79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
12.08.2025 Справа № 914/1572/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАБОРАТОРІЯ ДР. РЬОДГЕРА», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескулаб Центр», м. Львів
про стягнення 476 385,00 грн
Суддя Наталія Мороз
За участю секретаря с/з Олександри Псярук
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАБОРАТОРІЯ ДР. РЬОДГЕРА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескулаб Центр» про стягнення 476 385,00 грн.
Ухвалою суду від 26.05.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.07.2025.
01.07.2025 підготовче засідання відкладено на 29.07.2025, про що сторін повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
Ухвалою суду від 29.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12.08.2025.
06.08.2025 від представника позивача наді йшла заява, згідно якої просить розглянути справу без участі позивача на підставі наявних матеріалів, позовні вимоги підтримав. Крім того, довідкою про стан заборгованості підтвердив наявність заборгованості станом на 05.08.2025 в розмірі 476385 грн.
В судове засідання 12.08.2025 позивач та відповідач участь представників в судове засідання не забезпечили.
Суд зазначає, що поштова кореспонденція надсилалася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескулаб Центр», що вказана у позовній заяві, а також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, поштові відправлення були повернуті на адресу суду з відмітками установи поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими конвертами з вкладеннями та Довідками Ф.20.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.
Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов'язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.
Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду вважаються врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи наведене, справа розглядається за наявними матеріалами.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем, як замовником, зобов'язань за договором про надання медичних діагностичних лабораторних досліджень № 0104/2023-5 від 01.04.2023 щодо повної та своєчасної оплати за виконані позивачем послуги, у зв'язку з чим, просить суд стягнути з відповідача 476385 грн. основного боргу.
Позиція відповідача.
Відповідач участі у судових засіданнях особисто або уповноваженого представника не забезпечив, правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 ГПК України не скористався.
Обставини справи.
01.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лабораторія Др. Рьодгера» (позивач, за договором - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ескулаб Центр» (відповідач, за договором - замовник) укладено договір про надання медичних послуг № 0104/2023-5.
У відповідності до умов укладеного договору, виконавець зобов'язується надати замовнику послуги в установлені строки та порядку, визначених у прайс-листі виконавця, що є невід'ємною частиною договору (додаток №1), а замовник зобов'язується прийняти та своєчасно оплачувати вартість послуг, що надаються виконавцем.
Згідно п. 5.1. вартість послуг виконавця, та строки надання за даним договором визначені в додатках до договору «Прейскурант на послуги» в національній валюті України - гривні.
Відповідно п.5.5 виконавець складає двосторонні акти виконаних робіт (послуг) на підставі виданих замовнику результатів лабораторних досліджень два рази на місяць. Акти виконаних робіт (послуг) передаються ( за рахунок виконавця) другій стороні для підпису повноважним представником замовника.
Згідно п. 5.6. замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання такого акту підписати акт виконавця та повернути виконавцю його екземпляр або надати обґрунтовану письмову відмові від прийняття послуг та підписання акту.
Відповідно до п. 5.7. якщо виконавцю протягом 10 (десяти) календарних днів з дня направлення замовнику екземплярів акту надання послуг не надійде його екземпляр акту надання послуг, підписаний замовником, чи письмової мотивованої відмови від прийняття послуг та підписання акту, в такому разі послуги вважаються прийнятими і узгодженими. І такими, що підлягають оплаті, а акт надання послуг таким, що є підписанний.
У відповідності до п. 5.9. рахунки - фактури складаються на підставі актів виконаних робіт і є підставою для оплати послуг.
Згідно п. 5.10. замовник здійснює оплату послуг шляхом оплати вартості досліджень, зазначених в бланку - замовленні, за цінами відповідно до Договору № 1. Замовник має право здійснити попередню оплату за домовленістю сторін.
Відповідно п. 8.1. даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, і діє по « 31» грудня 2023 оку включно, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами покладених на них зобов'язань. Датою підписання є дата, що вказана в преамбулі цього договору.
Згідно до п. 8.2. у разі відсутності за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору письмового повідомлення будь - якої із сторін про припинення чи зміну договору, договір вважається пролонгованим на один календарний рік та на тих же умовах: кількість таких пролонгацій не обмежена.
У відповідності п. 11.3. невід'ємною частиною договору є перелік лабораторних досліджень ( додаток №1), бланк - замовлення (додаток №2), вимоги до забору та зберігання біологічного матеріалу (додаток №3).
Сторонами підписано також додатки до договору № 1- «Прейскурант на послуги; № 2- «Направлення на лабораторне дослідження»; № 3- «Збір, зберігання і транспортування біоматеріалу».
На виконання умов договору, протягом грудня 2024 року -лютого 2025 року ТзОВ «Лабораторія Др. Рьодгера.» були надані ТзОВ «Ескулаб Центр» послуги на загальну суму 476 385 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4731 на суму 220 472 грн, № 4774 на суму 170 683 грн, № 4817 на суму 85 230 грн та рахунками на оплату № № 4731, № 4774, № 4817 на загальну суму 476385 грн.
За твердженнями позивача, акт здачі приймання робіт № 4731 підписано відповідачем з використанням сервісу електронного документообігу, однак акти № 4774 та № 4817 відповідач не підписав, письмової вмотивованої відмови від підписання актів не отримував. Таким чином, в порушення взятих договірних зобов'язань, відповідач у встановлений договором строк, надані позивачем послуги відповідач не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 476 385 грн.
З метою досудового врегулювання спору, ТзОВ «Лабораторія Др. Рьодгера» надіслало ТзОВ «Ескулаб Центр» претензію про сплату заборгованості за надані послуги від 21.03.2025 № 24-02/04/01. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Враховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабораторія Др. Рьодгера » звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача- 476 385 грн основного боргу.
Оцінка суду.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 даного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до приписів ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином згідно умов договору було надано відповідачу послуги на загальну суму 476 385 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, підписаними стороною позивача. Доказів підписання актів відповідачем суду не надано ( в т. ч. за допомогою електронного документообігу).
Умовами договору передбачено підписання актів протягом 5 робочих днів з дня отримання або надати обгрунтовану письмову відмову від прийняття послуг та підписання акту.
Однак, відповідач не виконав взяті зобов'зання в цій частині, оплату не здійснив, мотивовану відмову від підписання актів та прийняття послуг не подав. Таким чином, згідно п.5.7 договору, роботи вважаються прийнятими і узгодженими, акт надання послуг підписаним, а надані послуги такими, що підлягають оплаті.
Суд також звертає увагу, що передбачена договором умова. щодо оплати за надані послуги з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату (у разі не підписання акту з боку замовника та за відсутності обґрунтованої відмови), адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність, а наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою. Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Виконавець (підрядник) не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання актів наданих послуг (виконаних робіт), а має лише констатувати факт відмови від підписання актів, в яких ним зафіксовано обсяг та вартість наданих послуги (виконаних робіт).
Непідписання актів приймання наданих послуг (виконаних робіт) без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання може свідчити про недобросовісність поведінки замовника, який таким чином намагається уникнути оплати цих послуг (робіт), оскільки фактично у всіх договірних відносинах факт оплати ставиться у залежність від підписання актів наданих послуг (виконаних робіт), що має на меті настання узгодження сторонами обсягу та якості робіт та встановлення терміну відліку виникнення зобов'язання з оплати. Ігнорування замовником підписання актів та/або безпідставне ухилення від прийняття наданих послуг (виконаних робіт) не може бути підставою, яка звільняє його від обов'язку оплатити надані послуги (виконані роботи).
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.09.2023 у справі № 910/5352/21.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно довідки позивача від 06.08.2025, заборгованість відповідача перед позивачем не змінилась та становить 476 385 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості послуг в розмірі 476 385 грн є обґрунтованими та підлягають стягненню в користь позивача. Доказів зворотнього суду не надано.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення.
Судові витрати.
Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.
Суд також звертає увагу позивача, що нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.
Згідно з ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
В даному випадку, за подання до господарського суду через систему «Електронний суд» позову майнового характеру позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 5716,62 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено 7145,77 грн судового збору, згідно платіжного документа № 703288579.1 від 09.05.2025.
Судом встановлено, що позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 1429,15 грн (у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З підстав відсутності клопотання позивача про повернення судового збору, суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескулаб Центр» (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 313, ідентифікаційний код 44589291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія Др.Рьодгера» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, будинок 13, офіс 48, ідентифікаційний код 37568613) - 476 385 грн - основного боргу та 5716,62 грн - судового збору.
Рішення складено 22.08.2025
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.