13.08.2025 м. Турка
Турківський районний суд Львівської області в складі:
головуючий - суддя Ференц Р.І.,
секретар судового засідання Баранишин Д.В.,
Справа № 458/694/25
Провадження №2/458/288/2025
за участі сторін цивільного провадження:
позивачка ОСОБА_1 не прибула,
представник позивача адвокат Яворська М.М.,
відповідач Турківська міська рада Самбірського району Львівської області, повноважний представник Гвоздецька М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Самбірського району Львівської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Турківської міської ради Самбірського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом, -
09.07.2025 року через канцелярію Турківського районного суду Львівської області представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Яворська М.М. подала позовну заяву ОСОБА_1 до Турківської міської ради Самбірського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом, у якій позивач просить визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок (літ. А-1), комору (літ. Б), стодолу (літ. В), стайню (літ. Г), вбиральню (літ. Д) та погріб (літ Пг) за адресою АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2025 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана дана справа.
Предметом позову є: визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст.23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності. Підсудність є розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Територіальна підсудність є підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.
Ч.ч.9, 16 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) і позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст..30 ЦПК України.
Окрім цього, ч.7 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.
Статтею 30 ЦПК України передбачена виключна підсудність, оскільки позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», яка набрала чинності 19.07.2020 року, в Україні утворено 136 нових та ліквідовано 490 районів, в тому числі, ліквідовано Турківський район Львівської області та утворено Самбірський район (з адміністративним центром у місті Самбір) у складі територій Бісковицької сільської, Боринської селищної, Добромильської міської, Новокалинівської міської, Ралівської сільської, Рудківської міської, Самбірської міської, Старосамбірської міської, Стрілківської сільської, Турківської міської, Хирівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Спірне нерухоме майно заходяться на території Турківської міської ради Самбірського району і становлять предмет спору.
Пунктом 3.1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який неодноразово продовжувався і діє на сьогоднішній день.
Зважаючи на вище вказане, справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст.ст.23,28,30 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН ПО СПРАВІ.
Позиція особи, яка подала позов.
Позивач свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 - яка на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Після смерті спадкодавця залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку (ліг Л-1), комори (літ.Б), стодоли (літ.В), стайні (літ.Г), вбиральні (літ.Д) та погребу (літ ПгД) за адресою: АДРЕСА_1 . 14.09.2023 року, ОСОБА_2 , було складено заповіт, посвідчений старостою села Ісаї виконавчого комітету Турківської міської ради Самбірського району Львівської області та зареєстрований в реєстрі за №4, яким та все належне їй на день смерті майно заповідається ОСОБА_1 . 20.06.2024 року приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Федаш М.М. була зведена спадкова справа № 113/2024 щодо майна померлої ОСОБА_2 , Оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно позивачкою пред'явлено не було, у зв'язку з їх відсутністю. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.04.2025 року № 94/02-31- відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв'язку у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно. Відповідно до довідки від 18.06.2025 №328 року, виданої виконавчим комітетом Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, останнім місцем проживання спадкодавця АДРЕСА_1 . На день смерті проживала одна. Відповідно до довідки від 18.06.2024 року № 330, виданої виконавчим комітетом Турківської міської ради Самбірського району Львівської області житловий будинок і господарські споруди за адресою АДРЕСА_1 , належали ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний будинок разом з господарськими спорудами був збудований ОСОБА_2 , разом з чоловіком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_3 , спадщину фактично прийняла ОСОБА_2 , оскільки постійно проживала з чоловіком на день відкриття спадщини. Дітей у подружжя не було. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 до дня смерті доглядала та допомагала ОСОБА_2 , останньою в її користь був складений заповіт. Інших спадкоємців за законом, а також, таких, які мали б право на обов'язкову частку у спадщини після смерті ОСОБА_2 немає. Просить визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок (літ. А-1), комору (літ. Б), стодолу (літ. В), стайню (літ. Г), вбиральню (літ. Д) та погріб (літ Пг) за адресою АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позиція відповідача.
