20 серпня 2025 року
м. Чернівці
справа № 717/3229/24
провадження 822/624/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Перепелюк І.Б., Одинака О.О.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 07 травня 2025 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Телешман О.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину.
Позов мотивовано тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу в сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею та перебуває на її утриманні.
Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області по цивільній справі №717/1345/25 від 05 грудня 2018 року змінено спосіб стягнення аліментів у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Розмір аліментів, який сплачує відповідач, недостатній для належного утримання доньки.
Позивач зазначила, що дитині було необхідно нагально видалити мигдалики за приписом лікаря, тому для забезпечення здоров'я дитини та на лікування дитини позивачем було витрачено кошти і такі необхідні витрати позивач не мала необхідності узгоджувати з відповідачем, крім того, відповідач дав згоду на вжиття таких заходів в заяві про дозвіл на виїзд дитини. Крім того, дитині проведено стоматологічне лікування на яке позивач витратила 6070 Польських Злотих та планується витратити ще 9200 Польських Злотих протягом наступних двох років.
У добровільному порядку відповідач не бере участі у додаткових витратах на дитину.
Позивач просила змінити спосіб стягнення аліментів та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 гривень, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини від понесених позивачем додаткових витрат на лікування доньки, в розмірі 69 420 гривень 10 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини від додаткових витрат на ортодонтичне лікування доньки сторін ОСОБА_3 , які будуть понесені позивачем протягом наступних двох років, а саме в розмірі 47 182 гривень 66 копійок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 07 травня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини згідно рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області по цивільній справі №717/1345/18 від 05 грудня 2018 року .
Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3196 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію частини від понесених позивачем додаткових витрат на лікування доньки сторін в розмірі 38 271 гривню 81 копійку.
В частині інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням майнового стану відповідача, обов'язку обох батьків утримувати дітей, доцільно визначити розмір аліментів на утримання доньки в розмірі 3196 гривень.
Щодо додаткових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем частково доведено та обґрунтовано свої позовні вимоги в розмірі 38271 гривень. Відмовляючи в решті позовних вимог суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивач не довела, що дитина потребувала вказаного лікування.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині розміру аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; скасувати рішення в частині відмови в стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації частини понесених позивачем додаткових витрат на лікування дитини в лікаря-стоматолога; скасувати рішення в частині відмови в стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації понесених нею судових витрат на переклад та нотаріальне засвідчення поданих по справі № 717/3229/24 письмових показів та ухвалити у вказаній частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення, а висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим рішення є необґрунтованим.
Доводи скарги мотивує тим, що суд першої інстанції фактично вирішив, що розмір стягнутих за рішенням суду від 05 грудня 2018 року аліментів є недостатнім для забезпечення потреб дитини, а тому його слід змінити в бік збільшення
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, всупереч вимогам закону, не врахував матеріальне становище відповідача. Також вказує, що розмір стягнутих за рішенням суду від 05 грудня 2018 року аліментів є недостатнім для забезпечення потреб дитини, а тому його слід змінити в бік збільшення.
Також вказувала на те, що у матеріалах справи є всі належні та допустимі докази, що позивачем понесено витрати на підтверджується наявність потреби в ортодонтичному лікуванні.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2012 року з ОСОБА_2 на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі 500 гривень щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 15 травня 2013 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
Згідно з рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області по цивільній справі №717/1345/25 від 05 грудня 2018 року змінено спосіб стягнення аліментів у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала такі послуги, пов'язані з лікуванням її хвороби:
-консультацію лікаря ревматолога, яка надала консультацію та рекомендації про консультації в лікарів кардіолога, ортопеда та ларинголога, а також по проведення медичних аналізів та медичних обстежень, що підтверджується перекладом карткою прийому лікаря від 26 червня 2024 року та фіскальним чеком про оплату даної послуги в розмірі 250 Польських Злотих;
- консультацію кардіолога, що підтверджується карткою прийому від 27.06.2024 року та фіскальним чеком про оплату даної послуги в розмірі 400 Польських Злотих;
-Послугу по забору крові та визначення показників крові, що підтверджується переліком призначених лабораторних аналізів та фіскальними чеками про їх оплату в розмірі 213 Польських Злотих та 67 Польських Злотих;
-тонзилектомії, що підтверджується інформаційною картою Познанського центру Отоларингології від 03 вересня 2024 року, рахунком фактурою №FA/27/09/2024/РСО від 02 вересня 2024 року на суму 6200 Польських Злотих та фіскальним чеком №13790 від 02 вересня 2024 року на суму 6200 Польських Злотих.
- консультацію ларинголога, що підтверджується інформаційною картою Познанського центру Отоларингології від 03 вересня 2024 року, де вказано на необхідність такої консультації фактурою №FA/26/09/2024/РСО від 13 вересня 2024 року на суму 250 Польських Злотих та фіскальним чеком №13931 від 13.09.2024 року на суму 250 Польських Злотих.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Щодо зміни способу стягнення аліментів.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За положеннями частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також роз'яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів вважає, що з наданих позивачем доказів до позовної заяви не вбачається змін матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із батьків після ухвалення рішення Кельменецьким районним судом Чернівецької області від 05 грудня 2018 року. Без доведення вказаних обставин зміна способу стягнення аліментів та їх розміру є неможливою.
