Справа № 636/2217/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/1752/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 111-2 КК України
20 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 16.07.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 28, частиною 1 статті 111-2 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22022220000003134 від 12.10.2022,
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 16.07.2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на шістдесят днів, а саме до 13.09.2025. Не погодившись з вказаною ухвалою, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник подали апеляційні скарги. Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити частково та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язку носити електронний засіб контролю, або визначити заставу. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги захисник зазначає про необгрунтованість пред'явленого обвинувачення, оскільки дії ОСОБА_6 носили гуманітарний характер, метою яких було забезпечення життєдіяльності окупованих територій. Дій обвинуваченого не мали суспільно-небезпечного характеру. Ризики, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України спростовуються належною процесуальною поведінкою ОСОБА_6 , як до отримання ним повідомлення про підозру, так і після того. Обвинувачений за весь час не намагався залишити територію України, після деокупації Вовчанська пройшов первинну фільтраційну перевірку та переїхав жити до м. Харків, добровільно з'явився до слідчого судді. Судом вже було допитано 5 із 20 свідків, які не повідомили відомостей, які б викривали ОСОБА_6 . Захисник вважає, що з урахуванням віку, стану здоров'я обвинуваченого, обраний запобіжний захід є занадто суворим. Обвинувачений в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду та обрати інший запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою. Просить врахувати його минуле, вік та стан здоров'я, родинні зв'язки. Зазначає про відсутність фактів, які б свідчили про підготовку чи передачу матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, відсутні докази того, що його дії могли завдати шкоду національній безпеці України. Посилається на відсутність обгрунтованої підозри. Зазначає, що прокурор суду надав неправдиву інформацію про те, що обвинувачений нібито негативно ставиться до військовослужбовців ЗС України, оскільки це лише особиста думка прокурора. Необгрунтованим є твердження прокурора про наявність у обвинуваченого тісних зв'язків із представниками іноземної держави. Від прокурора надійшло клопотання про розгляд апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника за його відсутності, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. Зазначив, що у даному кримінальному провадженні на даний час триває стадія дослідження письмових доказів, свідки у кримінальному провадженні не допитувалися. Ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України продовжують існувати. Крім того, ОСОБА_6 ухвалою суду від 18.08.2025 вже продовжено тримання під вартою до 16.10.2025, без визначення застави. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційні вимоги, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Відповідно до частини 6 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 182 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції дійшов висновку, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України продовжують існувати, у зв'язку із чим застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнє для запобігання вказаним ризикам.
Суд апеляційної інстанції враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 28, частиною 1 статті 111-2 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до пред'явленого обвинувачення дії, інкриміновані ОСОБА_6 вчинялися з метою завдання шкоди Україні, шляхом вчинення дій, спрямованих на допомогу державі-агресору, збройним формування та окупаційній адміністрації держави-агресора, у зв'язку із чим не виключена можливість обвинуваченого під загрозою можливого покарання переховуватися від суду як на території рф, так і на тимчасово окупованих територіях України, вчинити інші кримінальні правопорушення. Враховуючи, що свідки у кримінальному провадженні ще не допитані, наявні підстави вважати, що ризик, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України продовжує існувати Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Встановлені органом досудового розслідування обставини, свідчать про об'єктивну можливість вчинення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»). Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Суду апеляційної інстанції не надано обгрунтованих доказів, які б свідчили про наявність у обвинуваченого таких міцних соціальних зв'язків, які б були достатньою гарантією його належної процесуальної поведінки у випадку застосування до ОСОБА_6 іншого більш м'якого запобіжного заходу, про який просить сторона захисту. Враховуючи серйозність пред'явленого обвинувачення, його спрямованість та суспільну-небезпечність, суд апеляційної інстанції не вбачає можливим застосування до ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на те, що доводи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою грунтуються на його особистих припущеннях, зокрема щодо наявності у обвинуваченого зв'язків із представниками рф, не спростовують наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, враховуючи зміст пред'явленого обвинувачення, обставини за яким наразі є предметом дослідження суду першої інстанції. Обвинувачений просив врахувати стан його здоров'я та вік, разом з цим, суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б вказували на неможливість отримання ОСОБА_6 необхідної медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора, а також про наявність у нього таких захворювань, які перешкоджають утриманню особи під вартою. Щодо доводів сторони захисту про необгрунтованість пред'явленого обвинувачення та неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 , колегія суддів зазначає, що переглядаючи в порядку статті 422-1 КПК України ухвалу суду першої інстанції про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, перевіряти наявність складу кримінального правопорушення.
Суд апеляційної інстанції при перевірці ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не досліджує докази, які має досліджувати суд першої інстанції під час здійснення судового провадження, не надає наперед оцінки зібраним доказам та показанням свідків, у зв'язку із чим доводи сторони захисту щодо змісту обвинувачення мають бути перевірені саме судом першої інстанції в сукупності з іншими доказами під час судового провадження.
Суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог частини 6 статті 176 КПК України, частини 4 статті 182 КПК України не вбачає обгрунтованих підстав для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого та його захисника про застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу чи визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Відповідно до частини 3 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В той же час, відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України. Враховуючи фактичні обставини цього кримінального провадження, ступінь суспільної небезпеки інкримінованого злочину, запровадження в Україні правового режиму воєнного стану, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення - не визначати заставу, як альтернативний запобіжний захід, з чим погоджується колегія суддів. У зв'язку із наведеним, порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та вмотивоване рішення, судом апеляційної інстанції не виявлено, а наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів не вбачає достатніми для скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 16.07.2025 року - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді: