вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" серпня 2025 р. Справа№ 910/5989/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2024 (повний текст складено 06.01.2025)
у справі № 910/5989/24 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНК-2008"
про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Короткий зміст позовних вимог.
У травні 2024 року ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про поновлення на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНК-2008" (відповідача, Товариства) та стягнення з останнього середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13.11.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільнення відбулося всупереч положенням ст.ст. 40, 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та п. 10 Статуту Товариства - без проведення загальних зборів Товариства.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/5989/24 в позові відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на момент прийняття рішення про звільнення позивачки з посади директора Товариство мало одного учасника, тому загальні збори для вирішення такого питання не повинні були скликатися і відповідне рішення могло бути прийняте таким учасником товариства одноособово та оформлене письмовим рішенням такого учасника.
З огляду на викладене, позовна вимога ОСОБА_1 про поновлення її на посаді директора Товариства є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволені позову про поновлення на посаді, похідна вимога про стягнення середнього заробітку також не підлягає задоволенню.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/5989/24, ОСОБА_1 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати як таке, що не відповідає обставинам справи, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що місцевий господарський суд не дослідив наявні у матеріалах справи документи, неправильно визначився з характером спірних правовідносин, не застосував закон, який на думку позивача підлягав застосуванню, зокрема Закон України "Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 (колегія суддів у складі: головуючої Ходаківської І. П., суддів Демидової А. М., Владимиренко С. В.) за клопотанням ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2024, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою у справі № 910/5989/24; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 06.08.2025; зупинено дію оскарженого рішення.
Учасники справи явку своїх представників у судове засідання 06.08.2025 не забезпечили. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи, що явка представників у судове засідання не визнавалась обов'язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням загальних зборів засновників Товариства, оформленим протоколом № 1 від 20.02.2008, вирішено, зокрема заснувати Товариство, визначено статутний капітал у розмірі 51 500 грн 00 коп, затверджено статут Товариства.
06.03.2008 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства (номер запису 1071102000004291).
Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом №2 від 18.04.2013, вирішено, зокрема призначено на посаду директора Товариства ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять доказів укладення договору (ані трудового, ані цивільно-правового) між ОСОБА_1 та Товариством. Вказана обставина також підтверджується ОСОБА_1 у позові.
19.04.2013 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу в частині керівника (номер запису 10711070002024291).
Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом № 11 від 24.01.2019, вирішено, зокрема привести статут Товариства у відповідність до вимог чинного законодавства України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 № 2275 та затвердити його у новій редакції.
Відповідно до п. 10 Статуту Товариства, затвердженого протоколом Загальних зборів учасників Товариства № 11 від 24.01.2019 (далі - Статут), органами управління Товариства є: Загальні збори, Наглядова рада та Директор.
Згідно з п. 7 п. 10.1.2 Статуту до компетенції Загальних зборів належить обрання та припинення повноважень членів виконавчого органу (директора) та встановлення йому розміру винагороди.
Пунктом 10.2 Статуту визначено, що виконавчим органом Товариства є Директор, який призначається Загальними зборами учасників.
Якщо Товариство має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції Загальних зборів, приймаються таким учасником одноособово та оформлюються письмовим рішенням (п. 10.1.9.1 Статуту).
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним учасником Товариства, якому належить 100% статутного капіталу, та кінцевим бенефіціарним власником вважалася ОСОБА_2 .
Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом №013/11 від 13.11.2023, звільнено ОСОБА_1 з посади директора Товариства з 12.11.2023 та призначено на посаду директора ОСОБА_2 .
Справжність підпису ОСОБА_3 , який діє на підставі довіреності від 01.11.2023, виданої від імені ОСОБА_2 , засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриленко А.М.
14.11.2023 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу в частині керівника (номер запису 1000711070018024291).
15.03.2024 та 03.04.2024 позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила надати документи щодо її звільнення, а також щодо невиплачених коштів.
У своїй відповіді від 12.04.2024 на зазначені листи Товариство повідомило, що ОСОБА_1 було звільнено рішенням №013/11 від 13.11.2023 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.
У зв'язку з порушенням процедури звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства, остання звернулася до суду першої інстанції з позовом про поновлення на посаді директора відповідача та стягнення з нього середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13.11.2023.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Згідно з п. 3 ч. 1ст. 20 ГПК України справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Сталість практики Верховного Суду щодо визначення підвідомчості господарським судам спорів щодо звільнення директора (голови правління) товариства, поновлення на посаді, стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу була підтверджена постановою Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 910/6133/22.
Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч.ч. 1, 2 ст. 97 ЦК України).Частинами 1-4 ст. 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.
Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників визначено Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон № 2275-VIII).
Органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (стаття 28 Закону № 2275-VIII тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо окремо не вказано про інше).
Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина перша статті 29 Закону № 2275-VIII), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини другої статті 30 Закону №2275-VIII).
Разом з тим Закон №2275-VIII також передбачає укладення з членом виконавчого органу товариства договору.
Частиною дванадцятою цієї ж статті 39 Закону № 2275-VIII передбачено, що договір, який укладається з членом виконавчого органу товариства, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.
Аналіз цієї норми в сукупності з положеннями останнього речення частини сьомої статті 39, частини шостої статті 40 та частини восьмої статті 42 Закону №2275-VIII дозволяє дійти висновку про те, що договір, про який ідеться в частині дванадцятій статті 39 цього Закону, є цивільно-правовим або трудовим договором (контрактом).
Таке розуміння узгоджується з подальшими змінами, яких зазнала ця норма. Так, у чинній редакції частина дванадцята статті 39 Закону №2275-VIII передбачає, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.
Про застосовність такого підходу свідчить також те, що Законом України від 15.07.2021 №1667-IX "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" статтю 39 Закону №2275-VIII доповнено частиною чотирнадцятою, яка передбачає, що у випадках і на умовах, передбачених законом, повноваження виконавчого органу товариства може виконувати юридична особа, зареєстрована відповідно до законодавства України (особа, яка здійснює функції управління).
Таким чином, чинна редакція Закону №2275-VIII встановлює обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.
Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.
Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв'язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).
Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового).
Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду в від 06.09.2023 у справі №127/27466/20.
06.03.2008 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства (номер запису 1071102000004291).
Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом №2 від 18.04.2013, вирішено, зокрема призначено на посаду директора Товариства ОСОБА_1 .
Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів укладення договору (ані трудового, ані цивільно-правового) між ОСОБА_1 та Товариством. Вказана обставина також підтверджується ОСОБА_1 у позові.
Враховуючи, що Товариство не укладало із ОСОБА_1 трудового договору (контракту), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що між нею та Товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину, тому неправильними є висновки та доводи позивача про необхідність застосування у спірних правовідносинах норм КЗпП України.
У своєму позові та апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказувала, що її звільнення з посади директора було незаконним, оскільки таке рішення не приймалося загальними зборами учасників Товариства. Однак суд дані твердження також вважає необґрунтованими виходячи з такого.
Частиною 13 статті 39 Закону №2275-VIII передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов'язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 98 ЦК України).
При цьому слід враховувати, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону №2275-VIII рішення загальних зборів учасників товариства про обрання та припинення повноважень виконавчого органу не можуть прийматись шляхом опитування.
Як було раніше встановлено, виконавчим органом Товариства є Директор, який призначається Загальними зборами учасників (пункт 10.2. Статуту).
Отже, припинення повноважень директора віднесено до компетенції Загальних зборів учасників Товариства.
Статтею 31 Закону №2275-VIII передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).
Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону №2275-VIII, частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.
Згідно з пунктом 7 пункту 10.1.2. Статуту до компетенції Загальних зборів належить обрання та припинення повноважень членів виконавчого органу (директора) та встановлення йому розміру винагороди.
Положеннями частин 2-5 та 11 статті 32 Закону №2275-VIII передбачено, що виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов'язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.
У той же час, судова колегія звертає увагу позивачки на те, що статтею 37 Закону №2275-VIII встановлені обмеження щодо процедури скликання загальних зборів - у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним учасником Товариства, якому належить 100% статутного капіталу, та кінцевим бенефіціарним власником вважалася ОСОБА_2 .
Враховуючи, що на момент прийняття рішення про звільнення позивачки з посади директора Товариство мало одного учасника, тому загальні збори для вирішення такого питання не повинні були скликатися і відповідне рішення могло бути прийняте таким учасником товариства одноособово та оформлене письмовим рішенням такого учасника.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 про порушення процедури її звільнення в частині нескликання загальних зборів є безпідставними.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога ОСОБА_1 про поновлення її на посаді директора Товариства є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, як і похідній позовній вимозі про стягнення середнього заробітку також необхідно відмовити.
Таким чином, за результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів теж не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає.
Інші доводи, наведені позивачкою у апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі №910/5989/24 залишити без змін та поновити його дію.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 21.08.2025.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко