Справа № 320/10903/25 Головуючий у І інстанції - Кушнова А.О.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
19 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Василенка Я.М.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування рішення та наказів, -
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України від 17.01.2025 № 2 щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 28.02.2001 за № 3894 на ім'я ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 03.02.2025 № 276/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13.02.2025 № 193/13.4-06 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 ».
В обґрунтування позовних вимог Позивачка посилалася на те, що Відповідачі вказали невірний підпункт пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат» у якості підстав для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
Також у позові зазначено про помилковість позиції Комісії щодо неодноразового порушення Нотаріусом Правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України.
Позивачка також наголошує, що Відповідачами зроблено необґрунтований висновок щодо не дотримання Позивачем вимог пункту 7 глави 3 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Позивачка зазначає, що нотаріальна дія, яку вона вчинила, а саме: засвідчення справжності підписів на актах приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, не є тотожною з дією щодо розпорядження активами особи, до якої застосовано санкції у вигляді блокування активів, у зв'язку з чим у неї були відсутні законні підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 17.01.2025 № 2 щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 28.02.2001 за № 3894 на ім'я ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 03.02.2025 № 276/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 ».
Визнано протиправним та скасовано наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13.02.2025 № 193/13.4-06 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 ».
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Також, не погоджуючись з таким судовим рішенням, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 у справі № 160/10903/25 та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у вказаній частині в повному обсязі.
В апеляційних скаргах Міністерство юстиції України, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) посилаються на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) мотивовані також тим, що за результатами проведеної позапланової цільової перевірки комісія дійшла висновку, що дотримання Приватним нотаріусом пункту 7 глави 3 розділу І Порядку перебуває на неналежному рівні та загальна оцінка її роботи визначена «незадовільною», а встановлені порушення свідчать про несумлінне відношення нотаріуса до покладених на неї обов'язків, що є порушенням санкційного законодавства, складеної присяги нотаріуса та порядку вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом, у зв'язку з чим рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю відповідають закону.
Міністерством юстиції України, Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначено, що нотаріальні дії щодо засвідчення справжності підписів на актах приймання-передачі часток у статутному капіталі Товариств за наявності застосованих санкцій у виді блокування активів (тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Також в апеляційних скаргах наголошено, що Комісія, діючі в межах своїх повноважень, за результатом дослідження Подання та доданих до нього матеріалів, пояснень Приватного нотаріуса, дійшла висновку, що допущені Приватним нотаріусом порушення (неодноразово вчинила нотаріальні дії з порушенням вимог пунктом 7 глави 3 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, статей 5, 6, 7, 49 Закону України «Про нотаріат» та імперативних заборон, встановлених статтею 4 Закону України «Про санкції») суперечать основним принципам професійної діяльності нотаріусів: законності, сумлінності, поваги до професії, закріпленим Правилами професійної етики, та свідчать про неодноразове порушення приватним нотаріусом цих Правил.
Отже, характер допущених порушень та їхня системність у сукупності може свідчити про те, що своїми діями Позивачка, враховуючи неодноразовість недотримання принципів Правил професійної етики, не сприяє підвищенню позитивної суспільної думки про професію нотаріуса, а підриває престиж нотаріальної діяльності як особа, наділена високим рівнем довіри з боку держави та суспільства.
З огляду на викладене, Міністерство юстиції України, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вважають, що анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльності як нотаріусу за неодноразове порушення Правил професійної етики є абсолютно співмірним та обґрунтованим заходом реагування.
Позивачкою подано відзив на апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в якому вона просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) подано додаткові пояснення у справі, в яких просить прийняти вказані пояснення; скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представників Сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.02.2001 Міністерством юстиції України видано свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю № 3894 на ім'я ОСОБА_3 . Вказане свідоцтво є підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальної діяльності, про що зазначено у свідоцтві № НОМЕР_1 .
29.11.2007 Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області зареєстровано приватну нотаріальну діяльність ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1) по Дніпровському міському нотаріальному округу та видано реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 346.
14.08.2024 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло доручення Першого заступника Міністра юстиції України від 13.08.2024 за вих. № 114246/3958-19.1.1-24/37.1 (далі - доручення), зі змісту якого стало відомо, що Департаментом державної реєстрації за результатом розгляду листа Головного слідчого управління Служби безпеки України від 12.06.2024 № 6/7273 (вх. № 104012-8-24 від13.06.2024), на підставі наказів Міністерства юстиції України від 11.07.2024 № 1788/7, від 25.07.2024 № 1911/7, від 23.07.2024 № 1891/7, від 26.07.2024 № 1919/7, від 30.07.2024 № 1933/7 проведено перевірки дотримання вимог законодавства під час проведення реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором - Приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Дейнего С.І. і встановлені порушення, зокрема санкційного законодавства. До вказаного доручення були долучені відповідні акти за результатом проведених камеральних перевірок.
Також, дорученням було доведено до відома Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що згідно з актами за результатами проведення камеральних перевірок в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація була проведена на підставі:
- акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) від 09.02.2024, справжність підписів на якому засвідчено Приватним нотаріусом ОСОБА_1 за реєстровими №№ 232-233;
- акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ від 09.02.2024, справжність підписів на якому засвідчено Приватним нотаріусом ОСОБА_1 за реєстровими №№ 234-235;
- засвідченої копії акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ від 09.02.2024, справжність підписів на якому засвідчено Приватним нотаріусом ОСОБА_1 09.02.2024 за реєстровими №№ 236-237.
Враховуючи наведене, Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) було доручено забезпечити проведення позапланової цільової перевірки дотримання Приватним нотаріусом ОСОБА_1 порядку вчинення нотаріальних дій та правил ведення нотаріального діловодства в частині виконання вимог пункту 7 глави 3 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок), при вчиненні перелічених вище нотаріальних дій та, у разі наявності підстав, розглянути питання щодо застосування заходів реагування, передбачених статтею 12 Закону України «Про нотаріат».
У зв'язку наведеним, 06.09.2024 на підставі наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 05.09.2024 № 1755/13.4-06 «Про проведення позапланової цільової перевірки Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 » проведено позапланову цільову перевірку організації нотаріальної діяльності, дотримання порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства Приватним нотаріусом ОСОБА_1 в частині дотримання пункту 7 глави 3 розділу І Порядку під час засвідчення справжності підписів на актах приймання-передачі часток у статутних капіталах ТОВ від 09.02.2024 за реєстровими №№ 232-233, 234-235, 236-237.
Для проведення позапланової цільової перевірки Комісії Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) був наданий для огляду Реєстр для реєстрації нотаріальних дій (справа № 02-33 за 2024 рік) (далі - Реєстр) щодо вчинення нотаріальних дій 09.02.2024 за реєстровими №№ 232-233, №№ 234-235, №№ 236-237.
За результатами перевірки та огляду Реєстру Комісією Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) встановлено, що 09.02.2024 Приватним нотаріусом ОСОБА_1:
- за реєстровими №№ 232-233 засвідчено справжність підписів на шістнадцяти примірниках акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ («ТОВ «Торгова компанія «Агроспейс», ТОВ «ЕФАИЕМ Дніпро Логістика», ТОВ «Центр Магнітогорське», ТОВ «Агро-Добробут», ТОВ «Потоки», ТОВ «Аякс Дніпро», ТОВ «Мега Лінк», ТОВ «Рівєргейт») ОСОБА_8, яка діяла на підставі довіреності, виданої від імені ОСОБА_6 (засвідченої Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рябих В.М. 23.08.2023 за реєстровим № 1736), та ОСОБА_9, яка діяла на підставі довіреності, виданої від імені ОСОБА_5 (засвідченої Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Любимовою І.Ю. 26.09.2023 за реєстровим № 2748);
- за реєстровими №№ 234-235 засвідчено справжність підписів на трьох примірниках акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Річковий Термінал «Азимут» від 09.02.2024 ОСОБА_8, яка діяла на підставі довіреності, виданої від імені ОСОБА_6 (засвідченої Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рябих В.М. 23.08.2023 за реєстровим № 1736), та ОСОБА_9, яка діяла на підставі довіреності, виданої від імені ОСОБА_5 (засвідченої Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Любимовою І.Ю. 26.09.2023 за реєстровим № 2748);
- за реєстровими №№ 236-237 засвідчено справжність підписів на шести примірниках акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ від 09.02.2024 ОСОБА_10, яка діяла як представник Компанії «АРМАДА КОМЕРС ЛТД» на підставі довіреності, засвідченої 27.09.2023 Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Любимовою І.Ю. за реєстровим № 2774, та ОСОБА_11, який діяв як представник Компанії «АС-ТЕРРА ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД» на підставі довіреності, засвідченої 28.11.2023 Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рябих В.М. за реєстровим № 2308.
За результатами проведеної позапланової цільової перевірки Комісія Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) дійшла висновку, що дотримання Приватним нотаріусом пункту 7 глави 3 розділу І Порядку перебуває на неналежному рівні та загальна оцінка її роботи визначена «незадовільною», про що 13.09.2024, на виконання пунктів 33, 39 Порядку № 357/5, Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) було складено Довідку про результати проведеної перевірки (далі - Довідка), з якою Позивачка ознайомилась 19.09.2024.
У Довідці, зокрема, зазначено, що встановлені Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) порушення свідчать про несумлінне відношення нотаріуса до покладених на неї обов'язків, що є недотриманням Закону України «Про нотаріат», порушенням санкційного законодавства, складеної присяги нотаріуса та порядку вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом, у зв'язку з цим загальна оцінка роботи приватного нотаріуса щодо вчинення нею нотаріальних дій визнана незадовільною.
Комісія також зазначила, що вважає за доцільне розглянути питання щодо застосування до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 відповідних заходів реагування, передбачених Законом України «Про нотаріат».
19.09.2024 року відповідно до вимог п. 37 Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 17.02.2014 № 357/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.02.2014 за № 298/25075, від Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на ім'я Начальника Управління нотаріату К. Селіванової було подано вимогу про розгляд Комісією заперечень та зауважень у сукупності із довідкою про проведену перевірку за її (нотаріуса) участю.
19.09.2024 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло клопотання адвоката Позивачки щодо проведення перевірки Комісією виключно за особистою присутності та безпосередньої участі Позивачки та адвоката.
24.09.2024 від Позивачки та її адвоката до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли заперечення та пояснення, у яких, зокрема, було зазначено про незгоду з висновками, викладеними у Довідці від 13.09.2024.
26.09.2024 Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі висновків Комісії, утвореної наказом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 05.09.2024 №1755/13.4-06 для проведення позапланової цільової перевірки організації нотаріальної діяльності Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, дотримання нею порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства прийнято наказ № 1889/13.4-06 «Про усунення порушень та помилок Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1».
Вказаний наказ був направлений на адресу Позивачки супровідним листом від 26.09.2024 № 51636/08.4-25.
11.10.2024 Позивачкою були надані письмові пояснення на виконання Наказу від 26.09.2024 № 1889/13.4-06, якими було повідомлено, що при вчиненні нотаріальної дії по засвідченню справжності підписів на актах приймання-передачі від 09.02.2024 за реєстр. №№ 232-237 нею було виконано в повному обсязі вимоги статей 34, 43, 44, 46-1, 47, 78 Закону України «Про нотаріат» та пункту 7 глави 3 розділу 1 Порядку, враховано усі зауваження членів Комісії та вжито необхідні заходи по усуненню недоліків та зауважень.
22.10.2024 Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. № 55499/08.4-20 скеровано до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України Подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 (свідоцтво від 28.02.2001 № 3894) (далі - Подання).
У Подані Південне міжрегіональне управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) просило розглянути питання про анулювання вказаного свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту «і» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», а саме: неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України.
25.10.2024 року Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) було внесено доповнення до Подання вих. № 55991/08.4-20.
Наказом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.10.2024 року № 2068/13.4-06 тимчасово зупинено нотаріальну діяльність Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з 25.10.2024 до вирішення питання по суті, але не більш як на шість місяців.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 17.01.2025 № 2 анульовано свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 28.02.2001 за № 3894 на ім'я ОСОБА_1 , на підставі підпункту «і» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».
Комісією констатовано наявність у діяльності Позивачки порушень вимог законодавства під час засвідчення за реєстровими №№ 232-237 Приватним нотаріусом справжності підписів на примірниках актів приймання-передачі частки у статутному капіталі.
У Рішенні від 17.01.2025 № 2 зазначено, що за результатом дослідження Подання та доданих до нього матеріалів, пояснень Приватного нотаріуса, Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України (далі - Комісія) дійшла висновку, що допущені Приватним нотаріусом порушення (неодноразово вчинила нотаріальні дії з порушенням вимог пунктом 7 глави 3 розділу І Порядку, статей 5, 6, 7, 49 Закону та імперативних заборон, встановлених статтею 4 Закону України «Про санкції») суперечать основним принципам професійної діяльності нотаріусів: законності, сумлінності, поваги до професії, закріпленим Правилами професійної етики, та свідчать про неодноразове порушення Приватним нотаріусом цих Правил.
03.02.2025 року Міністерством юстиції України видано Наказ № 276/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю на ім'я ОСОБА_1 ».
13.02.2025 року Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято Наказ № 193/13.4-06 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 ».
Вважаючи вказаний рішення та накази Відповідачів протиправними, Позивачка звернулася до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що доручення Першого заступника Міністра юстиції України від 13.08.2024 року за вих. № 114246/3958-19.1.1-24/37.1 не могло бути підставою для призначення перевірки Позивачки, оскільки заступник Міністра юстиції України не має повноважень видавати доручення на проведення позапланової перевірки в розумінні пункту 15 Порядку № 357/5.
Вищевикладене свідчить про те, що при проведенні перевірки суб'єкт владних повноважень діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, з боку суб'єкта владних повноважень було порушено порядок проведення перевірки організації роботи Приватного нотаріуса на підставі доручення першого заступника Міністра юстиції України від 13 серпня 2024 року за вих. № 114246/3958-19.1.1-24/37.1, що дає підстави для висновку про відсутність підстав для проведення перевірки та подальшого внесення такого подання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про анулювання свідоцтва про право на заняття Позивачкою нотаріальної діяльності.
За результатами аналізу Довідки від 13.09.2024 року, Подання № 55499/08.4-20 від 22.10.2024 року Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 17 січня 2025 року № 2, судом першої інстанції встановлено, що в діях Позивачки Відповідачами встановлено порушення статті 4 Закону України «Про санкції», статей 5, 46, пункту 1 частини 1 статті 49 Закону України «Про нотаріат» та пункту 7 глави 3 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5. Отже, такі порушення свідчать, що підставою для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю є підпункт «е» пункту 2 частини 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат», проте Відповідачами протиправно було вказано, у якості підстави для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, підпункт «і» пункту 2 частини 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат».
Суд зазначив, що застосуванню Відповідачами підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», у якості підстави для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, повинно передувати встановлення судовим рішенням (рішеннями) фактів вчинення Позивачкою, як нотаріусом, при вчиненні нотаріальних дій, неодноразового порушення законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам.
Проте, матеріали даної адміністративної справи не містять судових рішень, якими було б встановлено факти неодноразового порушення Позивачкою законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, під час вчинення нотаріальних дій, тому відсутні підстави для анулювання Позивачці свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту «е» пункту 2 частини 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат».
Стосовно анулювання Позивачці свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту «і» пункту 2 частини 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат», суд встановив, що оскільки матеріали справи не містять доказів неодноразового чи будь-якого порушення Позивачкою правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України, тому відсутні підстави для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту «і» пункту 2 частини 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат».
