Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/2726/25
Провадження №: 2/332/1974/25
(заочне)
21 серпня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Погрібної О.М., при секретарі судового засідання Паніній Л.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», інтереси якого представляє адвокат Маслюженко Микола Павлович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», інтереси якого представляє адвокат Маслюженко М.П., звернулося до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить: стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 27489,92 грн. та судові витрати. В обґрунтування позову позивач зазначав, що 04.06.2018 Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали угоду №0405-007240-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Банк свої зобов'язання перед клієнтом за Угодою та ДКБО виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок у валюті гривня та надавши клієнту можливість користуватись кредитними коштами в сумі 6500,00 грн. в межах кредитного ліміту, визначеного Угодою. Клієнт здійснював користування грошовими коштами кредитного ліміту, що відображено у виписці з його рахунку. Однак, свої зобов'язання за Угодою щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією Відповідач виконав лише частково. Згідно з випискою по рахунку позичальника за весь строк з моменту укладення Угоди і до моменту звернення з цим позовом позичальник сплатив банку в рахунок погашення основного боргу та сплати процентів лише 9940 гривень. Останній платіж здійснено 13.08.2019. Внаслідок чого у позичальника сформувалась заборгованість перед банком в загальній сумі 21501,24 гривень, що складається з:заборгованості за основним боргом в сумі 8099,65 гривень, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 13401,59 гривень.
16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» був укладений договір факторингу №16/11-23, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» набуло право вимоги до Боржників за Первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за угоду №0405-007240-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 04.06.2018.
29.12.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» уклало з ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» договір факторингу №29/12-23, відповідно до умов якого ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за первинними договорами.
Беручи до уваги приписи п.18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України поточний кредитор має право правомірно нарахувати і вимагати сплати індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми за період починаючи з наступного дня з дати закінчення строку дії кредитного договору 05.09.2019 і до 23.02.2022 року включно. Таким чином, додатково до суми боргу та процентів, що були нараховані протягом строку дії кредитного договору, відповідно до його умов, ОСОБА_1 має також сплатити: інфляційні втрати в сумі 4392,87 гривень; три проценти річних в сумі 1595,81 гривень. Крім означених сум, просить стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн., на оплату поштового зв'язку, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн.
Ухвалою судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 09.06.2025 було відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача, який про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, надав клопотання, в якому просить дану цивільну справу розглянути за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують повністю, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідач ОСОБА_1 , який про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.
Оскільки всі учасники справи не з'явились у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.
Дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та перевірено матеріалами справи, що 04.06.2018 Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали угоду № С-0405-007240-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, зі сплатою 48,00% за користування кредитними коштами.
Банк свої зобов'язання перед Клієнтом за Угодою та ДКБО виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок у валюті гривня та надавши Клієнту можливість користуватись кредитними коштами в сумі 6500,00 грн в межах кредитного ліміту, визначеного Угодою.
Клієнт здійснював користування грошовими коштами кредитного ліміту, що відображено у виписці з його рахунку. Однак, свої зобов'язання за Угодою щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач виконала лише частково.
Зі змісту виписки від 16.11.2023 року за рахунком НОМЕР_1 , відкритого на ім'я відповідача, вбачається, що останній використовував надані йому кредитні кошти на власний розсуд. Внаслідок чого у відповідача сформувалась заборгованість перед Банком в загальній сумі 21501,24 гривень, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 8099,65 гривень, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 13401,59 гривень.
Внаслідок чого у позичальника сформувалась заборгованість перед банком в загальній сумі, що складається з:заборгованості за основним боргом в сумі, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками
16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» (Фактор) був укладений договір факторингу №16/11-23.
Відповідно до друкованого реєстру боржників №1 кредитні зобов'язання ОСОБА_1 перейшли від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ». Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» (Клієнт) 29 грудня 2023 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (Фактор) договір факторингу №29/12-23.
16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» був укладений договір факторингу №16/11-23, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» набуло право вимоги до Боржників за Первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за угоду №0405-007240-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 04.06.2018.
Відповідно до витягів з реєстрів боржників до указаних договорів факторингу серед інших, до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за Угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки № С-0405-007240-18-980 від 04.06.2018 у сумі 21501,24 гривень.
