21 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 580/10046/23
адміністративне провадження № К/990/15388/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 580/10046/23
за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Азот» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Азот» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду (суддя Тимошенко В. П.) від 19 грудня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Мельничук В. П., Бужак Н. П., Костюк Л. О.) від 21 березня 2024 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Азот» (далі - ПрАТ «Азот») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 08 червня 2023 року № 26835000404, яким до ПрАТ «Азот» застосовано штрафні санкції в сумі 1 932 783,27 грн.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що у відповідача відсутні правові підстави для застосування до позивача відповідальності, передбаченої пунктом 124.3 статті 124 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки в його діях відсутній умисел. При цьому, на переконання позивача, сам по собі факт несвоєчасної сплати зобов'язання не свідчить про умисне недотримання ним правил та норм ПК України та невжиття відповідних заходів в цій частині.
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ПрАТ «Азот» 22 квітня 2024 року звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «Азот» задовольнити.
5. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. 21 травня 2024 року до Верховного Суду від Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить відмовити ПрАТ «Азот» у задоволенні касаційної скарги, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку ПрАТ «Азот» з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2021 року, за результатами якої складено акт від 31 березня 2023 року № 147/35-00-04-04-15/00203826.
9. Відповідно до висновку акту, дані камеральної перевірки свідчать, що ПрАТ «Азот» допущено порушення пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 ПК України, в частині несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених згідно декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року (№ 9276123337 від 20 листопада 2019 року) в сумі 3 865 566,54 грн, із затримкою більше 90 календарних днів (від 516 до 760).
10. На підставі акта перевірки Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2023 року № 26835000404, яким за затримку від 516 до 760 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 3 865 566,54 грн до позивача застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 1 932 783,27 грн.
11. Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.
12. Рішенням Державної податкової служби України «Про результати розгляду скарги» від 19 вересня 2023 року № 1328/6/99-00-08-05-05-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2023 року № 26835000404, а скаргу ПрАТ «Азот» - без задоволення.
13. Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що матеріали справи не містять та позивачем не надано жодних доказів щодо вчинення дій самостійного перерахування грошових коштів для своєчасного виконання обов'язку зі сплати податкового зобов'язання. Контролюючим органом як у акті камеральної перевірки, на підставі якого винесене податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2023 року № 26835000404, так і під час судового розгляду справи, доведені обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
15. З урахуванням встановленого прострочення сплати позивачем грошового зобов'язання з ПДВ на строк більше 90 календарних днів (за даними Акту перевірки строк затримки сплати складав від 516 до 760 календарних днів), суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем правомірно визначений розмір штрафу - 50% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання.
16. Водночас, надаючи оцінку посиланням представника позивача на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 580/3655/19, яким розстрочено виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/3655/19 від 26 грудня 2019 року про стягнення за рахунок коштів у обслуговуючих банках та за рахунок готівки ПрАТ «Азот» в дохід бюджету через Офіс великих платників податків Державної Податкової служби податкового боргу в розмірі 7 336 436,74 грн на 36 місяців починаючи з 01 січня 2020 року щомісячно до 01 числа наступного місяця по 2 148 234,35 грн, суди попередніх інстанцій виснували, що судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені. Постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості: податковий борг - несплачена сума узгодженого грошового зобов'язання, з наявністю якого норми ПК України зобов'язують контролюючий орган зарахувати кошти, що сплачує платник податків, саме в рахунок погашення такого податкового боргу.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
18. Як на підставу для касаційного оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року скаржник посилається на пункт 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
19. Зокрема в доводах касаційної скарги позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували висновки Верховного Суду стосовно застосування пункту 124.3 статті 124 ПК України, викладені у постановах від 02 липня 2019 року по справі № 826/10414/16, від 31 січня 2020 року по справі № 821/819/17, від 10 серпня 2022 року по справі № 520/339/20, 08 грудня 2022 року по справі № 520/9294/21, від 03 серпня 2023 року по справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 по справі № 520/18519/21, від 06 лютого 2024 року по справі № 520/10368/21.
20. Скаржник наголошує, що як в оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, так і в акті перевірки в якості обставин, які свідчать про можливість виконання позивачем обов'язку зі своєчасної сплати податкових зобов'язань з ПДВ зазначено, що:
- платник податків обізнаний із граничними строками сплати податку, адже вони закріплені в Кодексі та знаходяться у вільному доступі;
- інформація про терміни сплати міститься в інтерактивному календарі на сайті ДПС та у відкритій частині електронного кабінету платника податку;
- передбачена відповідальність платника за порушення вимог Кодексу та інших нормативних документів в частині своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання до бюджету (в.т.ч. за діяння вчинені умисно);
- інформація щодо бюджетного рахунку, для забезпечення виконання обов'язку зі сплати податкових зобов'язань, розміщено на сайті ДПС та в електронному кабінеті платника податку.
21. Однак, як стверджує скаржник, судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях повністю процитовано зміст Акту перевірки за жодним чином не проаналізовано твердження позивача про те, що наведені відповідачем в акті перевірки обставини є загальними умовами, які існують для всіх платників податків, відтак жодним чином не доводять факт наявності у позивача реальної можливості вжити заходи зі своєчасної сплати ПДВ та не містять жодної вказівки та, відповідно, доказу, щодо наявності умислу на вчинення дій щодо несплати (несвоєчасної сплати) такого податку.
Водночас, ні в акті перевірки, ні в процесі розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій відповідач не навів аргументів та не надав доказів, які вказували б на наявність у позивача можливості сплатити узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ у строк, передбачений нормами ПК України, однак не вжив таких заходів через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності.
22. На переконання скаржника, сам по собі факт несвоєчасної сплати грошового зобов'язання не свідчить про умисне недотримання позивачем правил та норм ПК України та невжиття відповідних заходів в цій частині.
23. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачену пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про необхідність відступу від висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 05 жовтня 2023 року по справі № 520/14773/21 та застосованого Шостим апеляційним адміністративним судом в постанові від 21 березня 2024 року по справі № 580/10046/23, оскільки зазначені висновки не відповідають положенням податкового законодавства України в розрізі видів перевірок та предмету і обсягу досліджуваної інформації, а також суперечить позиції Центрального органу виконавчої влади з питань оподаткування - Державної податкової служби України, покликаної реалізовувати державну податкову політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, здійснювати в межах повноважень, передбачених законом, контроль за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, тощо.
24. Зокрема, на переконання скаржника, не вбачається можливим установлення в межах камеральної перевірки обставин, що свідчить про винність та умисність діянь платника податків, оскільки згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях та даних відповідних електронних систем, які об'єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
26. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
27. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
28. Згідно статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
29. Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
30. Положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
31. Згідно пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
32. Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
33. Отже, податкові зобов'язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.
34. Спірним питанням у цій справі, яке постало перед судами, є визначення правомірності накладення за оскаржуваним індивідуальним актом штрафу у розмірі 50 % суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України.
35. Стаття 124 ПК України в редакції, яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, визначає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання.
36. Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
37. Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
38. Згідно з пунктом 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
39. Підпунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
40. Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
41. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
42. Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
43. Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).
44. Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом'якшують відповідальність особи.
45. У постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 520/18519/21, від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.
46. Так, відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
47. Натомість обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
48. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України.
49. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина (у визначених ПК України випадках) в податкових правопорушеннях нерозривно пов'язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
50. При цьому обов'язок доведення вини покладено саме на контролюючий орган і без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.
51. У випадку встановлення контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкової інформації обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків вини в умисній формі. Такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов'язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення.
52. При цьому подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно таких, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо наявності вини, підтверджують існування пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу.
53. Відсутність в акті перевірки інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пунктів 124.2, 124.3 статті 124 ПК України.
54. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 160/24147/21, від 23 січня 2024 року у справі № 160/17160/21, від 23 вересня 2024 року у справі № 520/10963/21.
55. У ході розгляду цієї справи установлено, що позивачем було пропущено строк сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період 2019 - 2021 років із затримкою від 516 до 760 календарних днів на загальну суму 3 865 566,54 грн та не є спірним, що порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 ПК України дійсно мало місце.
56. Судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що підставами для висновків під час проведення перевірок є наявні визначені статтею 83 ПК України матеріали, зокрема це може бути документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео - звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.
57. У випадку встановлення контролюючим органом на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, він (контролюючий орган) не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі.
58. Разом з тим, судами встановлено, що в акті перевірки контролюючий орган як на підставу для застосування положень пункту 124.3 статті 124 ПК України посилався на наявність постійного боргу підприємства з податку на додану вартість, починаючи з 2019 року; наявність коштів на рахунках підприємства у 2019 - 2022 роках, що підтверджується формою № 3 фінансової звітності «Звіт про рух грошових коштів»; обізнаність у вимогах і нормах діючого законодавства.
59. За доводами позивача, товариство не мало на меті удавано, цілеспрямовано ухилятися від своєчасної сплати податків. Навпаки товариством вживались та вживаються достатні заходи з метою своєчасної сплати податків. Податковим органом не було обґрунтовано застосування штрафу у розмірі 50% по сплаті поточних зобов'язань. Контролюючий орган, при вирішені питання про притягнення ПрАТ «Азот» до юридичної відповідальності, повинен був з'ясувати ступень вини та відповідно довести її наявність.
60. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку встановлення контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів, а також обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі. При цьому, такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов'язковому порядку мають бути зазначені в акті камеральної перевірки.
61. Крім того, при вирішенні спорів такої категорії судам необхідно встановлювати, чи вжив позивач всі достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, чи діяв він добросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов'язань (наявність/відсутність непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати), чи вчиняв всі необхідні активні дії, зокрема, щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов'язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання та щодо відшукування необхідних коштів.
62. З'ясування вищезазначених обставин має суттєве значення для повного та всебічного розгляду справи та прийняття обґрунтованого та законного рішення. В той час, недослідження вказаних питань під час судового розгляду справи призводить до невмотивованих, необґрунтованих висновків щодо відсутності чи наявності умислу в діях платників податків, без достатніх на те підстав.
63. Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій.
64. При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.
65. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
66. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
67. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
68. Колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не додержано норм процесуального права задля з'ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
69. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, оцінити відповідні докази у сукупності та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азот» задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 580/10046/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов