про залишення апеляційної скарги без руху
21 серпня 2025 року м. Харків Справа № 922/2590/23 (922/1565/25)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О., суддя Істоміна О.А.
розглянувши апеляційну скаргу Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі №922/2590/23(922/1565/25)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Уровень"
до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради
про стягнення коштів
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі №922/2590/23(922/1565/25) позов задоволено повністю; стягнуто з ДЕПАРТАМЕНТУ БУДІВНИЦТВА ТА ШЛЯХОВОГО ГОСПОДАРСТВА ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Адреса: Україна, 61003, Харківська обл., місто Харків, Конституції майдан, будинок 7, код ЄДРПОУ - 34861610) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “УРОВЕНЬ» (адреса 61153, Харківська обл., м. Харків, просп. Ювілейний, буд. 56, код ЄДРПОУ 36986775) 3 353 545,97 грн заборгованості за договором №918 від 05.11.2020, з яких 2 845 912,80 грн вартості виконаних робіт, 414 474,66 грн інфляційних втрат, 93 156,51 грн 3% річних.
Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі №922/2590/23(922/1565/25) та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Уровень" відмовити у повному обсязі. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі №922/2590/23(922/1565/25).
Зазначена скарга подана на паперовому носії шляхом надіслання на поштову адресу суду.
Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм законодавства, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення її без руху, враховуючи таке.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно з частиною 2 статті 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п.п. 9 п. 2 ч. 2 ст. 4 вказаного закону, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Виходячи з оскаржуваної суми, сума судового збору, яка підлягає сплаті складає 75 454,78 грн.
Оскільки скарга подана на паперовому носії, а не в електронній формі - передбачений ст.4 ч. 3 Закону України "Про судовий збір" коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору в даному випадку не застосовується.
Проте, заявником не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Заявником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому апелянт просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Апелянт стверджує про те, що сплата судового збору здійснюється після надходження із бюджету коштів, що потребує певного часу, на цей час кошти з бюджету міста до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради не надходили. Зазначене свідчить, що Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на момент подання апеляційної скарги позбавлений можливості сплатити судовий збір, при цьому на конкретні фактичні дані, що перешкоджають йому сплатити вищенаведену суму судового збору - він не посилається, конкретні докази цього не зазначає.
За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Тобто, підстави для вчинення господарським судом дій щодо відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати визначені в ст. 8 Закону України "Про судовий збір", яка надає суду право з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати лише за наявності викладених у вказаній статті умов до яких не було внесено змін із введенням в Україні воєнного стану.
Встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним (подібна за змістом позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.03.2021 у справі №912/3514/20, від 17.06.2022 у справі № 910/12556/20 тощо).
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Тому вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам судового процесу перед іншими призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
При цьому ЄСПЛ зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі Креуз проти Польщі (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60).
Окрім того, в постанові від 30.09.2021 у справі № 909/8/18 Верховний Суд зазначив, що статтею 8 Закону України "Про судовий збір" прямо передбачено право суду відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір саме для позивача фізичної особи, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, але скаржник не є позивачем у справі.
Оскільки, посилання скаржника на приписи статті 8 Закону України "Про судовий збір" не можуть бути визнані підставою для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, про наявність об'єктивних перешкод, які заважають сплатити вищенаведену суму судового збору він не зазначає - клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявником апеляційної скарги не було виконано вимоги п.2 ч.3 ст.258 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.
Статтею 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Крім того, відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За умовами пункту 1 частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, його ухвалено 02.07.2025, повне рішення підписано 02.07.2025 року.
Отже, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі №922/2590/23(922/1565/25) є 22.07.2025.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі №922/2590/23(922/1565/25) скаржник звернувся з суттевим пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження, а саме: 18.08.2025.
Між тим, скаржником заявлено клопотання про поновлення вищенаведеного процесуального строку за мотивами отримання копії оскаржуваного рішення Юридичним департаментом 24.07.2025 за супровідним листом Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради від 23.07.2025, перебування у щорічній відпустці посадової особи, що діє в порядку самопредставництва від імені Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради - Кітченко М.Ю. з 14.07.2025 по 05.08.2025; вчинення 02.03.2022 обстрілу у бік будівлі Харківської міської ради, внаслідок чого виникла руйнація будівель та конструкцій у службових приміщеннях Харківської міської ради, відсутність доступу до приміщень та невизначеність стану будівлі, яка розташована за адресою: м-н Конституції, буд. 7 в м. Харкові, що унеможливлює безпечне перебування в ній працівників, у зв'язку з чим вони переведені на дистанційну форму роботи, що значно уповільнює реєстрацію вхідної кореспонденції та її направлення виконавцю; внаслідок руйнації будівлі була знищена значна кількість матеріально-технічної бази, що негативно відображається на поточній організації роботи працівників виконавчих органів міської ради, у тому числі, Юридичного департаменту.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.
Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотанням про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк.
Колегія суддів зауважує, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку.
Відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
За умовами частини сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
В силу пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (далі Положення) особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з пунктом 37 глави 2 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.
Таким чином, з 05.10.2021, тобто з дати початку функціонування таких підсистем ЄСІТС як "Електронний кабінет" та "Електронний Суд", зазнав змін існувавший до цього порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, передбачений, зокрема, підпунктами 17.1, 17.5, 17.14 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, у тому числі порядок вручення судових рішень. Відтак з 05.10.2021 вручення судом судових рішень особам, які зареєстрували Електронний кабінет, здійснюється в електронній формі шляхом надсилання судових рішень до електронного кабінету таких осіб.
У випадку, якщо особа (учасник справи) зареєструвала свій Електронний кабінет, електронна форма вручення їй судових рішень є обов'язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, яка, на відміну від електронної форми, може бути реалізована судом у зазначеному випадку лише за окремою заявою учасника справи.
Саме така правова позиція суду касаційної інстанції викладена в ухвалах Верховного Суду від 06.03.2023 у справі №916/3104/21 та від 17.05.2023 у справі №910/15120/20.
Господарський процесуальний кодекс України не покладає на суд обов'язку направляти учаснику справи копію судового рішення у паперовій формі, у випадку, якщо особа зареєструвала свій Електронний кабінет, має доступ до функціонуючих підсистем та документів у межах відповідної справи.
Відповідно до інформації з Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради зареєстрував свою офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а відтак скаржник станом на час ухвалення оскаржуваного рішення мав свій зареєстрований електронний кабінет, через який отримав доступ до справи №922/2590/23(922/1565/25) (зокрема, до документів та судових рішень у цій справі).
Як вбачається з довідки про доставку документа в кабінет електронного суду, яка сформована за допомогою Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі №922/2590/23(922/1565/25) було надіслане скаржнику до його електронного кабінету та доставлено останньому 02.07.2025 о 15:21.
У пункті 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З огляду на викладене, датою вручення Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі №922/2590/23(922/1565/25) є саме 02.07.2025, відтак останній безпідставно наголошує на тому, що оскаржуване рішення ним було отримано 24.07.2025.
Враховуючи викладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі №922/2590/23(922/1565/25), з огляду на наведені скаржником доводи, не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10 2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
Апеляційний суд звертається до висновоку Верховного Суду, що посилання на введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22).
Посилання скаржника на вичнення обстрілу 02.03.2022 будівлі Харківської міської ради та необхідність знаходження її працівників в іншому місці, що значно ускладнює його роботу та комунікацію, апеляційним судом не приймаються з огляду того, що зазначені обставини мали місце понад три роки тому, а з урахуванням запровадження електронного кабінету фізичне розташування представника не має значення.
Щодо щорічної відпустки відповідальної особи та значного навантаження працівників, то по перше, сама наявність відпустки працівника не є поважною причиною пропуску строку оскарження, оскільки апелянтом є юридична, а не фізична особа; по друге - визначений період відпустки зазначеної особи лише частково співпадає зі строком оскарження; по трете - вимоги процесуального законодаства не обмежують можливість участі представників лише на засадах самопредставництва посадовими особами, з такою метою в дервжаві діє інститут адвокатури.
Оскільки саржником було суттєво пропущено процесуальний строк оскарження, а наведені ним причини не свідчать про об'єктивну неможливість своєчасно вчинити відповідну процесуальну дію, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку строку на апеляційне оскарження, що зазначені апелянтом в обґрунтування відповідного клопотання, не є поважними для поновлення процесуального строку на оскарження рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі №922/2590/23(922/1565/25) - відповідно до вимог ст.260 ч.3 ГПК України наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для зазначення інших підстав для поновлення пропущеного строку.
Враховуючи відсутність доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, відсутність підстав до відстрочення його сплати, неповажність зазначених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржнику можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме:
-надати суду докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі;
-вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі №922/2590/23(922/1565/25) з наданням доказів, що їх підтверджують.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Відмовити Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі №922/2590/23(922/1565/25).
2.Визнати неповажними підстави пропуску Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради строку на апеляційне оскарженняна рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі №922/2590/23(922/1565/25).
2.Апеляційну скаргу Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі №922/2590/23(922/1565/25) залишити без руху.
3. Встановити апелянту 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги та зазначтити інши підстави для поновлення строку.
4.Роз'яснити апелянту, що у випадку не усунення в зазначений строк недоліків апеляційної скарги, що зазначені в даній ухвалі судової колегії та /або якщо вказані інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, на підставі ст.ст.260,261 ГПК України апеляційну скаргу буде повернуто або відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Д.О.Попков
Суддя О.А.Істоміна