Рішення від 12.08.2025 по справі 915/916/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2025 року Справа № 915/916/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю сторін:

від позивача (представник позивача) - Ткачук Г.М.,

від відповідача-1 (представник відповідача-1) - Гончарук А.М.,

від відповідача-2 (представник відповідача-2) - не з'явився,

від третьої особи (представник третьої особи) - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції справу

за позовом: Приватного підприємства «Риболовне підприємство «ВИРІШАЛЬНИЙ» (57157, м. Миколаїв, вул. Набережна, буд. 53, корпус А; ідентифікаційний код 32143995)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, офіс 139; ідентифікаційний код 43086924)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Чутівський кінний завод «ТРАКЕН» (38800, Полтавська обл., Чутівський р-н, селище міського типу Чутове, вул. Жовтнева, буд. 340; ідентифікаційний код 33486354)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмила Василівна ( АДРЕСА_1 )

про: визнання недійсним договору, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

01.08.2024 Приватне підприємство «Риболовне підприємство «ВИРІШАЛЬНИЙ» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 01.08.2024 (вх. № 9265/24) (з додатками), в якій зазначає відповідачами Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС», Товариство з обмеженою відповідальністю Чутівський кінний завод «ТРАКЕН», а третьою особою - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмилу Василівну. У вказаній позовній заяві, з урахуванням позовної заяви (з усуненими недоліками) б/н від 19.08.2024 (вх. № 9956/24), позивач просить суд:

1. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлового об'єкту укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чутівський кінний завод «ТРАКЕН» від 23.04.2024 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмилою Василівною, зареєстрованого в реєстрі за № 195.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.04.2024 р. індексний номер - 54696675 про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Чутівський кінний завод «ТРАКЕН» не нерухоме майно а саме - нежитлові об'єкти літ. «A», «Б», «Г», «Д», «Е», «Ж», «З», «И», «K», «Л», що знаходиться за адресою: Миколаївська область, с. Мала Корениха , вул. Ольшанська, буд. 13а винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмилою Василівною.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАТА ФІНАНС» втратило своє право щодо примусового стягнення боргу з позивача. Також позивач зазначає, що відповідач не скористався своїм правом, передбаченим законом України «Про іпотеку» та умовами іпотечного договору звернутися протягом строку позовної давності до суду з позовом про стягнення предмету іпотеки, або до органів нотаріату про вчинення виконавчого напису нотаріуса на іпотечному договорі, або звернути стягнення з предмету іпотеки шляхом позасудового врегулювання у відповідності до статей 36-38 Закону України «Про іпотеку» та відповідно застереження в іпотечному договорі. За таких обставин, позивач вважає, що іпотечний договір застави слід визнати припиненим.

Також, позивач наполягає, що ТОВ «ФК «ДАТА ФІНАНС» всупереч вимогам Закону, при укладенні Договору купівлі-продажу нежитлового об'єкту від 23.04.2024 року не узгоджувало з позивачем ціну продажу Предмета іпотеки, не було проведено оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності. Визначена ціна в Договорі купівлі-продажу нежитлового об'єкту не відповідає реальній вартості спірного нерухомого майна, що суттєво порушує законні права та інтереси Позивача.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає Договір купівлі-продажу нежитлового об'єкту укладеного між відповідачами 23.04.2024 таким, що не ґрунтується на Законі та суттєво порушує законні права та інтереси позивача.

Крім того, позивач вважає державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові об'єкти літ. «A» ,»Б», «Г», «Д», «Е», «Ж», «З», «И», «K», «Л», що знаходиться за адресою: Миколаївська область, с. Мала Корениха, вул.Ольшанська, буд. 13а за Товариством з обмеженою відповідальністю «Чутівський кінний завод «ТРАКЕН» незаконною, посилаючись на те, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки документи були надані не в повному обсязі, що виключає проведення державної реєстрації прав власності на спірні об'єкти нерухомого майна.

У зв'язку тим, що при поданні позовної заяви позивачем не було дотримано вимог ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд постановив ухвалу від 06.08.2024 (суддя Смородінова О.Г.), якою позовну заяву залишив без руху та вказав позивачу на усунення встановлених при поданні позовної заяви недоліків у 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Встановлений судом строк для усунення недоліків для позивача тривав до 19.08.2024 включно.

19.08.2024 до суду від позивача надійшла така кореспонденція:

- заява б/н від 19.08.2024 (вх. № 9955/24) за змістом якої заявник зазначає про надання суду позовної заяви з усунутими недоліками;

- позовна заява (з усуненими недоліками) б/н від 19.08.2024 (вх. № 9956/24), в якій позивач просить суд:

- клопотання б/н від 11.08.2024 (вх. № 9957/24) про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2024 (суддя Смородінова О.Г.), після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/916/24 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 15 жовтня 2024 року о 13:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

30.09.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» надійшов відзив б/н від 27.09.2024 (вх. № 11660/24) на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечує проти заявлених вимог та просить суд відмовити повністю в задоволенні позову.

Заперечення проти позову відповідач-1 обґрунтовує, зокрема, тим, що продаж ТОВ «Дата Фінанс» ТОВ «Чутівський кінний завод «ТРАКЕН» предмету іпотеки на підставі ст.38 Закону України «Про іпотеку» відбувся з дотриманням процедури та норм чинного законодавства щодо продажу іпотечного майна.

Товариство також наполягає, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання. Натомість такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням, цей закон не передбачає. Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і, отже, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку"

Окрім того, відповідач-1 звертає увагу суду, що позивачем не наведено жодних підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежитлового об'єкту від 23.04.2024 та відповідно і підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.04.2024, індексний номер - 54696675 про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Чутівський кінний завод «ТРАКЕН» на нерухоме майно, а саме - нежитлові об'єкти літ. «А», «Б», «Г», «Д», «Е», «Ж», «З», «И», «К», «Л», що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., с. Мала Корениха, вул. Ольшанська, буд.13а, винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., а всі посилання ПП «Риболовне підприємство «ВИРІШАЛЬНИЙ» на припинення договору іпотеки, неповідомлення позивача про відступлення права вимоги та повідомлення про застосування іпотечного застереження спростовуються матеріалами справи та не відповідають чинному законодавству та судовій практиці.

10.10.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» надійшло клопотання б/н від 09.10.2024 (вх. № 12182/24) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яке суд відреагував відповідною ухвалою від 14.10.2024.

14.10.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Чутівський кінний завод «ТРАКЕН» надійшов відзив б/н від 11.10.2024 (вх. № 12287/24) на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечує проти заявлених вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Заперечення проти позову відповідач-2 обґрунтовує, зокрема, тим, що оспорюваний договір укладений Продавцем на підставі положень ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а також застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені, що міститься у п.5.1.2, 5.5 Іпотечного договору, посвідченого Горбуровим К.Є., нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу 19 липня 2007 року за реєстровим №1728.

При укладенні даного договору, ТОВ «Дата Фінанс» засвідчило, що підприємство належним чином повідомило Іпотекодавця (ПП «Риболовне підприємство «Вирішальний»), надавши при цьому Вимоги про усунення порушення в порядку Закону України «Про іпотеку», в тому числі і надало підтвердження на отримання такої вимоги.

На переконання відповідача-2, позивачем у своїй позовній заяві не наведено жодних підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежитлового об'єкту від 23.04.2024, та відповідно і підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.04.2024, індексний номер - 54696675 про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Чутівський кінний завод «ТРАКЕН». Всі доводи, наведені позивачем, спростовуються матеріалами справи, а отже відсутні підстави для задоволення даного позову.

Ухвалою від 15.10.2024 суд постановив клопотання Приватного підприємства «Риболовне підприємство «ВИРІШАЛЬНИЙ» б/н від 11.08.2024 (вх. № 9957/24) про витребування доказів у справі № 915/916/24 залишити без розгляду; продовжити Приватному підприємству «Риболовне підприємство «ВИРІШАЛЬНИЙ» строк на подання відповіді на відзиви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» та Товариства з обмеженою відповідальністю Чутівський кінний завод «ТРАКЕН» - до 21.10.2024 включно; відкласти підготовче засідання у справі № 915/916/24 на 12 листопада 2024 року об 11:30.

18.10.2024 до суду від відповідача-1 надійшла заява б/н від 18.10.2024 (вх. № 12617/24) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

21.10.2024 до суду від позивача надійшли відповідь б/н від 20.10.2024 (вх. № 12667/24) на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» та відповідь б/н від 20.10.2024 (вх. № 12668/24) на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю кінний завод «ТРАКЕН», в яких позивач не погоджується з доводами відповідачів, викладеними у відзивах і наполягає на тому, що вважає Договір купівлі-продажу нежитлового об'єкту укладений між відповідачами 23.04.2024 таким, що не грунтується на Законі та суттєво порушує законні права та інтереси позивача

24.10.2024 до суду від відповідача-1 надійшли заперечення б/н від 23.10.2024 (вх. № 12911/24) на відповідь на відзив, в яких товариство зазначає, що всі доводи позивача щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежитлового об'єкту від 23.04.2024 спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову ПП «Риболовне підприємство «ВИРІШАЛЬНИЙ» до ТОВ «ДАТА ФІНАНС», ТОВ «Чутівський кінний завод «ТРАКЕН» про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежитлового об'єкту від 23.04.2024 та визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.04.2024, індексний номер - 54696675.

30.10.2024 до суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмили Василівни надійшов відзив № 88/01-16 від 21.10.2024 на позовну заяву, за змістом якого просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

12.11.2024 до суду від позивача надійшла заява б/н від 12.11.2024 (вх. № 13947/24) про відкладення розгляду підготовчого судового засідання, мотивована зайнятістю представника в іншому судовому процесі.

Ухвалою суду від 12.11.2024 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/916/24 та відкладено підготовче засідання на 07 січня 2025 року об 11:40.

06.01.2025 до суду від відповідача-1 надійшла заява б/н від 06.01.2025 (вх. № 136/25), з якою заявником надано суду копію довіреності від 25.11.2024 на підтвердження повноважень адвоката Гончарук А.М., як представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС».

07.01.2025 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 07.01.2025 (вх. № 144/25) про витребування доказів.

Ухвалою від 07.01.2025 суд закрив підготовче провадження у справі № 915/916/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 05 лютого 2025 року об 11:00. Крім того, вказаною ухвалою судом було залишено без задоволення клопотання Приватного підприємства «Риболовне підприємство «ВИРІШАЛЬНИЙ» б/н від 07.01.2025 (вх. № 144/25) про витребування доказів у справі № 915/916/24.

05.01.2025 до суду від Приватного підприємства «Риболовне підприємство «ВИРІШАЛЬНИЙ» надійшла заява б/н від 05.02.2025 (вх. № 1692/25) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 05.02.2025 було відкладено розгляд справи по суті на 05 березня 2025 року о 10:45.

В засіданні 05.03.2025, проведеному за участю представників позивача та відповідача-1, суд розпочав розгляд справи № 915/916/24 по суті. За результатами проведеного засідання було оголошено перерву до 02 квітня 2025 року об 11:00.

02.04.2025 до суду від Приватного підприємства «Риболовне підприємство «ВИРІШАЛЬНИЙ» надійшла заява б/н від 01.04.2025 (вх. № 5014/25) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 02.04.2025, занесеною до протоколу судового засідання, за письмовим клопотанням позивача, було відкладено розгляд справи № 915/916/24 по суті на 30 квітня 2025 року об 11:00.

У зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 (підстава - рішення Вищої ради правосуддя від 03.04.2025 №708/0/15-25) розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 31 від 07.04.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді Смородінової О.Г.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 визначено головуючим у справі № 915/916/24 суддю Семенчук Н.О.

Відповідно до ч. 14 ст. 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 15.04.2025 було прийнято справу № 915/916/24 до провадження судді Семенчук Н.О.; призначено повторний розгляд справи по суті на 29.05.2025 о 14:00.

19.05.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» надійшло клопотання б/н від 16.05.2025 (вх. № 7524/25 від 19.05.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яке суд відреагував відповідною ухвалою від 20.05.2025.

У зв'язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. 29.05.2025 у відрядженні, ухвалою суду від 23.05.2025 було постановлено розглянути справу № 915/916/24 поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у «розумний строк»; повідомити учасників справи про розгляд справи 19.06.2025 о 14:00.

29.05.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» надійшло клопотання б/н від 29.05.2025 (вх. № 8192/25 від 29.05.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яке суд відреагував відповідною ухвалою від 02.06.2025.

19.06.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 19.06.2025 (вх. № 9236/25 від 19.06.2025) про надання представнику справи для ознайомлення та відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 15.07.2025 о 12:00.

25.06.2025 до суду від адвоката Ткачук Г.М. надійшла заява б/н від 24.06.2025 (вх. № 9484/25 від 25.06.2025) про вступ у справу як представника Приватного підприємства «Риболовне підприємство «ВИРІШАЛЬНИЙ».

14.07.2025 до суду від відповідача-1 надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 14.07.2025 (вх. № 10452/25 від 14.07.2025), в якому заявник просить суд долучити до матеріалів справи №915/916/24 копію Договору купівлі-продажу нежитлового об'єкту, копію Договору №2304/К/1 про відступлення права вимоги від 09.09.2020 та копію Договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 18.09.2020.

У зв'язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. у відпустці, судове засідання у справі № 915/916/24 призначене на 15.07.2025 о 12:00 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2025 було повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі № 915/916/24 відбудеться 12.08.2025 о 13:00.

В судове засідання 12.08.2025 з'явилися представники позивача та відповідача-1. Представники відповідача-2 та третьої особи в засідання не з'явилися, хоча про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 12.08.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.

19.07.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), як Банком, та Приватним підприємством «Риболовне підприємство ВИРІШАЛЬНИЙ», як Позичальником, було укладено Кредитний договір № 11186006000 (далі - Кредитний договір), за умовами якого Банк зобов'язався надавати позичальнику, а позичальник прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 100000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 505000 грн. за курсом Національного банку України на день укладання цього договору (п. 1.1 Кредитного договору).

Відповідно до п. 1.2.1 Кредитного договору надання кредиту здійснюється у наступний термін: 20 липня 2007 року.

За змістом п. 1.2.2 Кредитного договору Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 19 липня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п.2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 договору. Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору на рахунок № НОМЕР_1 в АКІБ «УкрСиббанк».

За змістом п. 1.3.1 Кредитного договору за користування кредитними коштами з 19 липня 2007 року по 19 жовтня 2007 року процентна ставка встановлюється в розмірі 13% річних. За користування кредитними коштами після 19 жовтня 2007 року процентна ставка встановлюється у розмірі 14% річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов цього договору та/або додаткових угод до договору.

Відповідно до п. 1.3.1 Кредитного договору за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 19,5% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором.

Додатковою угодою №1 від 19.10.2007 сторони домовились, що з 19 жовтня 2007 року за використання кредитних коштів за договором встановлюється процентна ставка в розмірі 13% річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена згідно умов договору.

За змістом п. 1.3.3 Кредитного договору сторони домовились, що умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених підпунктом «а» та/або «б» п. 9.2 договору.

Пунктом 1.3.4 Кредитного договору визначено, що нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360» відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами п.п. 1.3.2, 1.3.3, 9.2 договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами п.1.3.2 та/або п.п. 1.3.3, 9.2 договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.

Позичальник зобов'язується сплачувати проценти у строк з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти за користування кредитом. При цьому, остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту. При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем (п. 1.3.5 Кредитного договору).

Додатковою угодою №1 від 02.10.2008 до Кредитного договору сторони змінили п. 1.3.5 договору, зокрема домовились, що позичальник зобов'язується сплачувати проценти у строк з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти за користування кредитом та виклали додаток №1 до договору (графік погашення кредиту) в новій редакції згідно з додатком №1 до цієї додаткової угоди.

Згідно з п. 1.4 Кредитного договору цільове призначення (мета) кредиту: поповнення оборотних коштів та рефінансування кредиту в АКІБ «УкрСиббанк».

Згідно з п. 1.5 Кредитного договору кредит надається шляхом: зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням. Сторони погодили наступну черговість погашення позичальником своїх грошових зобов'язань за цим договором: 1) прострочені комісії (а саме: комісії Банку, при сплаті яких позичальник порушив терміни їх оплати згідно умов договору), якщо буде мати місце прострочення; 2) строкової комісії (а саме: комісії банку, при сплаті яких позичальник не порушив терміни їх оплати згідно умов договору); 3) прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення); 4) строкові проценти; 5) прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення); 6) строкова сума основного боргу; 7) штрафні санкції за договором. У випадку перерахування коштів на погашення кредиту та/або процентів та/або комісій з порушенням вищевказаної черговості з вини позичальника, банк вправі самостійно перерозподілити кошти позичальника, що надійшли, відповідно до черговості, викладеної в цьому пункті договору, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.

Відповідно до умов п. 2.1 Кредитного договору в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором Банком прийнято заставу нерухомості (основних фондів), а саме: нежитлова будівля по вул. Ольшанського, 13-а, Мала Кореніха, м. Миколаїв та поручительство шляхом укладання договору поруки з ОСОБА_2 .

За умовами п. 4.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язався використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі та здійснювати повернення отриманого кредиту та сплату нарахованих процентів та інших платежів у порядку та терміни, встановлені договором.

Відповідно до п. 4.8 Кредитного договору з метою підтвердження свого фінансового стану на рівні, достатньому для забезпечення зобов'язань за цим договором, та обслуговування кредиту, позичальник повинен щомісячно у продовж дії цього договору, починаючи з першого числа місяця, наступного за поточним, забезпечувати надходження на свої поточні рахунки в АКІБ «УкрСиббанк» у сумі не менш ніж 1000 грн. в календарний місяць. Надходження на валютні рахунки для цілей розрахунку сум цьому пункту перераховуються в гривню за курсом НБУ, що діяв на дату надходження.

Згідно з п. 9.2 Кредитного договору відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, статті 651 Цивільного кодексу України сторони погодили, що протягом дії цього договору Банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин: а) порушення Позичальником вимог п.4.8 цього договору; та/або б) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або настання змін у грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж на 5% (п'ять процентів) у порівнянні з курсом гривні до долара США, встановленого НБУ на дату укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки на 3 (три) відсоткових пункту по бланкових кредитах з дати укладання цього договору чи останнього перегляду процентної ставки.

Згідно з пунктом 9.5 Кредитного договору, строк дії даного договору встановлюється з дня його укладання і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені у разі її нарахування.

Договір скріплено підписами та печатками обох сторін.

19.07.2007 між АКІБ «УкрСиббанк», як іпотекодержателем, та Приватним підприємством «Риболовне підприємство ВИРІШАЛЬНИЙ», як іпотекодавцем, був укладений Договір іпотеки (далі - Договір іпотеки), за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - нажитловий об'єкт (опис об'єкта: нежитлові приміщення за літ. А загальною площею 203,6 кв. м., пластмасовий цех за літ. Б загальною площею 118,2 кв.м., зерносховище-гаражи за літ В загальною площею 193,0 кв.м., склад за літ. Г загальною площею 271,1 кв.м., гаражи за літ. Д загальною площею 437,3 кв.м., побутова будівля за літ. Е загальною площею 118,4 кв.м., склад готової продукції за літ. Ж загальною площею 460,9 кв.м., погріб за літ. Зпд, підвальне приміщення ГО за літ. Ипд, навіс за літ. К, вбиральня за літ. Л, огорожа № 7-11, 13, споруди № 5,12,І), що належить іпотекодавцю на праві власності, знаходиться за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, селище Мала Корениха, вулиця Ольшанського, будинок 13а, (надалі - Предмет іпотеки). Ринкова вартість Предмету іпотеки, згідно звіту незалежного оцінщика, становить: 1 006 568,00 грн. Нежитловий об'єкт є власністю Іпотекодавця на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно на бланку серії CAB №175417, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради Миколаївської області 15 травня 2007 року на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради Миколаївської області від 27 квітня 2007 року за №816, та зареєстрованого в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 15 травня 2007 року в реєстровій книзі 11, номер запису 1445 та в ЕРПВНМ за р. №2541217 і немає жодних договірних змін строків позовної давності, щодо правочинів на підставі яких іпотекодавець отримав право власності на Предмет іпотеки.

Відповідно до п. 1.2 Договору іпотеки іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань іпотекодавця, за Кредитним договором № 11186006000 від 19 липня 2007 року (надалі кредитний договір 1) та за Договором про надання споживчого кредиту № 11186084000 від 19 липня 2007 року (надалі Кредитний договір 2) (разом Кредитний договір 1 та Кредитний договір 2 надалі названі - «Кредитний договір»).

Згідно з пп. 2.1.1 Договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок Предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з пп. 2.1.2 Договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за Кредитним договором, а у разі невиконання іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на Предмет іпотеки.

За змістом пп. 2.2.1 Договору іпотеки до обов'язків іпотекодержателя належить: попередити іпотекодавця протягом 3 календарних днів про відступлення прав за цим договором іпотеки чи за Кредитним договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору іпотеки звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у: - випадках, зазначених в п.п.2.1.1 -2.1.2 цього договору іпотеки, або - у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або; - у разі ліквідації юридичної особи - іпотекодавця, або - у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором, або - в інших випадках відповідно до діючого законодавства,

Умовами п. 4.2 Договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставі: - або рішення суду; - або виконавчого напису нотаріуса; - або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; - або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з п. 4.3 Договору іпотеки у випадках, значених в п.п.2.1.1.-2.1.2. цього Договору іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 4.4 Договору іпотеки у разі невиконання іпотекодавцем вимог, зазначених в повідомлені, про яке йдеться у п.4.3., іпотекодержатель здійснює звернення стягання.

Відповідно до п. 4.6 Договору іпотеки звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя, здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору іпотеки та відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку».

Розділом 5 Договору іпотеки «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» сторони погодили такі умови:

- сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на Предмет іпотеки: - передачу іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; - право іпотекодержателя від свого імені продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку» (п. 5.1);

- у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1 цього Договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 5.2);

- в повідомленні, про яке йдеться в п. 5.2 іпотекодержатель зазначає, який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх вимог (п. 5.3);

- у разі застосування передачі Предмета іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя (абз.2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку») даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на Предмет іпотеки (п. 5.4);

- у разі застосування права іпотекодержателя від свого імені продати Предмет іпотеки як способу задоволення вимог іпотекодержателя (абз. 3 ч. 3 ст.36 Закону України «Про іпотеку»), іпотекодержатель реалізує норми ст.38 Закону України «Про іпотеку» і повідомлення, про яке йдеться в п.5.2., вважається повідомленням іпотекодавцю про намір укласти договір купівлі-продажу Предмету іпотеки (п. 5.5).

Згідно з п. 6.1 Договору іпотеки цей договір підлягає нотаріальному посвідченню і діє з моменту такого посвідчення до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Вказаний Договір іпотеки скріплений підписами та печатками АКІБ «УкрСиббанк» та Приватного підприємства «Риболовне підприємство ВИРІШАЛЬНИЙ», 19.07.2007 посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горбуровим К.Є. та зареєстрований за № 1728.

У подальшому, як встановлено рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2019 у справі № 915/1102/18, яке набрало законної сили 22.03.2019, між правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» - Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (як продавцем) та ПАТ «Дельта Банк» (як покупцем) 08.12.2011 укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, який зареєстровано в реєстрі за №№ 2949 2950.

З урахуванням положень цього договору та відповідно до них, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати покупцеві, а покупець цим погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти та сплатити ціну купівлі (пп. а п. 2.1 договору).

У відповідності до розділу 1 договору:

«Позичальник» означає позичальника за кредитним договором, зазначеним у Додатку І (Перелік Прав вимоги за кредитами) цього договору (зі змінами станом на дату закриття відповідно до пункту 2.2 (b) цього договору).

За умовами пункту 13.10, цей договір набирає чинність негайно після того, як цей договір буде підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений корпоративними печатками сторін та нотаріально посвідчений, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. 08 грудня 2011 року та зареєстрований в реєстрі за №№ 2949, 2950.

Як вбачається з Додатку І «Перелік прав вимоги за кредитами», продавець передав покупцю право вимоги за кредитним договором № 11186006000 від 19.07.2007 (кінцевий термін погашення кредиту: 18.07.2018) до боржника - ПП «РП Вирішальний». З цього ж додатку вбачається:

- загальний розмір грошового зобов'язання за кредитним договором у валюті кредиту (сума за договором): 100000,00;

- фактичний розмір невиконаного грошового зобов'язання за кредитним договором у гривневому еквіваленті становить 793397,63 грн.;

- фактичний розмір заборгованості за кредитним договором у валюті кредиту - (прострочена заборгованість за тілом): 86360,50;

- нараховані несплачені відсотки в валюті кредиту (прострочені до 31 дня) - 12939,57;

- відсоткова ставка за кредитним договором: 30,0000.

Також з цього додатку вбачається, що Банку передано право вимоги за договорами іпотеки та поруки від 19.07.2007.

Крім того, зі місту вказаного рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2019 у справі № 915/1102/18 вбачається, що: «…18.03.2014 ПАТ “Дельта Банк» вже зверталося до суду з позовом до поручителя ОСОБА_2 та ПП “РП Вирішальний» (справа №487/2771/14-ц Заводського районного суду м. Миколаєва) про стягнення з них в солідарному порядку заборгованості за вищенаведеним кредитним договором у сумі 1986241 грн. 35 коп. (еквівалент 153299,52 доларів США), з яких: 1118 375 грн. 56 коп. (еквівалент 86360,50 доларів США) - заборгованість зі сплати тіла кредиту;773 962 грн. 04 коп. (еквівалент 59765,03 доларів США) - заборгованість зі сплати нарахованих відсотків за користування позиченими грошима; 56 850 грн. 76 коп. (еквівалент 4389,99 доларів США) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 2 784 грн. 00 коп. (еквівалент 214,98 доларів США) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, а поручителем ОСОБА_2 пред'явлено у вказаній справі зустрічний позов про припинення договору поруки від 19 липня 2007 року.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2015 року в задоволені первісного позову ПАТ “Дельта Банк» відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності, а зустрічний позов поручителя ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.

За результатами перегляду вказаного рішення Апеляційним судом Миколаївської області, останнє скасовано в частині позовних вимог Банку до ПП “РП Вирішальний», оскільки колегія суддів судової палати не у повній мірі погодилася з установленими судом першої інстанції фактами та правовідносинами та визнала помилковим висновок щодо можливості вирішення спору між юридичними особами в порядку цивільного судочинства. Висновки ж щодо вимоги до фізичної особи судом апеляційної інстанції визнані обґрунтованими та вірними, а рішення в цій частині - законним.

В указаному рішенні Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2015 року, яке є чинним в частині позовних вимог щодо поручителя ОСОБА_2 , судом встановлено, що АКІБ “УкрСиббанк» зобов'язання за кредитним договором виконало частково, надавши ПП “Риболовне підприємство Вирішальний» кредитні кошти у сумі 94 957 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами та не заперечувалось в судовому засіданні відповідачем. Однак, відповідачі свої зобов'язання за кредитним договором № 11186006000 від 19.07.2007 р. належним чином не виконали, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за цим договором, яка відповідно до розрахунку ПАТ "Дельта Банк", станом на 15.09.2014 р. складала 1985241,35 грн. (еквівалент 153299,52 дол. США), з яких: сума заборгованості за кредитом - 118375,56 грн. (еквівалент 86360,50 дол. США), заборгованість за відсотками - 773962,04 грн. (59765,03 дол. США), пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 56850,76 грн. (еквівалент 4389,99 дол. США), пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 2784,00 грн. (еквівалент 36052,97 дол. США).

В рішенні апеляційного суду Миколаївської області від 28.09.2015 зазначено, що судом першої інстанції встановлено, і це ж підтверджується наявними у тій справі доказами, що 19 липня 2007 року АКІБ “УкрСиббанк» надав у тимчасове користування ПП “РП Вирішальний» грошові кошти в розмірі 100000 доларів США зі сплатою, спочатку, 13,00 % річних за користування ними, а з 19 жовтня 2007 року - 14% річних 1, а підприємство зобов'язалося повернути їх частинами згідно графіку погашення не пізніше 19 липня 2018 року.

У позовній заяві позивач також зазначає, що АКІБ “УкрСиббанк» надав ПП “РП Вирішальний» грошові кошти в розмірі 100000 доларів США з розрахунку 13% річних на строк з 19.07.2007 по 19.07.2018, проте ПП “РП Вирішальний» порушило зобов'язання перед Банком в частині повернення грошових коштів, у зв'язку з чим у позичальника виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 18.07.2018 становить 4361108, 43 грн. та складається з: 2264507,29 - сума заборгованості за простроченим кредитом; 2070136,81 - сума заборгованості за простроченими процентами; 26464, 33 - сума пені за несвоєчасне повернення процентів.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що отримав кредит у розмірі 94957 доларів США та сплачував заборгованість у строки, передбачені договором до 18.12.2009, при цьому сплачено підприємством кредитної заборгованості на суму 32904,43 доларів США.

З наданої Банком виписки з особового рахунку вбачається, що Банком сума основного боргу 86360,50 доларів США винесена на прострочення ще станом на 26.12.2011».

За результатами розгляду господарської справи № 915/1102/18 рішенням суду від 21.02.2019 було відмовлено Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» у задоволенні позовних вимог до Приватного підприємства «Риболовне підприємство Вирішальний» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості в розмірі 4361108,43 грн.

За змістом вказаного рішення суд, зокрема, визнав позовні вимоги Банку щодо суми основного боргу 86360,50 доларів США обґрунтованими, разом із тим, взявши до уваги, що відповідачем заявлено про застосування по даній справі строків позовної давності та позивачем не надано належних доказів на підтвердження існування обставин, які б свідчили про переривання чи зупинення перебігу позовної давності, або про існування поважних причин пропущення позовної давності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» пред'явлені після спливу позовної давності, що відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у позові в частині стягнення основної кредитної заборгованості в сумі 86360,50 доларів США.

З урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд враховує, що преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).

Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18).

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Враховуючи вказане, беручи до уваги обставини, встановлені в рішенні Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.04.2015 у справі №487/2771/14-ц та в рішенні Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2019 у справі № 915/1102/18, суд вважає, що на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини порушення відповідачем умов Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, а також обставини переходу права вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки від АКІБ «УкрСиббанк» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» не підлягають доказуванню у даній справі.

При цьому, 09.09.2020 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», як Банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС», як Новим кредитором, було укладено Договір № 2304/К/1 про відступлення прав вимоги, за умовами якого Банк відступив Новому кредитору , а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та за дебіторською заборгованістю, які зазначені у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, договорами або контрактами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, іншими договорами, згідно з реєстром у Додатку 1 до цього Договору.

Суд зауважує, що з наданого до матеріалів справи витягу з Додатку 1 до Договору № 2304/К/1 про відступлення прав вимоги від 09.09.2020 вбачається, що у п. 1841 зазначено, зокрема, про право вимоги за Кредитним договором №11186006000 від 19.07.2007 року та додатковими угодами до нього, позичальником за яким є ПП «РИБОЛОВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ВИРІШАЛЬНИЙ».

Крім того, 18.09.2020 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», як Банком (також первісний іпотекодержатель), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС», як Новим кредитором (також новий іпотекодержатель), було укладено Договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. за реєстр. № 1105, відповідно до якого первісний іпотекодержатель передає (відступає) новому іпотекодержателю право вимоги до іпотекодавців, зазначених у додатку № 1 до цього Договору.

За умовами Договору моментом переходу права вимоги за договорами іпотеки, визначеними у п.1.1 цього Договору від первісного іпотекодержателя до нового іпотекодержателя, є момент підписання цього договору та його нотаріального посвідчення.

Пунктом 2.5 Договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 18.09.2020 передбачено, що новий іпотекодержатель, який після набрання законної сили цим Договором є новим належним іпотекодержателем за договорами іпотеки, зобов'язаний письмово у тридцяти денний строк повідомити боржників (у тому числі позичальників за кредитними договорами та іпотекодавців за іпотечними договорами, укладеними в забезпечення відповідних кредитних договорів) про відступлення прав за іпотечними договорами і прав вимоги за основними зобов'язаннями в порядку, передбаченому чинним законодавством, зокрема, Законом України «Про іпотеку».

Зі змісту додатку 1 до Договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 18.09.2020 вбачається, що у п. 76 зазначений іпотечний договір № б/н від 19.07.2007, укладений з ПП «РИБОЛОВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ВИРІШАЛЬНИЙ» на забезпечення Кредитного договору №11186006000 від 19.07.2007.

На виконання п. 2.5 Договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 18.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» 23.09.2020 надіслало на адресу Приватного підприємства «Риболовне підприємство «ВИРІШАЛЬНИЙ» повідомлення про відступлення права вимоги №0922/30 від 22.09.2020.

За змістом вказаного повідомлення, відповідач-1 повідомляє позивача про те, що 09.09.2020 між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ФК «ДАТА ФІНАНС» було укладено договір відступлення права вимоги за Кредитним договором №11186006000 від 19.07.2007 та 18.09.2020 укладено договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором № б/н від 19.07.2007, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горбуровим К. Є. за реєстр. № 1728. Окрім того, звертає увагу, що з 09.09.2020 новим кредитором ПП «Риболовне підприємство «ВИРІШАЛЬНИЙ» є ТОВ «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС», та просить сплатити заборгованість на надані банківські реквізити нового кредитора.

Відповідачем-1 в якості доказу направлення повідомлення на адресу позивача надано суду копію опису вкладення у цінний лист зі штрихкодовим ідентифікатором 10101043673417, на якому вбачається наявність підпису працівника та проставляння календарного штемпелю підприємства зв'язку (АТ «Укрпошта») від 23.09.2020.

У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» неодноразово зверталося до Приватного підприємства «Риболовне підприємство «ВИРІШАЛЬНИЙ» з вимогами-повідомленнями.

Так, у червні 2022 року відповідачем-1 було направлено позивачу вимогу №0922/633 від 08.06.2022 про усунення порушення основного зобов'язання та умов іпотечного договору (повідомлення про застосування іпотечного застереження), в якій товариство вимагало усунути порушення кредитного договору №11186006000 від 19.07.2007 та упродовж 30 днів сплатити заборгованість у розмірі 9 137 775,52 грн.

Крім того, відповідач-1 попереджає позивача про те, що у випадку невиконання вказаної вимоги, ТОВ «ФК «ДАТА ФІНАНС» буде застосовано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №б/н від 19.07.2007 - продаж предмету іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі на підставі ст.ст.36, 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідачем-1 в якості доказу направлення вимоги на адресу позивача надано суду копію опису вкладення у цінний лист, на якому вбачається наявність підпису працівника та проставляння календарного штемпелю підприємства зв'язку (АТ «Укрпошта»).

Крім того, з наданого до матеріалів справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що вказана вимога була направлена боржнику 29.06.2022, та отримана позивачем 08.07.2022, про що свідчить підпис «Прадко» на відповідному рекомендованому повідомленні.

Суд зауважує, що керівником Приватного підприємства «Риболовне підприємство «ВИРІШАЛЬНИЙ» за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є ОСОБА_2 .

