Справа № 320/865/24 Головуючий у 1-й інстанції: Марич Є.В.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
19 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Василенка Я.М., Штульман І.В.,
за участю секретаря судового засідання Григор'єва С.О.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Швеця Д.Ю.,
представника відповідача Бончевої О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Швеця Дмитра Юрійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - відповідач/АРМА) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 14 грудня 2023 року № 667/9-03-ОС «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на роботі в АРМА на посаді начальника Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;
- зобов'язати АРМА виправити порушені права ОСОБА_1 шляхом вчинення дій, передбачених нормами Закону України «Про державну службу» та КЗпП України під час припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення у зв'язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців;
- стягнути з АРМА (ЄДРПОУ 41037901, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 грудня 2023 року по день ухвалення рішення суду з розрахунку 63 129, 40 грн (шістдесят три тисячі сто двадцять дев'ять гривень 40 коп.) за один місяць вимушеного прогулу, або 1 434, 76 грн (одна тисяча чотириста тридцять чотири гривні 76 коп.) за один робочий день вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що наказ про звільнення є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку з порушенням визначеної законом процедури такого звільнення. Зокрема, в порушення частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» керівником державної служби запропоновано не іншу рівнозначну посаду державної служби, а одразу нижчу посаду державної служби. При цьому, не враховано професійну підготовку та професійні компетентності позивача, а також переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 ..
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про державну службу», дотримавши передбачену статтею 87 цього Закону процедуру припинення державної служби у зв'язку зі скороченням посади. Позивача належним чином, у письмовій формі та не пізніше ніж за 30 календарних днів було попереджено про звільнення та одночасно запропоновано вакантну посаду державної служби, від переведення на яку вона відмовилася, не подавши відповідної заяви. При цьому, роботодавець не зобов'язаний пропонувати всі наявні вакантні посади або виключно рівнозначну посаду, а пропозиція нижчої посади узгоджується з нормами спеціального закону. Питання доцільності чи правомірності зміни структури та штатного розпису належить до дискреційних повноважень керівника державного органу і не підлягає судовому контролю, а доводи позивача про наявність інших рівнозначних посад не підтверджені належними доказами. Враховуючи встановлені обставини, підстави для скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на посаді відсутні, а похідні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначила, що суд безпідставно зосередився на підтвердженні дискреційних повноважень керівника АРМА щодо зміни структури та штату, хоча предмет спору стосувався виключно порушення процедури звільнення, передбаченої частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу». Вважає помилковим висновок, що пропонування лише однієї нижчої посади без обґрунтування неможливості запропонувати рівнозначну відповідає закону, адже в період від попередження до дня звільнення у відповідача були численні вакантні керівні посади, які їй не запропонували. Норма закону встановлює обов'язок суб'єкта призначення надати державному службовцю всі наявні рівнозначні, а за відсутності - нижчі посади, відповідно до професійної підготовки та компетентностей, врахувавши переважне право на залишення на роботі. Посилається на правові висновки Верховного Суду та Великої Палати, які підтверджують такий обов'язок, і вказувала, що суд першої інстанції їх безпідставно не врахував. З огляду на її тривалий безперервний стаж роботи в АРМА, високі результати оцінювання службової діяльності та відповідний рівень кваліфікації, пропонування лише нижчої посади було безпідставним та дискримінаційним, а звільнення відбулося з грубим порушенням гарантій права на працю.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач підтримав рішення суду першої інстанції, просив залишити його в силі. Зазначив, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, зводиться до власної оцінки правозастосування та незгоди з висновками суду першої інстанції, не спростовує встановлених обставин справи та належним чином не доводить порушення відповідачем законодавства про державну службу при звільненні позивача.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що згідно з дипломом магістра НОМЕР_1 , виданого 31 липня 2013 року Дніпропетровським національним університетом імені Олеся Гончара, ОСОБА_1 отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Державна служба», спеціалізація «Територіальне управління та місцеве самоврядування», професійні права: робота за фахом професіонала державної служби, викладацька та наукова робота.
Наказом АРМА від 16 травня 2017 року № 32-ос призначено ОСОБА_1 на посаду начальника Відділу діловодства центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів як таку, що визначена переможцем конкурсу, з 17 травня 2017 року.
Наказом АРМА від 05 липня 2017 року № 58-ос ОСОБА_1 переведено на посаду начальника Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Наказом АРМА від 10 серпня 2023 року № 174 «Про затвердження структури та штатної чисельності центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» затверджено структуру та штатну чисельність центрального апарату АРМА.
Наказом АРМА від 22 серпня 2023 року № 184 «Про введення в дію штатного розпису на 2023 рік центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» введено в дію штатний розпис на 2023 рік центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших чинів, з 23 серпня 2023 року. Відповідно до вказаного штатного розпису на 2023 рік посаду начальника Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель скорочено.
14 листопада 2023 року у зв'язку із скороченням посади начальника Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель, позивачці вручено попередження про наступне звільнення. Одночасно запропоновано вакантну посаду головного спеціаліста відділу звернення громадян та доступу до публічної інформації Управління організації документообігу та контролю, та попереджено, що у разі відмови від запропонованої посади, позивача буде звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Наказом АРМА від 14 грудня 2023 року № 667/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87, статті 89 Закону України «Про державну службу» звільнено ОСОБА_1 , начальника Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, 15 грудня 2023 року за ініціативою суб'єкта призначення у зв'язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців. Підстава: попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 14 листопада 2023 року.
Позивачка, не погоджуючись з правомірністю звільнення, звернулась до суду за захистом прав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889 VIII (далі - Закон № 889-VIII/в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Частинами першою-третьою статті 5 Закону № 889-VIII встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 83 Закону № 889-VIII (у редакції, яка діяла на дату ознайомлення з попередженням про наступне звільнення) державна служба припиняється, зокрема: 4) за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
При цьому, згідно із пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Отже, на дату звільнення позивача з посади діяла норма, яка передбачала, що з попередженням про звільнення роботодавець одночасно повинен пропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. Водночас, передбачено можливість звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади.
При цьому, обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про звільнення до дня розірвання трудового договору. У зв'язку з цим працівникові необхідно запропонувати всі вакантні посади (іншу роботу), які з'явились на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.
Така правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №813/5500/14, від 18 жовтня 2017 року № 6-1723цс17.
З матеріалів справи вбачається, що позивачку ознайомлено з попередженням про наступне звільнення 14 листопада 2023 року. При цьому, ОСОБА_1 не заперечується порядок доведення до відома інформації про наступне звільнення.
Як встановлено судом першої інстанції, перед виданням оскаржуваного наказу про звільнення позивачці не було запропоновано жодної рівнозначної посади державної служби.
Так, у попередженні про наступне звільнення від 14 листопада 2023 року у зв'язку із скороченням посади начальника Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель запропоновано лише переведення на посаду головного спеціаліста відділу звернення громадян та доступу до публічної інформації Управління організації документообігу та контролю, яка є нижчою за рівнем, без обґрунтування неможливості пропонування наявних рівнозначних посад.
Визначення рівнозначної посади міститься у пункті 6 частини першої статті 2 Закону № 889-VIII та означає посаду державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів. Визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 затверджено Перелік посад державної служби, що прирівнюється до відповідних категорій.
Згідно зі штатним розписом та класифікацією посад державної служби, посада позивача - начальник Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель центрального апарату АРМА - відноситься до категорії посад державної служби Б, підкатегорії Б1.
Водночас запропонована позивачу посада головного спеціаліста відділу звернення громадян та доступу до публічної інформації Управління організації документообігу та контролю належить до категорії посад державної служби В, підкатегорії В3, тобто не є рівнозначною. Вона відноситься до іншої групи оплати праці та іншої схеми посадових окладів державних службовців, передбаченої статтею 51 Закону № 889-VIII.
Наявним у матеріалах справи листом відповідача «Інформація про кількість вакантних посад державних службовців категорії «Б» центрального апарату АРМА станом на 15.12.2023» підтверджується, що на день звільнення позивача в центральному апараті АРМА було щонайменше чотири вакантні посади державної служби категорії Б, а саме:
- Начальник Відділу моніторингу ефективності менеджменту активів;
- Начальник Управління організації документообігу та контролю;
- Начальник Відділу комунікацій, зв'язків з громадськістю та промоції;
- Завідувач Сектору внутрішнього аудиту.
Відповідно до Переліку посад державної служби, що прирівнюються до відповідних категорій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №?15, всі зазначені посади належать до підкатегорії Б1.
З огляду на положення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII та правові висновки Верховного Суду (зокрема, постанови від 22 травня 2019 року у справі № 813/5500/14 та від 18 жовтня 2017 року № 6-1723цс17), наявність таких вакантних рівнозначних посад у період від попередження про звільнення до дня фактичного звільнення покладає на суб'єкта призначення обов'язок запропонувати їх державному службовцю, посада якого скорочується.
Факт, що ці посади належали до категорії Б і до підкатегорії Б1, свідчить про їх рівнозначність займаній позивачем посаді начальника Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону № 889-VIII визначається як належність до тієї ж підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Таким чином, наявність зазначених вакансій станом на 15 грудня 2023 року підтверджує, що у відповідача була об'єктивна можливість виконати передбачений законом обов'язок щодо пропонування позивачу рівнозначних посад, однак такий обов'язок не було належним чином реалізовано.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що на момент звільнення позивачки були вакантними посади, рівнозначні до тієї, яку вже раніше вона обіймала та які відповідають її освіті, кваліфікації і досвіду.
Отже, відповідачем не виконано в повній мірі вимоги статті 87 Закону України «Про державну службу» в частині пропонування позивачці рівнозначної посади державної служби, яку вона могла обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Згідно з судовою практикою власник є таким, що належно виконав вимоги щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював (постанова Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15).
Такий же правовий висновок було висловлено в постанові Верховного Суду у справі № 816/1232/17 від 11 липня 2018 року, який відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню в цій справі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суб'єктом призначення під час розгляду питання про звільнення не дотримано вимоги статті 87 Закону № 889-VIII, що є підставою для визнання протиправним та скасування спірного наказу.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Частиною третьою статті 235 КЗпП визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При цьому, вимога позивачки про зобов'язання Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, виправити порушені її права шляхом вчинення дій, передбачених нормами Закону України «Про державну службу» та КЗпП України при припиненні державної служби за ініціативою суб'єкта призначення у зв'язку із скороченням чисельності або штату державних службовців чи скороченням посади державної служби, не підлягає задоволенню.
Це зумовлено тим, що зазначена вимога є фактично декларативною, не містить конкретного способу виконання та не спрямована на досягнення самостійного правового результату, відмінного від наслідків задоволення основної вимоги про поновлення на посаді. Реальним і повним відновленням порушених прав позивачки у разі визнання звільнення незаконним є її поновлення на відповідній посаді державної служби з усіма передбаченими законом гарантіями, що виключає необхідність ухвалення додаткового судового рішення з формулюванням загального обов'язку діяти відповідно до закону.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статі 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, підпунктом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
Пунктом 2 Порядку № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Отже, розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
З довідки АРМА від 28 лютого 2024 року № 24 вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 2 869, 52 грн.
Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 грудня 2023 року по 19 серпня 2025 року становить 1 245 371, 68 грн (2 869, 52 грн х 434 робочих днів) та належить стягненню з АРМА на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Заробітна плата у межах суми стягнення за один місць складає 60 259, 92 грн (2 869, 52 грн х 21 робочий день).
Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, то відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору в такій категорії справ, тому судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Швеця Дмитра Юрійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги.
Визнати протиправним та скасувати наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, від 14 грудня 2023 року № 667/9-03-ОС «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 на роботі в Національному агентстві України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, на посаді начальника Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з 15 грудня 2023 року.
Стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (адреса: 01001, місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 1, код ЄДРПОУ 41037901) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 грудня 2023 року по 19 серпня 2025 року у розмірі 1 245 371, 68 грн (один мільйон двісті сорок тисяч триста сімдесят одна гривня шістдесят вісім копійок).
Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 60 259, 92 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Василенко Я.М.
Штульман І.В.
Повний текст постанови виготовлено 20.08.2025.