вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" серпня 2025 р. Справа № 911/2654/25
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., перевіривши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову
до ОСОБА_2
про стягнення з товариства 2 488 349,49 гривень
установив:
20.08.2025 з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" у формі електронного документа до Господарського суду Київської області адвокатом Білоусом В.О. від імені ОСОБА_1 подано заяву з доданим до неї pdf файлом відсканованого документа - позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайт Девелоп» (ідентифікаційний код 43400949) 2 488 349,49 грн дивідендів та 3% річних.
Вказаний позов мотивовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2020 ОСОБА_1 отримав право на 25% частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайт Девелоп» (ідентифікаційний код 43400949) вартістю 125,00 грн та взяв на себе зобов'язання з покращення фінансової діяльності товариства шляхом залучення інвестицій у розмірі 50 000,00 доларів США, відтак:
- 06.11.2020 позивач передав директору та фактичному власнику 75% частки у товаристві ОСОБА_3 готівкові кошти у національній валюті, еквівалентні 15 000,00 доларів США;
- 03.12.2020 та 14.01.2021 позивач передав батьку ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , відповідно: 10 000,00 доларів США та 25 000,00 доларів США, і такі обставини підтверджуються переписками та показами свідка, як доказами в окремому кримінальному провадженні.
Надалі, за доводами позивача, 13.09.2021 відбулись загальні збори товариства, на яких прийнято рішення, зокрема, про збільшення розміру статутного капіталу до 1 400 000,00 грн та, відповідно, про перерозподіл часток таким чином: ОСОБА_1 - 350 000,00 грн (25% статутного капіталу) та ОСОБА_2 - 1 050 000,00 грн (75% статутного капіталу).
Як зауважив позивач, протягом 2020-2025 років ОСОБА_2 , будучи директором та фактичними власником товариства:
- порушив істотні умови договору щодо внесення ОСОБА_1 інвестицій для збільшення статутного капіталу, оскільки умисно та протиправно не збільшив статутний фонд та жодного разу не виплатив позивачу дивідендів, що спричинило позивачу майнової шкоди в особливо великих розмірах;
- умисно та протиправно привласнив частку ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства, що складає 25%, а також інвестиції у розмірі 50 000,00 доларів США.
Згідно доводів позивача загальна сума заборгованості зі сплати дивідендів з 2020 по 2024 роки склала 2 212 000,00 грн, на які позивачем за період з 03.11.2020 по 31.12.2024 нараховано 276 348,49 грн 3% річних, що сукупно склало 2 488 349,49 гривень.
На переконання позивача вказані суми коштів йому зобов'язаний сплатити ОСОБА_2 , попри те останній не вчинив жодний дій з виконання такого обов'язку, що порушує майнові інтереси позивача, його честь, гідність та ділову репутацію.
Покликаючись на вказане, ОСОБА_1 просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайт Девелоп» (ідентифікаційний код 43400949) 2 488 349,49 грн дивідендів та 3% річних.
У вступній же частині вказаної позовної заяви зазначено: «від сплати судового збору звільняється згідно п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України та пунктів 6, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»».
Поряд з тим 20.08.2025 з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" у формі електронного документа до Господарського суду Київської області адвокатом Білоусом В.О. від імені ОСОБА_1 подано заяву з доданим до неї pdf файлом відсканованого документа - заяви про забезпечення позову, згідно якої позивач просить суд:
- накласти арешт на право ОСОБА_2 на частку у розмірі 100% статутному капіталу ТОВ «Дартех Трейдінг Україна»; 100% статутного капіталу ТОВ «ХУД Юнайтед»; 49% статутного капіталу ТОВ «Локатор»; 75% статутного капіталу ТОВ «Інсайт Девелоп» у розмірі ціни позовних вимог - 2 488 349,49 грн;
- накласти арешт на всі банківській рахунки ОСОБА_2 та на все належне на праві приватної власності нерухоме та рухоме майно у розмірі ціни позовних вимог - 2 488 349,49 грн.
Приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2025 року в розмірі 3 028,00 гривень.
З огляду наведених вище норм закону та встановлених ст. 4 Закону України “Про судовий збір» ставок судового збору, за подання у 2025 році до господарського суду заяви про вжиття заходів забезпечення позову справляється судовий збір - 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому за подання вказаної заяви про забезпечення позову належний до сплати розмір судового збору складає 1 211,20 грн (3028,00 грн : 2 = 1514,00 Х 0,8, оскільки заяву подано через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».
Втім до заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, в порушення ч. 5 ст. 139 ГПК України, не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Водночас згідно пунктів 6, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, відповідно:
- позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
- учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частиною 2 статті 22 якого унормовано, що ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №545/1149/17 зазначено, що, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Схожу позицію викладено в ухвалах Верховного Суду від 03.06.2025 у справі №943/1631/24 (провадження № 61-6686ск25) та від 03.04.2025 у справі №607/23504/21 (провадження № 61-3471ск25).
Втім предмет та підстави поданого ОСОБА_1 позову, забезпечити який він просить відповідно до поданої заяви, не стосуються порядку та обсягу соціальних гарантій чи соціального і правового захисту позивача як учасника бойових дій.
До того ж за змістом, предметом і підставами поданий ОСОБА_1 позов не стосується також і відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Саме ж лише посилання позивача у змісті позову на встановлення в межах кримінального провадження певних подій не змінює правової природи спірних корпоративних правовідносин, в межах яких позивач просить стягнути суму девідендів та нарахованих на них 3% річних.
З огляду на вказане суд висновує, що позивачем не обґрунтовано та не доведено наявності підстав для звільнення його від сплати судового збору у розумінні норм закону, тоді як посилання у позовній заяві на п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України визнається неспроможним, позаяк вказана норма процесуального закону врегульовує порядок розподілу судових витрат та не передбачає підстав звільнення від сплати судового збору за подання до суду заяв, зокрема і заяви про забезпечення позову.
У розрізі зазначеного суд звертає увагу на те, що згідно ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 7 ст. 140 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Оскільки до заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, суд дійшов висновку, що відповідну заяву подано без додержання вимог ч. 5 статті 139 ГПК України, а тому така заява підлягає поверненню у порядку ч. 7 ст. 140 ГПК України.
Суд звертає увагу на те, що вказана заява у паперовому вигляді не повертається позивачу з огляду на подання її в електронній формі через систему «Електронний суд».
Керуючись ст. ст. 136, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову.
Ухвала складена та підписана 21.08.2025, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.А. Ярема