Справа № 758/13559/24
Категорія 35
12 серпня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», про захист прав споживачів, стягнення збитків та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» (надалі за текстом - відповідач), про захист прав споживачів, стягнення збитків та моральної шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконувались обов'язки по утриманню внутрішньо-будинкових мереж у будинку за адресою АДРЕСА_1 у зв'язку з чим, було завдано шкоду квартирі позивача №28 (надалі за текстом - квартира), з огляду на що, позивач просить суд:
- визнати дії відповідача таким, що порушують права позивача, як споживача комунальної послуги відповідно до п.1,3 ч.1 ст.7, ст.8 та ст.16 Закону України «Про Житлово комунальні послуги»;
- стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 241 142 гривні та моральну шкоду з відповідача на користь позивача моральну шкоду за порушення прав споживача у розмірі 50 000 гривень.
Відповідач заперечує проти позову виходячи з необгрунтованості позовних вимог.
Ухвалою Суду від 24.10.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.
11.11.2024 до суду від відповідача надійшов відзив.
26.11.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
04.12.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення.
10.12.2024 та 11.01.2025 до суду від позивача надійшли пояснення.
13.01.2025 до суду від відповідача надійшли пояснення.
За наслідками підготовчого засідання 11.02.2025 судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 30.05.2025 суд вирішив повернутись до з'ясування обставин у справі та позовну заяву залишити без руху.
09.06.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 10.06.2025 (з рахуванням Ухвали про виправлення описки) продовжено розгляд справ та вирішено здійснювати розгляд в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
23.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив.
23.06.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
01.07.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Київської міської ради (II сесія VII скликання) від 09.10.2014 року №270/270 «Про удосконалення структури, управління житлово - комунальним господарством міста Києва», створено комунальне підприємство (п. 17).
Згідно даного рішення, всі комунальні підприємства Подільського району м. Києва передають новоствореному Комунальному підприємству житловий фонд, який був переданий до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01 серпня 2014 рок (п. 19).
Згідно розпорядження Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 29.01.2015 р. №50 на баланс позивача переданий житловий та нежитловий фонд, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та переданий до сфери управління Подільської районної в м. Києві державної адміністрації та приватизований житловий фонд станом на 01.01.2015 р., згідно з додатком, з метою його подальшого обслуговування.
Вищевказаним переліком, визначено, що до господарського управління Комунального підприємства був переданий, поміж інших, будинок за адресою місцезнаходження квартири.
Рішенням Київської міської ради (II сесія VII скликання) від 09.10.2014 року №270/270 «Про удосконалення структури, управління житлово - комунальним господарством міста Києва», створено комунальне підприємство затверджено статут комунального підприємства (п. 27,1).
Відповідно до п.2.1 Статуту, який затверджений Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 року за №7, метою його діяльності є забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об'єктів благоустрою та отримання прибутку.
Положеннями п.п.2.2.1. - п.п.2.2.5. та 2.2.43. Статуту відповідача визначено, що предметом діяльності комунального підприємства є:
- утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за Підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку;
- надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово - комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладення договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у встановленому порядку;
- управління нерухомим майном;
- надання послуг з аварійного обслуговування внутрішньобудинкових та зовнішніх інженерних мереж, обслуговуванню ліфтового господарства та систем диспетчеризації, обслуговування димовентиляційних каналів, у встановленому порядку;
- надання послуг із ремонту житлового та нежитлового фонду, інженерного й ліфтового обладнання в установленому порядку;
- організація робіт та виконання функцій замовника будівництва, реконструкції, капітального і поточного ремонту житлового фонду комунальної форми власності, а також із відновлення житлового фонду та технічний нагляд за проведенням робіт за рахунок коштів бюджету й залучених коштів; технічний нагляд за переплануванням, поточним ремонтом окремих приміщень, квартир, вхідних груп, тощо в установленому порядку.
Основним видом діяльності комунального підприємства є: комплексне обслуговування об'єктів (81.10).
На підставі абзацу 16 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог і нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року № 76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Технічне обслуговування житлових будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків (абзаци третій, четвертий пункту 2 цих Правил).
Отже, предметом діяльності відповідача є утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за Підприємством на праві господарського відання, його управління, аварійне обслуговування та ремонт (поточний та капітальний).
Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до реєстраційної посвідки Київського БТІ від 29.02.1996 року позивач є власником квартири.
Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року (надалі за текстом - Правила), власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
За приписами ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово- комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Згідно з п.З ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Положеннями п.1 ч.З ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
14.07.2015 року, на виконання вимог Закону, Комунальними підприємствами, серед яких - позивач, підготовлено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який є договором приєднання, оферту до якого опубліковано того ж дня в газеті Хрещатик №99 (4695).
За приписами частини другої статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною другою статті 641 ЦК України реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням укласти договір (оферту), якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
За приписами статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до положень Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 14.07.2025 (надалі за текстом - Договір), наведені в ньому терміни вживаються в такому значенні:
виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання послуги споживачу, відповідно до умов Договору. Таким виконавцем по Подільському району м. Києва є Комунальне підприємство;
послуга (и) - житлово - комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;
споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово - комунальну послугу, є власником (орендарем, наймачем) житлового будинку, квартири (житлове приміщення в гуртожитку), власником (орендарем, наймачем) нежитлового приміщення.
Згідно п.2.1 Договору, предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг у житловому будинку, а Споживачем - забезпечення своєчасності оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.
Отже, між сторонами було укладено Договір шляхом прийняття (акцепту) позивачем пропозиції відповідача.
У Акті загального огляду житлового будинку АДРЕСА_1 від 22.03.2024 вказано, зокрема, що інженерні мережі та теплоізоляція ХВП, ГВП, ЦО та ВВ потребують поточного ремонту. Будинок готовий до експлуатації в весняно-літній період 2024 р.
28.05.2024 року у квартирі позивача відбулось залиття квартири, відомості про що зафіксовані у Акті про залиття квартири АДРЕСА_2 від 04.06.2024, у якому викладено наступне.
Житловий будинок 1983 року забудови, 4 під'їзний. 7 поверховий.
Квартира АДРЕСА_3 загальною площею 45.2 кв.м розташована на 6 поверсі, 2 кімната, приватизована h =2.55 м.
В ході візуального обстеження встановлено наступне:
В квартирі АДРЕСА_3 виконано перепланування.
Приміщення ванної кімнати (поєднаної):
Па стелі (підвісна, гіпсокартон) спостерігаються сліди залиття загальною площею близько 0.10 кв.м.
Стельові світильники (2 од.) не працюють.
На стіні (гіпсокартон, керамічна плитка) спостерігаються на поверхні плитки площею близько 0.05 кв.м. волосяні тріщини.
На лиштві на полотні міжкімнатних дверей (шпон дуба) спостерігається пошкодження.
Приміщення коридору:
На стелі (підвісна, гіпсокартон) наявні світло-коричневі плями загальною площею близько 1.90 кв.м.
На стінах (гіпсокартон, шпалери поліпшеної якості) наявні коричневі плями загальною площею близько 1.35 кв. м., сполучення водоемульсійної фарби площею близько 0.002 кв.м.
Па підлозі (паркетна дошка) спостерігається розходження стикових з'єднань дошки довжиною близько 1.40 пог.м. в кількості 4 од., шириною 0.25 пог. м в кількості 5 од.
На підлогових плінтусах (шпон дуба) в місцях їх з'єднань 8 (од.) спостерігається розходження стиків.
Приміщення кімнати:
Па стелі (підвісна, гіпсокартон) наявні світло-коричневі плями загальною площею близько 0.77 кв.м.
Па стіні (шпалери поліпшеної якості) наявне незначне відшарування шпалер загальною площею близько 0.07 кв.м.
Па підлозі (паркетна дошка) спостерігається розходження стикових з'єднань дошки шириною 0.20 пог. м. в кількості 2 од., довжиною 1.44 йог. м в кількості 1 од.
Па лиштві та коробці міжкімнатних дверей (шпон дуба) спостерігається пошкодження.
Приміщення кімнати:
На підлозі (паркетна дошка) спостерігається розходження стикових з'єднань дошки довжиною 1.40 пог.м. в кількості 3 од.
Висновки та рекомендації залиття сталося внаслідок аварійного прориву внутрішньо будинкового горизонтального трубопроводу (лежака) гарячого водопостачання, розташованого на технічному поверсі зазначеного будинку, через фізичний знос інженерно-комунікаційних мереж, зокрема трубопроводу гарячого водопостачання, який потребує капітального ремонту.
