20 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 580/532/25
адміністративне провадження № К/990/32204/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Гриціва М.І., Коваленко Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №580/532/25
за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави
до Чигиринської міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмету спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Єдиний розрахунковий центр» Чигиринської міської ради, Комунальне підприємство «Стадіон Колос» Чигиринської міської ради, відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради,
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення дій,
за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року (у складі судді Бабич А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року (колегія у складі: головуючого судді Кобаля М.І., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В.), -
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У січні 2025 року заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Чигиринської міської ради (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Чигиринської міської ради щодо незатвердження планів проведення технічної інвентаризації та паспортизації дитячих та спортивних майданчиків, які перебувають на балансі КП «Єдиний розрахунковий центр» Чигиринської міської ради, КП «Стадіон Колос» Чигиринської міської ради, відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради;
- зобов'язати Чигиринську міську раду на черговій сесії ради вирішити питання про розроблення та затвердження планів технічної інвентаризації та паспортизації дитячих та спортивних майданчиків, які перебувають на балансі КП «Єдиний розрахунковий центр» Чигиринської міської ради, КП «Стадіон Колос» Чигиринської міської ради, відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач всупереч вимог законодавства не вирішив питання про розроблення та затвердження планів технічної інвентаризації й паспортизації дитячих та спортивних майданчиків, розташованих на території Черкаського району Черкаської області.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року, заяву Чигиринської міської ради про закриття провадження в адміністративній справі задоволено повністю; закрито провадження у справі №580/532/25 на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що організація благоустрою, зокрема, затвердження правил і заходів благоустрою населеного пункту є обов'язком відповідача, який він виконав, прийнявши на сесії Чигиринської міської ради VIII скликання рішення від 25 лютого 2025 року №3355-58/VІІІ «Про затвердження Плану проведення технічної інвентаризації та паспортизації дитячих ігрових майданчиків, спортивних майданчиків та інших об'єктів відпочинку дітей на території Чигиринської міської територіальної громади». Як наслідок, оскаржувані позивачем порушення були виправлені відповідачем і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
При цьому, суди зазначили, що судові витрати зі сплати судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою поверненню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування
5. Не погодившись із такими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, заступник керівника Черкаської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року змінити, виключивши із її мотивувальної частини висновок щодо відсутності підстав для повернення судового збору та доповнивши резолютивну частина абзацом: «Повернути з Державного бюджету на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, бульвар Шевченка, 286, м. Черкаси, Черкаська область, 18015, МФО 820172, р/р UA38201720343160001000003751 в ДКСУ у м. Київ) судовий збір в розмірі 2422,40 грн., сплачений за подання позовної заяви.»; в іншій частині ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року - залишити без змін.
6. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року в частині відмови у поверненні судового збору прийняті з порушенням норм процесуального права (статей 132, 139, 238 КАС України, частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір»; далі - Закон №3674-VI), без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
7. По суті стверджує, що судами попередніх інстанцій помилково ототожнено інститут розподілу судових витрат з підставами для повернення судового збору у разі закриття провадження по справі у порядку, передбаченому пунктом 5 частини першої статті 7 Закону №3674-VI. Зауважує, що як в КАС України, так і в Законі №3674-VI відсутні норми, які б забороняли або обмежували можливість повернення позивачу - суб'єкту владних повноважень судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
8. 29 липня 2025 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
9. З результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 29 липня 2025 року) справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Гриціва М.І., Коваленко Н.В.
10. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.
11. Відповідач та інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
12. Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить з наступного.
14. Так, завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
15. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини перша, друга цієї статті).
17. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
18. У свою чергу, підстави для закриття судом провадження у справі регламентовано статтею 238 КАС України, зокрема, суд закриває провадження у справі:
- якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом (пункт 2);
- щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення (пункт 8).
19. Частиною другою статті 238 КАС України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
20. Зі змісту статті 139 КАС України, яка встановлює загальні правила розподілу судових витрат, не вбачається визначення порядку розподілу судових витрат у випадку закриття провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
21. Разом з тим, частина восьма статті 139 КАС України передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
22. Відповідно до статті 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
23. Отже, за відсутності чіткого правового регулювання процесуальним законом розподілу судових витрат саме у спірному випадку, суд має керуватися принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли.
24. У цій справі встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про те, що 03 березня 2025 року Чигиринською міською радою (відповідачем) подано до суду першої інстанції заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, адже оскаржувані позивачем порушення були виправлені відповідачем і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
25. Позивач заперечень на таку заяву не подав.
26. Розглянувши заяву відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд першої інстанції установив наявність підстав для закриття провадження у справі саме згідно пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, оскільки відповідачем виконано свій обов'язок у межах спірних правовідносин щодо затвердження правил і заходів благоустрою населеного пункту шляхом прийняття рішення від 25 лютого 2025 року №3355-58/VІІІ «Про затвердження Плану проведення технічної інвентаризації та паспортизації дитячих ігрових майданчиків, спортивних майданчиків та інших об'єктів відпочинку дітей на території Чигиринської міської територіальної громади».
27. Означене вище дає підстави для висновку, що позивач, будучи обізнаним, що внаслідок вчинення відповідачем дій оскаржувані порушення були виправлені Чигиринською міською радою після звернення його до суду, не звертався до суду із клопотанням (заявою) про закриття провадження у справі, а навпаки, по суті, наполягав на продовженні розгляду справи. У свою чергу, сторона відповідача не давала приводу для подальшого розгляду справи, адже права позивача були поновлені і без завершення судового процесу.
28. За обставин, які склалися у цій конкретній ситуації, колегія суддів, враховуючи принцип, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли, керуючись частиною восьмою статті 139 КАС України, вважає правильним висновок судів про можливість залишення понесених сторонами судових витрат, у тому числі із сплати судового збору, за такими сторонами.
29. Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 09 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.001303, від 27 квітня 2023 року у справі №260/3162/22, від 05 березня 2025 року у справі №160/17422/23, від 08 серпня 2025 року у справі №751/9810/23.
30. При цьому є безпідставними посилання скаржника на пункт 5 частини першої статті 7 Закону №3674-VI, як на підставу для повернення позивачу судового збору, адже згідно вказаної норми сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі. Відповідного клопотання позивачем до суду першої інстанції подано не було, що унеможливлювало здійснення останнім відповідної процесуальної дії під час вирішення питання про закриття провадження у справі. Стаття 140 КАС України також не є застосованою до ситуації, що склалася, з огляду на відсутність заяви позивача про відмову від позову.
31. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для повернення судового збору позивачу. Апеляційний суд хоч і помилково застосував до означеної ситуації загальні правила розподілу судових витрат при задоволенні позову, передбачені частинами першою та другою статті 139 КАС України, однак це не призвело до неправильного вирішення цього питання та до ухвалення незаконного судового рішення.
32. Разом з тим, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування судових рішень та задоволення касаційної скарги позивача.
33. Посилаючись ж у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, позивач не враховує, що в основі правозастосування судів лежать відмінні із цією справою фактичні обставини, які зумовили відповідне трактування і застосування процесуальних норм.
34. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко М.І. Грицiв Н.В. Коваленко