Суд першої інстанції на вказане не звернув уваги та прийшов до помилкового висновку про необхідність зміни способу стягнення аліментів.
При цьому в рішенні суду відсутня оцінка доказів, які б підтверджували існування обставин за наявності яких можна змінити спосіб стягнення аліментів та їх розмір.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 22 серпня 2022 року у справі №712/6313/21.
Щодо стягнення витрат на лікування дитини в лікаря-стоматолога.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 травня 2018 року у справі № 61-15690св18 та в постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Як убачається з матеріалів справи, що докази в своїй сукупності дійсно свідчать про необхідність понесення періодичних додаткових витрат позивачкою, зумовлених станом здоров'я дитини сторін, а також фактичне понесення таких витрат. Так, такі витрати необхідні для постійного періодичного діагностування стану здоров'я дитини, реабілітації (покращення стану здоров'я, підтримання життєво важливих функцій організму, тощо), лікування, що необхідне для покращення стану здоров'я дитини. Як вбачається із наведених доказів дитина має потребу як в проходженні діагностичних та лікувальних процедур.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач та її представник, в порушення ст. 81 ЦПК України не надали суду належних та допустимих доказів, що даний вид послуг та дане лікування було призначено дитині, на підставі відповідного діагнозу лікаря та за відповідними медичними показання для такого виду лікування, а також не надано належних доказів, які підтверджують факт оплати позивачем вказаних послуг лікаря - стоматолога ОСОБА_4 .
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених додаткових витрат на дитину, позивач надала до суду, зокрема, медичну довідку про існування потреби в ортодонтичному лікуванні та зобов'язання з оплати за відвідування лікаря і проведеного лікування.
Оцінюючи надані докази, як на факт необхідності додаткових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не довела тяжкість захворювання.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з долучених медичних документів підтверджується наявність потреби в ортодонтичному лікуванні, проте в матеріалах справи відсутні будь-які епікризи та медичні висновки, які б вказували на критичність хоч а б однієї з них.
Витрати на несистематичну потребу в обстеженні та лікуванні, зокрема, дефектів прикусу не відносяться до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Вказані витрати зумовлені звичайними (поточними) потребами дітей, які покриваються за рахунок щомісячного розміру аліментів, які надаються на харчування, лікування, одяг, придбання речей, необхідних для розвитку й виховання дитини, реалізації її здібностей, та аналогічної суми коштів за рахунок позивача, а тому не можуть бути стягнуті з відповідача у якості додаткових витрат.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що виховання дітей передбачає спільне забезпечення батьками їх інтересів та розвитку, одночасно батьки між собою повинні обумовлювати та узгоджувати не обов'язкові та відворотні витрати, а також обговорювати та погоджувати додаткові витрати, які не викликані особливими обставинами і можуть в майбутньому призвести до виникнення спору. В іншому випадку такий тягар витрат може залишитися понесеним за тим з батьків, хто самостійно прийняв таке рішення і не довів, що ці витрати викликані особливими обставинами та можуть бути відшкодовані згідно із законом іншим з батьків.
Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.2, ч.3,4,6ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що докази представника позивача у вигляді Актів здачі приймання робіт (наданих послуг)№ Л-00000091 від 17 лютого 2025 року, по рахунку від 14 лютого 2025 року, № Л-00000238 від 01 травня 2025 року по рахунку від 01 травня 2025 року 14 лютого 2025 року, № Л-00000241 від 02 травня 2025 року, по рахунку від 01 травня 2025року, та рахунки фактури № Л-00000093 від 14 лютого 2025 року, №Л-00000236 від 01 травня 2025 року, № Л-00000238 від 01 травня 2025 року, № уц-0000275 від 24 грудня 2024 року та платіжні інструкції від14 лютого 2025 року на суму 270 гривень від 02 травня 2025 року на суму 795 гривень від 13 січня 2025 року на суму 1560 гривень від 02 травня 2025 року на суму 4320 гривень, як підтвердження судових витрат, пов'язаних з послугами перекладача, зокрема отримання перекладачем винагороди за виконану роботу, пов'язану зі справою, оскільки вказані вище документи підтверджують оплату ОСОБА_5 послуг товариства з обмеженою відповідальністю «Лінго» та товариства з обмеженою відповідальністю «Український синхронний переклад», тоді як переклад наданих представником позивача доказів документів здійснений перекладачем ОСОБА_6 , та при цьому не надано доказів, що остання є або була працівником вказаних вище товариств з обмеженою відповідальністю, та які уповноважили її здійснювати переклад вказаних вище документів.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Отже, рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині зміни способу стягнення аліментів та відмовити у задоволенні позову у цій частині. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 07 травня 2025 року в частині задоволення позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів відмовити.
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: О.О. Одинак
І.Б. Перепелюк