Крім того, суд дійшов висновку, що в діях Позивачки немає жодних порушень чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про нотаріат» та Закону України «Про санкції», оскільки засвідчення справжності підписів на актах приймання-передачі часток у статутному капіталі не стало підставою для зміни власника таких часток, оскільки така зміна відбулася у зв'язку з укладенням Договору про розподіл майна подружжя від 15.11.2023 року, Договору купівлі-продажу корпоративних прав (часток у статутних капіталах товариств з обмеженою відповідальністю) від 05.12.2023 року, Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ «АЗИМУТ» від 22.12.2023 року у день їх підписання.
За результатами аналізу статті 49 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що в ній міститься вичерпний перелік підстав для прийняття нотаріусом рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Оскільки у випадку Позивачки, вчинення нотаріальної дії у вигляді засвідчення справжності підпису на акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю, не залежно від того чи належить така частка особі, до якої застосовано санкції на підставі Закону України «Про санкції», не суперечить законодавству України, Позивачка не мала законних підстав для відмови у вчиненні нотаріальних дій у вигляді засвідчення справжності підписів на актах приймання-передачі часток у статутних капіталах від 09.02.2024 за реєстровими №№ 232-233, 234-235, 236-237.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 не було порушено вимог пункту 7 глави 3 Порядку вчинення нотаріальної дії, оскільки остання здійснила відповідну перевірку, та встановивши відсутність заборони на вчинення такої нотаріальної дії, як засвідчення підпису, оскільки ця дія не є тотожною розпорядженню активами, здійснила відповідну нотаріальну дію.
Крім того, матеріали даної адміністративної справи не містять доказів того, що Позивачку було притягнуто до будь-якої відповідальності за останні роки її діяльності як Приватного нотаріуса, у зв'язку з чим позиція Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про те, що в діях Позивачки наявні неодноразові порушення нотаріусом правил професійної етики, є передчасною.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 17 січня 2025 року № 2 щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 28 лютого 2001 року за № 3894 на ім'я ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Оскільки суд дійшов такого висновку, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 17 січня 2025 року № 2 щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 28 лютого 2001 року за № 3894 на ім'я ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасовуванню, то він також визнав протиправними та такими, що підлягають скасуванню накази, які були прийняті на підставі такого рішення, а саме: наказ Міністерства юстиції України від 03 лютого 2025 року № 276/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 » та наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13 лютого 2025 року № 193/13.4-06 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріального нотаріуса ОСОБА_1».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (далі - Закон № 3425-XII).
Згідно зі статтею 3 Закону № 3425-XII нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до статті 5 Закону № 3425-XII нотаріус зобов'язаний: здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил; дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення; надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, його територіальних органів при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства; постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації; виконувати інші обов'язки, передбачені законом.
Згідно з абзацом 1 статті 7 Закону № 3425-XII нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до абзацу 2 статті 2-1 Закону № 3425-XII контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
Згідно зі статтею 33 Закону № 3425-XII Міністерство юстиції України, його територіальні органи проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період. Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається, крім перевірки за зверненням фізичної чи юридичної особи в межах предмета звернення та відповідно до повноважень Міністерства юстиції України, його територіальних органів.
Порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України.
Механізм здійснення Міністерством юстиції України (далі - Міністерство юстиції), територіальним органом Міністерства юстиції перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства визначено Порядком проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організацій нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2014 року № 357/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.02.2014 року за № 298/25075 (далі - Порядок № 357/5).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 357/5 перевірка - планова або позапланова перевірка, під час якої перевіряється робота державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, нотаріальна діяльність приватного нотаріуса за відповідний період.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 357/5 основними завданнями перевірки є:
- перевірка організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, у тому числі дотримання вимог до робочого місця (контори) приватного нотаріуса (далі - робоче місце), страхування цивільно-правової відповідальності, наявності осіб, що працюють на умовах цивільно-правових чи трудових договорів, умов зберігання архіву, печаток, штампів, спеціальних бланків нотаріальних документів тощо;
- перевірка дотримання державними і приватними нотаріусами правил ведення нотаріального діловодства, правильності формування документів у справи, наявність та відповідність вимогам законодавства документів (у випадках, передбачених законодавством, - копій документів), які необхідні для вчинення нотаріальних дій та долучені до примірника нотаріально оформленого документа, документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявність на документах необхідних реквізитів (печаток, підписів, реєстрових номерів, дати тощо);
- перевірка дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій, у тому числі під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
- виявлення порушень законодавства, яке регулює організацію роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організацію нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, порядок вчинення нотаріальних дій та ведення нотаріального діловодства;
- виконання державними і приватними нотаріусами обов'язку щодо підвищення професійного рівня (проходження підвищення кваліфікації, участь у конференціях і семінарах з питань права, дотримання правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції);
- визначення якості нотаріального обслуговування фізичних та юридичних осіб;
- надання рекомендацій з усунення причин, унаслідок яких допущено порушення;
- застосування до державних і приватних нотаріусів заходів реагування, передбачених законодавством, у разі виявлення під час перевірки допущених ними порушень;
- узагальнення результатів перевірок з метою визначення типових порушень, недоліків та помилок, що допускаються державними і приватними нотаріусами;
- розповсюдження позитивного досвіду роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 357/5 проведення перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюється уповноваженими представниками Міністерства юстиції, територіального органу Міністерства юстиції, діяльність яких безпосередньо пов'язана з контролем за організацією нотаріату і нотаріальної діяльності в Україні.
Згідно з пунктом 13 Порядку № 357/5 позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи територіального органу Міністерства юстиції. За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 357/5 у разі необхідності за дорученням Міністра юстиції може проводитися позапланова перевірка в загальному порядку проведення перевірок, визначеному цим Порядком. Позапланова перевірка проводиться як за період, що вже підлягав плановій комплексній перевірці, так і за період, що не підлягав такій перевірці. За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, перевірку стосовно Позивачки було проведено за дорученням першого заступника Міністра юстиції України від 13.08.2024 року за вих. № 114246/3958-19.1.1-24/37.1.
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказане доручення Першого заступника Міністра юстиції України від 13.08.2024 року за вих. № 114246/3958-19.1.1-24/37.1 не могло бути підставою для призначення перевірки Позивачки, оскільки заступник Міністра юстиції України не має повноважень видавати доручення на проведення позапланової перевірки в розумінні пункту 15 Порядку № 357/5, з чим погоджується і колегія суддів.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 10 Закону України «Про нотаріат» для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату. Персональний склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату затверджується наказом Міністерства юстиції України.
Згідно з пунктом 3 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 923 (далі - Положення № 923) основними завданнями Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату є вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Відповідно до пункту 4 Положення № 923 Комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає подання Мін'юсту, територіальних органів Мін'юсту, Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
З метою удосконалення процесу внесення Міністерством юстиції України (Мін'юст), територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляду Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату розроблено Порядок внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 28 липня 2011 року № 1904/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 липня 2011 року за № 925/19663 (далі - Порядок № 1904/5).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1904/5 подання Мін'юсту, територіальних органів Міністерства юстиції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю вноситься до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату не пізніше сорока п'яти днів з дня встановлення підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, якщо інший строк не передбачено законом.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, Подання відносно Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 датоване 22 жовтня 2024 року.
Так, в Поданні зазначено, що про існування підстав для порушення питання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю Приватного нотаріуса ОСОБА_1 стало відомо 14 серпня 2024 року, коли до Управління надійшло доручення першого заступника Міністра юстиції України (від 13 серпня 2024 року за вих. № 114246/3958-19.1.1-24/37.1).
Перевірку відносно Позивачки було проведено 06.09.2024 року, а її результати було оформлено 13.09.2024 року, шляхом складання Довідки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлений пунктом 2 Порядку № 1904/5 45-денний строк на внесення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю слід обраховувати не з моменту фіксації підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, а з моменту їх встановлення, тобто не з моменту складання Довідки - 13.09.2024, а з моменту проведення перевірки - 06.09.2024, оскільки виявлення підстав відбувається у момент проведення перевірки, а не у момент оформлення її результатів.
Таким чином, станом на 22.10.2024 Південним міжрегіональним управлінням міністерства юстиції (м. Одеса) було внесено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (свідоцтво від 28.08.2001 № 3894) від 22.10.2024 № 55499/08.4-20 з порушенням встановленого пунктом 2 Порядку № 1904/5 45-денного строку.
Верховний Суд у постановах неодноразово звертав увагу, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для уникнення відповідальності.
Якщо держава затвердила певну концепцію, якою в даному випадку є, зокрема строки на внесення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, то вона діє протиправно, коли відступає від заявленої поведінки або політики.
Вищевикладене свідчить про те, що оскільки Перший заступник Міністра юстиції України не має повноважень видавати доручення на проведення позапланової перевірки в розумінні пункту 15 Порядку № 357/5, та оскільки станом на 22.10.2024 року Південним міжрегіональним управлінням міністерства юстиції (м. Одеса) було внесено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (свідоцтво від 28.08.2001 № 3894) від 22.10.2024 № 55499/08.4-20 з порушенням встановленого пунктом 2 Порядку № 1904/5 45-денного строку, оскаржувані Позивачкою рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 17 січня 2025 року № 2, наказ Міністерства юстиції України від 03 лютого 2025 року № 276/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 », наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13 лютого 2025 року № 193/13.4-06 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріального нотаріуса ОСОБА_1» є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо встановлення Відповідачами фактів порушення Позивачкою чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1904/5 Подання Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції повинно містити: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, щодо якої внесено Подання, відомості про зміну прізвища, імені, по батькові (за наявності), назву нотаріального округу, номер та дату видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, поштову адресу та адресу електронної пошти, номер телефону; інформацію про наявність підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону; зазначення конкретних порушень, які були допущені нотаріусом; пропозиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Згідно з пунктом 31 Порядку № 357/5 перевіркою встановлюється, чи дотримуються державні і приватні нотаріуси загальних положень чинного законодавства, яке регулює порядок вчинення нотаріальних дій та проведення під час їх вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України у рішенні № 2 від 17.01.2025 встановлено, що матеріали Подання підтверджують, що Приватний нотаріус ОСОБА_1 неодноразово вчинила нотаріальні дії з порушенням імперативних заборон, встановлених статтею 4 Закону України «Про санкції», чим порушила права, свободи та законні інтереси громадян України, суспільства та держави, для захисту яких застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), та свідомо прийняла рішення про вчинення нотаріальних дій, які фактично призвели до порушення санкційного законодавства, прийнятого з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України під час повномасштабного вторгнення держави-агресора.
Отже, такі дії Приватного нотаріуса є порушенням основних принципів професійної діяльності нотаріусів, закріплених Правилами професійної етики нотаріусів, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2021 № 2039/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.06.2021 за № 759/36381 (далі - Правила професійної етики), які визначають вимоги до професійної етики нотаріуса, морально-етичні стандарти поведінки, якими нотаріус повинен керуватися.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, його територіальних органів, у випадках:
а) втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання;
б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності;
в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили;
г) закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав;
д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою;
е) неодноразового порушення нотаріусом законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону, за умови що такі порушення встановлені рішенням суду;
є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності;
ж) порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною четвертою статті 3, частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону;
з) набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії;
и) знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів;
і) неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України.
Як вбачається з Довідки від 13.09.2024 року, Подання № 55499/08.4-20 від 22.10.2024 року Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 17 січня 2025 року № 2, в діях Позивачки Відповідачами встановлено неодноразове порушення Позивачкою законодавства, яке завдало шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій, покладених на нотаріуса відповідно до Закону України «Про нотаріат», а саме встановлено порушення статті 4 Закону України «Про санкції», статей 5, 46, пункту 1 частини 1 статті 49 Закону України «Про нотаріат» та пункту 7 глави 3 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
Отже, виявлені Відповідачами порушення Позивачки свідчать, що підставою для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю мав бути підпункт «е» пункту 2 частини 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат».
Проте, як неодноразово зазначав Верховний Суд, встановлення фактів порушення чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, так само як і встановлення фактів наявності чи відсутності шкоди, завданої такими діями нотаріуса іншим особам не належить до компетенції Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі чи то Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, оскільки встановлення факту порушень нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій належить до компетенції суду.
Верховним Судом наголошено, що застосуванню підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», у якості підстави для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, повинно передувати встановлення судовим рішенням (рішеннями) фактів вчинення Позивачем, як нотаріусом, при вчиненні нотаріальних дій, неодноразового порушення законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам.
Тобто повинно існувати судове рішення, яким буде встановлено, що нотаріусом, при вчиненні нотаріальних дій, неодноразово або грубо було порушено закон і що таке порушення закону призвело до завдання шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 20 липня 2018 року у справі № 809/1649/17, від 18 березня 2020 року у справі № 826/3090/17, від 25 червня 2020 року у справі № 2340/5084/18, від 05 жовтня 2020 року у справі № 140/1382/19, від 11 березня 2021 року у справі № 826/7176/17, від 04 травня 2023 року у справі № 320/5840/21, від 06 лютого 2025 року у справі № 320/22375/23.
Разом з тим, матеріали даної адміністративної справи не містять судових рішень, якими було б встановлено факти неодноразового порушення Позивачкою законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, під час вчинення нотаріальних дій, у зв'язку з чим відсутні підстави для анулювання Позивачці свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту «е» пункту 2 частини 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат».
Разом з тим, Відповідачами було вказано в якості підстави для анулювання Позивачці свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю підпункт «і» пункту 2 частини 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат», а саме неодноразове порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України.
Проте, у Довідці від 13.09.2024 року, Поданні від 22.10.2024 № 55499/08.4-20 Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), рішенні Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 17 січня 2025 року № 2 наголошено на порушенні Позивачкою саме положень законодавства, а не етичних норм.
Таким чином, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України не довели неодноразовість/систематичність допущених Позивачкою порушень правил професійної етики, оскільки такий аналіз та висновок щодо повторності конкретних порушень відсутній.
Отже, оскільки матеріали даної адміністративної справи не містять доказів неодноразового чи будь-якого порушення Позивачем правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України, відсутні також і підстави для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту «і» пункту 2 частини 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат».
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2024 року у справі № 640/18375/22.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в рішенні Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 17 січня 2025 року № 2 було зазначено, що нотаріальні дії щодо засвідчення справжності підписів на актах приймання-передачі часток у статутному капіталі товариств за наявності застосованих до ОСОБА_5 та АС-Terra International Ltd санкцій у виді блокування активів (тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними), вчинені з порушенням імперативної заборони, встановленої цим видом санкцій.
На переконання Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, вказаний вид санкцій передбачає не лише позбавлення права користування та розпорядження активами, але і позбавлення права вчиняти дії, які за змістом є тотожними здійсненню права розпорядження активами, у зв'язку з чим Позивачкою не дотримано вимог пункту 7 глави 3 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок № 296/5 в редакції, чинній на час вчинення нотаріальних дій) при вчиненні нотаріальної дії нотаріус перевіряє факт застосовування санкцій відповідних видів, передбачених статтею 4 Закону України «Про санкції», рішення про застосування яких прийняте Радою національної безпеки і оборони України та введено в дію указом Президента України, до фізичних або юридичних осіб, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії.
У разі звернення фізичної або юридичної особи за вчиненням нотаріальної дії щодо розпорядження активами нотаріус перевіряє також факт застосування санкції у виді блокування активів до юридичних та/або фізичних осіб, що можуть прямо чи опосередковано впливати на фізичну або юридичну особу, яка звернулася за вчиненням такої нотаріальної дії.
У разі звернення за вчиненням нотаріальної дії представника фізичної або юридичної особи перевірка факту застосування санкцій відповідних видів, передбачених статтею 4 Закону України «Про санкції», здійснюється щодо фізичної або юридичної особи, в інтересах якої діє такий представник.
Перевірка факту застосування санкцій відповідних видів здійснюється за відомостями, що містяться у рішеннях Ради національної безпеки і оборони України, введених в дію Указами Президента України.
