ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
22 серпня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4824/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі судді:
Принцевської Н.М.;
розглянувши заяву Одеської регіональної торгово-промислової палати про відвід суддів Л.В. Поліщук, К.В. Богатиря, С.В. Таран (вх.№2762/25/Д5 від 20.08.2025) в межах апеляційного провадження
за апеляційною скаргою Одеської регіональної торгово-промислової палати
на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2025 (суддя С.В. Літвінов, м.Одеса, повне рішення складено 09.06.2025)
у справі №916/4824/24
за позовом Приватного акціонерного товариства "ПЛАСКЕ"
до відповідача: Одеської регіональної торгово-промислової палати
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Торгово-промислової палати України
про визнання недійсним рішення,
В провадженні колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі судді-доповідача Поліщук Л.В., суддів Богатиря К.В., Таран С.В. знаходиться справа №916/4824/24 за апеляційною скаргою Одеської регіональної торгово-промислової палати на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2025.
20.08.2025 Одеська регіональна торгово-промислова палата через систему "Електронний суд" звернулась із заявою про відвід колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі суддів: Л.В. Поліщук, К.В. Богатиря, С.В. Таран від розгляду справи №916/4824/24.
Заява мотивована тим, що на думку заявника, існують обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності названих суддів.
Так, Одеська регіональна торгово-промислова палата вказала, що 09.04.2025 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді С.В. Таран, суддів К.В. Богатиря, Л.В. Поліщук розглянуто апеляційну скаргу Торгово-промислової палати України на рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 у справі №916/1959/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глассрайз" до Одеської регіональної торгово-промислової палати, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватного акціонерного товариства "ПЛАСКЕ", Торгово-промислової палати України, про визнання недійсним рішення засідання позачергової президії Одеської регіональної торгово-промислової палати, оформлене протоколом №10 від 11.04.2024, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Глассрайз" було виключено із членів Одеської регіональної торгово-промислової палати.
Тобто, за доводами заявника, у справі №916/1959/24 колегія суддів у складі головуючого судді С.В. Таран, суддів К.В. Богатиря, Л.В. Поліщук вже розглядала питання щодо законності та обґрунтованості рішення позачергової президії Одеської регіональної торгово-промислової палати, оформленого протоколом №10 від 11.04.2024, а тому під час апеляційного розгляду судді мали можливість проаналізувати докази, оцінити правові підстави та сформувати свою позицію щодо відповідного рішення президії.
Таким чином, апелянт зазначив, що постанова від 09.04.2025 у справі №916/1959/24 вже відображає висновки названих суддів щодо суті спору, що є ідентичним предмету розгляду у справі №916/4824/24. Обидві справи стосуються оскарження одного й того ж рішення (протоколу №10 від 11.04.2024), прийнятого одним і тим же складом президії, що стосувалося виключення кількох суб'єктів з членів палати. Хоча позивачі різні (Товариство з обмеженою відповідальністю "Глассрайз" та Приватне акціонерне товариство "ПЛАСКЕ"), предмет спору (визнання недійсним одного й того ж акту) робить справи взаємопов'язаними.
З урахуванням викладеного, скаржник зазначив, що повторний розгляд цього ж рішення президії Одеської регіональної торгово-промислової палати тією ж колегією суддів створює ризик упередженого підходу, оскільки судді вже висловили свою позицію щодо законності та обґрунтованості спірного акту. Участь тих самих суддів у розгляді двох справ, які стосуються одного й того ж рішення, може свідчити про існування обставин, що викликають обґрунтовані сумніви в їхній неупередженості.
При цьому заявник послався на приписи пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 у справі №916/4824/24 визнано необґрунтованим заявлений Одеською регіональною торгово-промисловою палатою відвід колегії суддів у складі: Л.В. Поліщук, К.В. Богатиря, С.В. Таран від розгляду справи №916/4824/24; передано справу №916/4824/24 для автоматизованого розподілу для визначення судді в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2025 для розгляду заявленого відводу визначено суддю Принцевську Н.М.
Розглянувши заяву Одеської регіональної торгово-промислової палати про відвід суддів Л.В. Поліщук, К.В. Богатиря, С.В. Таран, суд зазначає про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 24 Конституції України громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Кожен суддя об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано має здійснювати правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (частини перша-третя, сьома, восьма, одинадцята статті 39 Господарського процесуального кодексу України).
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Саме тому, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Приписами частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частин 2, 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1)він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2)він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3)він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4)було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5)є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1 - 4 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Слід зазначити, що приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України містять узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
У контексті наведеного, Південно-західний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
При цьому, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").
Стаття 6 Конвенції вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").
Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).
Частиною третьою статті 38 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відвід повинен бути вмотивованим.
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Таким чином, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Відповідно до частини 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що доводи заяви про відвід зводяться до посилань заявника на те, що колегією суддів у даному складі вже розглядалась справа №916/1959/24, що є ідентичною предмету розгляду у справі №916/4824/24.
