Справа № 346/3411/25
Провадження № 3/346/1341/25
21 серпня 2025 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сольський В.В. розглянувши справу, яка надійшла від Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого на АЗС «Stels»,
за ст. 173-2 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю потерпілої.
Правопорушення вчинено за наступних обставин.
27 червня 2025 року о 03 год в за місце проживання в АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме погрожував фізичною розправою, ображав, чим завдав шкоди її психічному та фізичному здоров'ю.
В судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явився. Його захисник адвокат Курко М.М., подала до суду клопотання про закриття провадження по справі у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, розгляд справи просить проводити у її та ОСОБА_1 відсутності.
Клопотання мотивує тим, що 27 червня 2025 року між ОСОБА_1 та його дружиною трапився побутовий конфлікт, в ході якого ніхто нікого не ображав та не погрожував фізичною розправою. Вказує, що ОСОБА_1 не мав будь-якого умислу на вчинення домашнього насильства відносно дружини. Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази умисного вчинення останнім дій, спрямованих на заподіяння шкоди фізичному та психологічному здоров'ю потерпілої.
Захисник вказує, на те, що конфлікт без доказів заподіяння потерпілій особи шкоди фізичному та психологічному здоров'ю не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, оскільки настання такої шкоди є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного правопорушення.
Захисник вважає що у протоколі невірно викладено фабулу адміністративного правопорушення, зокрема щодо спричинення шкоди фізичному та психологічному здоров'ю потерпілої, тоді як ст. 173-2 ч. 1 КУпАП передбачає відповідальність за шкоду спричинену фізичному та психічному здоров'ю потерпілої особи.
Вказує, що у протоколі лише перелічено дії ОСОБА_1 , без наведення причин та обставин, які до цього призвели, мету, яку переслідував останній працівники поліції не встановили.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, клопотання захисника, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Визначення поняття домашнього насильства також надано і у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) відповідно до положень якої «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Пунктом 17 ч.1 ст. 1 Закону визначено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Указані положення закону окреслюють перелік дій, одна чи декілька із яких, можуть становити собою об'єктивну сторону (форму вираження) фізичного та психологічного насильства.
Вина правопорушника у вчиненні адміністративного правопорушення, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджується письмовими матеріалами справи, а саме: рапортом поліції від 27 червня 2025 року, про те, що на лінію «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що її батько за місце проживання вчиняє сварку та намагався побити. Приїздом на місце події групи реагування патрульної поліції встановлено, що ОСОБА_1 вчиняє домашнє насильство відносно дружини; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення чи іншу подію від 27 червня 2025 року ОСОБА_2 , та її письмовими поясненнями про обставини конфлікту з чоловіком в ході якого останній вимагав віддати йому документи на будинок, погрожував, що вижене з помешкання та фізичною розправою, вказане трапляється між нею та чоловіком вже не вперше; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 від 27 червня 25 року, яка приходиться дочкою особи, що притягується до адміністративної відповідальності, де вона вказала, що того дня повернувшись з роботи батько розпочав конфлікт, в ході якого вимагав документи на житловий будинок, погрожував що вижене їх хз місця проживання, а також погрожував фізичною розправою, такий конфлікт трапився не вперше; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 27 червня 205 року, де він підтвердив, що дійсно того дня між ним дружиною та дочкою трапився конфлікт, в ході якого останні виганяли його з помешкання, він мав намір припинити сварку, та розібратися в ситуації, однак дружина погрожувала,що викличе поліцію. Вказав, що такі конфлікти між ними трапляються часто.
З матеріалів справи вбачається, що працівником поліції заповнено форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства. Відповідно до цієї форми визнано, що ризики вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 визнано низьким рівнем небезпеки та потребує видачі термінового заборонного припису відносно кривдника.
Оцінюючи відповіді на запитання, передбачені формою, можна зазначити, що в потерпілої ОСОБА_2 дійсно виникло побоювання за свою безпеку та спричинили емоційну невпевненість.
Тому з метою запобігання продовження вчинення домашнього насильства працівниками Національної поліції було видано терміновий заборонний припис стосовно кривдника №643020 від 27.06.2025. Разом з тим, матеріали справи самого термінового заборонного припису не містять.
Суд не бере до уваги доводи захисника з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, зважаючи на те, що вони повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Більше того захисник не заперечує, того що між подружжям дійсно мав місце конфлікт, який трапляється вже не вперше.
Також суд критично оцінює доводи захисника про те, що була всього лише конфліктна ситуація, а не відбулось вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству.
Твердження захисника про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №440469 від 27 червня 2025 року фактично не розкрита об'єктивна сторона правопорушення, зокрема у ньому не конкретизовано в чому саме полягало психологічне насильство та чим саме могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілій, слід визнати безпідставними, оскільки у протоколі відносно ОСОБА_1 викладено суть правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а доведеність його вини і кваліфікація дій у вчиненні адміністративного правопорушення доведена належним чином дослідженими, оціненими судом доказами.
Суд вважає, що викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення відображає всі істотні ознаки складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а сам протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, тому є належним і допустимим доказом по справі.
Таким чином суд всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ст.173-2 ч.1 КУпАП.
Призначаючи адміністративне стягнення суд враховує: характер вчиненого ним правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, яка доведена повністю, та приходить до переконання про можливість застосування до особи адміністративного стягнення у виді штрафу, в межах санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП.
З огляду на викладене та зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
А тому, із порушника слід також стягнути судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 23, 40-1, 173-2, 221, 283, 284 КУпАП,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накласти нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок у дохід держави: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; кодкласифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова у справі про адімінстративне правопорушення може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя: Сольський В. В.