У разі встановлення факту застосування санкцій, передбачених статтею 4 Закону України «Про санкції», до фізичних або юридичних осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії (юридичних та/або фізичних осіб, що можуть прямо чи опосередковано впливати на фізичну або юридичну особу, яка звернулася за вчиненням відповідної нотаріальної дії), нотаріус відмовляє у вчиненні такої нотаріальної дії відповідно до статті 49 Закону України «Про нотаріат», якщо вчинення нотаріальної дії призведе до порушення обмежень (заборон), установлених санкцією відповідного виду.
Нотаріус зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня після звернення до нього відповідної особи повідомити територіальний орган Міністерства юстиції України про фізичну або юридичну особу, до якої застосовано санкції, якій було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, із зазначенням відомостей про: нотаріальну дію, вид санкції, а у разі застосування санкції у виді блокування активів - про актив, щодо якого звернулася така особа.
Термін «активи» вживаються в цьому Порядку у значенні, наведеному у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України в оскаржуваному рішенні від 17 січня 2025 року № 2 дійшла висновку, що нотаріальні дії щодо засвідчення справжності підписів на актах приймання-передачі часток у статутному капіталі товариств за наявності санкцій у виді блокування активів (тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) є тотожними за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 78 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.
Таким чином, під час вчинення даної нотаріальної дії, нотаріус не наділений повноваженнями здійснити припинення чи перехід права власності, як то відбувається при засвідченні правочину.
Так, частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.
Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Верховний Суд неодноразово вирішував питання стосовно того, у яких випадках акт приймання-передачі є правочином, а в яких ні.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 902/882/21 зазначила, що відчуження частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинення права власності на цю частку в особи, яка відчужує її, щоб певна інша особа (один учасник чи кілька учасників цього товариства або треті особи) набула право на цю частку.
Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі, зокрема до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою. Відчуження відбувається на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо.
Відтак, акт приймання-передачі як такий не має ознак правочину у розумінні ст. 202 ЦК, а є лише первинним документом, який посвідчує факт існування між сторонами відповідних правовідносин, зокрема, відносин купівлі-продажу.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 915/1299/18, від 23 лютого 2022 року у справі № 922/2182/21, від 04 квітня 2024 року у справі № 906/876/22.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю від 09.02.2024 за реєстровими №№ 232-233, акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю від 09.02.2024 за реєстровими №№ 234-235, акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю від 09.02.2024 за реєстровими №№ 236-237 були укладені на виконання Договору про розподіл майна подружжя від 15.11.2023 року, Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ «АЗИМУТ» від 22.12.2023 року та Договору купівлі-продажу корпоративних прав (часток у статутних капіталах Товариств з обмеженою відповідальністю) від 05.12.2023.
Таким чином, акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю від 09.02.2024 за реєстровими №№ 232-233, акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю від 09.02.2024 за реєстровими №№ 234-235, акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю від 09.02.2024 за реєстровими №№ 236-237 не є правочином, отже не породжує прав та/або обов'язків, відповідно не може оцінюватись як такий, що призводить до розпорядження активами.
Колегія суддів звертає увагу, що документами, які по своїй суті мають ознаки розпорядження активами - це Договір про розподіл майна подружжя від 15.11.2023 року, Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ «АЗИМУТ» від 22.12.2023 року, Договір купівлі-продажу корпоративних прав (часток у статутних капіталах Товариств з обмеженою відповідальністю) від 05.12.2023 року про які, зокрема, зазначається в тексті засвідчених актів приймання-передачі.
Пунктом 2.1. Договору про розподіл майна подружжя від 15.11.2023 року встановлено, що майно, зазначене в пункті 1.2.1.-1.2.16. цього Договору, переходить в особисту приватну власність Сторони-2 з моменту підписання Сторонами цього Договору. Відповідно до посвідчувальних написів на Договорі про розподіл майна подружжя від 15.11.2023 року, Договір підписано Єрмолаєвою Ганною 15.11.2023 року, ОСОБА_4 - 04.12.2023 року.
Таким чином, право власності на частку у статутному капіталі юридичних осіб перейшли від ОСОБА_5 до ОСОБА_6 04 грудня 2023 року.
Відповідно до п. 3.1. Договору купівлі-продажу корпоративних прав (часток у статутних капіталах Товариств з обмеженою відповідальністю) від 05.12.2023 року, перехід права власності на частки у статутних капіталах Товариств з обмеженою відповідальністю, зазначених у пунктах 1.1.1.-1.1.4. даного Договору, відбувається в момент підписання даного Договору. Покупець з моменту переходу до нього права власності на Корпоративні права зобов'язується виконувати всі вимоги та обов'язки, які передбачені статутними документами юридичних осіб, частки в статутних капіталах яких відчужуються за цим Договором, та чинним законодавством України.
Отже, право власності на частки у статутних капіталах Товариств з обмеженою відповідальністю перейшли від Компанії «АС-ТЕРРА ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД» (AC-TERRA INTERNATIONAL LTD) до Компанії «АРМАДА КОМЕРС ЛТД» (ARMADA COMMERCE LTD) 05 грудня 2023 року.
Стосовно Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ «АЗИМУТ» від 22.12.2023 року, то суд першої інстанції зазначив, що згідно з п. 2.3. Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ «АЗИМУТ» від 22.12.2023 року, право власності на частку у Статутному капіталі переходить до «Покупця» з моменту підписання цього Договору.