Повноважний представник відповідача Турківської міської ради Самбірського району Львівської області в судове засідання не з'явився, через канцелярію Турківського районного суду Львівського клопотання, в якому просив суд розглядати справу без їх участі, позов визнають.
Заяви (клопотання) учасників справи.
09.07.2025 року через канцелярію Турківського районного суду Львівської області представник позивача адвокат Яворська М.М. подала позовну заяву та клопотання про витребування доказів у справі.
05.08.2025 року через канцелярію Турківського районного суду Львівської області представник позивача адвокат Яворська М.М. подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримують, просять задовольнити.
05.08.2025 року через канцелярію Турківського районного суду Львівської області від представника відповідача згідно довіреності Гвоздецької М.Ю. надійшло клопотання про проведення підготовчого судового засідання без представника відповідача, позов визнають.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 10.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, відкрито підготовче провадження, призначено підготовче судове засідання, постановлено викликати в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, визнано явку сторін по справі в судові засідання обов'язковою, відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву, визначено відповідачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу роз'яснено право подати зустрічний позов в строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення.
Ухвалою суду від 05.08.2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено до судового розгляду по суті цивільну справу, визначено дати судових засідань.
Судові засідання по справі призначалися 21.07.2025 року, 05.08.2025 року, 13.08.2025 року.
З урахуванням ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.
Мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів.
Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 - яка на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Після смерті спадкодавця залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку (ліг Л-1), комори (літ.Б), стодоли (літ.В), стайні (літ.Г), вбиральні (літ.Д) та погребу (літ ПгД) за адресою: АДРЕСА_1 . 14.09.2023 року, ОСОБА_2 , було складено заповіт, посвідчений старостою села Ісаї виконавчого комітету Турківської міської ради Самбірського району Львівської області та зареєстрований в реєстрі за №4, яким та все належне їй на день смерті майно заповідається ОСОБА_1 .
20.06.2024 року приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Федаш М.М. була зведена спадкова справа № 113/2024 щодо майна померлої ОСОБА_2 , Оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно позивачкою пред'явлено не було, у зв'язку з їх відсутністю.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.04.2025 року № 94/02-31- відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв'язку у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно.
Відповідно до довідки від 18.06.2025 №328 року, виданої виконавчим комітетом Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, останнім місцем проживання спадкодавця АДРЕСА_1 . На день смерті проживала одна.
Відповідно до довідки від 18.06.2024 року № 330, виданої виконавчим комітетом Турківської міської ради Самбірського району Львівської області житловий будинок і господарські споруди за адресою АДРЕСА_1 , належали ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний будинок разом з господарськими спорудами був збудований ОСОБА_2 , разом з чоловіком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_3 , спадщину фактично прийняла ОСОБА_2 , оскільки постійно проживала з чоловіком на день відкриття спадщини. Дітей у подружжя не було. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 до дня смерті доглядала та допомагала ОСОБА_2 , останньою в її користь був складений заповіт. Інших спадкоємців за законом, а також, таких, які мали б право на обов'язкову частку у спадщини після смерті ОСОБА_2 немає.
Спору серед спадкоємців, щодо спадкового майна, немає.
Інших спадкоємців ні за законом ні за заповітом судом не встановлено.
Вищенаведене підтверджується: свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , виданим Турківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 7), копією технічного паспорта на житловий будинок (а.с. 8-14), копією заповіту (а.с. 15), копією інформаційної довідки (а.с. 16), копією заяви про прийняття спадщини (а.с. 17), копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 18), постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.19), копією довідки старости села Ісаї виконавчого комітету Турківської міської ради Самбірського району Львівської області №328 від 18.06.2024 (а.с. 20), копією довідки старости села Ісаї виконавчого комітету Турківської міської ради Самбірського району Львівської області №330 від 28.06.2024 (а.с. 21), копією довідки старости села Ісаї виконавчого комітету Турківської міської ради Самбірського району Львівської області №329 від 28.06.2024 (а.с. 22), копією довідки КП ЛОР «Самбірське МБТІ» №1560 від 02.07.2025 (а.с. 23), довідкою старости села Ісаї виконавчого комітету Турківської міської ради Самбірського району Львівської області №314 від 05.06.22025024 (а.с. 26), копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , виданого 14.09.2009 року Ісаївською сільською радою Турківського району Львівської області (а.с. 27), копією довідки старости села Ісаї виконавчого комітету Турківської міської ради Самбірського району Львівської області №313 від 05.06.2025 (а.с. 28), витягом з по господарської книги (а.с. 29-30), матеріалами спадкової справи №113/2024 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 45-69).
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Відповідно до абз.3 п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч. 2. ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст..1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Спадкування за заповітом поставлене, серед видів спадкування, на перше місце відповідно до домінанти пріоритетності волі особи. Це підтверджується статтею 1223 ЦК України, яка залишає право на спадкування спадкоємцям за законом лише за відсутності заповіту або повного чи часткового визнання заповіту недійсним, неприйняття (відмови) спадщини спадкоємцем за заповітом, усунення від права на спадкування спадкоємця за заповітом, неохоплення заповітом усієї спадщини. Таким чином, спадкування за законом має місце, коли й оскільки воно не змінене заповітом.
Заповіт-односторонній правочин,який вважається дійсним після того, як заповідач в установленому порядку і в належній формі виявить свою волю. Про складення заповіту заповідач може сповістити своїх спадкоємців чи інших зацікавлених осіб, а може і не знайомити їх із своєю останньою волею, що ніяк не впливає на дійсність заповіту. Заповіт,згідно вимогст.1233ЦК України це також особисте розпорядження фізичної особина випадок своєї смерті.
Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
До права на заповіт належить: право заповідача на призначення спадкоємців - заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, яка не може одержати право на спадкування. Також до права на заповіт належить: право заповідача на призначення спадкоємців - право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом - заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов'язки, що можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною доодержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини. Також до права на заповіт належить: право заповідача на призначення спадкоємців - право заповідача на заповідальний відказ-заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ. Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини. Також до права на заповіт належить: право заповідача на призначення спадкоємців - право заповідача на скасування та зміну заповіту - заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт або внести до нього зміни. Заповіт є односторонньою угодою, правові наслідки якого настають лише після смерті заповідача. Оскільки при житті спадкодавця складений ним заповіт не покладає на нього будь-яких правових обов'язків стосовно спадкоємців і не створює будь-яких прав для останніх, заповідач вправі в будь-який час його скасувати або змінити. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який складено пізніше, скасовує попередній повністю або у тій частині, у якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не поновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не поновлюється, крім випадків, встановлених ст.ст.225,231 ЦК України. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.
Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Заповідач повинен бути дієздатним на момент укладання заповіту, не повинен суперечити закону, повинен відображати дійсну волю заповідача і заповіт має бути посвідчений приватним або державним нотаріусом, що є необхідною умовою його дійсності, або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст.1251-1252 ЦК України.
Статті 1216, 1297 ЦК України передбачають право та обов'язок спадкоємців, чию спадщину складає нерухоме майно, оформити документи про спадщину. Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.
Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР.
Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов'язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов'язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
В разі будівництва, з дозволу виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, будинку взамін старого, що підлягає знесенню, після закінчення будівництва та прийняття нового будинку в експлуатацію, забудовнику повинно бути видано на підставі відповідного рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих свідоцтво про право власності, а старий правовстановлюючий документ відбирається та погашається.
Реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.
Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.
Бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає мотивований висновок про те, чи належить будівля заявнику, і подає його виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення.
Після винесення виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, органи комунального господарства, а де їх немає - виконком місцевої Ради депутатів трудящих видає власникові свідоцтво про право особистої власності на будинок за встановленою формою
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 року) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 1992 року - в період чпсу 1975 - 1988 років не належать до самочинного будівництва. До часу набрання чинності Цивільним Кодексом України в редакції 2003 року та Законом України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникнення права власності на збудоване нерухоме майно не залежало від державної реєстрації такого права.