Як встановлено судом, в межах справи №916/1959/24 Товариство з обмеженою відповідальністю "Глассрайз" звернулось з позовом до Одеської регіональної торгово-промислової палати, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову б/н від 03.07.2024 просило визнати недійсним рішення засідання позачергової президії Одеської регіональної торгово-промислової палати, оформлене протоколом №10 від 11.04.2024, в частині виключення позивача з членів Одеської регіональної торгово-промислової палати.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 у справі №916/1959/24 позов задоволено; визнано недійсним рішення засідання позачергової президії Одеської регіональної торгово-промислової палати від 11.04.2024, оформлене протоколом №10, в частині виключення Товариства з обмеженою відповідальністю "Глассрайз" з членів Одеської регіональної торгово-промислової палати; стягнуто з Одеської регіональної торгово-промислової палати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глассрайз" 3028 грн судового збору.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №916/1959/24 (у складі колегії суддів головуюча суддя Таран С.В., суддів Богатиря К.В., Поліщук Л.В.) апеляційну скаргу Торгово-промислової палати України задоволено частково; рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 у справі №916/1959/24 скасовано; позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Глассрайз" до Одеської регіональної торгово-промислової палати задоволено; визнано недійсним рішення засідання позачергової президії Одеської регіональної торгово-промислової палати, оформлене протоколом №10 від 11.04.2024, в частині виключення Товариства з обмеженою відповідальністю "Глассрайз" з членів Одеської регіональної торгово-промислової палати; стягнуто з Одеської регіональної торгово-промислової палати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глассрайз" 3028 грн судового збору за подання позовної заяви; доручено Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів; витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги Торгово-промислової палати України покласти на Торгово-промислову палату України.
У своїй постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 у справі №916/1959/24 підлягає скасування у зв'язку з порушенням норм процесуального права з одночасним ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.07.2025 у справі №916/1959/24 касаційну скаргу Одеської регіональної торгово-промислової палати залишено без задоволення; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі № 916/1959/24 залишено без змін.
Таким чином, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду не була скасована.
При цьому, суд звертає увагу, що навіть зважаючи, що у справі № 916/1959/24 та справі №916/4824/24 розглядається питання щодо законності та обґрунтованості рішення позачергової президії Одеської регіональної торгово-промислової палати, оформленого протоколом №10 від 11.04.2024, позивачем у справі виступає Приватне акціонерне товариство "ПЛАСКЕ", у справі ж №916/1959/24 позивачем було Товариство з обмеженою відповідальністю "Глассрайз".
У справі № 916/1959/24 Товариство з обмеженою відповідальністю "Глассрайз" просило визнати недійсним рішення засідання позачергової президії Одеської регіональної торгово-промислової палати, оформлене протоколом № 10 від 11.04.2024, в частині виключення Товариства з обмеженою відповідальністю "Глассрайз" з членів Одеської регіональної торгово-промислової палати.
При цьому у справі №916/4824/24 Приватне акціонерне товариство "ПЛАСКЕ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської регіональної торгово-промислової палати про визнання недійсним рішення засідання позачергової президії Одеської регіональної торгово-промислової палати від 11.04.2024, оформленого протоколом №10, яким Приватне акціонерне товариство "ПЛАСКЕ" було виключено із членів Одеської регіональної торгово-промислової палати.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що передбачена частиною 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України недопустимість повторної участі судді у розгляді справи полягає у тому, що у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції не може брати участь суддя, який вже брав участь саме у вирішенні справи по суті в суді апеляційної інстанції.
Отже, справи №916/1959/24 та №916/4824/24 є самостійними окремими справами, з різним суб'єктним складом та різним предметом спору, що повністю виключає будь-яку можливість застосування положень ч. 3 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, адже колегія суддів ніколи раніше не приймала участь у розгляді справи №916/4824/24, а постанова чи рішення, винесенні за її участі по даній справі не були скасовані.
Суд звертає увагу, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, аргументи, якими Одеська регіональна торгово-промислова палата мотивує свою заяву про відвід суддів Л.В. Поліщук, К.В. Богатиря, С.В. Таран у справі №916/4824/24, а саме, щодо апеляційного розгляду справи №916/1959/24, в якій колегія суддів вже розглядала питання щодо законності та обґрунтованості рішення позачергової президії Одеської регіональної торгово-промислової палати, оформленого протоколом №10 від 11.04.2024, та за результатами розгляду якої 09.04.2025 прийнято постанову (яку постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.07.2025 було залишено без змін), не можуть слугувати підставою для відведення суддів Л.В. Поліщук, К.В. Богатиря, С.В. Таран з огляду на положення частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, наведені заявником аргументи не можна розцінити як обґрунтовані, так як вони не свідчать про упередженість та необ'єктивність суддів Л.В. Поліщук, К.В. Богатиря, С.В. Таран, не вказують на їх особисту небезсторонність чи необ'єктивне ставлення до учасників справи або їх зацікавленість в ухваленні певного рішення у цій справі.
Інших обставин, які викликають у заявника сумнів у неупередженості або об'єктивності колегії суддів, ним не зазначено.
Зважаючи на вищевикладене, оцінивши доводи заявника, суд зазначає, що заява Одеської регіональної торгово-промислової палати про відвід суддів Л.В. Поліщук, К.В. Богатиря, С.В. Таран (вх.№2762/25/Д5 від 20.08.2025) по справі № 916/4824/24 не підлягає задоволенню у зв'язку з безпідставністю.
Керуючись ст. 35, 36, 38, 39, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, суддя апеляційного господарського суду -
У задоволенні заяви Одеської регіональної торгово-промислової палати про відвід суддів Л.В. Поліщук, К.В. Богатиря, С.В. Таран (вх.№2762/25/Д5 від 20.08.2025) по справі № 916/4824/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Н.М. Принцевська