пр. № 1-кс/759/5126/25
ун. № 759/18520/25
19 серпня 2025 року м. Київ
слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту у рамках кримінального провадження №12025100080002592 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.08.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,
у серпні 2025 р. до суду надійшло вищезазначене клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що що група невстановлених осіб, в порушення вимог Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», згідно з яким в Україні заборонено гральний бізнес - діяльність, пов?язану з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера, що дає змогу учаснику, як отримати грошовий виграш, так і не отримати його залежно від випадковості, діючи умисно, з метою отримання прибутку, організували мережу гральних закладів з метою надання доступу до азартних ігор на території м. Києва. Так, організатори усвідомлюючи, що на зайняття гральним бізнесом в Україні існує заборона, розуміючи протиправний характер своїх дій, знаючи, що самостійно реалізувати злочинний умисел, направлений на створення умов необхідних для вчинення злочинів, пов?язаних з організацією та наданням доступу до азартних ігор вони не в змозі, залучив громадян, які мають досвід у зайнятті гральним бізнесом та з якими вони погодили злочинні наміри на подальше створення організованої групи, зробивши спільний план для зайняття гральним бізнесом.
Крім того, вказані невстановлені особи з метою отримання незаконного прибутку, здійснювали забезпечення грошовими коштами учасників групи з метою відкриття гральних закладів та розширення їх мережі, координували дії учасників організованої групи під час незаконної діяльності, усували перешкоди для забезпечення діяльності гральних закладів, погоджували отримання в оренду та суму орендної плати за нежитлові приміщення, підшукані для організації діяльності гральних закладів, організовували конспірацію гральних закладів, забезпечували обладнанням для повного функціонування гральних закладів (меблями, камерами відеоспостереження, службовими мобільними телефонами, тощо), координували та контролювали роботу по наданню гравцям послуг з проведення і надання доступу до азартних ігор, здійснювали контроль за прибутками та витратами закладу як особисто, так і через учасників злочинної організації, розподіляли отримані гральним закладом незаконні прибутки між іншими співучасниками, отримували -щоденні звіти у формі повідомлень щодо прибутків, сум входу, виходу, різниці грошових коштів - прибутку, чим забезпечували умови для зайняття гральним бізнесом та надання доступу до азартних ігор.
Отриманий прибуток від зайняття гральним бізнесом невстановлені особи розподіляють між собою, в залежності від ступеню участі, а решту витрачають на потреби функціонування та розвитку мережі гральних закладів.
Гральні заклади мережі у більшості випадків є відокремленими приміщеннями малих архітектурних форм та інших нежитлових приміщень, загальна площа яких становить від 50 до 200 м2, в яких розміщені персональні комп?ютери із встановленим програмним забезпеченням симуляції азартних ігор від 15 до 30 одиниць та які розташовані у різних районах м. Києва.
Так, 15.08.2025 на спец-лінію «102» надійшло повідомлення з приводу здійснення незаконної діяльності з організації та проведення азартних ігор за адресою: місто Київ, вул. Ірпінська 63\5.
Виїздом співробітників Святошинського УП ГУНП у м. Києві вказана інформація підтвердилась.
Слід зазначити, що на момент прибуття працівників Святошинського УП ГУНП у м. Києві, за адресою проведення незаконної діяльності у сфері азартних ігор, а саме: місто Київ, вул. Ірпінська 63\5, доступ до таких приміщень не обмежувався.
Так, 15.08.2025 у період часу 17:06 год. до 17:13 год. у відповідності до положень ч. 3 ст. 233 КПК України з метою врятування майна, а саме: речей, які є доказами вчинення кримінального правопорушення, проведено обшук у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 під час якого виявлено та вилучено: ??монітори у кількості - 9 шт; ??системні блоки у кількості - 9 шт; ??клавіатури у кількості - 9 шт; ??комп?ютерні мишки у кількості - 9 шт; ??стільці у кількості - 8 шт; столи у кількості - 8 шт.
Вказане свідчить про те що приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Ірпінська 63\5 за постійній основі працює гральний заклад в якому надаються послуги грального зізнесу без ліцензії.
Відповідно до постанови слідчого від 15.08.2025 приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ірпінська 63\5 де, на постійній основі працює гральний заклад в якому надаються послуги грального бізнесу без ліцензії визнано речовим доказам у кримінальному провадженні.
Також під час проведення моніторингу сайту «Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей» https://www.gc.gov.ua/ua/Reiestry.html встановлено відсутність адреси розташування «підпільного» грального закладу, а саме: місто Київ, вул. Ірпінська 63\5, в офіційних реєстрах, щодо наявності у суб?єктів господарювання права на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор за вказаною адресою.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: місто Київ, вул. Ірпінська 63\5, на праві власності належать: ТОВАРИСТВО 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОБРІЙ», код СДРПОУ: 19035863.
У судове засідання прокурор не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, клопотаннь про відкладення до суду не надходило.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалася на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст.235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України з метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності та володінні завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження власності та володінні повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Між тим, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання у розумінні вимог ст. 132 КПК України, не наводить у ньому достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно.
Також, не доведено органом досудового розслідування існування ризиків, визначених у абзаці другому ч. 1 ст. 170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення у даному кримінальному провадженні.
Згідно з положеннями ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених аб. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Надані прокурором матеріали до клопотання, не підтверджують підстави, мету та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту майна. Не доведено, що у застосуванні цього заходу є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт зазначеного майна.
З урахуванням наведеного слідчий суддя приходить до переконання, що у задоволенні внесеного клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 98, 131, 132, 167, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, -
у задоволенні клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту у рамках кримінального провадження №12025100080002592 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.08.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя Святошинського
районного суду м. Києва ОСОБА_1