Згідно п. 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 року № 91, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року житлових будинків, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Суд встановив, що спірний будинок є збудований без порушень, зданий в експлуатацію, що доводиться технічним паспортом, та такий не містить відмітки про самочинне будівництво та власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 була ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також суд встановив, що право власності на такий житловий будинок не зареєстровано у встановленому законом порядку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Проте, як зазначено у п. 3.3. згаданого вище Листа ВССУ, перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.
Відтак, суд дійшов до висновку, що позивач, як спадкоємець за законом майна покійного батька та матері, підставно просить суд визнати за ним право власності на спадкове майно.
За таких обставин справи, суд дійшов, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні своїх спадкових прав, так як інший правовий механізм оформлення таких прав у нього відсутній.
При цьому, сам факт відсутності правовстановлюючого документу на ім'я спадкодавця не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оформлення права власності, за умов доведення таких обставин як належність спадкодавцю цього майна. А тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного суду від 14.08.2019 року по справі N 523/3522/16-ц, та в силу положень чю4 ст.263 ЦПК України враховується при прийнятті рішення по справі.
Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права власності.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23.01.2013 року у справі №6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла.
Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов'язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.
Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст.82 ЦПК України).
Відповідно до ч. 5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що позов визнано відповідачем, і це визнання не суперечить вимогам закону, не порушує прав та інтересів інших осіб. А згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.
Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.
Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України в редакції Закону України №2147-8 від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У рішенні Конституційного суду України № 12-рп/2013 зазначено, що звернення до суду пов'язане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого ст.55 Конституції України.
Зазначене відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 року № R (81) 7, якою визначено: «у тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (пп. 12 п. D).
Питання повернення судового збору регламентовано ст.7 Законом України «Про судовий збір», де передбачено п'ять підстав для повернення сплаченого судового збору: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення суми судового збору у більшому розмірі, ніж було потрібно; 2) повернення заяви або скарги стороні за заявою (клопотанням) заявника; 3) відмова суду у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду; 5) закриття (припинення) провадження у справі в усіх інстанціях.
Відповідно до процесуального кодексу, при винесенні рішення суддя повинен в обов'язковому порядку розподілити судові витрати між сторонами процесу. До судових витрат входить і судовий збір.
Згідно ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Згідно п.11 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року розміри ставок судового збору визначаються з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна позовна заява, інша заява і скарга подані до суду. При цьому ставки судового збору також визначаються розміром мінімальної заробітної плати, встановленої у році, коли позовну заяву, іншу заяву і скаргу було подано до суду.
Згідно долученої до заяви квитанції № 2175-3992-9135-7949 від 08.07.2025 вбачається, що позивачем у АТ «ТАСКОМБАНК» (Govpay24) було оплачено судовий збір у сумі 1079,73 грн за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, що становить 1 відсоток ціни позову - 137973,00 грн та не є менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (1211,20 грн) і не є більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (15 140,00 грн) та підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою автоматизованою системою документообігу суду. Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, зважаючи на відсутність вимоги позивача про стягнення з відповідача оплаченого ним судового збору за позовну вимогу, суд не вирішує таку вимогу, не вирішує питання стягнення з відповідача на користь позивача оплаченого ним судового збору.
Приймаючи до уваги вище вказане, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-5,10,12,19,23,27,28,258,259,268,272,273 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Турківської міської ради Самбірського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за з заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий житловий будинок (літ. А-1), комору (літ. Б), стодолу (літ. В), стайню (літ. Г), вбиральню (літ. Д) та погріб (літ Пг), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://tk.lv.court.gov.ua/
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивачка: ОСОБА_1 ;
місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: Турківська міська рада Самбірського району Львівської області;
Юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: вул. С. Стрільців, 62 м. Турка Самбірський район Львівська область 82500, код ЄДРПОУ 04056026.
Повне судове рішення складено 21.08.2025 року.
Суддя Р.І. Ференц