вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" серпня 2025 р. Справа№ 927/105/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Загородній І. В.
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: Кишеня В. С. ; ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_2
на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.04.2025 (повне судове рішення складене та підписане 14.04.2025)
у справі № 927/105/25 (суддя Романенко А. В.)
за позовом ОСОБА_2
до: 1. Фермерського господарства "Клочків-Ленд";
2. ОСОБА_3 ,
про визнання недійсними рішення засновників та Статуту (в частині), визначення розміру статутного капіталу та його часток
Короткий зміст позову
В червні 2024 року ОСОБА_2 (далі за текстом - ОСОБА_2 ; позивач) звернувся до господарського суду ОСОБА_2 з позовною заявою до Фермерського господарства "Клочків-Ленд" (далі за текстом - ФГ "Клочків-Ленд"; відповідач-1) та ОСОБА_3 (далі за текстом - ОСОБА_3 ; відповідач-2) про:
визнання недійсним пункту 4.1. рішення від 26.03.2018 № 1 засновників ФГ "Клочків-Ленд";
визнання недійсними пункту 1.2. в частині визначення ОСОБА_3 засновником та власником ФГ "Клочків-Ленд" та підпункту 7.1.1. пункту 7.1. Статуту ФГ "Клочків-Ленд", затвердженого рішенням від 26.03.2018 № 1 засновників цього господарства;
визначення статутного капіталу ФГ "Клочків-Ленд" у розмірі 500,00 грн;
визначення в статутному капіталі ФГ "Клочків-Ленд" частки ОСОБА_2 у розмірі 500,00 грн, що складає 100 відсотків статутного капіталу цього господарства.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю набуття ОСОБА_3 частки майна ФГ "Клочків-Ленд" і статусу його засновника. Наявність у ОСОБА_3 статусу засновника фермерського господарства та належність йому частки не відповідає принципу "родинного та сімейного зв'язку", встановленого частиною другою статті 1 та частиною першою статті 3 Закону України "Про фермерське господарство", порушує корпоративні права позивача на управління господарством, на отримання частини прибутку від його діяльності, на отримання частини майна господарства у разі виходу з нього учасника або в процесі його ліквідації.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 09.04.2025 у справі №927/105/25 в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 500,00 грн.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з:
недоведеності позивачем наявності порушень його корпоративних прав на момент прийняття спільно з ОСОБА_3 рішення про створення ФГ "Клочків-Ленд" та розподілу часток у статутному капіталі новоствореної юридичної особи;
невідповідності вимогам законодавства вимоги позивача про визначення розміру складеного капіталу фермерського господарства з часткою позивача в розмірі 100 %, оскільки визначення форми і порядку зміни розміру статутного капіталу належить до виключної компетенції засновників фермерського господарства.
неспівмірності заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу фактично виконаному адвокатом обсягу робіт.
Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї
ОСОБА_2 до Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.04.2025 у справі №927/105/25, у якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Підставою для скасування судового рішення позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції.
Позивач вказує в апеляційній скарзі на недотримання вимог ч. 2 ст. 1 та ч. 1 ст. 3 Закону України "Про фермерське господарство" при створенні ФГ "Клочків-Ленд". Належність ОСОБА_3 , який не пов'язаний із засновником ОСОБА_4 та членом ОСОБА_5 родинними (сімейними) зв'язками, 50 % частки в майні фермерського господарства, його перебування на посаді голови фермерського господарства, порушує корпоративні права позивача на управління господарством, на одноосібне прийняття будь-яких рішень з питань його діяльності, на отримання частини прибутку від діяльності господарства, а також відповідної частки майна у разі виходу з господарства чи його припинення.
13.06.2025 від ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У відзив включена заява про відшкодування витрат на правничу допомогу.
20.06.2025 ОСОБА_2 подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу та клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
07.07.2025 від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Процедура апеляційного провадження
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2025 (колегія суддів у складі: Ходаківської І.П. - головуючої, Владимиренко С.В., Демидової А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.04.2025 у справі № 927/105/25 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.07.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2025 за клопотанням представника ОСОБА_2 розгляд справи постановлено здійснювати в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 оголошено перерву у розгляді справи на 13.08.2025 та продовжено строк її розгляду.