Працівниками Комунального підприємства на трубопроводі гарячого водопостачання своєчасно виконані ремонтні роботи, в результаті чого аварійну ситуацію ліквідовано, постачання гарячої води відновлено.
Акт складено уповноваженими особами відповідача в присутності позивача.
Надалі позивачем, було замовлено складення звіту.
Відповідно до звіту №71/24 про оцінку збитків, нанесених власнику квартири АДРЕСА_2 від 20.06.2024 (з урахуванням листа від 13.11.2024) розмір матеріальних збитків, який завдано позивачу в результаті залиття квартири АДРЕСА_2 , яке виявлено 29.05.2024 станом на момент складання даного звіту становить 241 142,00 грн.
Об'єктом дослідження є квартира АДРЕСА_4 , яка складається з двох жилих кімнат, ванної, коридору, кухні та двох лоджій. Загальна площа квартири за технічним паспортом БТІ: 48,25 м2. Огляд проводився 04.06.2024.
Для складання Звіту надані наступні документи в електронному вигляді: договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_5 від 12.02.1996 р., технічний паспорт квартири АДРЕСА_2 1993 р., акт про залиття квартири АДРЕСА_2 складений комісією КП "Керуюча компанія Подільського району м. Киев затверджений головним інженером ОСОБА_2 від 04.06.2024 р.; проектний план квартири АДРЕСА_2 .
Звіт про оцінку збитків виконаний суб'єктом оціночної діяльності України - с ОСОБА_3 .
Оцінювач ОСОБА_3 , зареєстрований в Держава реєстрі оцінювачів (Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 7049 від 25.11.2008 року), має вищу освіту і кваліфікацію оцінювача об'єктів в матеріальній формі (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №6335 від 04.10.2008 р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №183/2024 від 02 травня 2024 р.), стаж роботиоцінювача - з 2008 року.
Судовий експерт про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку обізнаний.
Щодо вимог про стягнення матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Суд зазначає, що під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відсутність своєї вини відповідно до вимог ч.2 ст.1166 ЦК України має доводити саме заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Розглядаючи позов про відшкодування шкоди суд враховує що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої бути протиправними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина особи.
Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: шкода; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача; вина.
Положеннями ст. ст. 319, 312 ЦК України передбачено, що власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво-або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Тобто, відповідальність за належний стан санітарно-технічного обладнання та внутрішньо будинкових мереж в будинку несе безпосередньо балансоутримувач (відповідач), утримання внутрішніх (внутрішнь-будинкових) мереж трубопроводу є обов'язком відповідача.
Доводи відповідача про обов'язок співвласників будинку АДРЕСА_1 самостійно утримувати та здійснювати ремонт внутрішньобудинкових мереж, суд відхиляє як необгрунтовані, оскільки співвласниками не утворено відповідне Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Судом встановлено, що між сторонами укладено Договір.
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. 177 ЖК України якщо необхідність у проведенні внутріквартирного поточного ремонту викликана пошкодженням частин будинку, інженерного обладнання або зв'язана з капітальним ремонтом будинку чи його конструктивних частин, цей ремонт провадиться наймодавцем (житлово-будівельним кооперативом) або за його рахунок.
Перелік робіт, що належать до внутріквартирного поточного ремонту, встановлюється правилами користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території та Типовим договором найму жилого приміщення.
Згідно п.2.1 Договору, предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг у житловому будинку в якому знаходитися квартира, а Споживачем - забезпечення своєчасності оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.
Відповідно до п.п. 3 п. 4.4. Договору виконавець зобов'язаний утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки.
У відповідності до п.п. 8 п. 4.4. Договору виконавець зобов'язаний відшкодовувати споживачеві збитки, завдані його майну та (або) приміщенню, шкоду заподіяну життю чи здоров'ю споживача внаслідок ненадання послуг або надання послуг неналежної якості.
Суд зазначає, що внутрішньо будинковий горизонтальний трубопровід (лежак) гарячого водопостачання відноситься до інженерного обладнання будинку і обслуговується виключно організацією на балансі, якої перебуває будинок, за що останніми утримується відповідна плата.
