Справа № 191/549/25
Провадження № 1-кп/191/22/25
22 серпня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
захисника: ОСОБА_4
обвинуваченого: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12024041390001227 від 14 грудня 2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вільнянськ Запорізької області, громадянина України, із середньо-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 25.09.2024 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 5 років роки, із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
В ніч з 08 на 09 грудня 2024 року, приблизно о 01-30 год. ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді навідника 1 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в порушення вимог Законів України знаходився поблизу житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене потворно, поєднане з проникненням в гаражне приміщення, в умовах воєнного стану, введеного 24 лютого 2022 року Верховною Радою України Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє станом на сьогодні.
Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, ОСОБА_5 09 грудня 2024 року близько 01-30 год. через зворотній бік подвір'я увійшов на територію приватного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де позаду будинку помітив гараж, за допомогою сили рук зняв один фрагмент шиферу з покрівлі та проник в приміщення гаражу, звідки таємно викрав болгарку у корпусі світло- зеленого кольору з написом «RYOBL» з двома акумуляторами до неї бувшу у використанні, вартістю 6341 грн 60 коп.; бензокосу чорного кольору з написом «HUSQVARNA AB SE-06I 82» бувшої у використанні, вартістю 4944 грн., плоскогубці (кусачки) марки «KNIPEX» бувші у використанні, вартістю 618 грн 40 коп.; рожковий ключ на 17 фірми «Gedope Germany» бувшого у використанні, вартістю 149 гривень, 60 кой; рожковий ключ «BRIGADIER» на 19 бувший у використанні, вартістю 127 грн 20 коп; рожковий ключ «intertool» на 13, бувший у використанні, вартістю грн 20 коп; рожковий ключ «CHROME VANADIUM» на 14, бувший у використанні, вартістю 43 грн 20 коп., рожковий ключ «№6 GEDORE VANADIUM» 14x15, бувший у використанні, вартістю 220 грн 80 коп., рожковий ключ «CHROME VANADIUM» 17x18, бувший у використанні, вартістю 251 грн 20 коп., рожковий ключ «CHROME VANADIUM» на 17, бувший у використанні, вартістю 376 грн, рожковий ключ «DIN 3110 GERMANY» та 17 х19, бувший у використанні, вартістю 329 грн 60 коп., накидний ключ «CHROM atlas vanadium» 16 х17, бувший у використанні,-100 грн, накидний ключ «CHROM atlas vanadium» 20х 22, бувший у використанні, вартістю 180 грн, накидний ключ «CHROM vanadium» 11x10, бувший у використанні, вартістю 43 грн 20 коп.
Доводячи свій прямий злочинний умисел до кінця ОСОБА_6 з викраденим майном залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 13 784 грн.
Умисні дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно, поєднана з проникненням в гаражне приміщення, в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчинені злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі, надав показання які повністю підтверджують обставини викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що в ніч на 09 грудня 2024 року близько 01-30 год. через зворотній бік подвір'я увійшов на територію приватного домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , зняв фрагмент шиферу з покрівлі гаражу, звідки таємно викрав майно, у подальшому викраденим майном розпорядився на власний розсуд, при цьому частина майна була повернена ним потерпілій ОСОБА_7 , у скоєному розкаюється.
Потерпіла ОСОБА_7 та її захисник адвокат ОСОБА_8 надали заяви, в якій просять проводити розгляд кримінального провадження без їх участі та задовольнити заявлений цивільний позов.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що учасники не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно, поєднана з проникненням в інше приміщення, в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується негативно (арк.мат.кр.пр. 72 т.2 ), раніше судимий (арк.мат. кр. пр. 68-69 т.2 ), на обліку лікарів: нарколога та психіатра не перебуває (ар.мат.кр.пр. 71, т.2), за місцем служби характеризується негативно (арк.мат.кр.пр. 88).
Пом'якшуючі покарання обставини, відповідно до ст. 66 КК України - щире каяття.
Обтяжуючі покарання обставини, згідно ст. 67 КК України - не встановлені.
Беручи до уваги викладене, суд приймає до уваги характер та ступінь тяжкості, суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_5 діяння, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу винуватого, який раніше судимий, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, вчинив новий злочин через три місяці після ухвалення Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області вироку від 25.09.2024 року за ч.4 ст. 185 КК України, що свідчить про небажання ОСОБА_5 стати на шлях виправлення та його нездатність дотримуватися правопорядку, що у сукупності приймається судом до уваги в якості даних, що характеризують ОСОБА_5 , як особу схильну до скоєння злочинів, разом з цим обвинувачений є громадянином України, військовослужбовцем, наявне постійне місце проживання, при цьому за місцем проживання та проходження служби характеризується негативно, на обліку лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, наявність обставини , що пом'якшують покарання та відсутність обставини, що обтяжує покарання.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує положення ст.ст. 50, 65 КК України, нормами яких встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами і особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_5 повинно бути обрано необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а саме у вигляді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої статті Кримінального Кодексу України.