У судовому засіданні 13.08.2025 протокольно оголошено перерву до 20.08.2025.
У судовому засіданні 20.08.2025 взяв участь представник ОСОБА_2 , який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Присутній у судовому засіданні 20.08.2025 представник ОСОБА_3 заперечив проти апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні. Заявив про подання доказів понесення судових витрат на протягом п'яти днів після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови.
Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції
26.03.2018, спільно, громадяни України ОСОБА_3 (відповідач-2) та ОСОБА_2 (позивач) прийняли рішення № 1 про:
утворення шляхом заснування нової юридичної особи - ФГ "Клочків-Ленд" та визначення його місцезнаходження;
створення статутного капіталу в розмірі 1 000,00 грн за рахунок грошового внеску ОСОБА_3 у розмірі 500,00 грн, що складає 50 % статутного капіталу, та ОСОБА_2 у розмірі 500,00 грн, що складає 50 % статутного капіталу;
покладення обов'язків голови ФГ "Клочків-Ленд" покладено на ОСОБА_3 ;
затвердження статуту ФГ "Клочків-Ленд".
Згідно з рішенням засновників ФГ "Клочків-Ленд" від 26.03.2018 № 1 затверджений Статут ФГ "Клочків-Ленд", згідно з пунктами 1.2., 1.3., 7.1. якого засновниками ФГ є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (з часткою в статутному капіталі 50% щодо кожного), член ФГ ОСОБА_6 (брат ОСОБА_2 , позивача).
Відповідно відомостей, отриманих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, 11.04.2018, як юридичну особу було зареєстроване ФГ "Клочків Ленд" (ідентифікаційний код 42061343; місцезнаходження: вул. Сновська, 34, с. Клочків, Чернігівська область, 15523, реєстраційний запис: 10601020000001417), засновники (кінцеві бенефіціарні власники): ОСОБА_3 (відповідач-2), з часткою в статутному капіталі 500,00 грн (50 % від загального розміру) (який є керівником цього фермерського господарства); ОСОБА_2 (позивач), з часткою в статутному капіталі 500,00 грн (50 % від загального розміру).
На момент створення ФГ "Клочків-Ленд", його засновники були обізнані з фактом відсутності між ними родинних (сімейних) зв'язків.
Звертаючись в 2025 році з позовом за захистом у судовому порядку, співзасновник ФГ "Клочків-Ленд" - ОСОБА_2 , зазначає про порушення статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" при створенні ФГ, а саме відсутність між засновниками ФГ будь-яких родинних (сімейних) зв'язків, що на думку останнього, є підставою для визнання недійсним у судовому порядку пункту 4.1. рішення від 26.03.2018 № 1 засновників ФГ "Клочків-Ленд" (в частині створення статутного капіталу юридичної особи та розподілу його часток між засновниками) та пункту 1.2., підпункту 7.1.1. пункту 7.1. Статуту ФГ "Клочків-Ленд" (в частині визначення ОСОБА_3 засновником та власником ФГ "Клочків-Ленд", з часткою в статутному капіталі 50 %).
Також позивач у межах даного спору заявив вимоги про визначення нового розміру статутного капіталу ФГ (в розмірі 500,00 грн), з його часткою в розмірі 100 %.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств визначені Законом України "Про фермерське господарство".
За частинами 1, 2, 4 та 5 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, в тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства).
Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім'ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України.
Суд враховує, що зареєстроване як юридична особа фермерське господарство за своє природою є специфічним суб'єктом господарювання, правове регулювання статусу якого має певні, характерні лише для нього, особливості, що відрізняють його від інших суб'єктів господарювання.
Однією з таких особливостей є визначений частиною першою статтею 3 Закону України "Про фермерське господарство" суб'єктний склад фермерського господарства. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).
При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа. Для цілей Закону України "Про фермерське господарство" до членів сім'ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім'ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти) (частини друга, третя статті 3 цього Закону).
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім'ї відповідно до статті 3 СК України.
Такі самі умови визначені абзацом другим частини п'ятої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" для фермерського господарства без статусу юридичної особи.
Залучення сімейним фермерським господарством інших громадян відповідно до статті 27 Закону України "Про фермерське господарство" може здійснюватися виключно для виконання сезонних та окремих робіт, які безпосередньо пов'язані з діяльністю господарства і потребують спеціальних знань чи навичок (абзац четвертий частини п'ятої статті 1 цього Закону).
Тлумачення норм статей 1, 3 Закону України "Про фермерське господарство" свідчить про те, що фермерське господарство визначається як підприємництво саме сімейного типу, коли його членами можуть бути саме подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, тобто головною особливістю фермерського господарства як організаційно-правової форми є його сімейно-трудовий або родинно-трудовий характер.
Тож, фермерське господарство як юридична особа наближена за своїми ознаками до підприємств корпоративного типу, має певні особливості, а саме: воно засновано на членстві, а також майновій та особистій трудовій участі його членів, яка є обов'язковою; коло учасників/членів фермерського господарства обмежується членами сім'ї; діяльність фермерського господарства може стосуватися лише фермерства.
Така специфіка правового статусу фермерського господарства щодо суб'єктного складу членів фермерського господарства зумовлює неможливість набуття статусу члена господарства юридичними особами та особами, не пов'язаними родинними або сімейними зв'язками з існуючими членами господарства.
Більше того, поза межами сімейних/родинних зв'язків такий суб'єкт господарювання існувати не може, адже якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом, діяльність фермерського господарства припиняється (пункт 4 частини першої статті 35 Закону України "Про фермерське господарство").
Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2018, спільно, громадяни України ОСОБА_3 (відповідач-2) та ОСОБА_2 (позивач) прийняли рішення № 1 про: утворення шляхом заснування нової юридичної особи - ФГ "Клочків-Ленд" та визначення його місцезнаходження; створення статутного капіталу в розмірі 1 000,00 грн за рахунок грошового внеску ОСОБА_3 у розмірі 500,00 грн, що складає 50 % статутного капіталу, та ОСОБА_2 у розмірі 500,00 грн, що складає 50 % статутного капіталу; покладення обов'язків голови ФГ "Клочків-Ленд" покладено на ОСОБА_3 ; затвердження статуту ФГ "Клочків-Ленд".
Вказаним рішенням затверджено Статут ФГ "Клочків Ленд", згідно з пунктами 1.2., 1.3., 7.1. якого засновниками ФГ є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (з часткою в статутному капіталі 50% щодо кожного), член ФГ - ОСОБА_6 (брат ОСОБА_2 , позивача).
11.04.2018 проведена державна реєстрація ФГ "Клочків Ленд" як юридичної особи.
На момент створення ФГ "Клочків-Ленд" його засновники були обізнані з фактом відсутності між ними родинних (сімейних) зв'язків.
Статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 25.12.1997 у справі №9-зп щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України, частини першої статті 55 Конституції України слід розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити в правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші посягання на їх права та свободи.
Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, що відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 цього рішення Конституційного Суду України).
Тобто Конституція України гарантує кожному право на судовий розгляд спору за виключенням випадків, у яких законом прямо встановлений обов'язковий порядок досудового врегулювання.
Суд зазначає, що аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови в задоволенні такого позову.
Обґрунтування та доведення порушення своїх прав / законних інтересів здійснюється особою, яка звертається до суду та вказує про їх порушення, саме в контексті предмета та підстав позову.
Під час вирішення корпоративних спорів про визнання недійсними установчих документів юридичної особи господарські суди повинні виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією в процесі створення юридичної особи.
У судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються.
Позивач, мотивуючи заявлені вимоги, зазначає про порушення на момент заснування фермерського господарства вимог частини 2 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство", зокрема, відсутністю між засновниками родинних (сімейних) зв'язків, що позбавляє його можливості в управлінні господарською діяльністю ФГ, одноосібно, та отримані прибутку в розмірі 100 %.
Рішення про створення ФГ "Клочків-Ленд" прийняте ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , спільно, обидва були обізнані про відсутність між ними родинних (сімейних) зв'язків, натомість, зазначене не стало перешкодою для створення фермерського господарства та його діяльності понад семи років.
Будь-яких доказів того, що зазначені рішення ухвалювались поза волею сторін (зокрема позивача) матеріали справи не містять.
Обсяг прав та обов'язків кінцевих бенефіціарних власників цього господарства - рівний, обидва володіють часткою в розмірі 50 % його складеного капіталу.
Доводи позивача про усунення його від управління юридичною особою та позбавленні в отримані прибутку жодними доказами, наявними в матеріалах справи, не підтверджені.
Фактично позов у цій справі спрямований на виключення ОСОБА_3 зі складу засновників фермерського господарства.
Враховуючи, що спеціальним Законом України "Про фермерське господарство" не врегульовано питання щодо організації та проведення зборів засновників фермерського господарства та виключення з його складу учасників господарства, у такому випадку до спірних корпоративних правовідносин слід застосовувати законодавство, що регулює діяльність товариств з обмеженою відповідальністю (подібний висновок міститься у пункті 138 постанови Верховного Суду від 01.08.2024 у справі № 902/560/20(902/301/21).
У постановах від 18.06.2020 у справі №922/1393/19 і від 23.07.2020 у справі №916/2296/19 Верховний Суд виснував, що виключення учасника товариства - це передбачена законом форма корпоративної відповідальності першого перед другим, спрямована на одностороннє припинення корпоративних правовідносин за рішенням товариства за порушення учасником обов'язків, є санкцією за невиконання корпоративних обов'язків перед товариством, зокрема обов'язків щодо внесення вкладу до статутного капіталу товариства у визначені законом строки. На відміну від виходу з товариства, виключення має примусовий характер і не залежить від бажання учасника та можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами.
Колегія суддів зазначає, що нормами ЦК України та Закону України "Про фермерське господарство" не визначено підстав для виключення співзасновника зі складу засновників господарства внаслідок відсутності родинних (сімейних) зв'язків з іншими членами/засновниками фермерського господарства. Статутом ФГ "Клочків-Ленд" також не передбачено підстав для виключення співзасновника зі складу засновників фермерського господарства внаслідок відсутності родинних (сімейних) зв'язків.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності порушень його корпоративних прав, на момент прийняття спільного з відповідачем-2 ( ОСОБА_3 ) рішення про створення ФГ "Клочків-Ленд" та розподілу часток у статутному капіталі новоствореної юридичної особи.
Суд першої інстанції доречно зауважив, що допущені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушення при створенні фермерського господарства, можуть бути підставою для ініціювання виходу одного з них зі складу фермерського господарства з виділенням частки майна фермерського господарства, пропорційно розміру частки такого засновника в складеному капіталі господарства.
Щодо вимоги позивача про визначення в судовому порядку розміру статутного капіталу ФГ, з часткою позивача в розмірі 100 %.
Виходячи зі змісту пунктів 7.9., 11.2., 11.3. Статуту ФГ "Клочків - Ленд", визначення форми і порядку зміни розміру статутного капіталу належить до виключної компетенції засновників господарства. Суд не має права втручатися у господарську діяльність товариства, зокрема у виключну компетенцію органу управління господарством.
Висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 02.11.2021 у справі №917/1338/18, Верховного Суду в постановах від 28.03.2023 у справі № 911/2446/21, від 11.09.2024 у справі №907/922/21 (на які посилається позивач) є нерелевантними для цієї справи.
У межах справ № 917/1338/18, № 907/922/21 судами вирішувалось питання про порядок спадкування частки в статутному капіталі юридичної особи. Предметом розгляду в справі № 911/2446/21 було оскарження рішення загальних зборів товариства та реєстраційних дій, що зумовили виключення позивача із складу учасників цього товариства.
З матеріалів справи вбачається, що склад засновників юридичної особи та розмір статутного капіталу, з визначенням його часток, з моменту створення ФГ "Клочків-Ленд" не змінювався.
З огляду на те, що позов не підлягає задоволенню за відсутності порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що підлягали б захисту в судовому порядку, питання щодо застосування позовної давності суд в цій справі не вирішує.
Отже доводи апеляційної скарги не отримали підтвердження, таким чином, колегія суддів зазначає, що скарга є необґрунтованою, а тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
В частині розподілу судових витрат правильність висновків суду першої інстанції ніким не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції з огляду на вимоги ст. 269 ГПК України не переглядається.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, суд вирішує питання про відшкодування або оплату судових витрат на користь сторони у разі повного чи часткового задоволення її вимог.
З огляду на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на ОСОБА_2 (позивача).
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 09.04.2025 у справі №927/105/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова підписана 22.08.2025.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова