Справа № 182/3801/25
Провадження № 3/0182/1776/2025
18.08.2025 м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської обл..
Клименко І.В.,
секретар судового засідання Степанова О.Ю.,
розглянувши у м. Нікополь в режимі відеоконференцзв'язку адміністративний матеріал, який надійшов від Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює ФОП, мешкає у АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
за участю особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника Онищенка С.В. (в режимі ВКЗ з власного пристрою),
потерпілої ОСОБА_2 (в режимі ВКЗ з власного пристрою),
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 410170 від 03.06.2025 ОСОБА_1 22.05.2025 о 18.45 год., знаходячись у лікарні №4 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство у відношенні своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , 1986 р.н., а саме виражався нецензурною лайкою та словами образ, чим спричинив моральний та психологічний тиск на останню.
Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в суді свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що ОСОБА_2 - його колишня дружина. Того дня, 22.05.2025 після 18.00 год. його разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 та колишньою дружиною ОСОБА_2 бригада ШМД доставила до Нікопольської міської лікарні №4. Причиною стало те, що ОСОБА_2 вдарила їхнього сина по вуху. Дитину оглянув лікар. Під час огляду також була присутня й мати ОСОБА_2 , яка вважала, що нічого страшного не відбулося. На що він їй відповів, що у них з дитиною різниця у вазі біля 30 кг і для дитини це суттєво та запропонував, щоб її також вдарили з такою різницею в вазі. Під час перебування у лікарні він з кимось переписувався у телефоні і в цей час ОСОБА_2 стала заглядати до нього у телефон і тому він назвав її «мразью». При цьому дитина також сказала матері, що так робити не можна. Він не висловлювався на її адресу нецензурною лайкою. Після огляду він та дитина поїхали до нього додому. ОСОБА_1 вважає, що домашнє насильство він не вчиняв, всі звинувачення з боку колишньої дружини не мають ніякого підтвердження та не відповідають дійсності, а тому просить адміністративну справу закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Онищенко С.В. також просив адміністративну справу відносно свого підзахисного закрити. Ознак домашнього насильства в діях ОСОБА_1 немає, як відсутні і докази вчиненого правопорушення.
Вивчивши надані матеріали, допитавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілу, свідка, вважаю за необхідне провадження у справі закрити, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку, посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення та підтверджуються відповідними доказами.
Так, відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яка ставиться ОСОБА_1 у провину, правопорушенням є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Так, допитана в якості потерпілої ОСОБА_2 показала, що того дня, 22.05.2025 вона разом з колишнім чоловіком ОСОБА_1 та їхнім спільним сином приїхали на огляд до Нікопольської міської лікарні №4, бо дитина сказала, що вона її вдарила по вуху. Під час огляду лікар сказав, що з дитиною все гаразд і довідку про те, що дитина постраждала від домашнього насильства, їм не видадуть. Це дуже розлютило ОСОБА_1 і він почав себе агресивно поводити по відношенню до неї. ОСОБА_1 сказав: «Хочеш, я тебе вдарю?», її це дуже налякало, бо його агресивна поведінка проти неї триває вже більше року. Перебуваючи в лікарні, вона стояла на відстані 2 м від нього та дивилась на його брудні руки. Але ОСОБА_1 розцінив це так, що вона заглядає до нього в телефон. В цей час почалися образи, він назвав її «мразью», хворою на голову та ще безліч образ. Коли вже йому зробили зауваження лікарі, він перестав її ображати. Внаслідок цього вона звернулась на «гарячу лінію» за психологічною допомогою, де їй порадили написати заяву до поліції. Наступного дня, 23.05 о 5 ранку вона звернулась до поліції із заявою про вчинення домашнього насильства. Крім того, вона зверталась і до приватного психотерапевта за психологічною допомогою.
Допитана в якості свідка ОСОБА_4 показала, що вона працює фельдшером ШМД і виїжджала на виклик до ОСОБА_5 . Коли їхали в автомобілі «швидкої», все було нормально, всі поводились тихо. Перебуваючи у приймальному відділенні лікарні, батько дитини ОСОБА_1 поводився емоційно некоректно по відношенню до матері дитини. При цьому будь-яких провокацій зі сторони ОСОБА_2 до нього не відбувалось, вона стояла мовчки. У присутності інших людей кричав на неї, дуже ображав. Що він конкретно говорив в бік ОСОБА_2 , вона дослівно сказати не може, але пам'ятає, що була образа, секунд 30 звучало кілька доволі неприємних фраз. ОСОБА_1 хтось з медперсоналу зробив зауваження, він перепросив і вони вийшли. Чи виражався ОСОБА_2 нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 вона достеменно сказати не може, так як пройшов час.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт (лат. conflictus зіткнення, сутичка) зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
В той же час фактично об'єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита.
Суддею встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є колишнім подружжям, на даний час вони спільно не проживають. На теперішній час між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися тривалі неприязні відносини та наявний конфлікт з приводу визначення місця проживання та виховання їхнього спільного неповнолітнього сина.
Як убачається з пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні лікарні, вчинив до неї домашнє насильство, при цьому виражався нецензурною лайкою та словами образ на її адресу, чим вчинив насильство психологічного характеру.
З пояснень як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 можна зробити висновок, що має місце взаємний конфлікт, який продовжується тривалий час, що не можна трактувати як вчинення насильства в сім'ї.
Наведене дає підстави вважати, що пояснення ОСОБА_2 не можуть бути беззаперечним доказом на підтвердження вини ОСОБА_1 , оскільки вона є зацікавленою особою у справі. Покази ж допитаного свідка ОСОБА_4 не можна розцінювати як доказ вчинення домашнього насильства, оскільки вона підтвердила лише факт емоційно некоректної поведінки ОСОБА_1 та висловлення образ на адресу ОСОБА_2 , що ніяким чином не свідчить про наявність в його діях ознак домашнього насильства.
Насильство в сім'ї, у розумінні статті 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення або загрози завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Разом з тим, суперечка, про яку йде мова у протоколі про адміністративне правопорушення, не охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.
На думку судді саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
З фабули є протоколу не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю осіб, тощо. Тим більше, 22.05.2025 працівниками поліції відносно ОСОБА_2 був складений адміністративний протокол за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно малолітнього сина, а із заявою відносно ОСОБА_1 вона звернулася до поліції 23.05.2025 о 05-18.
У даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутня.
Наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства чи потенційного конфлікту.
Суддя звертає увагу на те, що нецензурна лайка в межах конфлікту, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілого, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
З урахуванням вищевикладеного, суддя вважає, що обставини домашнього насильства, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Таким чином суддя не вбачає в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а саме: вчинення домашнього насильства, оскільки наявними матеріалами не наведено переконливих доводів, підтверджених відповідними доказами, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1 дійсно вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини. Даний факт, поза розумним сумнівом, не знайшов свого підтвердження у суді.
Разом з тим суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому справа у відношенні ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 221, 283, ч. 1 ст. 173-2, п. 1 ст. 247 КУпАП,
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення і набирає чинності після закінчення строку на оскарження.
Суддя: І. В. Клименко