Провадження № 11-сс/821/387/25 Справа № 711/6652/25 Категорія: ст.ст. 176,181 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
20 серпня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря прокурора скаржника його представника - адвоката ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2025 року про зміну запобіжного заходу в рамках вирішення питання екстрадиційного арешту з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відносно громадянина Швейцарської ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
Адвокат ОСОБА_8 , що діє в інтересах громадянина Швейцарської Конфедерації ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси зі скаргою в порядку ст.584 КПК України про звільнення особи з-під варти в рамках процедури екстрадиційного арешту та застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування своєї скарги зазначив, що зі змісту ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 червня 2025 року, отриманої з електронної системи «Електронний суд», вбачається, що вказаною ухвалою було, зокрема визнано наявність підстав для подальшого тримання громадянина Швейцарської ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою та продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) відносно громадянина Швейцарської ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, тобто до 01 серпня 2025 року включно, до фактичної передачі компетентним органам Швейцарської Конфедерації, але не більше строку, встановленого ч.1 ст. 584 КПК України.
Задовольняючи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу в рамках процедури екстрадиційного арешту, слідчий суддя врахував сукупність наведених обставин, і з урахуванням того, що з 30 червня 2025 року, тобто з моменту подачі заяви про визнання біженцем, або визнання особою, яка потребує додаткового захисту, чи визнання особою, яка потребує тимчасового захисту, ОСОБА_12 перебуває під захистом України, а також характеризуючих даних щодо його особи (має посвідку на постійне проживання в Україні, одружений з громадянкою України, має постійне місце проживання) та його процесуальної поведінки (від правоохоронних органів як України. так і Швейцарської Конфедерації не переховувався, повідомляв про місце фактичного знаходження /проживання), слідчий суддя вважав, що застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є справедливо необгрунтованим.
За таких обставин, з урахуванням всіх обставин справи, встановлених законодавчих гарантій під час здійснення екстрадиційної процедури, характеризуючих даних відносно громадянина Швейцарської ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , міцність його соціальних зв'язків в Україні, а також даних з ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» про його стан здоров'я, слідчий суддя не вбачав наявності підстав для подальшого тримання під вартою (екстрадиційного арешту) ОСОБА_10 , та дійшов висновку, що застосування до вказаної особи більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням відповідних забезпечувальних обов'язків, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
В апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необгрунтованою, у зв'язку із чим просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою визнати наявність підстав для подальшого тримання під вартою громадянина Швейцарської ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) строком на 60 днів до прийняття рішення Міністерством юстиції України про його видачу (екстрадицію) і фактичну передачу до коспетентних органів Швейцарської Конфедерації.
Упродовж екстрадиційного арешту прокурор просить утримувати громадянина Швейцарської Конфедерації ОСОБА_13 в державних установах Міністерства юстиції України з питань виконання кримінальних покарань, в тому числі, і в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки фактичним обставинам, які повинні бути з'ясовані слідчим суддею під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках процедури екстрадиційного арешту і які обґрунтовували доцільність застосування саме такого виду запобіжного заходу до ОСОБА_13 .
Прокурор вважає, що звернення ОСОБА_13 30 червня 2025 року до УДМС України в Полтавській області із заявою про визнання його біженцем та застосування до нього додаткового захисту, є лише способом уникнення видачі його до Швейцарської Конфедерації для виконання вироку Верховного суду кантону Берн Швейцарської Конфедерації від 22 вересня 2020 року в частині засудження за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 303,304,285,123 Кримінального кодексу Швейцарії.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скаржник та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
Перед початком судового засідання від представника ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_8 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, посилаючись на законність та обгрунтованість прийнятого слідчим суддею рішення, просить апеляційну скаргу прокурора Черкаської окружної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді залишити без змін. Вказує на те, що слідчий суддя дійшов вірного та обгрунтованого висновку про те, що ризики, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України відносно ОСОБА_13 на даний час значно зменшились, а гарантування належної процесуальної поведінки вказаної особи може бути цілком забезпечено таким запобіжним заходом, як цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, скаржника ОСОБА_10 та його представника - адвоката ОСОБА_8 , перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно вимог ст.584 КПК України за скаргою особи, до якої застосовано екстрадиційний арешт, або її захисника чи законого представника, слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, не частіше одного разу на місяць перевіряє наявність підстав для звільнення особи з-під варти.
Відповідно до пунктів 3,4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у "демократичному суспільстві" у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Задовольняючи скаргу адвоката ОСОБА_8 та змінюючи ОСОБА_14 запобіжний захід в рамках процедури екстрадиційного арешту з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, слідчий суддя урахував всі обставини справи, встановлені законодавчі гарантії під час здійснення екстрадиційної процедури, характеризуючі дані відносно громадянина Швейцарської Конфедерації ОСОБА_10 , міцність його соціальних зв'язків в Україні, а також дані з ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» про його стан здоров'я, не вбачаючи наявності підстав для подальшого тримання під вартою (екстрадиційного арешту) ОСОБА_10 , дійшов висновку, що застосування до вказаної особи більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням відповідних процесуальних обов'язків, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього, з чим погоджується і колегія апеляційного суду.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що 03 червня 2025 року ОСОБА_12 , в умовах слідчого ізолятору, звернувся до Центрально-Південного міжрегіонального управління ДМС із заявою про визнання його біженцем та застосування до нього додаткового захисту. Вказане клопотання було повернуто та рекомендовано звернутися до належного органу, а саме: УДМС України в Полтавській області, куди він і звернувся 30.06.2025. Згідно до відповіді вказаного органу на запит представника заявника - адвоката ОСОБА_15 , вказане клопотання дійсно надійшло до УДМС України в Полтавській області і наразі перебуває на розгляді по суті поданої заяви.
Судом апеляційної інстанції констатовано, що відповідно до ч.2 ст.589 КПК України особа, якій надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров'ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України.
Тобто, із часу звернення із заявою про визнання біженцем, або визнання особою, яка потребує додаткового захисту, чи визнання особою, яка потребує тимчасового захисту, особа вже перебуває під захистом України, як протягом розгляду цієї заяви і навіть під час оскарження відмови в наданні такого статусу.
Так, врахувавши дані про особу ОСОБА_10 , який за колишнім місцем роботи характеризується позитивно, в нього наявні захворювання відділу хребта, має місце реєстрації та проживання, де характеризується позитивно, пояснення у суді першої інстанції свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які характеризували вказану особу з позитивної сторони, а також, приймаючи до уваги конкретні обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає, що слідчим суддею вірно було встановлено про доцільність зміни ОСОБА_14 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт в рамках процедури екстрадиційного арешту.
Відповідно до характеризуючих даних, ОСОБА_18 має офіційний шлюб на території України, постійне місце проживання, характеризується позитивно за відповідним місцем проживання та має значні проблеми зі здоров'ям.
Вищевказане підтверджується медичними довідками філії Державної Установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби в Черкаській та Кіровоградській областях» від 29 травня .2025 року та від 24 червня .2025 року, зокрема за результатами проведеного обстеження, медичні спеціалісти не виключають наявності гострого інсульту.
В судовому засіданні апеляційної інстанції не надано даних на підтвердження будь-яких порушень ОСОБА_19 умов перебування під цілодобовим домашнім арештом або невиконання покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Колегія суддів також враховує фактичну поведінку ОСОБА_13 після зміни до нього запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, який від органу досудового розслідування не переховується, за викликом апеляційного суду самостійно з'явився до судового засідання для розгляду апеляційної скарги прокурора.
Окрім цього, колегія суддів враховує, що ОСОБА_18 вже тривалий час перебував у Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», а саме з 21 березня 2025 року, тобто вже понад 4 календарні місяці, проте, питання про екстрадицію ОСОБА_13 компетентними органами України та Швейцарської Конфедерації не вирішено.
Вже вдруге ОСОБА_13 було затримано та поміщено до слідчого ізолятора, і вдруге понад тривалий час питання щодо екстрадиції вказаної особи вирішено не було.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя прийняв законне і обґрунтоване рішення щодо зміни ОСОБА_14 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст. ст. 177-178, 181, 201, 407, 419, 422, 492 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2025 року, якою задоволено скаргу адвоката ОСОБА_8 , поданої в інтересах громадянина Швейцарської Конфедерації ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу в рамках вирішення питання екстрадиційного арешту з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4