн за прострочення виконання основного зобов'язання у розмірі 5 812,82 грн у період з 01.03.2022 по 31.08.2022;
- 5% штрафу в сумі 290,64 грн за прострочення виконання основного зобов'язання у розмірі 5 812,82 грн;
- 3% річних в загальній сумі 568,54 грн за прострочення виконання основного зобов'язання у розмірі 5 812,82 грн у період з 01.03.2022 по 30.04.2025;
- інфляційні втрати в загальній сумі 2 960,06 грн за прострочення виконання основного зобов'язання у розмірі 5 812,82 грн у період з березня 2022 року по квітень 2025 року.
Щодо заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу суд зазначає таке.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, за умовами п. 3.1 Договору визначено, що управління (робочий орган) має право, зокрема: нараховувати та вимагати від Організації оплати штрафних санкцій за порушення умов договору в розмірі та в порядку, передбаченому договором та чинним законодавством (п.п. 3.1.6); вимагати від Організації усунення порушень умов цього договору (п.п. 3.1.7).
Згідно з пунктами 6.3, 6.4 Договору за несвоєчасну оплату платежів за користування місцем Організація сплачує на користь Управління пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за весь час прострочення.
За прострочення внесення платежів за користування місцем (-ями), що складає більше 1 місяця, Організація додатково сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від простроченої суми.
Судом перевірено розрахунок пені та штрафу, наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.
Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат слід зазначити наступне.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.
Судом перевірено наведені у позовній заяві розрахунки та встановлено, що нарахування інфляційних втрат заявником проведено правильно, а, отже позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас, судом встановлено, що позивачем допущені помилки при нарахуванні 3 % річних, зокрема при визначенні тривалості періодів нарахування.
Так, у додатках до позовної заяви позивачем наведено розрахунок 3 % річних в загальній сумі 568,54 грн за прострочення виконання основного зобов'язання у розмірі 5 812,82 грн у період з 01.03.2022 по 30.04.2025.
При цьому, такий розрахунок позивачем здійснювався шляхом визначення суми процентів річних за періоди: з 01.03.2022 до 31.12.2023 (з урахуванням кількості днів у році - 365 та кількості днів у періоді - 671), з 01.01.2024 до 31.12.2024 (з урахуванням кількості днів у році - 366 та кількості днів у періоді - 366), з 01.01.2025 до 30.04.2025 (з урахуванням кількості днів у році - 365 та кількості днів у періоді - 154), та подальшого додавання отриманих результатів.
Разом із тим, суд зауважує, що хоча позивачем було застосовано правильну формулу нарахування процентів річних та коректно визначено базу нарахування, ставку процентів річних та загальну кількість днів у році, однак допущено помилку при визначенні кількості днів у періоді щодо якого допущено прострочення виконання основного зобов'язання та вказано, що кількість днів у періоді з 01.01.2025 до 30.04.2025 становить 154, замість правильної кількості - 120. Вказане призвело до неправильного нарахування процентів річних за відповідний період.
З урахуванням наведеного, судом за допомогою програми «IpLex», здійснено перерахунок 3 % річних за період з 01.03.2022 по 30.04.2025, виходячи із суми основного зобов'язання 5 812,82 грн, та встановлено, що обґрунтованої сумою процентів річних є 552,29 грн, яка і підлягає до стягнення з відповідача.
Вимоги ж позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 16,25 грн (568,54 грн - 552,29 грн) задоволенню не підлягають.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, судовий збір у даній справі підлягає покладенню на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 165, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іванічевої Вікторії Романівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (Україна, 73000, Херсонська обл., місто Херсон, пр.Ушакова, будинок 37; код ЄДРПОУ 44326699) за Договором про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 02-20-208/18 від 03.10.2018 заборгованість у розмірі 5 812,82 грн, пеню в розмірі 1 016,05 грн, штраф в розмірі 290,64 грн, 3% річних в розмірі 552,29 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 960,06 грн та судовий збір у розмірі 2 418,70 грн.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 22.08.2025.
Суддя Н.О. Семенчук