вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1424/25
Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ім. Шевченка», с. Тараса
Шевченка, Чернігівська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівпромпаливо», смт Велика Димерка, Київська область
про стягнення 11 500,00 грн.
за участю представників:
від позивача: Литвин А.М., адвокат, ордер серії СВ № 1124074 від 23.04.2025
від відповідач: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ім.Шевченка» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігпромпаливо» (далі-відповідач) про стягнення 11 500,00 грн.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем обов'язку щодо реєстрації податкової накладної, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2025 відкрито провадження у справі № 911/1424/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 21.05.2025.
20.05.2025 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 3366/25) про закриття провадження у справі № 911/1424/25, у зв'язку із відсутністю предмету спору у справі. Так, відповідач вказує про сплату позивачу коштів в сумі 11 500,00 грн., в доказ чого надає квитанцію від 19.05.2025. Також, відповідачем надані пояснення (вх. 3367/25 від 20.05.2025), в яких він зазначає про оплату суми заборгованості, яка є предмет розгляду у справі № 911/1424/25, а також про неможливість надання відзиву на позов, за відсутності отримання ним позовної заяви.
20.05.2025 через систему “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання (вх. № 4519/25), в якому позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог до відповідача на суму 11 500,00 грн, стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
Суд відзначає, що по суті у своїй заяві (вх. № 4519/25) позивач повідомив про те, що 19.05.2025 відповідачем здійснено перерахування коштів в сумі 11 500,00 грн в рахунок відшкодування позивачу збитків.
Так, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Суд зазначає, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
З огляду на наведене вище, оскільки після звернення позивача до суду з позовом, предмет спору припинив своє існування, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі згідно із п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу позивача на наслідки закриття провадження у справі, вказані в ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, зокрема у випадках закриття провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
У частині 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
З огляду на те, що задоволення майнових вимог позивача здійснено відповідачем вже після звернення позивача до господарського суду із відповідним позовом (вх. № 5620 від 23.04.2025) та відкриття провадження у справі № 911/1424/25, судовий збір, підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до статті 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частини другої статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як форма винагороди адвоката, але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Так, 03.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ім.Шевченка» (клієнт) та Литвин Артемом Михайловичем (адвокат) укладений Договір про надання правничої допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу, визначену у п. 1.1 цього договору. Детальний опис, склад, форма та обсяг правової допомоги, яку адвокат надає клієнту сторони погоджують у додаткових угодах (п. 1.2 договору).
Умовами п. 4.1 договору визначено, що послуги, що надаються адвокатом у відповідності з умовами цього договору надаються клієнту на платній основі. Вартість послуг визначається сторонами у додаткових угодах до договору.
03.04.2025 між ТОВ “Ім.Шевченка» та Литвин А.М. підписана Додаткова угода № 1 до договору, за якою сторони погодили, що адвокат надає правову допомогу клієнту у спорі з ТОВ «Чернігівпромпаливо» про відшкодування збитків у вигляді втраченого податкового кредиту на загальну суму 11 500,00 грн (п. 1).
Розмір винагороди за надання клієнту правової допомоги становить грошову суму, визначену в національній валюті України (гривні) та складає 7 000,00 грн. Розмір винагороди є фіксованим та зміні не підлягає (п. 3).
Сторони погодили, що оплата винагороди здійснюється клієнтом на підставі підписаного між сторонами акту приймання-передачі наданих послуг у строк до 30.06.2025 але не раніше дня проголошення рішення суду першої інстанції (п. 4).
20.05.2025 між ТОВ “Ім.Шевченка» та ОСОБА_1 підписаний акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокатом були надані, а клієнтом прийняті послуги в межах справи № 911/1424/25: аналіз наданих клієнтом первинних бухгалтерських документів, господарських договорів; аналіз податкового та господарського законодавства, що регулює дані спірні правовідносини по справі; аналіз судової практики в аналогічних судових справах для використання в зазначеній справі; розроблення правової позиції по справі; консультування клієнта по справі, роз'яснення судових перспектив та погодження з клієнтом правової позиції; збір та аналіз додаткових доказів по справі, підготовка та відправка адвокатського запиту; підготовка позовної заяви, формування додатків (доказів) до неї; подання позовної заяви з додатками до Господарського суду Київської області через електронний кабінет ЄСІКС; підготовка та подання до Господарського суду Київської області через електронний кабінет ЄСІКС клопотань та заяви про зменшення розміру позовних вимог; участь у судових засіданнях.
Розмір винагороди за надану адвокатом клієнту вищезазначену правничу допомогу складає 7 000,00 грн.
Досліджуючи подані докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що поданих доказів достатньо для встановлення факту надання позивачу професійної правничої допомоги у цій справі, а отже такі підлягають розподілу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 18.01.2024 у справі №9901/459/21 зазначила, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, норми, якими встановлено, що суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Суд звертає увагу на те, що надані документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, пропорційності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Вирішення питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/West Alliance Limited проти України, заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.
Тож на думку суду, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для справи, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, закриття провадження у справі на стадії підготовчого провадження, у зв'язку із задоволенням відповідачем грошових вимог позивача, витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн не відповідають принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованими та пропорційними до предмета спірних правовідносин.
На думку суду, розумним, співмірним та справедливим у цьому випадку буде зменшення заявленої суми компенсації витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 123, 130, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
постановив:
1. Закрити провадження у справі № 911/1424/25 в частині стягнення 11 500,00 грн збитків.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівпромпаливо» (07742, Київська область, Броварський район, смт Велика Димерка, вул. Промислова, 13, код ЄДРПОУ 37022344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ім.Шевченка» (15054, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Тараса Шевченка, вул. Тарасевича, 1-Б, код ЄДРПОУ 03796761) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп судового збору та 3 000 (три тисячі) грн 00 коп витрати на професійну правничу допомогу.
Видати наказ.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у відповідному законом порядку.
Дата підписання - 21.08.2025
Суддя О.О. Христенко