Справа № 750/7369/25
Провадження № 2/750/2191/25
22 серпня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
30 травня 2025 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26697724 від 21 січня 2014 року в сумі 43943 грн. 49 коп.
Обґрунтовано позов тим, що позивач на підставі кредитного договору № 26697724 від 21 січня 2014 року видав відповідачу кредит у сумі 46261 грн. 07 коп. Відповідач свої кредитні зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 02 лютого 2025 року утворилася заборгованість у сумі 43943 грн. 49 коп., а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
Відповідач відзив на позов не подав.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, в позовній заяві просила справу розглянути за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщався завчасно і належним чином. Судова повістка відповідачу надсилалася за адресою його місця проживання, зареєстрованою в установленому законом порядку.
На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
21 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», яке змінило найменування на Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 26697724, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 46261 грн. 07 коп. на умовах договору, а позичальник зобов?язався використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання банком позичальнику пакету послуг по видачі кредиту та повернути кредит банку в порядку та у строки, обумовлені цим договором (а.с. 11-16).
Копією меморіального ордеру № 2101512361 від 21 січня 2014 року підтверджується надання відповідачу кредиту в розмірі 46261 грн. 07 коп. (а.с. 33 на звороті).
Відповідно до пункту 1.5. кредитного договору кредит надається позичальникові строком на 36 місяців - до 21.01.2017. Протягом цього строку позичальник зобов?язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірах, у порядку та в строки, визначені цим договором. У випадку настання відкладальної обставини, передбаченої пунктом 3.1.5 цього договору, а саме: відмови позичальника від укладення додаткової угоди до кредитного договору, пов?язаної зі зміною розміру процентної ставки за користування кредитом, та/або у випадку неявки позичальника для укладення до запропонованої банком дати зміни процентної ставки, строк кредиту визначається згідно з пунктом 3.1.5. цього договору
Згідно із пунктом 1.3. кредитного договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою і становить 13,50% річних. Проценти сплачуються позичальником в порядку і на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 1.4. кредитного договору комісія за надання банком позичальнику пакету послуг по видачі кредиту сплачується позичальником у сумі, вказаній в Додатку № 2 до цього договору («Інформація про умови та сукупну вартість кредиту») і розраховується в порядку, передбаченому пунктом 3.2.1 цього договору.
Комісія за надання банком пакету послуг по видачі кредиту розраховується та сплачується позичальником на користь банку таким чином: сума комісії в розмірі 1,85% від суми кредиту, що надається позичальнику згідно з пунктом 1.1. договору помножується на кількість календарних днів кредитування, які визначаються відповідно до строку надання кредиту, вказаного в пункті 1.5. цього договору, сплачується позичальником щомісяця в термін сплати процентів за користування кредитом за відповідний розрахунковий період протягом всього строку кредиту (пункт 3.2. договору).
Згідно з пунктом 3.1.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний оплачувати банку проценти за ставкою, зазначеною в пункті 1.3. цього договору, а у випадку порушення зобов?язань з повернення кредиту - за ставкою та на умовах, зазначених у пункті 3.1.4. цього договору.
Відповідно до пункту 3.1.2 кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються виходячи з залишку заборгованості за кредитом на початок кожного розрахункового періоду згідно з Графіком повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії за надання пакету послуг по видачі кредиту, закріпленим у Додатку № 1 до цього договору, та виходячи з 360 днів у році та однакової кількості днів у кожному розрахунковому періоді, протягом всього строку користування кредитними коштами, починаючи з дня надання кредиту (включаючи цей день) по день повного погашення заборгованості за кредитом (не враховуючи цей день). Нарахування процентів здійснюється щоденно.
Згідно із пунктом 3.1.4. кредитного договору у випадку порушення зобов?язань з повернення кредиту, нарахування процентів на заборгованість за основною сумою кредиту, яку не було своєчасно повернуто позичальником відповідно до Графіку повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії за надання пакету послуг по видачі кредиту, закріпленим в Додатку № 1 до цього договору, здійснюється щоденно на суму такої простроченої заборгованості за ставкою 59,00% річних, виходячи з 360 днів у році. Процентна ставка, зазначена в цьому пункті, застосовується також у випадках, передбачених пунктом 5.4. цього договору. Положення цього пункту договору мають поновлювальний характер і можуть застосовуватися протягом всього строку дії цього договору.
10 вересня 2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 996EAC746F712441B669618766C4DB52 до кредитного договору № 26697724 від 21 січня 2014 року, за умовами якої кредит надається позичальнику строком до 10 січня 2018 року, а всі інші умови договору залишаються без змін (а.с. 19-20).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Нормами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит, однак відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Так, згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором станом на 02 лютого 2025 року становить 43943 грн. 49 коп., до якої входить: 4672 грн. 12 коп. - заборгованість за кредитом, 36533 грн. 16 коп. - заборгованість за процентами, 2738 грн. 21 коп. - заборгованість за комісією (а.с. 34-37).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується копією меморіального ордеру № 2101512361 від 21 січня 2014 року (а.с. 33 на звороті).
Доказів, які б спростовували зазначені обставини та розмір заборгованості, відповідач суду не надав.
Однак, суд враховує, що відповідно до умов кредитного договору № 26697724 від 21 січня 2014 року та додаткової угоди до нього строк користування відповідачем кредитом до 10 січня 2018 року.
Доказів, що між сторонами в належній формі була досягнута домовленість про продовження строку користування відповідачем кредитом матеріали справи не містять.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 вказано, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст. Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.
Тобто, сторони визначивши строк користування кредитом в указаному договорі погодили строк виконання зобов'язання.
Також, у зазначеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що кредитним договором (пункт 2.2.3) передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пунктом 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним пунктом 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом. Якщо визначена пунктом 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним пункті 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно пункту 1.6. договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку.
У постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого в постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 і уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 Цивільного кодексу України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 Цивільного кодексу України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла в постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 в справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
Окрім цього, у сформульованих правових висновках Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування.
Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.
Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.
Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.
Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі№ 910/719/19).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
У даній справі умови договору про те, що у випадку порушення зобов?язань з повернення кредиту, нарахування процентів на заборгованість за основною сумою кредиту, яку не було своєчасно повернуто позичальником відповідно до Графіку повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії за надання пакету послуг по видачі кредиту, закріпленим в Додатку № 1 до цього договору, здійснюється щоденно на суму такої простроченої заборгованості за ставкою 59,00% річних, виходячи з 360 днів у році розташовані у розділі договору «Порядок розрахунку і сплати процентів, комісії за надання пакету послуг по видачі кредиту та повернення кредиту», тобто у розділі, який регулює правомірну поведінку сторін.
Таким чином, вказані умови договору суд не може розцінити як нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування.
З розрахунку, наданого позивачем (а.с. 34 на звороті-36), слідує, що проценти за користування кредитом за вказаним кредитним договором відповідачу нараховані за період із 21 січня 2014 року до 04 лютого 2025 року, тобто і після строку кредитування.
Таким чином, з урахуванням наведеного та строку користування кредитом, доказів про продовження якого матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що нарахування процентів після спливу цього строку є безпідставним і з відповідача вони стягненню не підлягають.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії суд зазначає таке.
Згідно з абзацом 4 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Умовами кредитного договору № 26697724 від 21 січня 2014 року передбачено, що комісія за надання банком пакету послуг по видачі кредиту розраховується та сплачується позичальником на користь банку таким чином: сума комісії в розмірі 1,85% від суми кредиту, що надається позичальнику згідно з пунктом 1.1. договору помножується на кількість календарних днів кредитування, які визначаються відповідно до строку надання кредиту, вказаного в пункті 1.5. цього договору, сплачується позичальником щомісяця в термін сплати процентів за користування кредитом за відповідний розрахунковий період протягом всього строку кредиту.
Однак, договором не визначено, які саме послуги по видачі кредиту мають надаватися відповідачу. Також, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що відповідачу щомісячно надавалися будь-які послуги, погоджені ним, за які встановлено нарахування комісії, а тому підстав для стягнення з відповідача комісії суд не знаходить.
При цьому, з розрахунку заборгованості за комісією (а.с. 36-37) слідує, що грошові кошти в сумі 34781 грн. 24 коп., які вносив відповідач на погашення кредиту за вказаним договором були зараховані на погашення комісії.
За вказаних обставин, враховуючи, що сума грошових коштів, які вносив відповідач на погашення кредиту за вказаним договором і які були зараховані на погашення комісії (34781 грн. 24 коп.) перевищує розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача (5744 грн. 03 коп. (4672 грн. 12 коп. - заборгованість за кредитом + 1071 грн. 91 коп. - проценти, нараховані в межах строку кредитування), а тому підстав для задоволення позову суд не знаходить.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Андріївська, 4, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 14282829) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя