Номер провадження 22-ц/821/1285/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №699/110/25 Категорія: 304090000 Літвінова Г. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
22 серпня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»
відповідач - ОСОБА_1
особа, яка подає апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс»
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс» на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 07 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджі Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що 25.07.2021 року з власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» Суховою Т.І. було подано заявку на отримання кредиту № 4855053.
ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (СМС) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердила прийняття умов кредитного договору № 4855053 від 25.07.2021 року, який знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті.
Вказує, що відповідач уклала договір про споживчий кредит № 4855053 від 25.07.2021 року з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5 000 грн.
В подальшому, 11.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений договір відступлення прав вимоги № 12Т, відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором № 4855053 від 25.07.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.
Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 22425,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 16875,00 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 550,00 грн.
Зазначає, що на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі № 4855053 від 25.07.2021 року, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», із зазначенням інформації про порядок погашення заборгованості по кредитному договору.
Позичальник не виконала свого обов'язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором № 4855053 від 25.07.2021 року.
В зв'язку з вищевикладеним, Товариство просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 4855053 від 25.07.2021 року в розмірі 22425,00 грн.; судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 07.05.2025 року позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4855053 від 25.07.2021 року у розмірі 7425,00 грн., судовий збір в розмірі 801,81 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1986,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» суд виходив з того, що ОСОБА_1 , згідно укладеного з ТОВ «Мілоан» договору, взяла на себе зобов'язання погашати кредит у визначений договором строк, та вказаний обов'язок нею був порушений, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс».
Крім того, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 30 днів, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку кредитування, позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню, в межах строку дії кредитного договору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 07.05.2025 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 4855053 від 25.07.2021 року, а саме нарахованих відсотків за період з 25.08.2021 року по 23.10.2021 року у сумі 15000,00 грн., та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» задовольнити в повному обсязі.
Здійснити новий розподіл судових витрат, понесених ТОВ «Діджи Фінанс» у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи, а тому рішення є незаконне, не обґрунтоване, ухвалене без з'ясування всіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, станом на 24.08.2021 року кредит не було повернуто, і остання продовжувала користуватися кредитними коштами, платежі на погашення кредиту не вносила.
Отже, на відміну від продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах з процентною ставкою 5% не передбачало вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами.
Апелянт вважає, що у спірному випадку строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовжений на 60 днів (до 23.10.2021 року), а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 90 днів, що включає в себе 30 днів строку початкового кредитування на пільгових умовах + 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами договору про споживчий кредит № 4855053 від 25.07.2021 року сторони передбачали порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору, а тому наявні правові підстави для задоволення вимог про стягнення процентів у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним вимогам.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2021 року ОСОБА_1 оформила анкету-заяву на кредит № 4855053 на сайті miloan.ua, в якій зазначено: сума кредиту: 5000 грн. у валюті: українська гривня. Строк кредиту: 30 днів з 25.07.2021 року. Дата повернення кредиту: 24.08.2021 року. Сума повернення: 7425 грн. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту: 550 грн. Нараховується одноразово за ставкою 11,00 % від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом 1875,00 грн. Нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
25.07.2021 року в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» (https://miloan.ua) ОСОБА_1 подано заявку на отримання кредиту № 4855053; дана заявка знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті https://miloan.ua/.
ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору № 4855053 від 25.07.2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті https://miloan.ua/.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4855053 від 25.07.2021 року.
Відповідно до умов договору про споживчий кредит, а саме до п. 1.5., загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2425,00 грн. в грошовому виразі та 12184,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 7425,00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишається не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема, позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Відповідно до п. 1.5.1. договору, комісія за надання кредиту: 550,00 грн., яка нараховується за ставкою 11,00 % від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2. договору, проценти за користування кредитом: 1875,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку за користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. Договору).
Відповідно до п. 1.7. договору, тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього договору.
Позивачем надано додаток № 1 до договору про споживчий кредит № 4855053 від 25.07.2021 року, в якому сторонами визначений графік платежів, згідно з яким позичальник мав повернути суму кредиту з нарахованими відсотками в розмірі 1875,00 грн.
