просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
22 серпня 2025 року м.Харків Справа № 913/181/25
Суддя господарського суду Луганської області Злепко Н.І., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до відповідача - Міловської селищної ради, смт. Мілове Сатробільського району Луганської області
про стягнення 160588 грн 01 коп.
19.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Міловської селищної ради про стягнення 160588 грн 01 коп. за договором постачання природного газу від 09.11.2021 №11-1029/21-БО-Т (далі - Договір), з яких сума основного боргу 93 649 грн 75 коп., пеня у сумі 18 605 грн 44 коп., три відсотка річних у сумі 8 669 грн 51 коп. та інфляційні втрати у сумі 39 663 грн 31 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем вказаного договору з оплати поставленого природного газу в листопаді 2021 року, січні та лютому 2022 року.
Оскільки відповідач оплату за поставку природного газу здійснив не в повному розмірі, утворилась заборгованість у сумі 93 649 грн 75 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду.
У зв'язку з порушенням строків оплати за поставку природного газу у відповідача виникло прострочення грошових зобов'язань, відповідно позивач нарахував додаткові вимоги на підставі ст. 625 ЦК України у формі пені у сумі 18 605 грн 44 коп., трьох відсотків річних у сумі 8 669 грн 51 коп. та інфляційних втрат у сумі 39 663 грн 31 коп.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2025 справа передана на розгляд судді Злепко Н.І.
Ухвалою суду від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
Сторони у справі були належним чином повідомлені про відкриття провадження та розгляд справи шляхом отримання ухвали про відкриття провадження від 23.06.2025 через підсистему «Електронний суд».
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», як Постачальником та Міловською селищною радою (EIC код 56XS000049BFP000) як Споживачем, було укладено договір постачання природного газу від 09.11.2021 №11-1029/21-БО-Т.
Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що природний газ, що постачається за цим Договором використовується Споживачем для своїх власних потреб.
У п. 1.3. Договору сторони визначили, що за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
За умовами п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 39,000 тис. куб. метрів.
Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Згідно з п. 3.5. Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідальному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 3.5.1. Договору визначено, що Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ т/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (п. 3.5.2. Договору).
Згідно з п. 3.5.3 Договору Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п. 3.6. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,42 грн, крім того, податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м.
Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн.
Згідно з п. 4.3. Договору загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 538005,00 грн, крім того ПДВ - 107601,00 грн, разом з ПДВ - 645606,00 грн.
У пункті 5.3. Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього Договору.
Згідно з п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.
Відповідно до п. 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п. 13.1. Договору).
Договір підписаний представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.
До матеріалів справи позивачем додані акти приймання-передачі природного газу за січень 2022 року з обсягом споживання 4,29923 тис. куб. м на суму 71169 грн 43 коп. з ПДВ та лютий 2022 року з обсягом споживання 2,69800 тис. куб. м на суму 44662 грн 68 коп. з ПДВ, що підписані тільки стороною постачальника.
Для підтвердження об'єму спожитого природного газу позивачем був надісланий адвокатський запит, у відповідь на який надійшов лист №ТОВВИХ-24-16724 від 01.11.2024 від ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» з Інформаційної платформи щодо обсягів спожитого природного газу, в якому наявна інформація, що відповідачем (ЕІС код: 56XS000049BFP000) спожито природний газ з ресурсу позивача за періоди з 21.11.2021 по 30.11.2021 - 1 178,93 м3, з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 3 910,00 м3, з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 4 299,23 м3, з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 2 698,00 м3.
Зазначені об'єми також підтверджуються і додатками до зазначеного листа, а саме «Інформація щодо остаточної алокації відборів споживача за ЕІС-кодом 56XS000049BFP000 в періоди з 01.11.2021 по 31.03.2022».
Інформацією про надходження коштів на рахунки позивача від відповідача за період з 09.11.2021 по 30.10.2024 підтверджуються оплати відповідачем за поставлений газ 30.12.2021 на суму 16423 грн 62 коп., 21.01.2022 на суму 3092 грн 37 коп., 21.01.2022 на суму 86908 грн 47 коп.
Позивач у позовній заяві зазначив, що передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 200074 грн 21 коп., а відповідач оплату за природний газ здійснив лише частково в розмірі 106424 грн 46 коп., у зв'язку з чим, відповідач має основну заборгованість у розмірі 93649 грн 75 коп. за актами приймання-передачі від 31.01.2022 та 28.02.2022.
Оскільки відповідачем обов'язок щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого природного газу не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 93649 грн 75 коп., пені у сумі 18 605 грн 44 коп., три відсотка річних у сумі 8 669 грн 51 коп. та інфляційні втрати у сумі 39 663 грн 31 коп.
Також суд зазначає, що відповідно до положень статей 78,79 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 28 Закону України “Про режим воєнного стану», Указом Президента України № 665/2022 від 23.09.2022 утворено Міловську селищну військову адміністрацію Старобільського району Луганської області.
Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», як Постачальником та КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "РУБІЖАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА МІСЬКА ЛІКАРНЯ" РУБІЖАНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ (EIC код 56XS00001RBIZ00S) як Споживачем, укладено договір постачання природного газу №11-1080/21-БО-Т від 09.11.2021.
