вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1362/25
Господарський суд Київської області в складі
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Комісарчук Д-М.О.
розглянувши справу № 911/1362/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідалльністю “Аббакор Трейд», м. Київ
до Державного підприємтсва спиртової та лікеро-горілчаної промисловості
“Укрспирт», м. Бровари Київської області
про стягнення 604 655,99 грн
за участю представників:
від позивача: Костишева В.Л., адвокат, довіреність від 05.03.2025
від відповідача: не з'явився
16.04.2025 до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Аббакор Трейд» (далі-позивач) від 16.04.2025 року (вх. № 5562) до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт» (далі-відповідач) про стягнення 604 655,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості, яка виникла у зв'язку із несвоєчасним виконанням зобов'язань з оплати продукції, стягнення якої було предметом розгляду у справі № 911/889/22 та яка станом на час звернення позивача з цим позовом лишається не сплаченою.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.04.2025 відкрито провадження у справі № 911/1362/25 та призначено розгляд справи за привалами загального позовного провадження в підготовчому засіданні на 21.05.2025.
Ухвалою суду від 21.05.2025 закрито підготовче провадження у справі № 911/1362/25 та призначено її до розгляду по суті на 16.06.2025.
Представник позивача в судових засіданнях підтримував позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на надання відзиву на позов не скористався.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 11 статті 242 ГПК України встановлено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (надалі - ЄСІКС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІКС унормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Ухвали суду від 21.04.2025 та 21.05.2025 у справі № 911/1362/25 були внесені до АСДС та автоматично направлені в електронний кабінет відповідача та доставлені до його електронного кабінету, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
У червні 2022 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аббакор Трейд» до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення 1 073 418,01 грн., з яких 1 061 181,79 грн. основний борг та 12 236,22 грн. 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ “Аббакор Трейд» посилався на неналежне виконання ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» своїх зобов'язань за Договором поставки зернових культур від 22.01.2021 № 26-21-03 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар згідно перелічених в позовній заяві видаткових та товарно-транспортних накладних у встановлений договором строк.
За наслідками розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аббакор Трейд» Господарським судом Київської області було прийнято рішення від 20.12.2022 у справі № 911/889/22, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аббакор Трейд» до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» було задоволено частково; присуджено до стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аббакор Трейд» 1 061 181,79 грн. основного боргу, 10 142,18 грн. 3 % річних, 16069,86 коп. витрат зі сплати судового збору; в решті позовних вимог було відмовлено.
Так, задовольняючи частково позовні вимоги у справі № 911/889/22 судом було встановлено, що між ТОВ «Аббакор Трейд» та ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» було укладено Договір поставки зернових культур від 22.01.2021 № 26-21-03, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором, поставляти відповідачу покупцю протягом строку дії цього договору зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, переробки, субпродукти, тощо (далі продукція), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити поставлену продукцію (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її дольове співвідношення за видами та кількістю визначається додатковими угодами, що укладаються сторонами протягом строку дії цього договору, та які після їх підписання уповноваженими представниками сторін є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору ціна на продукцію, що поставляється за цим договором встановлюється у додаткових угодах, що укладаються сторонами протягом строку дії цього договору і є його невід'ємними частинами.
Пунктом 2.2 договору погоджено, що ціна продукції може змінюватися протягом строку дії договору відповідно до зміни ринкової кон'юктури за погодженням сторін. Зміна ціни на продукцію по вже укладеним додатковим угодам не допускається.
Загальна сума договору складається з загальної вартості продукції поставленої постачальником та прийнятої покупцем на умовах цього договору протягом строку його дії (п. 2.3 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору оплата поставленої продукції здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника вказаний в цьому договорі.
Пунктом 5.2 договору визначено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється на умовах відстрочення платежу протягом 20 банківських днів з моменту фактичної поставки продукції на склад покупця, що підтверджується на товарно-транспортній накладній підписом уповноваженої особи покупця про прийняття продукції та за умови надання постачальником всіх документів передбачених п. 4.6 цього договору та виконання постачальником умов п. 4.7 договору.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021 включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, що залишились не виконаними на момент припинення дії договору (п. 9.1 договору).
Між сторонами було укладено наступні додаткові угоди до договору: від 22.01.2021 № 1, від 17.03.2021 № 2, від 16.04.2021 № 3, від 23.04.2021 № 4, від 30.04.2021 № 5, від 13.05.2021 № 6, від 09.06.2021 № 7, від 04.11.2021 № 8, від 20.12.2021 № 9, в яких сторони погодили ціну, обсяг та період поставки продукції.
Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 6 995 765,79 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: від 23.01.2021 № 4 на суму 179 487,91 грн., від 25.01.2021 № 6 на суму 185 096,90 грн., від 04.02.2021 № 23 на суму 508 443,74 грн., від 18.03.2021 № 58 на суму 184 338,11 грн., від 25.03.2021 № 73 на суму 609 147,36 грн., від 27.03.2021 № 80 на суму 175 945,10 грн., від 15.04.2021 № 95 на суму 235 425,09 грн., від 17.04.2021 № 98 на суму 410 925,16 грн., від 21.04.2021 № 108 на суму 510 675,21 грн., від 22.04.2021 № 111 на суму 258 675,11 грн., від 23.04.2021 № 114 на суму 211 050,08 грн., від 24.04.2021 № 115 на суму 283 800,12 грн., від 27.04.2021 № 119 на суму 186 900,07 грн., від 30.04.2021 № 123 на суму 581 775,23 грн., від 08.05.2021 № 130 на суму 181 740,12 грн., від 13.05.2021 № 138 на суму 181 520,92 грн., від 14.05.2021 № 146 на суму 204 767,91 грн., від 18.05.2021 № 152 на суму 177 227,92 грн., від 19.05.2021 № 153 на суму 163 133,93 грн., від 09.06.2021 № 176 на суму 187 999,90 грн., від 05.11.2021 № 212 на суму 532 872,05 грн., від 06.11.2021 № 213 на суму 178 776,02 грн., від 10.11.2021 № 214 на суму 188 424,01 грн., від 11.11.2021 № 215 на суму 177 120,01 грн., від 21.12.2021 № 219 на суму 300 497,81 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та їх підписи скріплені печатками товариства та підприємства, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.
Судом також було встановлено наявність в матеріалах справи № 911/889/22 товарно-транспортних накладних.
Так, під час дослідження матеріалів справи судом було констатовано, що відповідач своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку по переліченим вище видатковим накладним в повному обсязі не виконав. Позивач надіслав на адресу відповідача вимогу від 07.02.2022 № 0702/22-02, в якій просив погасити заборгованість за поставлений товар в розмірі 1 061 181,79 грн. Надіслання вказаної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у ц/л від 08.02.2022, фіскальним чеком «Укрпошта» від 08.02.2022 та накладною «Укрпошта» від 08.02.2022 № 0101910624785.
Відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлену продукцію згідно перелічених вище видаткових накладних в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Отже, під час розгляду справи № 911/889/22 судом було встановлено неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором поставки зернових культур від 22.01.2021 № 26-21-03 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар.
На виконання рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2022 у справі № 911/889/22, 15.05.2023 видано відповідний наказ.
12.06.2023 державним виконавцем Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на підставі наказу № 911/889/22 від 15.06.2023 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 71984023 про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аббакор Трейд» 1 061 181,79 грн. основного боргу, 10 142,18 грн. 3 % річних, 16069,86 коп. витрат зі сплати судового збору.
Однак, як твердить позивач, станом на час звернення позивача до суду з позовом у цій справі, заборгованість лишається не погашена відповідачем.
Таким чином, тривале невиконання відповідачем рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі № 911/889/22 порушує майнові права позивача.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі про стягнення з відповідача 505 748,03 грн інфляційних нарахувань та 98 907,96 грн 3 % річних.
Статтями 525, 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 193 ГК України відповідач як суб'єкт господарювання повинен виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 ЦК України)
Згідно ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, встановлені рішенням суду у справі № 911/889/22 обставини щодо неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання зі своєчасної оплати продукції повторного доведення не потребують.
З рішення суду у справі № 911/889/22 вбачається, що судом було присуджено до стягнення 3 % річних за період прострочення з 04.03.2021 по 23.02.2022.
Звертаючись у справі № 911/1362/25 позивач просить суд стягнути з відповідача 505 748,03 грн інфляційних нарахувань та 98 907,96 грн 3 % річних нарахованих на суму заборгованості (1 061 181,79 грн), за період з 24.02.2022 по 03.04.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Усталена судова практика свідчить, що вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
Таким чином, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач зобов'язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних за весь час прострочення, тобто, по день надходження коштів на рахунок належного кредиторові, оскільки в такому випадку зобов'язання відповідно до ст. 599 ЦК України припиняться внаслідок його виконання.
Наведене узгоджується із практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною в постанові від 10.04.2018 по справі № 914/1033/17.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання зі своєчасної сплати отриманої продукції, на підставі Договору поставки зернових культур від 22.01.2021 № 26-21-03, невиконання рішення суду від 20.12.2022 у справі № 911/889/22, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Так, суд при дослідженні наданого позивачем розрахунку встановив, що здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а отже такі вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст.ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч.1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Також, позивач просить зазначити у рішенні суду про нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 1 061 181,79 грн, починаючи з 04.04.2025 до виконання рішення суду та стягнення цієї суми.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
В той же час суд зазначає, що основний борг 1 061 181,79 грн було стягнуто з відповідача рішенням суду від 20.12.2022 у справі № 911/889/22.
У справі № 911/1362/25 рішення про стягнення боргу, на який нараховується відсотки річних або пеня, не приймалось, тому не може бути застосовано ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, код ЄДРПОУ 37199618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аббакор Трейд» (02100, м. Київ, вул. Бажова, 9, кімната 29, код ЄДРПОУ 42883458) 505 748 (п'ятсот п'ять тисяч сімсот сорок вісім) грн 03 коп інфляційних нарахувань, 98 907 (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот сім) грн 96 коп 3 % річних та 7 255 (сім тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн 87 коп судового збору.
Видати наказ.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 21.08.2025.
Суддя О.О. Христенко