майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"22" серпня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1108/25
Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,
розглянувши заяву ТОВ "ВАТЦЕНРОДЕ" про забезпечення позову від 20.08.2025 у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТЦЕНРОДЕ"
до Приватної ремонтно-будівельної фірми "КОМУНАЛЬНИК"
про стягнення 11530581,02 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАТЦЕНРОДЕ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватної ремонтно-будівельної фірми "КОМУНАЛЬНИК" про стягнення 11530581,02 грн штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №U23019-комун-1 від 04.09.2024 в частині виконання робіт в узгоджений сторонами строк.
Разом із позовною заявою подано заяву ТОВ "ВАТЦЕНРОДЕ" про забезпечення позову від 20.08.2025, у якій позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову у вигляді арешту коштів ПРБФ "КОМУНАЛЬНИК" на суму 11530581,02 грн.
В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на бездіяльність відповідача, яка проявляється у небажанні виконувати умови договору підряду в частині оплати штрафних санкцій і небажанні врегулювати спір у досудовому порядку, що, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач буде вчиняти дії на ухилення від виконання рішення суду у даній справі у випадку задоволення позову. Також позивач вважає, що факторами ймовірності ускладнення виконання рішення суду, у разі задоволення позову, є повномасштабне вторгнення РФ на територію України і загроза нанесення збитків, у тому числі, підприємству відповідача; окрім того, відповідач є учасником публічних державних закупівель, має зобов'язання за 116 договорами, у зв'язку з чим не зможе покрити суму задоволеного позову.
Суд встановив, що подана заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст.139 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши вищевказану заяву, суд дійшов висновку про таке.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №905/491/19).
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст.136 ГПК України, за приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
При цьому вжиття заходів забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
По своїй природі забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 14.08.2023 у справі №904/1329/23, від 11.07.2023 у справі №917/322/23, від 28.07.2023 у справі №911/2797/22.
Пунктом 1 ч.1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.137 ГПК України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі №917/1862/21).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17, від 05.08.2019 у справі №922/599/19, від 01.07.2024 у справі №916/795/24).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21.
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення необхідно враховувати висновки Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, які зводяться до того, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Водночас суд зазначає, що такий підхід не є абсолютним, адже умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, про що також вказав Верховний Суд у вищезгаданій постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
Використання судом лише стандарту доказування, який полягає у потенційній можливості відповідача у будь-який час розпорядитись своїм майном, є невиправданим, оскільки за таких умов будь-який спір з майновими вимогами може бути забезпечений судом у разі подання відповідним учасником заяви.
Тобто у кожній окремій справі суд, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у будь-якому випадку має оцінити доводи заявника, зокрема, на предмет обґрунтованості припущення заявника, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а вжиті судом обмеження відповідача у розпорядженні належного йому майна є виправданими та необхідними.
При цьому суд зауважує, що пред'явлення позову ТОВ "ВАТЦЕНРОДЕ" до ПРБФ "КОМУНАЛЬНИК" про стягнення штрафних санкцій автоматично не свідчить про потенційну можливість ухилення відповідача від сплати спірної суми коштів за рішенням суду у разі задоволення цього позову, а є, в першу чергу, свідченням про наявність спору між сторонами. У цей же час наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача спірних коштів (штрафних санкцій) буде встановлено лише на стадії розгляду справи №906/1108/25 по суті після дослідження всіх доказів та доводів сторін. Крім того, слід наголосити, що майнова вимога позивача є вимогою про стягнення саме штрафних санкцій, а не суми боргу.
Поряд із цим слід також відзначити, що у провадженні Господарського суду Волинської області знаходиться справа №903/657/25 за позовом ПРБФ "КОМУНАЛЬНИК" до ТОВ "ВАТЦЕНРОДЕ" про стягнення заборгованості за виконані роботи згідно спірного договору підряду №U23019-комун-1 від 04.09.2024, про що зазначено самим же заявником.
Заявником не надано суду жодного доказу наявності обставин, з яких можна обґрунтовано припустити, що виконання судового рішення, у разі задоволення/часткового задоволення позову, може бути утруднено чи унеможливлено внаслідок дій або бездіяльності відповідача після подання позову або внаслідок дій інших учасників у правовідносинах з ПРБФ "КОМУНАЛЬНИК". Сам факт збройної агресії РФ проти України, а також наявність у відповідача правовідносин з іншими контрагентами, на що вказав заявник, не є такими обставинами.
За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПРБФ "КОМУНАЛЬНИК" станом на дату подання заяви про забезпечення позову здійснює господарську діяльність, не перебуває ні в процесі припинення, ні в процесі провадження у справі про банкрутство, санації.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постанова Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не подано належних доказів, з якими діюче законодавство пов'язує необхідність застосування у даному випадку заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та які свідчили б про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду або ефективного захисту чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, а тому у задоволенні заяви ТОВ "ВАТЦЕНРОДЕ" про забезпечення позову від 20.08.2025 слід відмовити.
Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 234-235 ГПК України, суд
У задоволенні заяви ТОВ "ВАТЦЕНРОДЕ" про забезпечення позову від 20.08.2025 у справі №906/1108/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 ГПК України.
Суддя Прядко О.В.
Друк:
1 - у справу;
- позивачу та його представнику (до ел.каб.).