Також, надано додаток № 2 до договору про споживчий кредит № 4855053 від 25.07.2021 року, в якому міститься паспорт споживчого кредиту № 4855053, яким передбачено, що позичальник може продовжити строк кредитування на пільгових умовах відповідно до п. 2.3.1.1 договору, сплативши в т.ч. комісію за управління обслуговування кредиту, в наступних розмірах: на 3 дня зі сплатою комісії 3 % від поточного залишку кредиту, на 7 днів зі сплатою комісії 5% від поточного залишку кредиту, на 15 днів зі сплатою комісії 10% від поточного залишку кредиту. Протягом періоду на який продовжено строк кредитування на пільгових умовах, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,25% за кожен день користування кредитом.
Згідно з платіжним дорученням № 52104500 від 25.07.2021 року платник ТОВ «Мілоан» здійснив переказ грошових коштів в розмірі 5000,00 грн. для отримувача ОСОБА_1 , банк отримувача MASTERCARD № НОМЕР_1 .
11.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «Діджи Фінанс» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №12Т, за яким ТОВ «Мілоан» передає новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.
Згідно з п.6.2.3 договору права вимоги переходять но нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору.
Згідно з Розділом 2 договору відступлення прав вимоги «Реєстр Боржників» - погоджений сторонами список з переліком особистих даних боржників і розмірів грошових зобов'язань кожного з боржників із зазначенням суми заборгованості.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №12Т від 11.11.2021 року у вказаному реєстрі значиться ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , номер кредитного договору 4855053, дата підписання договору 25.07.2021 року, сума заборгованості разом 22425,00 грн, сума заборгованості за тілом кредиту 5000,00 грн, сума заборгованості за відсотками 16875,00 грн, сума заборгованості за комісією 550,00 грн.
Платіжні інструкції 1913, 1923, 1893, 1855, 1777, 27, 1756, 1752, підтверджують сплату кредитором новому кредитору суми фінансування за указаним договором відступлення прав вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений законом спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу № 3268312262-АВ від 27.09.2024 року, в якій останню повідомлено про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 4855053 від 25.07.2021 року.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту статей 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Отже, ОСОБА_1 згідно укладеного з ТОВ «Мілоан» договору взяла на себе зобов'язання погашати кредит у визначений договором строк, та вказаний обов'язок нею був порушений, що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості за договором, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення позики, що залишилася за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн. та комісійної винагороди в розмірі 550 грн. Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості (за тілом кредиту та комісією).
Що стосується нарахованих відсотків за користуванням кредитом.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Умовами договору про споживчий кредит № 4855053 від 25.07.2021 року визначено, що кредит надається строком на 30 днів з 25.07.2021 року по 24.08.2021 року, розмір відсотків згідно п.1.5.2 договору та додатку №1 до цього договору встановлено в розмірі 1875,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 2.3.1 договору, продовження вказаного в п. 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних умовах.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник починаючи з дня наступного за останнім днем строку кредитування з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), за наявності вимоги кредитодавця зобов'язаний сплатити на користь кредитодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення та не може бути більшою за 15% суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов'язань позичальником не може перевищувати 50% від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.
Відповідно до п. 4.2 договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору, обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Апелянт зазначає, що строк кредитування пролонговувався відповідно до умов договору та був продовжений на 60 днів (до 23.10.2021 року), а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 90 днів, що включає в себе 30 днів строку початкового кредитування на пільгових умовах та 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п.п. 4.1, 4.2 Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення 30-денного строку кредитування, передбаченого договором про споживчий кредит № 4855053 від 25.07.2021 року.
Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 30 днів, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку кредитування, позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню, в межах строку дії кредитного договору, а саме в розмірі 1875,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13.
Колегія суддів зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.
Судом першої інстанцій виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Діджи Фінанс» на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 07.05.2025 року, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.141, 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс» - залишити без задоволення.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 07 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді