Справа № 320/19093/24 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
20 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 у справі за адміністративним позовом акціонерного товариства «Банк «Український капітал» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення, -
Акціонерне товариство «Банк «Український капітал» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 20 лютого 2024 року № 11365070801.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку АТ «Банк «Український Капітал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2023, валютного законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2023, єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 30.09.2023, іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2023, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки від 04.01.2024 № 228/Ж5/26-15-07-08-01/22868414 (надалі - акт перевірки) на підставі якого було видано, зокрема, податкове повідомлення-рішення (далі також - ППР) від 20.02.2024 N 11365070801.
АТ «Банк «Український Капітал» не погоджуючись з викладеними у акті перевірки висновками, подало заперечення від 02.02.2024 до акта перевірки.
ГУ ДПС у м. Києві надано відповідь від 16.02.2024 N 2386/1/26-15-07-08-01 на вищевказане заперечення яким висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
20.02.2024 на підставі відомостей акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 11365070801, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 840 134, 00 грн.
06.03.2024, керуючись статтями 55, 56 Податкового кодексу України, Банком до Державної податкової служби України подано адміністративну скаргу на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС м. Києві, за результатами розгляду якої 23.04.2024 Банком отримано рішення про результати розгляду скарги Державною податковою службою № 11623/6/99-00-06-01-01-06 від 22.04.2024, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 11365070801, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що спірне податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС м. Києві є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу, які викладені в акті перевірки, є необґрунтованими.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 44.6. статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Підпунктом 86.7. статті 86 Податкового кодексу України передбачено:
« 86.7. У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення. зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом?якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення с невід?ємною частиною матеріалів перевірки....».
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 420/6441/19 від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, у відповідності до якої: «Платник податків не може посилатися в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності, на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами».
Як було встановлено судом першої інстанції, та не заперечувалось відповідачем, копії вищевказаних звітів надавалися разом із запереченнями до акта перевірки від 02.02.2024 протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акту перевірки (подано на 9 робочий день), що підтверджується наступним: 22.01.2024 - день отримання банком акта про що на акті проставлено відповідну відмітку про реєстрацію вхідної кореспонденції; 02.02.2024 - заперечення разом зі звітами подано, про що наявна відповідна відмітка ГУ ДПС у м. Києва на запереченнях.
Відповідачем зауважувалось, що таких документів на момент проведення перевірки у АТ «Банк «Український капітал» не було.
Щодо вказаного, колегія суддів зазначає, що 20 червня 2021 року між ПП «Ріелт-Класик» та банком укладений договір № 07/2-21, згідно якого ПП «Ріелт-Класік» приймає на себе зобов?язання провести незалежну оцінку вартості майна, для відображення в бухгалтерському обліку.
На виконання вимог даного договору, ПП «Ріелт-Класик» виконано банком незалежну оцінку вартості майна, що підтверджується переданими актом здачі-прийому від 30 червня2021 року і звітами про експертну грошову оцінку земельних ділянок та про незалежну оцінку справедливої вартості об?єкта від 10.07.2021, виконаними приватним підприємством «Ріелт-Класік» (сертифікат суб?єкта оціночної діяльності № 1052/20 від 04.12.2020, виданий Фондом державного майна України).
Банком звіти про оцінку вартості майна та земельних ділянок були надані додатково в підтвердження правильності здійсненого коригування вартості майна до його попередньої балансової вартості та для підтвердження суми коригування вартості майна, яка визначена в аудиторському звіті щодо проведення оцінки стійкості банку. Банк не надавав такі звіти до моменту складання акту перевірки, бо вважав зрозумілою та достатньою свою позицію, відповідно коли дізнався про її неприйняття виключно з акту перевірки, та невідкладно надав їх як додаткове підтвердження балансової вартості майна в обліку банку після проведення коригування (зменшення) його вартості.
Відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 № 200/5932/19-а «….при вирішенні податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка резюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.»
Враховуючи викладені обставин справи та правові висновки Верховного Суду, приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає, що твердження ГУ ДПС м. Києві про ненадання позивачем додаткових документів, а також що при визначенні балансової вартості майна та земельних ділянок слід було використовувати дані «висновків про вартість майна» наданих ТОВ «Експертне агентство «Укрконсалт» у 2020 році (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №505/20 від 12.06.2020 виданий ФДМУ), є помилковими, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.
Також, колегія суддів вважає, що податковим органом безпідставно не враховано Звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок та про незалежну оцінку справедливої вартості об'єкта від 10.07.2021 року (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №1052/20 від 04.12.2020 року, виданий Фондом державного майна України), який спростовує висновки незалежного аудитора ТОВ «Аудиторська фірма «АКТИВ-АУДИТ» за результатами щорічного аудиту діяльності банку про результати першого етапу оцінки стійкості банку.
Щодо інших обставин у справі, то судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач фактично заперечує правомірність відображення позивачем у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності коригування вартості майна, яке перейшло у власність банку як заставодержателя.
Так, як вбачається із наявних матеріалів, у податковій декларації з податку на прибуток підприємства, поданої банком до ДПС за 2020 рік (реєстраційний номер 9372965289 від 01.03.2021) в рядку 02 відображений фінансовий результат до оподаткування, який визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності в сумі 1 439 584,00 грн.
Дана сума відповідає сумі 1440,00 тис грн. (сума заокруглена до тисяч гривень) в рядку 15 форми Звіту про прибутки і збитки та інший сукупний дохід за 2020 рік. Форма та обов?язкові примітки до неї є складовою фінансової звітності банку станом на 31.12.2020, яка підтверджена незалежним аудитором (Звіт незалежного аудитора, наданий Аудиторською фірмою «АКТИВ-АУДИТ») та оприлюднена разом з аудиторським звітом в обов?язковому порядку в тому числі на офіційному сайті банку (https://ukrcapital.com.ua/uk/). Дана форма фінансової звітності також була подана банком до ДПС у складі додатків до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік.
У складі суми рядка 11 «Інші операційні доходи» форми Звіту про прибутки і збитки та інший сукупний дохід за 2020 рік (розшифровка рядка 11 надана в Примітці 25) відображена проведена банком переоцінка об?єктів нерухомого майна та земельних ділянок, які перейшли у власність банку як заставодержателя, які не є основними засобами та не використовуються в господарській діяльності банку. Вказане майно обліковувалося на окремому балансовому рахунку для обліку запасів N3409 «Майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя».
Збільшення вартості майна та земельних ділянок в сумі 10 222 964,20 грн. було відображене в бухгалтерському обліку у складі доходів, а саме у рядку 11 Звіту про прибутки і збитки та інший сукупний дохід за 2020 рік.
Підтвердженням повноти включення суми 10 222 964,20 грн. в суму доходів у фінансовій звітності банку є також розшифровка суми, вказаної в рядку 8 «Дохід від переоцінки майна, утримуваного на продаж та майна, що перейшло у власність банку як заставодержателя» Примітки 25 «Інші операційні доходи», який є складовою частиною рядка 11 «Інші операційні доходи» форми Звіту про прибутки і збитки та інший сукупний дохід за 2020 рік. Розшифровка наявна у вигляді регістрів бухгалтерського обліку банку «Оборотно-сальдова відомість (зведена) за рахунками» за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 в розрізі аналітичних рахунків обліку доходів по балансовим рахункам N6399 та N6499 та «Виписка по особовим рахункам» за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 з розшифровкою сум проведень за аналітичними рахунками, на яких обліковувались суми доходів від збільшення вартості заставного майна, яке перейшло у власність банку як заставодержателя на загальну суму 10 222 964, 20 грн. (аналітичні рахунки N64991 100700031 та N64990100700021).
В податковому обліку дана сума 10 222 964, 20 грн. була відображена у складі фінансового результату до оподаткування у рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік.
Згідно ст. 134 Податкового кодексу України, об?єктом оподаткування податком на прибуток с «прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу».
Як вбачається із матеріалів справи, коригування вказаної суми доходу в податкових різницях банк не здійснював згідно додатка до податкової декларації з податку на прибуток за 2020 рік, правомірність чого було підтверджено в результаті податкової перевірки та відображено у додатку 7 до акта перевірки від 01.01.2024 N 228/ЖS/26-15-07-08-01/22868414.
Тобто, позивачем був сплачений податок на прибуток з розрахованої суми об?єкта оподаткування за 2020 рік (рядок 04 податкової декларації з податку на прибуток) у повному обсязі, що було підтверджено в акті перевірки та відображено у додатку 5 до акта перевірки від 01.01.2024 № 228/Ж5/26-15-07-08-01/22868414.
Як стверджує позивач та не було спростовано відповідачем, у 2021 році банк здійснив коригування здійсненого в 2020 році збільшення вартості майна та земельних ділянок, як некоректно відображеного, згідно обов?язкових до виконання заходів приведення вартості активів отриманих у власність як задоволення вимог кредитора, за результатами щорічного аудиту діяльності Банку за 2020 рік (звіт ТОВ «Аудиторська фірма «АКТИВ-АУДИТ») в сумі 10 222 964,20грн. Тобто, банк визнав помилковим здійснене збільшення вартості майна, яке обліковувалось як запаси, визнав невідповідним законодавству здійснення переоцінки заставного майна, яке перейшло у власність банку як заставодержателя, визнав, що при обліку запасів переоцінки (дооцінки) до справедливої вартості не має. Банк відобразив в обліку зменшення вартості такого майна за балансовим рахунком витрат N7491 «Втрати від уцінки запасів» в сумі 10 222 964,20 грн.
У зв?язку з тим, що дане коригування відбулося після оприлюднення фінансової звітності за 2020 рік, банк відобразив в обліку зменшення вартості такого майна у витратах та, відповідно, відобразив у витратах в фінансовій та податковій звітності за 2021 рік.
В податковій декларації з податку на прибуток підприємства, поданої банком до ДПС за 2021 рік (реєстраційний номер 9433306227 від 13.05.2022) в рядку 02 відображений фінансовий результат до оподаткування, який визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності в сумі 4 699 745,00 грн. Дана сума відповідає сумі 4 700,00 тис грн. (сума заокруглена до тисяч гривень) в рядку 15 форми Звіту про прибутки і збитки та інший сукупний дохід за 2021 рік. Вказана форма Звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід та обов?язкові примітки до неї є складовою фінансової звітності Банку станом на 31.12.2021, яка підтверджена незалежним аудитором (3вiт незалежного аудитора, наданий TOB Аудиторською фірмою «Інтер-аудит Кроу») та оприлюднена разом з аудиторським звітом в обов?язковому порядку на офіційному сайті Банку.
У складі суми рядка 14 «Інші адміністративні та операційні витрати» форми Звіту про прибутки і збитки та інший сукупний дохід за 2021 рік (розшифровка рядка 14 надана в Примітці 26) було відображено проведене Банком коригування (зменшення) вартості об?єктів нерухомого майна та земельних ділянок, які перейшли у власність Банку як заставодержателя.
Зменшення вартості майна та земельних ділянок в сумі 10 222 964,20 грн. було відображене в бухгалтерському обліку у складі витрат, а саме у рядку 14 Звіту про прибутки і збитки та інший сукупний дохід за 2021 рік.
В результаті перевірки ГУ ДПС не визнала витрати у бухгалтерському обліку та в фінансовій звітності та, відповідно, в податковій звітності за здійсненим коригуванням вартості майна, яке перейшло у власність Банку як заставодержателя, не зважаючи на те, що Банк наголошував, що не було здійснено переоцінку майна, а було виправлення та приведення вартості у відповідність до вартості оприбуткування на баланс банку.
Відповідно до п.134.1.1. ст.134 ПКУ об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
При обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток фінансовий результат до оподаткування коригується на різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів у випадках передбачених пп. 138.1, 138.2 ст. 138 ПКУ.
При донарахуванні податку на прибуток суд вважає, що відповідач помилково не врахував сплату Банком податку на прибуток при здійсненні операцій по дооцінці в 2020 році.
Також, на підтвердження рівності суми проведеного збільшення вартості майна, що перейшло у власність банку як заставодержателя сумі проведеного коригування (зменшення) суми вартості майна та рівності суми первинної балансової вартості майна сумі балансової вартості майна після проведеного збільшення вартості та послідуючого коригування (зменшення) його вартості, податковому органу і суду надані регістри бухгалтерського обліку банку «Оборотно-сальдова відомість (зведена) за рахунками» за період з 01.01.2020 по 29.12.2021 в розрізі аналітичних рахунків балансового рахунку N3409 обліку балансової вартості майна «Майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя» та «Виписка по особовим рахункам» за період з 01.01.2015 та з 01.01.2019 по 31.12.2021 з розшифровкою сум проведень за аналітичними рахунками балансового рахунку N3409, на яких обліковувались суми балансової вартості майна заставного майна, яке перейшло у власність Банку як заставодержателя.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про помилковість висновків суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 20 лютого 2024 року № 11365070801 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Проаналізувавши доводи та аргументи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.
Також, апелянтом не зазначено посилання щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при винесенні рішення. Також, апелянтом не вказано що саме не було досліджено чи не встановлено судом.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 21.08.2025.