Доводи про відсутність у складі тарифу плати за утримання внутрішньобудинкових мереж, суд відхиляє повністю, адже умовами Договору визначено, що позивач здійснює оплату житлово-комунальних послуг за встановленим тарифами, що, в свою чергу, є повноваженнями відповідача.
Матеріалами справи підтверджується, що залиття квартири відбулось внаслідок аварійного прориву внутрішньо будинкового горизонтального трубопроводу (лежака) гарячого водопостачання, розташованого на технічному поверсі будинку, через фізичний знос інженерно-комунікаційних мереж, зокрема трубопроводу гарячого водопостачання внаслідок чого майну позивача було завдано шкоду на суму 241 142,00 грн.
Докази, того що внутрішньо будинковий горизонтальний трубопровід (лежак) гарячого водопостачання, який розташовано на технічному поверсі знаходиться у квартирі позивача матеріали справи не містять, а відтак, відповідач зобов'язаний здійснювати ремонт відповідного трубопроводу.
Крім того, згідно листа Державного комітету України з будівництва та архітектури за № 7/7-401 від 30.04.2003 року поточний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання.
Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може врахувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту /крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі/.
Поточний ремонт повинен провадитися з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва/капітального ремонту/ до моменту постановки на черговий капітальний ремонт/реконструкцію/.
У вказаному листі визначено також, що капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнань будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшенням експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта.
Судом встановлено, що будинок в якому знаходиться квартира позивача перебуває на балансі відповідача, через що останній зобов'язаний належно виконувати свої обов'язки, передбачені Статутом та Житловим кодексом України.
Таким чином, суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що між неправомірними діями відповідача, які виразились в неналежному користуванні внутрішньобудинковими системами трубопроводу та завданою позивачу матеріальною шкодою, є безпосередній причинний зв'язок і є вина відповідача, а відтак, позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача, підлягають стягненню збитки у розмірі 241 142,00 грн.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров'я.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Однак у цій справі позивачем не надано жодного доказу в частині обґрунтування суми відшкодування моральної шкоди, та не було надано доказів того, що діями відповідача було принижено честь або гідність позивача, або порушились нормальні життєві зв'язки позивача.
Відтак, у відшкодуванні моральної шкоди, слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про визнання дії відповідача такими, що порушують права позивача, як споживача комунальної послуги, суд зазначає наступне.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України, частина 1 статті 16 ЦК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
За змістом ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів та на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об'єкт нерухомого майна) (п. 1 та п.3 ч.1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Втім, під час з'ясування обставин у справі, судом з'ясовано, що позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконувались обов'язки по утриманню внутрішньо-будинкових мереж у будинку, що спричинило завдання шкоди майну позивача.
Відтак, суд залишає позов без задоволення у цій частині.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 5000,00 грн. судових витрат на проведення експертизи.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Частиною 6 статті 139 ЦПК України визначено, що Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Так, позивачем було понесено витрати на проведення експертизи у розмірі 5000,00 грн., що підтверджується Договором на проведення робіт з незалежної оцінки №77/24 від 04.06.2024,Актом прийому-передачі виконаних робіт від 20.06.2024 та квитанцією від 20.06.2024 № 3317675 на суму 5000 грн.
Враховуючи, що судом повністю задоволено вимогу про стягнення збитків, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України покладає судові витрати позивача на проведення експертизи на відповідача.
За змістом положень ст. ст. 76 - 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред'явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред'явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.
Частинами третьою, п'ятою - сьомою статті 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Суд зазначає, що звіт підготовлено на замовлення учасника справи та містить обов'язкові реквізити визначені ЦПК України, а отже, є належним доказом у справі та, як наслідок, відхиляє доводи відповідача у частині неналежності звіту як доказу.
Підсумовуючи викладене вище, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», про захист прав споживачів, стягнення збитків та моральної шкоди задовольнити частково;
Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 241 142 (двісті сорок одна тисяча сто сорок дві) гривні, 5000 (п'ять тисяч) гривень судових витрат на проведення експертизи та 1929 (одна тисяча дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень 13 копійок судового збору;
В іншій частині в задоволенні вимог відмовити;
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Хорива, 36, код ЄДРПОУ 39609111;
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя В. В. Гребенюк