Отже, право власності на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ «АЗИМУТ» перейшло від ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ) до ОСОБА_6 22 грудня 2023 року.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 23.12.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке введено в дію Указом Президента України від 23.12.2023 № 850/2023 ОСОБА_5 та АС-Terra International Ltd включено до переліку осіб, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
Разом з тим, Договір про розподіл майна подружжя від 15.11.2023 року, Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ «АЗИМУТ» від 22.12.2023 року, Договір купівлі-продажу корпоративних прав (часток у статутних капіталах Товариств з обмеженою відповідальністю) від 05.12.2023 року було укладено до застосування санкцій до ОСОБА_5 та АС-Terra International Ltd.
Вказані обставини свідчать, що в діях Позивачки не було будь яких порушень чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про санкції», оскільки засвідчення справжності підписів на актах приймання-передачі часток у статутному капіталі не стало підставою для зміни власника таких часток, тому як така зміна відбулася у зв'язку з укладенням Договору про розподіл майна подружжя від 15.11.2023 року, Договору купівлі-продажу корпоративних прав (часток у статутних капіталах Товариств з обмеженою відповідальністю) від 05.12.2023 року, Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ «АЗИМУТ» від 22.12.2023 року у день їх підписання.
У статті 49 Закону України «Про нотаріат» міститься вичерпний перелік підстав для прийняття нотаріусом рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії, до яких належать: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників.
Оскільки вчинення Позивачкою нотаріальної дії у вигляді засвідчення справжності підпису на акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю не суперечили законодавству України, оскільки вказане не залежно від того чи належить така частка особі, до якої застосовано санкції на підставі Закону України «Про санкції», Позивачка не мала законних підстав для відмови у вчиненні нотаріальних дій у вигляді засвідчення справжності підписів на актах приймання-передачі часток у статутних капіталах від 09.02.2024 за реєстровими №№ 232-233, 234-235, 236-237.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 не було порушено вимог пункту 7 глави 3 Порядку вчинення нотаріальної дії, оскільки остання здійснила відповідну перевірку, та встановивши відсутність заборони на вчинення такої нотаріальної дії, як засвідчення підпису, оскільки ця дія не є тотожною розпорядженню активами, здійснила відповідну нотаріальну дію.
Щодо порушення абзацу 6 пункту 7 глави 3 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до зазначеного абзацу нотаріус зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня після звернення до нього відповідної особи повідомити територіальний орган Міністерства юстиції України про фізичну або юридичну особу, до якої застосовано санкції, якій було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, із зазначенням відомостей про: нотаріальну дію, вид санкції, а у разі застосування санкції у виді блокування активів - про актив, щодо якого звернулася така особа.
Вищезазначена норма Порядку визначає необхідність повідомлення територіальний орган Міністерства юстиції України лише виключно у разі: звернення до нотаріуса особи, до якої застосовано санкції; відмови у вчиненні нотаріальної дії.
Оскільки Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 не було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у останньої не виникав обов'язок повідомляти територіальний орган Міністерства юстиції України про факт звернення представників підсанкційних осіб.
Також колегія суддів зазначає, що у рішенні від 17.01.2025 № 2 Комісією встановлено неодноразові порушення Приватним нотаріусом ОСОБА_1 законодавства, які полягають у вчиненні нотаріальних дій відносно ОСОБА_5 та компанії АС-Terra International Ltd, щодо яких на момент вчинення нотаріальних дій були наявні/застосовані санкції відповідних видів, передбачених статтею 4 Закону України «Про санкції», рішення про застосування яких прийняте Радою національної безпеки і оборони України та введено в дію указом Президента України, зокрема блокування активів, та свідчать про порушення Закону України «Про санкції», Закону та Порядку, і підтверджуються записами у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
Ані Закон України «Про нотаріат», ані Порядок внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату не містять визначення неодноразового порушення.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, для того, щоб порушення носило неодноразовий або систематичний характер, необхідно щоб існували в сукупності наступні умови: 1) особа раніше вчиняла порушення і за такі порушення особу було притягнуто до відповідальності; 2) така особа вчинила знову порушення і таке порушення було вчинено протягом певного строку від дня притягнення до відповідальності за попереднє порушення.
Разом з тим, матеріали даної адміністративної справи не містять доказів того, що Позивачку було притягнуто до будь-якої відповідальності за останні роки її діяльності як Приватного нотаріуса, у зв'язку з чим, доводи Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про те, що в діях Позивачки наявні неодноразові порушення нотаріусом правил професійної етики, є передчасними.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 17 січня 2025 року № 2 щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 28 лютого 2001 року за № 3894 на ім'я ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з чим погоджується і колегія суддів.
Колегія суддів звертає увагу, що Наказ про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю та Наказ про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріального нотаріуса приймаються на підставі Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийняттю якого передує внесення Подання відповідним органом юстиції, що формується за наслідками перевірки діяльності нотаріуса та у визначених законодавством випадках.
На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Наказ Міністерства юстиції України від 03 лютого 2025 року № 276/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 », та Наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13 лютого 2025 року №193/13.4-06 «Про припинення нотаріальної діяльності Приватного нотаріального нотаріуса ОСОБА_1» також є протиправними та підлягають скасуванню.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), викладені в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Я.М. Василенко
Повний текст складено 20.08.2025 року.