вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" серпня 2025 р. Справа № 911/2654/25
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення з товариства 2 488 349,49 гривень
установив:
20.08.2025 з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" у формі електронного документа до Господарського суду Київської області адвокатом Білоусом В.О. від імені ОСОБА_1 подано заяву з доданим до неї pdf файлом відсканованого документа - позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інсайт Девелоп» (ідентифікаційний код 43400949) 2 488 349,49 грн девідендів та 3% річних.
Вказаний позов мотивовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2020 ОСОБА_1 отримав право на 25% частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Інсайт Девелоп» (ідентифікаційний код 43400949) вартістю 125,00 грн та взяв на себе зобов'язання з покращення фінансової діяльності товариства шляхом залучення інвестицій у розмірі 50 000,00 доларів США, відтак:
- 06.11.2020 позивач передав директору та фактичному власнику 75% частки у товаристві ОСОБА_3 готівкові кошти у національній валюті, еквівалентні 15 000,00 доларів США;
- 03.12.2020 позивач передав батьку ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , 10 000,00 доларів США;
- 14.01.2021 позивач передав батьку ОСОБА_2 25 000,00 доларів США, і такі обставини підтверджуються переписками та показами свідка, як доказами в окремому кримінальному провадженні.
Надалі, за доводами позивача, 13.09.2021 відбулись загальні збори товариства, на яких прийнято рішення, зокрема, про збільшення розміру статутного капіталу до 1 400 000,00 грн та, відповідно, про перерозподіл часток таким чином: ОСОБА_1 - 350 000,00 грн (25% статутного капіталу) та ОСОБА_2 - 1 050 000,00 грн (75% статутного капіталу).
Як зауважив позивач, протягом 2020-2025 років ОСОБА_2 , будучи директором та фактичними власником товариства:
- порушив істотні умови договору щодо внесення ОСОБА_1 50 000,00 доларів США інвестицій для збільшення статутного капіталу, оскільки умисно та протиправно не збільшив статутний фонд та жодного разу не виплатив позивачу дивідендів, що спричинило позивачу майнової шкоди в особливо великих розмірах;
- умисно та протиправно привласнив частку ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства, що складає 25%, а також інвестиції у розмірі 50 000,00 доларів США.
Згідно доводів позивача загальна сума заборгованості зі сплати девідендів з 2020 по 2024 роки склала 2 212 000,00 грн, на які позивачем за період з 03.11.2020 по 31.12.2024 нараховано 276 348,49 грн 3% річних, що сукупно склало 2 488 349,49 гривень.
На переконання позивача вказані суми коштів йому зобов'язаний сплатити ОСОБА_2 , попри те останній не вчинив жодний дій з виконання такого обов'язку, що порушує майнові інтереси позивача, його честь, гідність та ділову репутацію.
Покликаючись на вказане, ОСОБА_1 просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інсайт Девелоп» (ідентифікаційний код 43400949) 2 488 349,49 грн девідендів та 3% річних.
У вступній же частині вказаної позовної заяви зазначено: “від сплати судового збору звільняється згідно п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України та пунктів 6, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір»».
Дослідивши матеріали вказаної вище позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на таке.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов'язковості судового рішення.
Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.
У відповідності до пп. 4, 5, 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема:
- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно приписів ст. ст. 1, 4, ч.ч. 1, 4 ст. 45 ГПК України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Однак, подаючи до суд позовну заяву до двох відповідача ОСОБА_2 , позивач у відповідній заяві не вказав зміст позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інсайт Девелоп» (ідентифікаційний код 43400949), з якого власне і просить стягнути кошти.
Також позовна заява не містить пояснень щодо того, які вимоги за відповідно поданим позовом позивач спрямовує до вказаного ним відповідача - ОСОБА_2 , та в силу яких обставин і норм права відповідні право чи інтерес можуть бути відновлені відповідною фізичною особою внаслідок стягнення коштів з юридичної особи.
Вказане свідчить, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає приписам ст. 45 та пункту 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
Згідно приписів ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 74, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Поряд з тим приписами частин першої, другої статті 73 ГПК України передбачено доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Поряд з тим згідно з пунктами 24, 25, 26, 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (далі - Положення), підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою https://wiki.court.gov.ua.
Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов'язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням.
Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.
Так, у Інструкції користувача Електронного суду, яка передбачає, зокрема можливість формування електронних довіреності або ордеру, надано такі визначення:
- електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документу засвідчується кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію;
- електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора.
- паперовий документ - документ, інформація в якому зафіксована на папері, включаючи обов'язкові реквізити документа, який засвідчений особистим підписом автора.
Отже, засобами підсистеми "Електронний суд" можуть бути створені електронні документи, які підписуються кваліфікованим електронним підписом автора, та яким також засвідчується відповідність оригіналу електронної копії паперового документа.
Суд звертає увагу на те, що електронний документ та електронна копія паперового документа не є тотожними, у тому числі і за порядком їх створення.
Також в розрізі наведеного суд звертає увагу на викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 (провадження №12-8гс23) позицію, згідно якої процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі.
Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, своєю чергою, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У розрізі зазначеного суд звертає увагу позивача на те, що:
- долучені ним до заяви в підсистемі «Електронний суд» додатки, зокрема найменовані як «АКТ 1.doc.»/«АКТ 2.doc», «Протокол.doc», як і решта додатків у відповідному форматі «doc.» не містять ідентифікуючих даних щодо підпису автора/авторів таких документів;
- частиною 3 ст. 96 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом.
З огляду вказаного суд звертає увагу позивача на необхідності надання пояснень стосовно доданих ним до позовної заяви документів із зазначенням про те, до якого виду доказування (письмові/електронні) відноситься кожен з доданих в підсистемі «Електронний суд» документів, тобто яким видом доказу є кожен із долучених до позову документів - електронним документом або електронною копією паперового документа.
Крім того супереч наведеним вище вимогам процесуального закону, зокрема п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява ОСОБА_1 не містить зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно приписів ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно частини 7 статті 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Частиною 6 ст. 6 ГПК України визначено, що, зокрема, адвокати, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Тобто вказаними процесуальними приписами передбачено обов'язок реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС, зокрема, для юридичних осіб, тоді як для фізичних осіб такого обов'язку не передбачено.
Однак до позовної заяви ОСОБА_1 не додано доказів надіслання відповідачу - ОСОБА_3 позовної заяви і доданих до неї документів у розумінні ч. 1 ст. 172 ГПК України.
Доказів же наявності у відповідача фізичної особи електронного кабінету в ЄСІТС та доставки до такого кабінету позову з додатками суду не надано.
Суд вважає за необхідне наголосити позивачу на те, що:
- частина 7 статті 42 ГПК України звільняє учасника від обов'язку надсилати копії документів іншому учаснику справи, який зобов'язаний зареєструвати, але не зареєстрував електронний кабінет, лише у випадку подання до суду відповідних документів в електронній формі з використанням електронного кабінету та коли інший учасник зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет;
- приписи ст. 172 Господарського процесуального кодексу України передбачають такий спосіб надіслання позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам, яким у даному випадку є фізична особа, як листом з описом вкладення, тоді як належним доказом такого надіслання є саме опис вкладення відправленої поштової кореспонденції, засвідчений підписом працівника відділення поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, а також розрахунковий документ поштової установи. Схожі висновки викладено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у справі №757/34675/20-ц.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір» унормовано, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2025 року в розмірі 3028,00 гривень.
З огляду наведених вище норм закону та встановлених ст. 4 Закону України “Про судовий збір» ставок судового збору слідує, що за подання у 2025 році до господарського суду судовий збір справляється, зокрема, з позовної заяви майнового характеру, згідно підпункту 1 пункту 2 частини другої вказаної статті - у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 3 028,00 гривень, і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1 059 800,00 грн.
Отже, суд висновує, що за подання відповідного позову необхідний до сплати розмір судового збору складає 29 860,19 грн (2 488 349,49 грн *1,5 = 37 325,23 Х 0,8) - 1,5 відсотка ціни позову, понижений на коефіцієнт 0,8, оскільки позов подано через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».
Однак, до позовної заяви ОСОБА_1 не додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Стосовно ж примітки позовної заяви “від сплати судового збору звільняється згідно п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України та пунктів 6, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір»», слід зазначити таке.
Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пунктів 6, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
- позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
- учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частиною 2 статті 22 якого унормовано, що ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №545/1149/17 зазначено, що, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Схожу позицію викладено в ухвалах Верховного Суду від 03.06.2025 у справі №943/1631/24 (провадження №61-6686ск25) та від 03.04.2025 у справі №607/23504/21 (провадження №61-3471ск25).
Втім предмет та підстави поданого ОСОБА_1 позову не стосуються порядку та обсягу соціальних гарантій чи соціального і правового захисту позивача як учасника бойових дій.
До того ж за змістом, предметом і підставами поданий ОСОБА_1 позов не стосується також і відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Саме ж лише посилання позивача у змісті позову на встановлення в межах кримінального провадження певних подій не змінює правової природи спірних корпоративних правовідносин, в межах яких позивач просить стягнути суму девідендів та нарахованих на них 3% річних.
З огляду на вказане суд висновує, що позивачем не обґрунтовано та не доведено наявності підстав для звільнення його від сплати судового збору у розумінні норм закону, тоді як посилання у позовній заяві на п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України визнається неспроможним, позаяк вказана норма процесуального закону врегульовує порядок розподілу судових витрат та не передбачає підстав звільнення від сплати судового збору за подання до суду заяв, зокрема і заяви про забезпечення позову.
Стосовно посилання позивача на позбавлення заявника права на звернення до суду внаслідок надмірного формалізму суд звертає увагу на те, що судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, а вказане відповідає позиції ЄСПЛ у цьому питанні, яка полягає у такому:
- вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції;
- інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду, а положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Суд звертає увагу позивача на те, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, попри те, таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів та узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими.
Особа, яка має намір подати позов, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку і дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, в тому числі щодо оплати судового збору.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановленні судом порушення норм процесуального законодавства при зверненні позивача до суду із відповідним позовом, зокрема щодо оформлення позовної заяви та її змісту, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків - десять днів з дня вручення зазначеної ухвали.
Висновуючи про залишення позову без руху судом враховано, що:
- передбачена ст. 14 ГПК України диспозитивність, як і власний розсуд позивача не є безмежними та не можуть використовуватись з порушенням передбачених процесуальним законом обов'язків щодо форми та змісту позовної заяви, тоді як суд на стадії відкриття провадження у справі наділений правом перевірити і встановити відповідність позовної заяви таким процесуальним вимогам;
- доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності заяв/скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, відтак кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу;
- встановлені процесуальними приписами вимоги до змісту позову покладено в основу засад господарського судочинства з метою: спрощення судового розгляду справи, скорочення судового розгляду, а також розвитку поваги в учасників справи як один до одного, так і до суду та направлено на уникнення можливості сторонам зловживання наданими їм процесуальними правами;
- усунення недоліків позовної заяви спрямовано як на виключення неточностей заявлених вимог та можливості подвійного тлумачення волі заявника, так і на виключення необхідності у додатковій затраті часу на вчинення відповідних дій під час розгляду справи, що у зворотному перешкоджатиме з'ясуванню взаємних прав і обов'язків сторін та ускладнить вирішення спору і розгляд справи загалом.
Керуючись ст. ст. 91, 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
2. Виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду:
1) письмових пояснень з викладенням змісту позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інсайт Девелоп» (ідентифікаційний код 43400949), з якого позивач просить стягнути 2 488 349,49 грн девідендів та 3% річних;
2) письмових пояснень щодо того, які вимоги за відповідно поданим позовом позивач спрямовує до вказаного ним відповідача - ОСОБА_2 , та в силу яких обставин і норм права відповідні право чи інтерес можуть бути відновлені означеною фізичною особою внаслідок стягнення коштів з юридичної особи;
4) пояснень стосовно доданих позивачем до позовної заяви документів із зазначенням про те, до якого виду доказування (письмові/електронні) відноситься кожен з доданих в підсистемі «Електронний суд» документів, тобто яким видом доказу є кожен із долучених до позову документів - електронним документом або електронною копією паперового документа;
5) письмових пояснень із зазначенням наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви (якщо такі подано);
6) передбачених ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України документів, які підтверджують відправлення відповідачу копії доданих до позовної заяви документів;
7) документів, які підтверджують сплату судового збору за подання позову у передбачених законом порядку та розмірі - 29 860,19 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду згідно ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України не підлягає.
Суддя В.А. Ярема