ОСОБА_5 притягувався до кримінальної відповідальності 25.09.2024 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.4 ст. 185 КК України із призначенням покарання у виді 5 років позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання на підставі ст. ст. 75,76 КК України і встановленням іспитового строку 3 роки.
Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України, У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Згідно ч. 4 цієї статті Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Відповідно до роз'яснень абз. 4 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7від 24.10.2003року «Про практику застосування судами кримінального покарання» у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України, про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.
У зв'язку з викладеним, керуючись ч. 1 ст. 71 КК України, суд приходить до висновку, що до призначеного судом ОСОБА_5 у цьому провадженні покарання слід частково приєднати невідбуте ним покарання за попереднім вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.09.2024 року.
На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.
В даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, в якому потерпіла просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування майнової шкоди 13 784 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 13 000 грн. та покласти на обвинуваченого судові витрати на надання їй правничої допомоги адвоката в сумі 5 000грн.
Заслухавши пояснення учасників щодо цивільного позову, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 Кримінального процесуального кодексу України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст.128 Кримінального процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частиною 1 ст.129 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з ч. 3 ст.22 Цивільного кодексу України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Як встановив суд і описано вище, внаслідок кримінального правопорушення діями обвинуваченого ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_7 завдано майнову шкоду в сумі 13 784 грн., яка складається з вартості викраденого обвинуваченим майна. При цьому, частина викраденого майна була повернена потерпілій ОСОБА_7 , розписка про отримання міститься в матеріалах кримінального провадження (арк.мат.кр.пр. 60 т.2 ), таким чином, заявлені вимоги потерпілої про відшкодування майнової шкоду підлягають частковому задоволенню з урахуванням вартості поверненого майна.
Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди, заявленою потерпілою ОСОБА_7 в розмірі 13 000грн., то суд виходить з наступного.
За змістом статті 23 ЦК моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, про що було роз'яснено в п.3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Слід звернути увагу, що моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
При оцінці обґрунтованості вимог у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, потерпіла зазначила, що в даному випадку моральна шкода полягає у глибоких психологічно-душевних стражданнях, пов'язаних з втратою відчуття захищеності у власному помешканні, безпорадності та небезпеки, неможливості користуватись належним їй майном, яке має для неї не тільки матеріальну, а й значну особисту цінність, оскільки користувалась викраденим в неї майном у повсякденному житті, для виконання господарських робіт.
Надаючи оцінку вимогам про відшкодування моральної шкоди суд враховує, що злочин завжди породжує негативні емоції у потерпілих і можуть свідчить про заподіяння їм моральної шкоди, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я.
Разом з тим, рівень моральних страждань визначається не тільки видом правопорушення, а і змістом моральних страждань потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.
В той же час всупереч положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України потерпілою не надано суду доказів на підтвердження обставин, які б свідчили що внаслідок вчнення злочину вона зазнала негативних наслідків для самопочуття і здоров'я.
За таких обставин, враховуючи доводи потерпілої щодо змісту моральної шкоди та обсяг доказів на її підтвердження, розмір матеріальних збитків, суд доходить висновку про визначення грошової компенсації за завдану потерпілій моральну шкоду на рівні 3000 грн.
Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Цих вимог закону під час вирішення питання про процесуальні витрати потерпілої у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 дотримано.
Питання щодо речових доказів у справі вирішено судом відповідно до ст.100 КПК України.
Відповідно до положень ч.ч.3,5, п.7) ч.9 ст.100 КПК України - документи, які надані суду з матеріалами кримінального провадження зберігаються в суді.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 376 КПК України, суд,-
Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуте покарання призначене вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.09.2024 року, та остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді 6 (шести) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_5 не обиралась.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 розраховувати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку.
На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк призначеного покарання строк домашнього арешту з 28 січня 2025 року по 28 березня 2025 року включно із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди 1165 (одна тисяча сто шістдесят п'ять) гривень 80 коп.; в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 (три тисячі) гривні; судові витрати за надання правової допомоги в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Речові докази : болгарку у корпусі світло- зеленого кольору з написом «RYOBL» з двома акумуляторами до неї бувшу у використанні, бензокосу чорного кольору з написом «HUSQVARNA AB SE-06I 82» бувшу у використанні, перфоратор у корпусі світло-сірого кольору з написом «ТТТ ТП 1350», шліфувальну машинку темно-синього кольору з написом «HFS-136», сумку світло-зеленого кольору з інструментами (набір ключів рожкових накидних, тріскачка, плоскогубці), які перебувають на зберіганні у потерпілої ОСОБА_7 - залишити у ОСОБА_7 (арк.мат.кр.пр. 59-60 т.2).
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Суддя ОСОБА_1