Водночас згідно із частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Частиною 2 статті 48 ГПК України встановлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Виходячи з наведеного, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63).
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, було введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
Відповідно до частин 2-3 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.
Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.
Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації.
Начальником військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) може бути призначений відповідний сільський, селищний, міський голова.
Зокрема, у відповідності до положень статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету; здійснюють управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік). Також військові адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України.
Фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій - за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.6 ст.4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №397 затверджено «Порядок фінансового забезпечення діяльності військових адміністрацій», яким передбачено, що фінансування діяльності здійснюється, зокрема військових адміністрацій населених пунктів, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету територіальної громади, де утворено військову адміністрацію.
Пунктами 4, 7 частини 6 статті 15 вказаного вище Закону також визначено, що начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів; укладає від імені територіальної громади, відповідної військової адміністрації договори згідно із законодавством.
Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування (частина 8 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
У разі усунення загроз для безпеки і правопорядку на території області за поданням Президента України Верховна Рада України може прийняти рішення про поновлення роботи органів місцевого самоврядування на території відповідної області до закінчення 30-денного строку, передбаченого частиною 2 або 3 цієї статті, але не раніше дня припинення чи скасування воєнного стану (частина 4 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Як встановлено судом, згідно з пунктом 2 Указу Президента України «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганській області» №№ 665/2022 від 23.09.2022 утворено Міловську селищну військову адміністрацію Старобільського району Луганської області.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» 2. військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану; забезпечення ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координації цієї роботи на відповідній території; розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях; складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету; здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік та ін.)
Закон України "Про військово-цивільні адміністрації" визначає організацію, повноваження і порядок діяльності військово-цивільних адміністрацій, що утворюються як тимчасовий вимушений захід з елементами військової організації управління для забезпечення безпеки та нормалізації життєдіяльності населення в районі відсічі збройної агресії російської федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції, що не має на меті зміни та/або скасування конституційно закріпленого права територіальних громад на місцеве самоврядування.
За змістом статті 1 вказаного Закону для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії російської федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації.
Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом.
Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов'язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина 2 зазначеної норми).
У разі утворення військово-цивільної адміністрації населених пунктів повноваження відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів припиняються з дня призначення керівника такої військово-цивільної адміністрації. Повноваження виконавчих органів зазначених рад, апаратів цих рад та їх виконавчих комітетів, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у таких органах та апаратах, припиняються з дня, наступного за днем прийняття рішення зазначеним керівником військово-цивільної адміністрації населених пунктів про можливість цієї військово-цивільної адміністрації здійснювати повноваження, віднесені законом до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (абзац 2 частина 1 статті 3 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації").
Фінансування діяльності військово-цивільних адміністрацій населених пунктів здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, а районних і обласних військово-цивільних адміністрацій - за рахунок коштів Державного бюджету України та відповідних районних і обласних бюджетів (частина 7 статті 3 вказаного Закону).
Повноваження військово-цивільних адміністрацій населених пунктів починаються з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і припиняються у день відкриття першої сесії новообраної ради (абзац 2 частини 11 статті 3 Закону).
Відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 27.09.2022 внесено запис про державну реєстрацію МІЛОВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ СТАРОБІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44781762).
Також пунктом 3 частини 1 статті 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках, зокрема, передбачених законами України «Про військово-цивільні адміністрації», «Про правовий режим воєнного стану».
Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації (частина 5 статті 78 вказаного Закону).
Отже, на час подання позовної заяви 19.06.2025 і на час розгляду справи повноваження Міловської селищної ради Старобільського району Луганської області тимчасово здійснює (до моменту відновлення повноважень селищної ради) Міловська селищна військова адміністрація Старобільського району Луганської області.
Подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №911/1244/23.
Зокрема, у п.4.12 вказаної постанови у справі за позовом ТОВ "Холенд" до відповідачів 1) Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області та 2) Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області про стягнення заборгованості за договором підряду в сумі 4 182 486, 55 грн, Верховний Суд зауважив про те, що «колегія суддів з урахуванням положень чинного законодавства, зокрема, норм Закону України "Про військово-цивільні адміністрації", Закон України "Про правовий режим воєнного стану" та Указу Президента України від 21.03.2023 № 156/2022 "Про утворення військової адміністрації", яким постановлено утворити Гостомельську селищну військову адміністрацію, визнає правильним висновок судів попередніх інстанцій стосовно того, що з дня утворення Гостомельської селищної військової адміністрації діяльність Гостомельської селищної ради тимчасово (до моменту відновлення повноважень у зв'язку із скасування воєнного стану) зупинена, а тому позовна вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 4 182 486, 55 грн основної заборгованості за договором, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України в частині стягнення з Гостомельської селищної ради».
Отже суд зазначає, що позивачем обрано неналежного відповідача - Міловську селищну раду Старобілського району Луганської області, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Ураховуючи викладене суд доходить висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки Міловська селищна рада є неналежним відповідачем у справі.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп. покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236 - 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд,
1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Міловської селищної ради відмовити.
2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно з положеннями ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.08.2025.
Суддя Н.І. Злепко