20.08.2025 Справа № 908/2508/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., розглянувши матеріали позовної заяви
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “С-Інжиніринг» (вул. 1 Травня, буд. 1-А, к. 26, м. Чорноморськ, Одеська область, 68000; код ЄДРПОУ 34944005)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛД Інжиніринг та Будівництво» (Південне шосе, буд. 78-А, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 43173964)
про стягнення 347 265,37 грн.,
без виклику представників сторін
18.08.2025 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “С-Інжиніринг» до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛД Інжиніринг та Будівництво» про стягнення 347 265,37 грн.
18.08.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою від 19.08.2025р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2508/25 в порядку спрощеного позовного провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/115/25. Розгляд справи по суті розпочнеться з 18.09.2025.
Разом з позовною заявою Позивачем подано заяву від 14.08.2005р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО», що знаходяться (обліковуються) на усіх банківських (поточних, розрахункових, інших) рахунках в усіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у тому числі, але не виключно на рахунку ІВАМ НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк» у розмірі суми стягнення, що складає суму заборгованості у розмірі 347 265,37 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 вказану заяву передано на розгляд судді Проскурякову К.В.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову Позивач посилається на те, що на протязі всього часу дії Договору № 2413200 від 23.05.2024р. про виконання робіт та постачання ТОВ «С-інжиніринг» належним чином виконувались передбачені Договором та Специфікаціями зобов'язання та своєчасно виконало роботи. ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» не виконало належним чином свої грошові зобов'язання за Специфікацією №1 та актом здачі-приймання робіт № 35 від 28.02.2025 і в повному обсязі не здійснило оплату виконаних проектних робіт - у розмірі 131 603,32 грн.; Специфікацією №2 та актом здачі-приймання робіт №36 від 28.02.2025 і в повному обсязі не здійснило оплату виконаних робіт з розробки програмного забезпечення - у розмірі 79 631,21 грн.; Специфікацією №3 та актом здачі-приймання робіт №81 від 14.05.2025 і в повному обсязі не здійснило оплату пусконалагоджувальних робіт - у розмірі 87 500,00 грн. , а саме 05 березня 2025 року - за Специфікаціями №1,2 та 19 травня 2025 року - за Специфікацією №3. У Боржника станом на 14 серпня 2025 року утворилася заборгованість перед ТОВ «С-інжиніринг» у розмірі 298 734,52 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2025-14.08.2025. Загальний борг ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» перед ТОВ «С-інжиніринг» за Договором з урахуванням З% відсотків річних, інфляційного збільшення, пені складає 347 265,37 грн. Причиною невиконання зобов'язань за договором на думку позивача, є ухилення відповідача виконувати свої грошові зобов'язання перед позивачем та є свідченням використання відповідачем вказаних коштів у власних цілях. Прострочення виконання грошових зобов'язань з боку Відповідача триває більше п'яти місяців та підтверджує відсутність намірів Відповідача щодо виконання грошових зобов'язань. Бездіяльність відповідача щодо непогашення простроченої заборгованості та будь-яких заходів щодо врегулювання спору, лише підтверджує не тільки незадовільний фінансовий стан останнього та і відсутність намірів Відповідача щодо належного виконання господарських зобов'язань, та може свідчити про утруднення виконання рішення суду із стягнення суми заборгованості з рахунків відповідача у разі невжиття адекватних заходів до забезпечення позову. Відповідач зі свого боку систематично порушує договірні зобов'язання і перед іншими юридичними особами, свідченням чого є значна кількість судових справ за позовами до відповідача та судові провадження по справам № 908/1676/25, № 908/2174/25, № 908/3462/24 на загальну суму 30 251 269,33 грн., що свідчить про дедалі більшу неплатоспроможності відповідача. На момент пред'явлення позову відповідач жодних дій на сплату простроченої заборгованості не вчинив, що свідчить про відсутність у відповідача як коштів, так і майна. Відповідач тривалий час не виконує свої зобов'язання по оплаті простроченої заборгованості перед позивачем, а саме більше 163 днів, при цьому ігнорує усі листи та претензії Позивача.Посилаючись на 136, 137 ГПК України вказує, що вжиття заходів забезпечення позову, щодо яких подано заяву, сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді і в разі задоволення позову забезпечить захист прав і законних інтересів позивача. Вважає, що запропоновані заходи забезпечення позову є розумним, адекватним та ефективним способом забезпечення позову та відповідають меті вжиття заходів щодо забезпечення позову, якою є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Станом на 20.08.2025р. Відповідач заперечень щодо вказаної заяви Позивача до суду не надіслав.
Розглянувши заяву від 18.08.2025р. та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача коштів або майна, достатнього для виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а також щодо умисного ухилення відповідача від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо).
Крім того, заявником не обґрунтовано та не доведено, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог.
Фактично підставою для забезпечення позову є лише припущення Позивача про можливе невиконання рішення суду Відповідачем з огляду на наявність у останнього перед Позивачем заборгованості. Однак наявність спірної заборгованості не є єдиною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вказана заборгованість на час подання позову є предметом спору та підлягає доведенню позивачем на загальних підставах під час розгляду справи по суті.
Саме лише посилання Позивача на тривале невиконання Відповідачем свого обов'язку з розрахунку за виконанні роботи не є достатньою підставою для вжиття запропонованих Позивачем заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, суд вважає, що не можуть бути підставою для забезпечення позову доводи Позивача про ухилення Відповідача від виконання зобов'язань за спірним договором, оскільки на час звернення із заявою про забезпечення позову ці доводи не є достовірно встановленими фактами, потребують дослідження, перевірки та оцінки судом під час розгляду самої позовної заяви.
Крім того, заходи забезпечення позову мають стосуватися можливого невиконання судового рішення, а не самого зобов'язання, невиконання якого стало підставою звернення з відповідним позовом до суду.
Отже, судом встановлено, що заявником не надано належних, допустимих та достовірних доказів наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування вказаних ним заходів забезпечення позову. Посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання.
Згідно з абз. 1 ч. 6, ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви від 14.08.2025р. ТОВ “С-Інжиніринг» про забезпечення позову у справі № 908/2508/25 шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО».
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138 - 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Прийняти до розгляду заяву від 14.08.2025р. ТОВ “С-Інжиніринг» про забезпечення позову у справі № 908/2508/25.
2. В задоволенні заяви від 14.08.2025р. ТОВ “С-Інжиніринг» про забезпечення позову у справі № 908/2508/25 шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО - відмовити.
3. Ухвалу суду направити до електронних кабінетів підсистеми “Електронний суд» ЄСІТС учасників справи.
4. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до ч. 8. ст. 140, ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.
В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.