Згодом, у серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» повторно звертається до Приватного підприємства «Риболовне підприємство «ВИРІШАЛЬНИЙ» з вимогою (повторною) № 0922/669 від 19.08.2022 про усунення порушення основного зобов'язання та умов іпотечного договору (повідомлення про застосування іпотечного застереження), в якій повторно вимагає усунути порушення кредитного договору №11186006000 від 19.07.2007 та упродовж 30 днів сплатити заборгованість у розмірі 9 137 775,52 грн. Відповідач-1 попереджає, що у випадку невиконання вказаної вимоги, ТОВ «ФК «ДАТА ФІНАНС» буде застосовано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №б/н від 19.07.2007 - продаж предмету іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі на підставі ст.ст.36, 38 Закону України «Про іпотеку».

Також, до матеріалів справи надано копію поштового конверту з довідкою про повернення відповідного поштового відправлення відправнику за закінченням терміну зберігання.

Крім того, у липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» повторно звертається до Приватного підприємства «Риболовне підприємство «ВИРІШАЛЬНИЙ» з вимогою № 2407/23-3 від 24.07.2023 про усунення порушення основного зобов'язання та умов іпотечного договору (повідомлення про застосування іпотечного застереження), в якій вчергове вимагає усунути порушення кредитного договору №11186006000 від 19.07.2007 та упродовж 30 днів сплатити заборгованість у розмірі 9 137 775,52 грн, а також попереджає, що у випадку невиконання вказаної вимоги, ТОВ «ФК «ДАТА ФІНАНС» буде застосовано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №б/н від 19.07.2007 - продаж предмету іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі на підставі ст.ст.36, 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідачем-1 в якості доказу направлення вимоги на адресу позивача надано суду копії поштової накладної, фіскального чеку АТ «Укрпошта» та опису вкладення у цінний лист, на якому вбачається наявність підпису працівника та проставляння календарного штемпелю підприємства зв'язку (АТ «Укрпошта»).

Також, у жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» в черговий раз звертається до Приватного підприємства «Риболовне підприємство «ВИРІШАЛЬНИЙ» з повторною вимогою № 04/10/03 від 04.10.2023 про усунення порушення основного зобов'язання та умов іпотечного договору (повідомлення про застосування іпотечного застереження), в якій вкотре вимагає усунути порушення кредитного договору №11186006000 від 19.07.2007 та упродовж 30 днів сплатити заборгованість у розмірі 9 137 775,52 грн. У випадку невиконання вказаної вимоги, ТОВ «ФК «ДАТА ФІНАНС» буде застосовано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №б/н від 19.07.2007 - продаж предмету іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі на підставі ст.ст.36, 38 Закону України «Про іпотеку».

Судом взяті до уваги доводи позивача щодо категоричного заперечення отримання Повідомлення про відступлення права вимоги №0922-30 від 22.09.2020 та Вимоги (повторно) №0922/669 від 19.08.2022, однак такі доводи оцінюються судом критично.

Так, як зазначено вище за текстом рішення відповідачем-1 надавалися суду докази направлення як повідомлення про відступлення права вимоги №0922-30 від 22.09.2020, так і усіх чотирьох вимог про усунення порушення основного зобов'язання та умов іпотечного договору (повідомлення про застосування іпотечного застереження). Відповідні поштові направлення були скеровані на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, за змістом п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14 днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення ... Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

За такого, суд вважає встановленими у даній справі обставини пред'явлення відповідачем-1 позивачу повідомлення про відступлення права вимоги та вимог про усунення порушення основного зобов'язання та умов іпотечного договору (повідомлення про застосування іпотечного застереження).

Матеріали справи свідчать також про те, що 23.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАТА ФІНАНС», як продавцем та/або новим іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Чутівський кінний завод «ТРАКЕН», як покупцем, був укладений Договір купівлі-продажу нежитлового об'єкту (далі - Договір купівлі-продажу, оскаржуваний Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець передає у власність (продає) у приватну власність покупцеві, а покупець приймає (купує) нежитловий об'єкт, що знаходяться за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вулиця Ольшанського (Мала Корениха), будинок 13а (тринадцять літера «а») і складається з нежитлових будівель: літ. Б - загальною площею 118,2 кв.м., літ. В - загальною площею 193 кв.м., літ. Г - загальною площею 271,1 кв.м., літ. Д - загальною площею 437,3 кв.м., літ. Е - загальною площею 118,4 кв.м., літ. Ж - загальною площею 460,9 кв.м., нежитлові приміщення в літ. А - загальною площею 203,6 кв.м., службові будівлі та споруди (надалі - нежитлові будівлі, нерухоме майно, предмет іпотеки) і сплачує за неї обговорену грошову суму на умовах, визначених цим договором. Відповідно до ст. 377 ЦК України з переходом права власності на об'єкт нерухомого майна (будівлю, споруду) до набувача переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій він розміщений. Згідно Довідки Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №28-14-0.130-1422/2-24 від 21.03.2024 року реєстрація земельної ділянки за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вулиця Ольшанського (Мала Корениха), будинок 13а (тринадцять літера «а») не проводилась, поземельна книга не відкривалася, кадастровий номер не присвоювався та технічна документація на земельну ділянку відсутня. Сторони підтверджують, що не вважають істотною умовою договору кадастровий номер та площу земельної ділянки на якій розташований вищевказаний нежитловий об'єкт, оскільки земельна ділянка несформована і не є об'єктом цивільних прав.

За умовами п. 1.3 Договору купівлі-продажу передбачено, що продавець є новим іпотекодержателем за Іпотечним договором, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним Банком «УКРСИББАНК», правонаступником якого є AT «УКРСИББАНК», ідентифікаційний код юридичної особи: 09807750 (надалі - AT «УКРСИББАНК») та Приватним підприємством «РИБОЛОВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ВИРІШАЛЬНИЙ», ідентифікаційний код юридичної особи: 32143995. Між AT «УКРСИББАНК» та ПП «РИБОЛОВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ВИРІШАЛЬНИЙ» 19 липня 2007 року було укладено Кредитний договір №11186006000. Між AT «УКРСИББАНК» та ПП «РИБОЛОВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ВИРІШАЛЬНИЙ» 19 липня 2007 року було укладено Іпотечний договір, посвідчений Горбуровим К.Є., нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, 19 липня 2007 року за реєстровим №1728. Між AT «УКРСИББАНК» та Публічним акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК», ідентифікаційний код юридичної особи: 34047020 (надалі - AT «ДЕЛЬТА БАНК»), 08 грудня 2011 року було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений Шевченко Д.Г., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, 08 грудня 2011 року за реєстровим №2949, з усіма додатками та додатковими угодами до нього, за умовами якого AT «ДЕЛЬТА БАНК» набуло право вимоги за Кредитним договором №11186006000 від 19 липня 2007 року. Між AT «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДАТА ФІНАНС», ідентифікаційний код юридичної особи: 43086924 (надалі - ТОВ «ДАТА ФІНАНС») 09 вересня 2020 року було укладено Договір №2304/К/1 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ДАТА ФІНАНС» набуло право вимоги за Кредитним договором №11186006000 від 19 липня 2007 року. Між AT «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ДАТА ФІНАНС» було укладено Договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, посвідченого Черленюх Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 18 вересня 2020 року за реєстровим № 1105, за умовами якого ТОВ «ДАТА ФІНАНС» набуло право вимоги за Іпотечним договором, посвідченим Горбуровим К.Є., нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу 19 липня 2007 року за реєстровим № 1728. Цей договір укладається продавцем на підставі положень статті 38 Закону України «Про іпотеку», а також застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені, що міститься у пункті п. 5.1.2, 5.5 Іпотечного договору, посвідченого Горбуровим К.Є., нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу 19 липня 2007 року за реєстровим №1728.

Згідно з п. 1.4 Договору купівлі-продажу представник продавця свідчить, зокрема, що: … Відповідно до Довідки нового іпотекодержателя від 22 квітня 2024 року за № 240422/1, про стан заборгованості за Кредитним договором №11186006000 від 19 липня 2007 року, заборгованість іпотекодавця станом на 22 квітня 2024 року, становить 9 137 775 (дев'ять мільйонів сто тридцять сім тисяч сімсот сімдесят п'ять) гривень 52 копійки. Новий іпотекодержатель свідчить, що він належним чином повідомив іпотекодавця, що в разі невиконання зобов'язань за Кредитним договором та Іпотечним договором, іпотекодержатель розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки, що :' підтверджується Вимогою про усунення порушення в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (вих. № 0922/669 від 19.08.2022 року), яка була належним чином отримана іпотекодавцем.

Відповідно до п.п. 2.1-2.3 Договору купівлі-продажу ціна продажу Нерухомого майна, що купується Покупцем за цим Договором, становить З 233 800 (три мільйони двісті тридцять три тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, без ПДВ, які до підписання цього Договору повністю перераховані Покупцем на гривневий на поточний рахунок Продавця IBAN НОМЕР_3 відкритий в AT «ПІРЕУС БАНК МКБ» Код банку:300658.

Зазначена ціна відповідає волевиявленню сторін, є остаточною і змінам після укладення Договору не підлягає.

Згідно з Звітом про оцінку майна, складеного 04 квітня 2024 року ТОВ «МАЛЕАС» (сертифікат ФДМУ №57/22 від 01 лютого 2022 року), ринкова вартість, що отримана в результаті оцінки складає 3 233 800,00 (три мільйони двісті тридцять три тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, без ПДВ та 3 880 560,00 (три мільйони вісімсот вісімдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, з ПДВ.

Згідно з п. 4.2 Договору купівлі-продажу цей договір підлягає нотаріальному посвідченню відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України. Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та нотаріального посвідчення. Право власності на нерухоме майно, що є предметом цього Договору та зазначене в пункті 1.1., відповідно до статей 182 та 334 Цивільного кодексу України, виникає у Покупця з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. В день підписання цього Договору, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації права власності Покупця на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Продавець передає Покупцю Майно за Актом приймання-передачі нерухомого майна, який є невід'ємною частиною цього Договору, який підписується в 3-х (трьох) оригінальних примірниках по одному для кожної із Сторін.

Вказаний Договір купівлі-продажу скріплений підписами та печатками обох сторін, а також 23.04.2024 посвідчений Черленюх Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 195.

У день підписання договору - 23.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАТА ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю Чутівський кінний завод «ТРАКЕН» підписано Акт прийому-передачі, зі змісту якого вбачається, що продавець передав, а покупець прийняв: об'єкт нерухомого майна - нежитловий об'єкт, що знаходяться за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вулиця Ольшанського (Мала Корениха), будинок 13а (тринадцять літера «а») і складається з нежитлових будівель: літ. Б - загальною площею 118,2 кв.м., літ. В - загальною площею 193 кв.м., літ. Г - загальною площею 271,1 кв.м., літ. Д - загальною площею 437,3 кв.м., літ. Е -загальною площею 118,4 кв.м., літ. Ж - загальною площею 460,9 кв.м., нежитлові приміщення в літ. А - загальною площею 203,6 кв.м., службові будівлі та споруди.

Судом також встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав власником нежитлового об'єкту, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вулиця Ольшанського (Мала Корениха), будинок 13а і складається з нежитлових будівель: літ. Б - загальною площею 118,2 кв.м., літ. В - загальною площею 193 кв.м., літ. Г - загальною площею 271,1 кв.м., літ. Д - загальною площею 437,3 кв.м., літ. Е - загальною площею 118,4 кв.м., літ. Ж - загальною площею 460,9 кв.м., нежитлові приміщення в літ. А - загальною площею 203,6 кв.м., службові будівлі та споруди, реєстраційний номер об'єкта 8033548101, є ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ КІННИЙ ЗАВОД «ТРАКЕН», код ЄДРПОУ 33486354.

З урахуванням викладеного вище, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ч. 3 цієї ж статті звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю.

Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для державної реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, а якщо предметом іпотеки є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення - для державної реєстрації відповідного права за покупцем.

Відповідачі стверджують, що укладання оспорюваного у даній справі Договору купівлі-продажу відбулося на підставі ст.38 Закону України «Про іпотеку» та з дотриманням процедури та норм чинного законодавства щодо продажу іпотечного майна.

Разом із тим, не погоджуючись із вказаним правочином, Приватне підприємство «Риболовне підприємство ВИРІШАЛЬНИЙ» зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАТА ФІНАНС» втратило своє право щодо примусового стягнення боргу з позивача. Також позивач зазначає, що відповідач не скористався своїм правом, передбаченим законом України «Про іпотеку» та умовами іпотечного договору звернутися протягом строку позовної давності до суду з позовом про стягнення предмету іпотеки, або до органів нотаріату про вчинення виконавчого напису нотаріуса на іпотечному договорі, або звернути стягнення з предмету іпотеки шляхом позасудового врегулювання у відповідності до статей 36-38 Закону України «Про іпотеку» та відповідно застереження в іпотечному договорі. За таких обставин, позивач вважає, що іпотечний договір слід визнати припиненим.

З урахуванням наведеного позивач і звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу нежитлового об'єкту, а також про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

З урахуванням наведеного, ухвалюючи рішення у даній справі, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1- 3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частинами 1 і 2 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто, при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.09.2021р. у справі № 904/1907/15).

У пункті 8.38. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №918/1043/21 зазначено:

«Так, Велика Палата Верхового Суду вказала, що за змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов'язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo anteу фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов'язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов'язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв'язку із вчиненням недійсного правочину (частина друга статті 216 ЦК України).

Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв'язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього кодексу). Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя статті 216 ЦК України)».

Відповідно до ст.ст. 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15 та від 09.09.2021р. у справі №925/1276/19, від 20.12.2023р. у справі №913/366/21).

Разом з тим, Об'єднана Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 погодилася з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позову та водночас відхилила доводи скаржника щодо ефективності такого способу судового захисту, як визнання недійсним виконаного договору без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, з огляду на те, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021р. у справі №916/1415/19, від 26.01.2021р. у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022р. у справі №209/3085/20). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто, цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі № 910/3009/18 ).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018р. у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019р. у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019р. у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020р. у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020р. у справі № 469/1044/17).

Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч.1 ст.2 ГПК України (аналогічні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 р. у справі № 908/976/19).

У цій же постанові Об'єднана палата Верховного Суду наголосила, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення позивача з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для позивача, так і необхідність з'ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, обов'язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Судом встановлено, що 23.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАТА ФІНАНС», як продавцем та/або новим іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Чутівський кінний завод «ТРАКЕН», як покупцем, був укладений оскаржуваний Договір купівлі-продажу нежитлового об'єкту, за умовами якого продавець передає у власність (продає) у приватну власність покупцеві, а покупець приймає (купує) нежитловий об'єкт, що знаходяться за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вулиця Ольшанського (Мала Корениха), будинок 13а (тринадцять літера «а») і складається з нежитлових будівель: літ. Б - загальною площею 118,2 кв.м., літ. В - загальною площею 193 кв.м., літ. Г - загальною площею 271,1 кв.м., літ. Д - загальною площею 437,3 кв.м., літ. Е - загальною площею 118,4 кв.м., літ. Ж - загальною площею 460,9 кв.м., нежитлові приміщення в літ. А - загальною площею 203,6 кв.м., службові будівлі та споруди (надалі - нежитлові будівлі, нерухоме майно, предмет іпотеки) і сплачує за неї обговорену грошову суму на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору купівлі-продажу ціна продажу Нерухомого майна, що купується Покупцем за цим Договором, становить З 233 800 (три мільйони двісті тридцять три тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, без ПДВ, які до підписання цього Договору повністю перераховані Покупцем на гривневий на поточний рахунок Продавця IBAN НОМЕР_3 відкритий в AT «ПІРЕУС БАНК МКБ» Код банку:300658.

Отже, у даному випадку, наслідками недійсності оскаржуваного Договору купівлі-продажу відповідно до положень ст.216 Цивільного кодексу України мало б бути повернення кожною із сторін у натурі всього, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, - відшкодування вартості того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В свою чергу, позивач у справі просить суд визнати зазначений Договір купівлі-продажу недійсним, при цьому, позивачем вимог щодо реституції не заявлено.

Суд наголошує, що визначальним критерієм належності обраного способу захисту є його здатність усунути порушене право та досягти правової мети, якою у цьому випадку є повернення майна у власність позивача. Оскільки такий правовий наслідок не може бути досягнутий без заявлення відповідних вимог про двосторонню реституцію, визнання недійсними Договору купівлі-продажу саме по собі не забезпечує поновлення прав позивача.

З огляду на викладене, визнання недійсним Договору купівлі-продажу без одночасного заявлення вимог про двосторонню реституцію, зокрема про повернення спірного майна від нового власника, не спроможне забезпечити реального відновлення прав позивача як власника та не усуває порушення, на яке він посилається. Відсутність такого правового наслідку свідчить про неефективність обраного способу захисту та є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.02.2025 у справі № 916/2749/23.

Разом із тим, суд також вважає за необхідне зазначити таке щодо окремих заявлених позивачем підстав визнання недійсним Договору купівлі-продажу.

Щодо доводів позивача про те, що ТОВ «ДАТА ФІНАНС» втратило своє право щодо примусового стягнення боргу з позивача на підставі спливу строків позовної давності.

Суд враховує, що у законодавстві визначаються різні поняття як строку договору та строку виконання зобов'язання (статті 530 та 631 ЦК України), при цьому застосована судом позовна давність щодо основного боргу не припиняє зобов'язання за кредитним договором та не припиняє дію кредитного договору.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку» ). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і за загальним правилом є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 цього Закону ).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Натомість такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням, цей закон не передбачає.

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов'язання норми глави 50 «Припинення зобов'язання» ЦК України не передбачають.

Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і, отже, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 5 липня 2017 р. у справі № 6-1840цс16).

Отже, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється.

Верховний Суд у Постанові від 06.03.2019 у справі №757/32377/15-ц прийшов до наступних висновків: «Виходячи зі ст.267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Цивільний кодекс не визначає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов'язання. Пропущення позовної давності не породжує права боржника вимагати припинення зобов'язання в односторонньому порядку, якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Суд зазначає, що за загальним правилом зі спливом позовної давності навіть за наявності рішення про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється.

Іпотека за своєю правовою природою є заставою і регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) Глави 49 ЦК України та спеціальним законом - Законом України «Про іпотеку».

Підстави припинення права застави визначені статтею 593 ЦК України, а іпотеки як окремого виду застави також статтею 17 Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до частини першої статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» регламентовано, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За імперативними вимогами частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постановах від 04.10.2018 у справі №908/2116/17, від 16.10.2018 у справі №924/1039/16, від 06.12.2023 у справі №906/227/20), аналіз наведених положень законодавства свідчить, що припинення іпотеки з інших підстав, ніж ті, що визначені в статті 17 Закону України «Про іпотеку» та частині першій статті 593 ЦК України, є можливим лише у випадку, коли така підстава припинення встановлена законом.

З урахуванням наведеного, доводи позивача про сплив строків позовної давності відхиляються судом, оскільки відповідна обставина сама по собі не припинила суб'єктивного права кредитора, яке останній реалізував без використання судового примусу, шляхом застосування права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки як способу задоволення вимог іпотекодержателя, у порядку передбаченому п. 5.5 Договору іпотеки та ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, суд також відхиляє як безпідставні доводи позивача про те, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки повинна погоджуватися з іпотекодавцем, оскільки відповідного застереження у Договорі іпотеки судом не встановлено, а законом не передбачено.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 07.08.2024 у справі № 908/1380/18.

Таким чином, виходячи із викладених вище обставин у сукупності суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу.

Вимоги ж позивача про визнання протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.04.2024 р. індексний номер - 54696675 про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Чутівський кінний завод «ТРАКЕН» на нерухоме майно а саме - нежитлові об'єкти літ. «A», «Б», «Г», «Д», «Е», «Ж», «З», «И», «K», «Л», що знаходиться за адресою: Миколаївська область, с. Мала Корениха, вул. Ольшанська, буд. 13а винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмилою Василівною, у даному випадку є похідними від вимог позивача по визнання недійсним Договору купівлі-продажу, у зв'язку із чим також не підлягають задоволенню.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, суд зазначає, що у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 22.08.2025.

Суддя Н.О. Семенчук

Попередній документ

129687643

Наступний документ

129687645

Інформація про рішення:

№ рішення:	129687644
№ справи:	915/916/24
Дата рішення:	12.08.2025
Дата публікації:	25.08.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Миколаївської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; купівлі-продажу, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (12.08.2025)
Дата надходження:	01.08.2024
Предмет позову:	Визнання недійсним договору та скасування рішення про держреєстрацію

Розклад засідань:

Минулі засідання (11)

15.10.2024 13:30	Господарський суд Миколаївської області
12.11.2024 11:30	Господарський суд Миколаївської області
07.01.2025 11:40	Господарський суд Миколаївської області
05.02.2025 11:00	Господарський суд Миколаївської області
05.03.2025 10:45	Господарський суд Миколаївської області
02.04.2025 11:00	Господарський суд Миколаївської області
30.04.2025 11:00	Господарський суд Миколаївської області
29.05.2025 14:00	Господарський суд Миколаївської області
19.06.2025 14:00	Господарський суд Миколаївської області
15.07.2025 12:00	Господарський суд Миколаївської області
12.08.2025 13:00	Господарський суд Миколаївської області