21 серпня 2025 року
м. Київ
справа №520/17656/24
адміністративне провадження № К/990/33022/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Білак М. В., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі №520/17656/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати йому грошової компенсації за невикористані дні за 2018, 2019, 2020, 2021 роки щорічної основної відпустки тривалістю 120 календарних днів;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні за 2018, 2019, 2020, 2021 роки щорічної основної відпустки тривалістю 120 календарних днів;
- визнати протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті йому надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 24 вересня 2018 року по 15 лютого 2023 року включно;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити йому надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 24 вересня 2018 року по 15 лютого 2023 року включно;
- визнати протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375, за період з 12 березня 2020 року по 15 лютого 2023 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області здійснити нарахування та виплату йому додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375, за період з 12 березня 2020 року по 15 лютого 2023 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення та виплатити різницю між отриманою сумою та сумою, нарахованою та виплаченою позивачу.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від посадового окладу за період з 24 вересня 2018 року по 25 липня 2021 року та з 01 листопада 2022 року по 15 лютого 2023 року.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити позивачу надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від посадового окладу за період з 24 вересня 2018 року по 25 липня 2021 року та з 01 листопада 2022 року по 15 лютого 2023 року.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення згідно з постановою №375 за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, за вересень 2020 року та за період з листопада 2020 року по лютий 2023 року, за виключенням періодів перебування у відпустках, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу додаткову доплату згідно з постановою №375 за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, за вересень 2020 року та за період з листопада 2020 року по лютий 2023 року, за виключенням періодів перебування у відпустках, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року змінено, викладено абзац другий, третій, четвертий та п'ятий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від посадового окладу за період з 23 листопада 2018 року по 25 липня 2021 року та з 01 листопада 2022 року по 15 лютого 2023 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від посадового окладу за період з 23 листопада 2018 року по 25 липня 2021 року та з 01 листопада 2022 року по 15 лютого 2023 року.
Визнати протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення згідно з постановою №375 за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, за вересень 2020 року та за період з листопада 2020 року по грудень 2021 року, за виключенням періодів перебування у відпустках, з урахуванням пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату згідно з постановою №375 за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, за вересень 2020 року та за період з листопада 2020 року по грудень 2021 року, за виключенням періодів перебування у відпустках, з урахуванням пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).»
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року залишено без змін.
Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
У цій справі суд першої інстанції дійшов висновку про можливість її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Стосовно «виняткового значення» справи для її учасника, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Однак, твердження скаржника про те, що справа становить виняткове значення для нього (підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.
Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
Відтак, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі №520/17656/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді М. В. Білак
Л. О. Єресько