Справа № 203/4365/25
Провадження № 1-кс/0203/2614/2025
11 липня 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі скаргу ОСОБА_3 на постанову прокурора про відмову у визнанні потерпілим від 20.06.2025 року, заявлену в рамках кримінального провадження №42024040000000423,
встановив:
25.06.2025 року до Центрального районного суду міста Дніпра звернувся ОСОБА_3 (далі - заявник, скаржник) зі скаргою на постанову прокурора про відмову у визнанні потерпілим від 20.06.2025 року, заявлену в рамках кримінального провадження №42024040000000423, в якій заявник просить суд:
- визнати протиправною, необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам КПК України, постанову процесуального керівника у кримінальному провадженні прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 20.06.2025 року про відмову в задоволенні заяви про визнання потерпілим в кримінальному провадженні №42024040000000423 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України;
- скасувати постанову процесуального керівника у кримінальному провадженні прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 20.06.2025 року про відмову в задоволенні заяви про визнання потерпілим в кримінальному провадженні №42024040000000423 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України;
- зобов'язати процесуального керівника у кримінальному провадженні прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 29.11.2024 року, відповідно до вимог ст. 55 КПК України, про визнання потерпілим у кримінальному провадженні №42024040000000423 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
В обґрунтування вимог скарги заявник зазначив, що він не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Оскільки прокурор не взяв до уваги докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження, проігнорував його заяву, відповідно до вимог ст. 55 КПК України, постанова не відповідає вимогам ст. 110 КПК України. Крім того, прокурор проігнорував ухвали інших слідчих суддів.
З огляду на викладене, заявник звернувся до суду із скаргою на постанову прокурора.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 25.06.2025 року, судову справу №203/4365/25, провадження №1-кс/0203/2614/2025, було розподілено слідчому судді ОСОБА_1 та передано судді канцелярією суду, прийнято до провадження - 08.07.2025 року.
Ухвалою суду від 08.07.2025 року було відкрито провадження у справі за скаргою та призначено розгляд скарги до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, зобов'язано відповідальних осіб надати суду для огляду у судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42024040000000423.
У судове засідання, призначене на 11.07.2025 року, з'явився заявник, який подав до суду письмову заяву про розгляд скарги за його відсутності.
Прокурор у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду скарги, причини неявки суду не повідомив.
Прокурор виконав вимоги ухвали суду від 08.07.2025 року в частині надання матеріалів кримінального №42024040000000423 для огляду у судовому засіданні.
Суд на підставі положень ст. ст. 138, 306, ч. 4 ст. 107 КПК України розглянув скаргу за відсутності учасників справи за наявними у скарзі матеріалами та без фіксування судового процесу технічними засобами.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали скарги, оглянувши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши норми КПК України, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що на досудовому розслідуванні у Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, перебуває кримінальне провадження №42024040000000423.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42024040000000423 здійснюють прокурори Дніпропетровської обласної прокуратури.
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_5 від 17.06.2025 року у справі №203/3803/25 у кримінальному провадженні №42024040000000423 було частково задоволено скаргу ОСОБА_3 на постанову прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 3 червня 2025 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42024040000000423, та скасовано постанову прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 3 червня 2025 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42024040000000423, зобов'язано прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 29 листопада 2024 року про визнання потерпілим у кримінальному провадженні №42024040000000423, а решту вимог скарги залишено без задо волення.
Постановою процесуального керівника - прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 20.06.2025 року було відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим, винесеної на виконання ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_5 від 17.06.2025 року по справі №203/3803/25 у кримінальному провадженні №42024040000000423.
За змістом вказаної постанови, прокурор зазначив, що у кримінальному провадженні №42015040660000034 ОСОБА_6 виконував повноваження слідчого з 04.10.2023 року до 30.09.2024 року. Наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015040660000034 доручено слідчому ОСОБА_7 . Будучи допитаним в якості свідка 06.03.2025 року, старший слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 пояснив, що у нього в провадженні перебувало кримінальне провадження №42015040660000034 від 10.08.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 397, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 399, ст. 366-1, ч. 4 ст. 190 КК України. При цьому позиція слідчого ОСОБА_6 по кримінальному провадженню така, що у кримінальному провадженні №42015040660000034 відсутній склад кримінального правопорушення, з чим не погоджується ОСОБА_3 . Проте це означає, що ОСОБА_3 автоматично має бути визнаний потерпілим у кримінальному провадженні №42024040000000423, а суд не може переймати на себе дискреційні повноваження слідчого чи прокурора у питанні визнання заявника потерпілим та скасовувати постанови про відмови у визнанні потерпілим.
Крім цього, прокурор вказав, що ОСОБА_3 не доведено, у чому полягає завдання йому істотної шкоди або спричинення тяжких наслідків, оскільки останній не долучив до матеріалів кримінального провадження документів, які б підтверджували спричинення останньому істотної шкоди. Наразі не підтверджений факт спричинення діями слідчого ДБР ОСОБА_6 істотної матеріальної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам потерпілого ОСОБА_3 .
Тому спричинення шкоди, про яку зазначає ОСОБА_3 , не перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із діями службових осіб правоохоронного органу. Будучи допитаним 10.02.2024 року у якості свідка ОСОБА_3 тільки підтвердив вищевказані факти щодо відсутності підстав для визнання його потерпілим, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про факт завдання шкоди ОСОБА_3 діями службових осіб правоохоронних органів.
Суд зазначає, що згідно з частинами 1, 3, 5 статті 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Обґрунтованість рішення (постанови), яке прийняли прокурор та слідчий, повинна знайти вираження в його мотивуванні.
Згідно з пунктами 5, 18 частини 1 статті 3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути, зокрема, фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
ВС вказав, що особа у кримінально-правовому розумінні є потерпілим з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як це передбачено у частині 2 статті 55 КПК. Потерпілий в кримінально-правовому розумінні як жертва посягання з'являється вже з моменту вчинення цього посягання, незалежно від того, чи закріплений (юридично легалізований) такий статус процесуально (постанови ВП ВС від 16.01.2019 у справі №439/397/17, провадження №13-66кс18, постанова ВС від 20.05.2020 року у справі №539/3185/17).
Висновки ВС є обов'язковими для застосування в силу статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до положень статті 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, в тому числі рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Так, частиною 1 статті 36, частиною 5 статті 40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Згідно з положеннями частини 2 статті 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Аналіз викладених вище норм КПК України, а також встановлених обставин скарги, дає суду підстави для висновку про те, що оскаржувану постанову прокурора не можна вважати вмотивованою. Оскільки в оскаржуваній постанові прокурор не аналізує вимоги заяви заявника та обставини кримінального провадження в їх сукупності, з урахуванням проведених слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій у кримінальному провадженні. Натомість прокурор посилається на положення ст. 55 КПК України та зазначає, що спричинення шкоди, про яку зазначає ОСОБА_3 , не перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із діями службових осіб правоохоронного органу.
При цьому мотиви, з яких виходив прокурор, приймаючи оскаржувану постанову та відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 , не спираються на проведені слідчі дії у кримінальному провадженні щодо встановлення обставин наявності чи відсутності спричиненої заявнику шкоди діями слідчого, як моральної, так і майнової. Суд враховує те, що ОСОБА_3 є заявником у кримінальному провадженні та за його заявою, як він вказує, були внесені відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Натомість прокурор не врахував висновки ВС, викладені у постанові ВП ВС від 16.01.2019 у справі №439/397/17, провадження №13-66кс18, та у постанові ВС від 20.05.2020 року у справі №539/3185/17.
Також суд вважає недостатнім посилання прокурора на проведені допити свідків для констатації факту відсутності статусу потерпілого у заявника. Тим більше, що заявник посилається на те, що йому було нанесено істотну матеріальну та моральну шкоду, а саме матеріальні збитки у сумі 4938214 грн та 2000000 грн моральної шкоди, що є істотною шкодою. Тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню як невмотивована.
Водночас, з огляду на положення ст. ст. 36, 307 КПК України, скарга не підлягає задоволенню в частині вимог заявника про визнання постанови протиправною. Адже ст. 307 КПК України визначений вичерпний перелік ухвал, що постановляються за результатами розгляду скарги, та прокурор, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, та має дискреційні повноваження щодо вирішення питання про визнання особи потерпілою у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги ОСОБА_3 , та скасування оскаржуваної постанови як невмотивованої, зобов'язання прокурора повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 29.11.2024 року про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні №42024040000000423. Тому скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 303-306, 307, 369, 371, 372 КПК України, слідчий суддя,
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_3 на постанову прокурора про відмову у визнанні потерпілим від 20.06.2025 року, заявлену в рамках кримінального провадження №42024040000000423, - задовольнити частково.
Скасувати постанову прокурора про відмову у визнанні потерпілим від 20.06.2025 року у кримінальному провадженні №42024040000000423.
Зобов'язати уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні №42024040000000423 повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 29.11.2024 року про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні №42024040000000423.
У задоволенні іншої частини вимог скарги - відмовити.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1