21 серпня 2025 року
м. Київ
справа №340/5853/24
адміністративне провадження № К/990/27557/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі за позовом Запорізької обласної прокуратури до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,-
Запорізька обласна прокуратура звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 965054,76 грн.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури кошти у сумі 965054,76 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі за позовом Запорізької обласної прокуратури до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів скасовано.
У задоволенні позову відмовлено.
26 червня 2025 року Запорізькою обласною прокуратурою подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року, залишити в силі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року про задоволення позову Запорізької обласної прокуратури.
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі № 340/5853/24 залишено без руху.
Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
23 липня 2025 року до Верховного Суду на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги та скаржником надано уточнену касаційну скаргу.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Загороднюка А.Г. (наказ від 14 липня 2025 року № 299/0/5-25) -- питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією суддів по виходу судді Загороднюка А.Г. з відпустки.
Перевіривши матеріали уточненої касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у /постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Так, в касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини першої статті 1212 ЦК України, пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України у правовідносинах щодо безпідставного отримання коштів працівниками органів прокуратури, які були увільненні від виконання службових обов'язків на період дії військового стану та проходять військову службу у підрозділах Збройних Сил України.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проаналізувавши доводи заявника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції наголосив, що відсутня правова норма, яка прямо покладає на відповідача обов'язок повідомляти про припинення контракту і мобілізацію до Збройних Сил України. Позивачем не було надано доказів того, що відповідач діяв умисно та свідомо для введення позивача в оману, зокрема подавав відповідні заяви про виплати.
Водночас скаржник, вказуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування, зокрема, частини першої статті 1212 ЦК України, пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України, не навів у касаційній скарзі належної аргументації як саме такий висновок щодо указаної норми може вплинути на вирішення подібних спорів у інших справах.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також, скаржник посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес.
Проте, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з положеннями пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржникою не усунуто.
Враховуючи викладене, та в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення усунення недоліків касаційної скарги, касаційна скарга підлягає поверненню.
Суд роз'яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі за позовом Запорізької обласної прокуратури до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції у порядку, установленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А.Г. Загороднюк
М.В. Білак М.І. Смокович