Справа № 738/1044/25
№ провадження 2/738/385/2025
22 серпня 2025 року Менський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді: Савченка О.А.,
за участю:
секретаря: Лях Н.М.,
розглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в залі суду м. Мена Чернігівської області цивільну справу за позовом Менської міської ради Чернігівської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Комунальна установа «Менський міський центр соціальних служб» Менської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
В С Т А H О В И В:
У травні 2025 року Орган опіки та піклування Менської міської ради, з метою захисту прав, життя та здоров'я неповнолітнього ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина - неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги мотивують тим, що відповідачка, являючись матір'ю неповнолітнього ОСОБА_1 , свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по його утриманню та вихованню. Дитина перебуває на обліку служби у справах дітей, як така, що перебуває у складних життєвих обставинах. 10.02.2025 ОСОБА_4 , у зв'язку з небезпечним рівнем безпеки дитини, був відібраний від батька ОСОБА_5 , з яким він проживав, та тимчасово влаштований до відділення КНП «Менська міська лікарня». Згідно рішення виконавчого комітету Коропської селищної ради від 18.02.2025 № 89 ОСОБА_1 влаштований в сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 батько дитини ОСОБА_5 помер. Матір до сина не приїздить, не спілкується, не цікавиться його життям і здоров'ям, з квітня 2024 року знаходиться на заробітках у м. Києві. Питання про стан виконання батьківських обов'язків ОСОБА_2 щодо свого сина неодноразово розглядалися на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини, куди матір жодного разу не з'явилась. В зв'язку з вищенаведеним, з метою соціально-правового захисту дитини, орган опіки та піклування Менської міської ради звернувся до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_1 .
В судове засідання учасники справи не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник позивача та представник третьої особи надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 причини неявки суду не повідомила, будь-яких заперечень з приводу позовних вимог та клопотання про розгляд справи тільки з її участю до суду не надала.
За таких обставин, суд приходить до висновку, про можливість проведення розгляду справи без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З наявної в матеріалах справи копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8) вбачається, що матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані: піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у п. 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В судовому засіданні знайшли підтвердження факти, що свідчать про неналежне виконання відповідачкою ОСОБА_2 батьківських обов'язків по відношенню до своєї дитини - неповнолітнього ОСОБА_1 , а саме свідоме ухилення від виконання своїх обов'язків. Так, відповідачкою не створюються належні умови для проживання та розвитку дитини, вона не цікавиться станом здоров'я сина, його навчанням, не забезпечує матеріально. Натомість, відповідачка ОСОБА_2 залишила дитину і з грудня 2024 року із сином не проживає (а.с.11-20).
З рішення виконавчого комітету Коропської селищної ради Чернігівської області від 18 лютого 2025 року слідує, що з 17 лютого 2025 року неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштований в сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_6 (а.с.5).
З довідки та характеристики, виданої директором Коропської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка слідує, що батьки неповнолітнього ОСОБА_7 дитиною не цікавляться, активну участь у вихованні дитини приймають патронатні вихователі (зворот а.с. 8,13)
Питання неналежного виконання батьківських обов'язків відповідачкою ОСОБА_2 по відношенню до свого неповнолітнього сина неодноразово розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Менській міській раді, куди матір жодного разу не з'явилась (а.с.7-10).
Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 28.04.2025 слідує, що батько неповнолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер (а.с.21).
Згідно позиції органу опіки та піклування Менської міської ради Чернігівської області, останні вважають за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, затверджений рішенням виконавчого комітету Менської міської ради Чернігівської області № 86 від 25 квітня 2025 року «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав» (а.с.3-4).
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Пунктом 16 вказаної постанови Пленуму передбачено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Оцінюючи проблему забезпечення якнайкращих інтересів неповнолітнього ОСОБА_1 , суд підкреслює, що з огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дитину, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад, коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена від розлучення за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучення, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов'язків і відновити або зміцнити здатність сім'ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини. Матеріальна скрута не може служити виправданням для розлучення дитини зі своїми батьками.
В ситуації що розглядається, відповідачка протягом тривалого часу розлучення зі своїм сином не виявила бажання вчинити будь-які дії пов'язані з відновленням свого зв'язку із ним. Навіть в період судового розгляду справи відповідачка не продемонструвала суду свого бажання в поновленні сімейних стосунків з дитиною і в такій ситуації, на думку суду, без бажання відповідачки держава позбавлена можливості посприяти їй у виконанні нею своїх батьківських обов'язків і відновленні або зміцненні здатності сім'ї.
Відповідно до положень ч.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини», ч.7, 8 ст.7 Сімейного Кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей, саме зважаючи на які суд прийшов до переконання, що ОСОБА_2 беззаперечно має бути позбавлена батьківських прав відносно її сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від виховання якого вона свідомо ухиляються, не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, не утримує його матеріально, не цікавляться його життям та здоров'ям, у зв'язку з чим суд і прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Менської міської ради про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір.
Керуючись ст.ст. 164 -166 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 12, 79, 80-85, п. 1 ст. 200, п.5 ч.1 ст. 257, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Менської міської ради Чернігівської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Комунальна установа «Менський міський центр соціальних служб» Менської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Мена Менського району Чернігівської області).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь держави 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Менський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: О.А. Савченко