В матеріалах справи міститься розрахунок інфляційних витрат в сумі 4392,87 гривень та трьох процентів річних в сумі 1595,81 гривень.
Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Санфорд Капітал» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги 16 листопада 2023 року. ТОВ «Санфорд Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
В силу ч.1 ст.14ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Як зазначено в ч.1 ст.509ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання на стають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із вимога ч.1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із вимогами ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як зазначено в ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За правилами ч.2 ст.639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
При оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою , дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.ч.1 ст.30 ЦК України).
Даючи правову оцінку дослідженим судом доказам, суддя доходить висновку, що в дійсності у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за кредитним договором №0405-007240-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 04.06.2018, оскільки відповідач не в повному обсязі виконав прийняті на себе, відповідно до укладеного договору зобов'язання, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №0405-007240-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 04.06.2018 у сумі 21501,24 гривень є обґрунтованою, а отже підлягає задоволенню.
Стосовно стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач зазначає, що відповідно до наведених ним розрахунків, заборгованість відповідача перед позивачем становить: інфляційні втрати 4392,87 гривень; три проценти річних 1595,81 гривень.
Суд також враховує, що інфляційні витрати та 3% річних нараховувались до 23 лютого 2022 року.
Європейський Суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00 §23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно із статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо стягнення витрат понесених позивачем за надану професійну правничу допомогу у розмірі 7 200 грн,
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл удових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7200,00 грн. позивачем надано: договір № 1/04 про надання правової допомоги від 01.04.2024, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС», відповідно до умов якого Клієнт доручає,а Адвокатське об'єднання зобов'язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного Договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання Клієнта, а Клієнт зі свого боку зобов'язується прийняти зазначені послуги і сплатити Винагороду. Згідно з п.3.2 Договору сума гонорару за надання послуг (виконання дій та заходів, визначених в п.1.2 цього Договору) по стягненню заборгованості з боржників, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг(прейскурант)зазначеного в додатку №2 до цього договору,та зазначається об'єднанням в акті приймання-передачі наданих послуг. Пунктом 3.4.3. Договору передбачено, що підписані сторонами Акти приймання передачі наданих послуг є підставою для проведення розрахунків за надану правничу допомогу; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 5 від 05.05.2025, відповідно до якого сторони підтвердили, що Об'єднання надало Клієнту наступні послуги: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника вартістю 1200,00 грн., складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з боржника вартістю 6000,00 грн. Загальна сума 7200,00 грн; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я ОСОБА_2 , серія ДП № 3332, видане Радою адвокатів Дніпропетровської області 28.04.2017;Ордер на надання правничої допомоги ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» адвокатом Маслюженком М.П., Серія АЕ № 1310920 від 19.08.2024.
Як зазначалось судом вище, в силу приписів частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень частини 5 статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
З огляду на вищевикладене, враховуючи ціну позову, складність справи, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, який об'єктивно підтверджується матеріалами справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення їх розміру та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Разом з цим, судові витрати позивача в сумі 55,00 грн, пов'язані з направленням відповідачу копії позовної заяви з додатками (фіскальний чек поштової служби «Укрпошта» від 28.05.2025 по сплаті поштового відправлення відповідачу на суму 55,00 грн) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст.4,5,12,81,141, 259, 263-265, 268, 281-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», інтереси якого представляє адвокат Маслюженко Микола Павлович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» заборгованість за угодою №0405-007240-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 04.06.2018, в розмірі: 21501,24 гривень (двадцять одна тисяча п'ятсот одна гривня 24 коп), яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 8099,65 гривень та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 13401,59 гривень; інфляційні втрати у розмірі 4392,87 гривень (чотири тисячі триста дев'яноста дві гривні 87 коп), три проценті річних в сумі 1595,81 гривень (одна тисяча п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 81 коп).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп) та витрати на відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками у розмірі 55 (п'ятдесят п'ять гривень 00 коп).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 гривень (дві тисячі пятсот гривень 00 коп).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 21 серпня 2025 року.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.
Учасники справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», (місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.21, 5-й поверх, прим. 68,69, код ЄДРПОУ 43575686.
Представник позивача: адвокат Маслюженко Микола Павлович.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .
Суддя: О.М.Погрібна